Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №440/8032/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8032/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8032/26 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Транзит-Сервіс" до Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2026 директор Приватного підприємства "Транзит-Сервіс" (надалі - ПП "Транзит-Сервіс", Підприємство) Змарко О.В., діючи від імені та в інтересах вказаного Підприємства, звернувся з вищезазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнення змісту позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - Управління), що полягають у відмові надати позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: Реконструкція торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту «Героїв України» на земельній ділянці, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, по проспекту Лесі Українки, 74-А в м. Кременчуці Полтавської області під групу-комплекс торгівельних відокремлених приміщень (зі зміною зовнішньої конфігурації) в комплексі із зупинкою громадського транспорту «Героїв України»;

- зобов`язати Управління надати Підприємству містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: Реконструкція торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту «Героїв України» на земельній ділянці, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, по проспекту Лесі Українки, 74-А в м. Кременчуці Полтавської області під групу-комплекс торгівельних відокремлених приміщень (зі зміною зовнішньої конфігурації) в комплексі із зупинкою громадського транспорту «Героїв України».

Мотивуючи позов, представник позивача зазначає, що Підприємство є власником об`єкта: торгівельне приміщення із зупинкою громадського транспорту «Героїв України», який не є об`єктом житлової нерухомості, загальною площею 177 м2. На підставі договору оренди землі від 24.03.2026 Підприємству надано в оренду строком на три роки земельну ділянку, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, площею 609 м2 по проспекту Лесі Українки, 74-А в м. Кременчуці. 07.05.2026 Підприємство звернулося до Управління із заявою щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки на об`єкт будівництва: Реконструкція торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту «Героїв України». Однак відповідач за відсутності законодавчо визначених підстав рішенням від 15.05.2026 відмовив Підприємству у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

З посиланням на обставини того, що рішення відповідача не містить конкретних підстав, мотивів, обґрунтувань відмови представник позивача стверджує, що таке рішення не відповідає критеріям, установленим ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, як протиправне.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Розгляд справи судом здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У приватній власності позивача (розмір частки 9/10) перебуває об`єкт нежитлової нерухомості: торгівельне приміщення із зупинкою громадського транспорту "Героїв України", загальною площею 177 м2, що в цілому складається з: торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту "Героїв України" літ. "А", вимощення за адресою: проспект Лесі Українки, 74-А, м. Кременчук, Полтавська область, розташований на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, площею 0,0609 га, що перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі б/н від 24.03.2026.

З метою реконструкції торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту «Героїв України» під групу-комплекс торгівельних відокремлених приміщень зі зміною зовнішньої конфігурації на вищевказаних земельних ділянках, позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача.

За результатами розгляду звернення позивача, Управління рішенням №28.02-05/00765 від 15.05.2026 відмовило у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Наказом начальника Управління від 15.05.2026 №65-мую затверджено вищевказане рішення шляхом відмови у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування вказаного об`єкта будівництва у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Позивач не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю мотивів відмови, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні особливості нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі - Закон № 3038-VI).

За визначеннями, наведеними в пунктах 1, 7, 8, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Частиною другою статті 5 Закону № 3038-VI передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №3038-VI рішення з питань планування та забудови територій приймаються органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №3038-VI, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону №3038-VI, обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Класифікація обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 17 Закону №3038-VI).

Частинами 1, 2, 3 статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням вимог установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 19 Закону №3038-VI, детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Формування земельних ділянок для розміщення об`єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.

Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об`єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.

Детальний план території повинен містити відомості, передбачені статтею 451 Закону України "Про землеустрій".

Детальний план території визначає, зокрема принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI, червоні лінії - це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Лінії регулювання забудови - це визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій (п. 6 ст. 1 Закону №3038-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону №3038-VI, основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. (ч. 2 ст. 29 Закону №3038-VI)

Частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

При цьому, частина 4 статті 29 Закону №3038-VI передбачає, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстави відмови приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру", у строк, що не перевищує строк, встановлений для їх надання.

Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону №3038-VІ, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Отже, з аналізу зазначених норм Закону №3038-VI слідує, що відповідний уповноважений орган протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначен Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його ухвалення.

Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Як встановлено судом, наказом від 15.05.2026 №65-муо та рішенням відповідача від 15.05.2026 №28.02-05/0765, позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Однак ці рішення не містять конкретних підстав, мотивів, обґрунтувань такої відмови, а тому прийняті в порушення вимог Закону №3038-VІ, оскільки не відповідають критерію обґрунтованості, закріпленого п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, з огляду на що такі рішення містять ознаки протиправності.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі №320/20288/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що за відсутності в оскаржуваному рішенні чіткої текстової або графічної аргументації щодо наявності в містобудівній документації обмежень, які унеможливлюють забудову, загальне посилання уповноваженого органу на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації не є достатнім та не підтверджує законності відмови.

Верховний Суд також наголосив на тому, що за таких обставин визначальне значення має цільове призначення земельної ділянки, відображене у Державному земельному кадастрі та правовстановлюючих документах, а містобудівна документація не може застосовуватися у спосіб, який фактично змінює або нівелює встановлене у законному порядку цільове призначення земельної ділянки без наведення конкретної нормативної, текстової та графічної аргументації.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що обставини та нормативні положення, які не були покладені в основу рішення про відмову, не можуть використовуватися для виправлення його необґрунтованості під час судового розгляду.

Зазначені висновки Верховного Суду щодо необхідності обґрунтування невідповідності намірів забудови містобудівній документації, врахування законно встановленого цільового призначення земельної ділянки та вичерпного характеру підстав для відмови є застосовними до спірних правовідносин.

Разом з тим, щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту «Героїв України» на земельній ділянці, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, по проспекту Лесі Українки, 74-А в м. Кременчуці Полтавської області під групу-комплекс торгівельних відокремлених приміщень (зі зміною зовнішньої конфігурації) в комплексі із зупинкою громадського транспорту «Героїв України», суд зазанчає.

Статтею 25 Закону №3038-VI встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Частиною 5 статті 26 Закону №3038-VI передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 31) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 41) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 42) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Згідно з приписами частин 1, 2, 4 статті 26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №3038-VІ, зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частина 3 статті 24 Закону №3038-VІ визначає, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території.

За правилами пункту "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" (надалі - Закон №858-IV) містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким є допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України, категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Судом встановлено, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:02:003:1379 - для будівництва, реконструкції та експлуатації торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту "Героїв України" (код виду цільового призначення земельної ділянки розділ 03 підрозділ 03.07), орендарем якої до 24.03.2029 є позивач.

Отже, земельна ділянка, яку орендує позивач за цільовим призначенням визначена саме для будівництва, реконструкції та експлуатації торгівельного приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (ст. 39 Земельного кодексу України)

З аналізу вказаних норм слідує, що наміри використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого містобудівною документацією на місцевому рівні, що визначено статтею 24 Закону №3038-VІ.

Як встановлено судом, 13.03.2026 міською радою укладено з позивачем договір оренди земельної ділянки та передано в оренду земельну ділянку з кадастровими номерами 5310436100:02:003:1379 для будівництва, реконструкції та експлуатації торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту "Героїв України" за адресою: проспект Лесі Українки, буд. 74-А, м. Кременчук. Цьому передувало відповідне затвердження проекту землеустрою, який погоджувався, у тому числі й відповідачем, та передача в оренду земельних ділянок із конкретно визначеною метою.

Тобто, відведення земельної ділянки та надання її у користування ПП "Транзит-Сервіс" для розміщення будівництва, реконструкції та експлуатації торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту, відбулося на підставі містобудівної документації.

Позивач саме з метою забудови цієї земельної ділянки для будівництва, реконструкції та експлуатації торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту, звернувся 07.05.2026 до відповідача із заявою.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Управління від 15.05.2026 №28.02-05/00765, реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:7369-3788-5270-1806, позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень із посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Це рішення затверджене наказом від 15.05.2026 №65-муо. При цьому у примітці до рішення, як і в наказі, не вказано причин, мотивів такої відмови, що свідчить про їх протиправність, оскільки, як на переконання суду, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації має бути підтверджена конкретними положеннями затверджених текстових або графічних матеріалів такої документації, які унеможливлюють розміщення, реконструкцію чи інше заявлене використання відповідного об`єкта.

Водночас відповідачем не надано доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, припинення зареєстрованого права оренди позивача, недостовірності відомостей про право власності на приміщення або існування в затвердженій містобудівній документації прямої заборони реконструкції наявного приміщення на цій земельній ділянці.

Оскільки дії відповідача, які просить визнати протиправними позивач, виявилися у прийнятті вищевказаних рішень, то за обставин визнання судом таких дій протиправними вказані рішення підлягають скасуванню з цих же мотивів.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Управління надати ПП "Транзит-Сервіс" містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок суд зазначає, наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Законодавчо поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень не унормовано. Однак, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли йдеться лише про один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі суб`єкта діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, прямо або опосередковано закріплених у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, вимога зобов`язати Управління надати позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва задоволеною бути не може.

Натомість належним способом відновлення порушеного права позивача у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 КАС України, суд визнає зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ПП "Транзит-Сервіс" №28-02/46815 від 07.05.2026 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту "Героїв України" на земельній ділянці, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, по проспекту Лесі Українки, 74-А в м. Кременчуці Полтавської області під групу-комплекс торгівельних відокремлених приміщень (зі зміною зовнішньої конфігурації) в комплексі із зупинкою громадського транспорту "Героїв України".

За таких обставин позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За обставин часткового задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути половину судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1664,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Приватного підприємства "Транзит-Сервіс" - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо відмови в наданні Приватному підприємству "Транзит-Сервіс" містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту "Героїв України" на земельній ділянці, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, по проспекту Лесі Українки, 74-А в м. Кременчуці Полтавської області під групу-комплекс торгівельних відокремлених приміщень (зі зміною зовнішньої конфігурації) в комплексі із зупинкою громадського транспорту "Героїв України".

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №28.02-05/0765 від 15.05.2026 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №65-муо від 15.05.2026 "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва".

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути заяву Приватного підприємства "Транзит-Сервіс" №28-02/46815 від 07.05.2026 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція торгівельного приміщення із зупинкою громадського транспорту "Героїв України" на земельній ділянці, кадастровий номер 5310436100:02:003:1379, по проспекту Лесі Українки, 74-А в м. Кременчуці Полтавської області під групу-комплекс торгівельних відокремлених приміщень (зі зміною зовнішньої конфігурації) в комплексі із зупинкою громадського транспорту "Героїв України".

В іншій частині вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Транзит-Сервіс" частину судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп.

Позивач: Приватне підприємство "Транзит-Сервіс" (код ЄДРПОУ 24564184; вул. Шевченка, буд. 24/43, кв. 24, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).

Відповідач: Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 02498790; площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун