Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №440/6437/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6437/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Лобач Едуард Володимирович в інтересах держави звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність відділу культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не розроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області;

- зобов`язати відділ культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області розробити програму з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, та подати її на сесію Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач, усупереч наявності обов`язку, покладеного на нього законом, не вжив жодних заходів, спрямованих на розроблення програми з охорони культурної спадщини, що не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосуванню та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Прокурором подана відповідь на відзив та додаткові заперечення на пояснення третьої особи, в яких позивач наголосив на аргументах та обґрунтуванні позову з урахуванням доводів відповідача та третьої особи, просив позовні вимоги задовольнити повністю. Позивач зазначив, що набув право на представництво інтересів держави в суді, у зв`язку з відсутністю органу, на який покладено обов`язок щодо захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах, зокрема щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання його вчинити дії, направлені на розроблення та затвердження програми з охорони культурної спадщини та подання її на сесію міської ради для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми. Оскільки Відділ культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області визначений прокурором відповідачем у справі за цим позовом та пред`явлено до нього вимоги, наявні підстави для звернення до суду прокурора як самостійного позивача, за таких підстав у прокурора відсутній попередній обов`язок звернення до відповідача, оскільки прокурор має право на звернення до суду без направлення відповідного запиту відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Стислий зміст заперечень відповідача, третьої особи.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що прокурор звернувся до суду не у порядку визначеному законом, порушив норму статті 23 ЗУ «Про прокуратуру», до подання позову не звертався до Відділу культури із запитами про вчинення останнім дій із захисту культурної спадщини щодо усунення порушень законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію представник відповідача мотивував тим, що необхідність захисту прав держави у галузі охорони культурної спадщини прокурором не доведена, заходи щодо охорони та збереження культурної спадщини Горішньоплавнівської міської територіальної громади вже розроблені Відділом та затверджені Рішенням міської ради у складі Комплексної програми розвитку галузі культури на 2022-2026 рр. Зазначене повністю покриває вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини». Додатково наголосив, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначене, що прокурор не довів наявність порушень закону відповідачем, безпідставно зроблені припущення щодо нездійснення реального фінансування заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і загалом знехтувана наявність у Програмі затверджених заходів по веденню роботи з охорони та збереження культурної спадщини, виготовлення облікової документації та охоронних договорів. До подання позову прокурор не звертався ні до Відділу культури, ні до Горішньоплавнівської міської ради із запитами про наявність затвердженої програми з охорони культурної спадщини або вчинення дій із захисту останньої, не надсилав повідомлення про намір звернутися до суду. Виконання заходів, затверджених Комплексною програмою Горішньоплавнівської міської ради, свідчить про повне виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини». Мета законодавства про охорону культурної спадщини досягнута, просив у позові відмовити.

Третя особа подала пояснення, що позов є необґрунтованим, оскільки до виключної компетенції міських рад належить затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Реалізуючи надане Законом повноваження, 14.12.2021 рішенням 15 сесії Горішньоплавнівської міської ради 8 скликання затверджена Комплексна програма розвитку галузі культури Горішньоплавнівської міської територіальної громади на 2022 - 2026 роки. Зазначена Програма розроблена Відділом культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області з метою створення необхідних умов для охорони, збереження та збагачення надбань культурної спадщини Горішньоплавнівської міської територіальної громади. Необхідність захисту органами прокуратури прав держави у галузі охорони культурної спадщини, як і очевидна бездіяльність відповідача, прокурором не доведена у позовні заяві, просила позов залишити без задоволення.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач подав клопотання про залучення третьої особи - Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Процесуальні дії у справі.

Полтавським окружним адміністративним судом від 25.07.2026 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувані докази від відповідача, залучена третя особи до участі у справі без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

14.12.2021 року рішенням 15 сесії Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області 8 скликання затверджена Комплексна програма розвитку галузі культури Горішньоплавнівської міської територіальної громади на 2022 - 2026 роки. Зазначена Програма розроблена Відділом культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Мета Комплексної програми розвитку галузі культури Горішньоплавнівської міської територіальної громади на 2022-2026 роки (далі - Програма) полягає у створенні необхідних соціально-економічних, нормативно-правових, організаційно-технічних умов для: - подальшого розвитку культури та мистецтва; - створення належних умов для підвищення естетичного рівня культурної галузі, належного задоволення культурних та духовних потреб мешканців і гостей Горішньоплавнівської міської територіальної громади; - посилення ролі культури у розвитку демократичного, громадянського суспільства; створення необхідних умов для охорони, збереження та збагачення надбань культурної спадщини; - сприяння становленню талановитої мистецької молоді, підтримка творчої діяльності професійних та аматорських колективів; - створення сприятливих умов для якісної роботи закладів культури з використанням сучасних методів та розробок.

Заходів, спрямованих для проведення перевірки стану (інвентаризації) об`єктів культурної спадщини (археологічних, історичних, монументального мистецтва, архітектури та містобудування) з метою швидкого реагування на різноманітні загрози для об`єктів культурної спадщини для їх збереження, визначення найбільш цінних пам`яток для подальшого залучення їх до туристичних маршрутів, а також для забезпечення уніфікованого електронного обліку наявних об`єктів культурної спадщини Програма не містить.

Моніторингом даних, розміщених на офіційному вебсайті Горішньоплавнівської міської ради, встановлена обставина прокурором, що питання про розгляд та затвердження програми з охорони об`єктів культурної спадщини на території Горішньоплавнівської міської територіальної громади на розгляд сесії у 2022 – 2026 роках не виносилося.

Питання щодо захисту культурної спадщини, розглядалось виключно при прийнятті рішення про розроблення Комплексного плану просторового розвитку території Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, для охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території, що не є підтвердженням розробки та затвердження програми з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області» Горішньоплавнівська міська, ГригороБригадирівська, Дмитрівська (м. Горішні Плавні) Келебердянська, Салівська сільські ради Кременчуцького району Полтавської області увійшли до складу Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.

Відповідно підпунктів 2.4, 3.1, 4.7, 5.2, 5.3 Положення про відділ культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради, затвердженого рішенням Горішньоплавнівської міської ради від 14.04.2026, на відповідача покладені обов`язки захисту, охорони та збереження культурної спадщини.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 54 Конституції України визначає, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи (набрала чинності 01.12.1987, підписана від імені України 15.11.2005, ратифікована 20.09.2006, набрала чинності 01.04.2007) до об`єктів архітектурної спадщини, що підлягають охороні, віднесено пам`ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення (стаття 1 Конвенції).

Статтями 3 та 4 Конвенції встановлено, що кожна сторона зобов`язується вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; впровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини; запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Рекомендаціями про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини, схваленими Генеральною конференцією Організації Об`єднаних Націй у 1972 році, наголошено на тому, що кожен предмет культурної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини у зв`язку з чим кожну країну, на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов`язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачі майбутнім поколінням.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері схорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюється Законом України від 08.06.2000 №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ, об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`яткою культурної спадщини (далі - пам`ятка) є об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №1805-ІІІ, об`єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні, історичні, об`єкти монументального мистецтва, об`єкти архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об`єкти науки і техніки.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1805-ІІІ, до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280), виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Стаття 5 Закону №280 визначає, що до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону №280).

Пунктами 1, 6 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини2 №1805-ІІІ встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, у тому числі: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини (пункти 1, 6).

Відповідно до підпункту 1 пункту «а» статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм

Пунктом 22 частини першої статті 26 Закону №280 визначене, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII визначене, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

При цьому, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У позовній заяві прокурор зазначає, що предметом позову є бездіяльність відповідача, яка полягає в тому, що заходи, спрямовані на розроблення програм з охорони об`єктів культурної спадщини, ним не здійснювалися. Тобто, у даному випадку, порушення допущено виконавчим комітетом, який є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, отже позивач та відповідач збігається в одній особі.

Бездіяльність відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері охорони культурної спадщини, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та відповідно до статті 131-1 Конституції України надає прокурору право здійснювати захист таких інтересів у суді.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їхнього захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їхнє обґрунтування висловлені у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18.

Конституційний Суд України Рішенням від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII зі змінами. Визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення, врахував передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку й виходив з того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану. Вважав за доцільне не поширювати дію цього Рішення на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1697-VII та продовжують існувати після втрати ними чинності.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє аргументи відповідача та третьої особи щодо відсутності повноважень у прокурора в даній справі здійснювати захист інтересів держави і, як наслідок, про відсутність права на звернення з даним позовом.

Надаючи оцінку твердженню відповідача про відсутності у нього повноважень на розроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини, суд дослідив Положення відділу культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Підпунктами 2.4, 3.1, 4.7, 5.2, 5.3 Положення про відділ культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що призначенням відповідача, як виконавчого органу міської ради є здійснення охорони об`єктів культурної спадщини, розробки програм охорони культурної спадщини.

У Положенні буквально не вказане таке повноваження відповідача, як розроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини, однак, повноваження та функції виконавчого комітету не обмежені лише Положенням, а зміст повноважень відповідача визначений через встановлені завдання, напрями діяльності та компетенцій у Положенні, які визначають охорону культурної спадщини та розробку відповідних програм, тобто повноваження визначені й іншими законами України, оскільки саме Відділ культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області є виконавчим органом ради цієї територіальної громади, який відповідальний за виконання охорони культурної спадщини.

Пунктами 1, 6 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ визначено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, у тому числі: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини (пункти 1, 6).

Відповідно до підпункту 1 пункту «а» статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

З огляду на наведені норми права, на відповідача покладається обов`язок щодо розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

Слід зазначити, що об`єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до Закону, покладено обов`язок щодо їх охорони та забезпечення належного догляду та збереження.

Відсутність вжиття відповідних заходів щодо розроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини, не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосуванню та музеєфікації об`єкта культурної спадщини.

Заходи щодо затвердження Програми з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області - не вжиті.

Наведене свідчить про невиконання відповідачем положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», та, у підсумку, - про бездіяльність уповноваженого законодавством та радою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищенаведене, відділом допущена протиправна бездіяльність, оскільки в нього існує обов`язок вчинити конкретні дії, але такий обов`язок не виконаний.

Відповідачем не вжиті заходи, спрямовані на розроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, та подання її на сесію міської ради для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.

Невжиття відповідачем заходів щодо розроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини територіальної громади, не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосуванню та музеєфікації об`єкта культурної спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 висловила правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких обставин, суд, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб?єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача, відповідача та третьої особи, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

За наведених обставин справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, під час задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави (просп. Свободи, 4-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39601; код ЄДРПОУ 02910060 Полтавська обласна прокуратура) до Відділу культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Миру, буд. 24,місто Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 02138794), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області (39800, Україна, Кременчуцький район, Полтавська область, Горішні Плавні, вул. Миру, 24, код ЄДРПОУ 24388291), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо нерозроблення програми з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.

Зобов`язати Відділу культури, спорту і туризму Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області розробити програму з охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, та подати її на розгляд сесії Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза