Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №826/9793/17 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 826/9793/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №826/9793/17 за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2017 фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, що заявлений до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.05.2017 №0003071306 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 76 066,59 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 60 853,27 грн, штрафні (фінансові) санкції - 15 213,33 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0003081306 форми "Р", яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 1 364,63 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 1 091,70 грн, штрафні (фінансові) санкції - 272,93 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №003111306 форми "С", яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 1 985 000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0003121306 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2016 року на 261439,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0003121306/1 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2015 року на 14556,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.05.2017 №0003101306 з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.05.2017 №Ф0003091306, яким позивачу донараховано 141 382,62 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у розмірі 18 859,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень з приводу не відображення позивачем у складі доходу за 2016 рік коштів від продажу транспортних засобів, які той використовував у власній господарській діяльності. Однак, відповідачем не було взято до уваги той факт, що позивач не використовував ці транспортні засоби у власній господарській діяльності тривалий час, що підтверджується розпорядженням ФОП Баляр, відповідно до якого той припинив таке використання та реалізував транспортні засоби третім особам, сплативши податок із сум реалізації як фізична особа.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2017 справу розподілено до провадження судді Вєкуа Н.Г.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 позовну заяву було залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою судді того ж суду від 01.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 21.11.2017.

21.11.2017 представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, подав заперечення на адміністративний позов (т. 1 а.с. 138-144).

05.03.2018 представник позивача подала пояснення на заперечення на адміністративний позов (т. 1 а.с. 158-162).

11.04.2018 представник позивача надала пояснення (т. 1 а.с. 169-250, т. 2 а.с. 1 - 9).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019, адміністративний позов було задоволено повністю. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми “Р” від 19.05.2017 №0003071306, №0003081306, форми “С” №003111306, форми “В4” №0003121306, №0003121306/1 та рішення №0003101306 з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф0003091306.

Однак, постановою Верховного Суду від 04.04.2021 касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) було задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0003121306 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 64 500,00 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 51 600,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 12 900,00 грн, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 №003111306 змінено в мотивувальній частині відповідно до підстав задоволення позову в цій частині позовних вимог, наведених у цій постанові. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2017 №Ф0003091306 та рішення 19.05.2017 №0003101306 скасовано і передано справу в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві судових витрат (судового збору) у розмірі 8000,00 грн скасовано. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 залишено без змін.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Верховний Суд допустив процесуальну заміну відповідача на Головне управління ДПС у м. Києві відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2021 справу розподілено до провадження судді Арсірія Р.О.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2021 адміністративну справу № 826/9793/17 прийнято до провадження в частині позовних вимог, які спрямовано на новий розгляд, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведенням судового засідання.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та на виконання його приписів наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, пунктом 14 якого передбачено, що визначення суду для розгляду конкретних судових справ, у тому числі поєднаних судових справ, здійснюється в базі даних шляхом пакетного автоматизованого розподілу судових справ.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами справу №826/9793/17 розподілено до Полтавського окружного адміністративного суду, куди справа надійшла 28.02.2025.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 справу №826/9793/17 було прийнято до провадження та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Розпочато розгляд справи №826/9793/17 по суті спочатку в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2017 №Ф0003091306 та рішення 19.05.2017 №0003101306. Запропоновано позивачу та відповідачу у семиденний строк з дня отримання повідомлення про цю ухвалу подати до суду усі не подані докази, що стосуються предмета спору, а також повідомити суд про свої наміри підтримувати позов та заперечення проти нього.

На виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 представник позивача Бєгунова О.О. повідомила, що позивач підтримує свій адміністративний позов у повному обсязі. Зазначила, що Верховний Суд, скеровуючи цю справу на новий розгляд, дійшов помилкового висновку про те, що суди першої та другої інстанції обмежилися лише оцінкою такої підстави визначення позивачу до сплати суми єдиного соціального внеску та застосування штрафних санкцій, як заниження позивачем доходу за 2015 рік на 72780,00 грн та за 2016 рік на 397000,00 грн. ФОП ОСОБА_1 у період з січня 2014 по грудень 2016 рік нараховував і сплачував єдиний внесок у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI. Розрахунок оплати наведений на стор. 27-28 Акту від 24.04.2017. У свою чергу відповідач, не враховуючи місяці, в яких дохід отримано не було, суму доходу за рік ділить на 12 місяців і з цих сум неправомірно нараховує єдиний внесок (стор. 27-28 Акту перевірки). Так за 2014 рік відповідач в порушення норм чинного законодавства перерахував суму доходу ФОП не з урахуванням тих місяців, в яких він був отриманий, а з урахуванням всіх місяців за рік, і неправомірно нарахував 37,7 % податку, в тому числі і за ті місяці, коли ФОП доходу не отримував взагалі. Крім того, за 2015 рік відповідач додатково до невірного розрахунку ЄСВ додає суму в розмірі 72780,00 грн, як суму нібито завищених витрат на запчастини. При цьому в постанові касаційної інстанції зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірне зменшення позивачем оподатковуваного доходу за 2015 рік на 72780,00 грн як на суму витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів від підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що відповідач безпідставно прийняв рішення №003101306 від 19.05.2017 з вимогою про сплату боргу (недоїмки).

Представник відповідача будь-яких заяв до Полтавського окружного адміністративного суду не надсилав.

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований у статусі ФОП 12.12.2006, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.12.2006 вчинено запис за №20740000000008357. Основним видом економічної діяльності позивача, визначеним на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Крім цього до зареєстрованих видів господарської діяльності позивача відносяться: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів. Позивач з 14.12.2006 перебуває на обліку платників єдиного внеску у ГУДПС у м. Києві (Правобережна ДПІ).

У період з 27.03.2017 по 14.04.2017 ГУДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, упродовж якого позивач перебував на загальній системі оподаткування.

За наслідками проведеного заходу складено акт від 24.04.2017 №70/26-15-13-06-18/ НОМЕР_1 (надалі – Акт перевірки) (т. 1 а.с. 13-41), в якому, крім іншого, зафіксовано порушення вимог:

1) пп. 16.1.2 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 ПК України внаслідок завищення в податковому обліку за 2015 рік суми витрат на 72780,00 грн (у тому числі: у за ІІІ квартал 2015 року – на 58040,00 грн, за ІV квартал 2015 року – на 14740,00 грн) та заниження доходу за 2015 рік на 72 780,00 грн, у 2016 році - на 397 000,00 грн.

Згідно з мотивувальною частиною Акту перевірки, позивач не підтвердив придбання автомобільних запчастин, матеріалів та ремонтних робіт у 2015 році на загальну суму 72780,00 грн, оскільки до перевірки не надав документи, які б підтверджували безпосередній зв`язок витрат з конкретним об`єктом основних засобів. В лютому – жовтні 2016 року позивач реалізував на підставі договорів купівлі-продажу десять вантажних автомобілів (самоскид марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску - 2007; причіп-самоскид марки «F.Х MEILLER», державний номерний знак НОМЕР_3 , рік випуску - 2010; причіп «PANAV», державний номерний знак НОМЕР_4 , рік випуску - 2003; «DAF», державний номерний знак НОМЕР_5 , рік випуску - 2003; «MEILTON», державний номерний знак НОМЕР_6 , рік випуску - 2003; «SCHWARZMULLER», державний номерний знак НОМЕР_7 , рік випуску - 2005; «DAF», державний номерний знак НОМЕР_8 , рік випуску - 2005; «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_9 , рік випуску - 2003; причіп «PANAV», державний номерний знак НОМЕР_10 , рік випуску - 2003; «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_8 , рік випуску - 2003). Дохід від продажу автомобілів в сумі 397000,00 грн позивач задекларував як фізична особа у рядку 10.2 «Доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого та/або нерухомого майна» декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік і сплатив податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5% (19850,00 грн). Оскільки ОСОБА_1 використовував зазначені вантажні автомобілі у підприємницькій діяльності (здійснення вантажних перевезень власним та орендованим автотранспортом), він повинен був задекларувати доход від їх реалізації як підприємець у рядку 10.7 "Чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування (додаток Ф2)" декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік зі сплатою податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18%.

Висновок про реалізацію ОСОБА_1 автомобілів у межах підприємницької діяльності контролюючий орган зробив зважаючи, зокрема на вид діяльності позивача згідно з КВЕД 45.19 "Торгівля іншими автотранспортними засобами", а також на встановлені в судових рішеннях в адміністративних справах №2а-1970/12/2670, №2а-14719/12/2670, №826/16824/14, №826/3783/15, №826/957/15, №826/5259/15 обставини.

2) п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 162.1 ст. 162 ПК України в результаті заниження ФОП ОСОБА_1 чистого (оподатковуваного) доходу, з якого сплачується військовий збір, за 2015 рік, на 72780,00 грн (відповідно до висновку про завищення витрат на 72780,00 грн за ІІІ та ІV квартали 2015 року).

3) п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України внаслідок завищення податкового кредиту за березень, липень 2015 року на загальну суму 14556,00 грн (у тому числі: за березень 2015 року – 11608,00 грн, за липень 2015 року – 2948,00 грн) за наслідками операцій з придбання активів (автомобільних запчастин, матеріалів та ремонтних робіт).

4) п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Склад правопорушення, згідно з висновком контролюючого органу, полягав у тому, що позивач не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 261 439,00 грн (за лютий 2016 року – 101862,00 грн, за квітень 2016 року – 39 894,00 грн, за жовтень 2016 року – 119 683,00 грн), виходячи балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок податкового (звітного) періоду, протягом якого здійснено продаж основних засобів – вантажних автомобілів. В акті перевірки вказано, що 261 439,00 грн – це ПДВ, який був сплачений при митному оформлені автомобілів у квітні, вересні 2011 року, жовтні 2013 року (самоскид марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_2 ; причіп-самоскид марки «F.Х MEILLER», державний номерний знак НОМЕР_3 ; автомобіль вантажний бортовий тентований марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_8 ; причіп бортовий тентований марки «PANAV», державний номерний знак НОМЕР_10 ; причіп бортовий тентований марки «PANAV», державний номерний знак НОМЕР_4 ; автомобіль вантажний бортовий з тентом марки «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_9 ; автомобіль вантажний бортовий з тентом марки «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_11 ) та включений ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту відповідного податкового (звітного) періоду. Обставини щодо включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в зазначеній сумі на підставі митних декларацій встановлені судом у іншій справі.

5) пункту 2.6 Положення №637 внаслідок не оприбуткування отриманих від реалізації транспортних засобів готівкових коштів в сумі 397 000,00 грн у книзі обліку доходів і витрат за 2016 рік;

6) п. 4, п. 5, п. 6 ст. 1, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI.

При цьому контролюючий орган виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 неправильно визначив дохід, на який нараховується єдиний внесок, що призвело до виникнення недоїмки (боргу) в розмірі 141382,62 грн, у тому числі: за 2014 рік – 28 488,42 грн, 2015 рік – 32 968,16 грн, 2016 рік – 79 926,04 грн. В акті перевірки зазначено, що дані щодо сум доходів та витрат в книгах обліку доходів і витрат не відповідають сумам доходів, задекларованих у звітах за 2014, 2015, 2016 роки, на які нараховується єдиний соціальний внесок.

На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом були винесені рішення від 19.05.2017 №0003101306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними органами доходів і зборів у розмірі 18859,50 грн, а також податкові повідомлення-рішення від 19.05.2017:

- № 0003071306 про нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 76066,59 грн, з яких 60853,27 грн - за податковим зобов`язанням та 15213,33 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0003081306 про нарахування грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1364,63 грн, з яких 1091,70 грн - за податковим зобов`язанням та 272,93 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 003111306 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України у розмірі 1985000,00 грн;

- № 0003121306 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 261439,00 грн;

- № 0003121306/1 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 14556,00 грн.

Позивач оскаржував зазначені рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 03.07.2017 № 8345/Б/99-99011-02.02.25 у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині, яка скерована судом касаційної інстанції на новий розгляд, суд виходить з наступного.

Згідно з визначеннями, що містяться у статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI у редакції, чинній у період 2014-2016 роки):

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з частиною 11 статті 8 Закону №2464-VI в редакції, чинній станом на 2014 рік, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI).

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 3 статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VІ в редакції, чинній станом на 2014 рік, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VІ в редакції, чинній станом на 2015-2016 роки, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З викладеного слідує, що законодавець у період 2014 року пов`язував застосування мінімального страхового внеску саме з періодом, у якому фізичною особою-підприємцем отримано відповідний дохід (прибуток).

Отже, сама по собі наявність у особи статусу фізичної особи-підприємця у 2014 році не створювала безумовного обов`язку сплачувати мінімальний страховий внесок за кожен календарний місяць, якщо у такому місяці відсутній дохід (прибуток), який є базою нарахування ЄСВ.

Учасниками справи не заперечується той факт, що у період 2014-2016 років позивач перебував на загальній системі оподаткування.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що за даними податкового органу і за даними перевірки протягом 2014 року позивач отримав дохід (прибуток) від підприємницької діяльності в загальному розмірі 148 548,62 грн, з яких 14,22 грн у січні 2014 року, 38 919,15 грн у квітні 2014 року, 321,23 грн у червні 2014 року, 71088,92 грн у липні 2014 року, 3995,99 грн у вересні 2014 року та 34209,11 грн грудні 2014 року.

При цьому позивачем як ФОП не було отримано доходів у лютому, березні, травні, серпні, жовтні та листопаді 2014 року.

Не зважаючи на це, відповідач, порушуючи норми чинного на той момент законодавства щодо сплати єдиного внеску та не враховуючи місяці, в яких дохід позивачем отримано не було, суму доходу за рік поділив на 12 місяців і з цих сум неправомірно нарахував єдиний внесок із застосуванням розміру мінімального страхового внеску у кожному місяці (стор. 27 - 28 Акту перевірки).

Відтак, висновок відповідача про наявність у позивача недоїмки з ЄСВ за 2014 рік у розмірі 28488,42 грн лише з підстав неперерахування останнім суми ЄСВ з урахуванням мінімального страхового внеску, суд визнає необґрунтованим.

Поряд з цим суд зауважує, що з 01.01.2015 пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI було викладено у новій редакції Законом України від 28.12.2014 №77-VIII.

Так, відповідно до цієї редакції, базою нарахування ЄСВ для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Визначальним є положення абзацу другого пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI у редакції, чинній у 2015-2016 роках, згідно з яким у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, законодавець у 2015-2016 роках прямо передбачив для ФОП на загальній системі у разі відсутності доходу право, а не обов`язок самостійно визначати базу нарахування ЄСВ.

Використання законодавцем терміна "має право" свідчить про диспозитивний характер зазначеної норми.

Суд зауважує, що законодавець у подальшому змінив відповідне правове регулювання.

Зокрема, з 01.01.2017 у разі відсутності доходу (прибутку) законодавство вже передбачало для відповідних платників обов`язок визначати базу нарахування ЄСВ не менше мінімального страхового внеску.

Отже, зміна законодавчої конструкції з "має право" на "зобов`язаний" підтверджує обставини того, що до набрання чинності відповідними змінами такого обов`язку у платника не існувало.

Разом з тим, застосування відповідачем правил, які діяли з 2017 року, до правовідносин 2015 - 2016 років, суд вважає неприпустимим.

Як свідчать матеріали справи, за даними платника податку:

- протягом 2015 року позивачем було отримано дохід (прибуток) від підприємницької діяльності в загальному розмірі 45655,04 грн, з них у вересні 2015 року - 45655,04 грн;

- протягом 2016 року позивачем було отримано дохід (прибуток) від підприємницької діяльності в загальному розмірі 66908,90 грн, з них у березні 2016 року - 24741,52 грн, у липні 2016 року - 8721,94 грн, у листопаді 2016 року - 33445,44 грн.

При цьому, оскільки законодавець у 2015-2016 роках прямо передбачив для ФОП на загальній системі у разі відсутності доходу право, а не обов`язок самостійно визначати базу нарахування ЄСВ, суд доходить висновку про те, що у податкового органу були відсутні правові підстави ділити суми доходів за 2015 рік, отримані в окремих місяцях цього року, відповідно на 12 місяців 2015 року, та з цих сум нараховувати єдиний внесок із застосуванням розміру мінімального страхового внеску у кожному місяці.

Поряд з цим суд враховує, що у 2015 році окрім неправильного розрахунку ЄСВ відповідачем додатково до загальної суми ЄСВ було додано суму "завищених", на переконання контролюючого органу, витрат позивача на запчастини в розмірі 72780,00 грн.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що, переглядаючи рішення судів у цій справі, Верховний Суд у постанові від 04.06.2021 дійшов висновків про те, що надавши з дотриманням вимог статті 90 КАС України оцінку доказам у справі, що були надані сторонами, та правильно застосувавши норму частини другої статті 77 цього ж Кодексу щодо обов?язку суб?єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності в адміністративній справі, в якій оскаржується його рішення, дія чи бездіяльність, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірне зменшення позивачем оподатковуваного доходу за 2015 рік на 72780,00 грн, як на суму витрат, які безпосередньо пов?язані з отриманням доходів від підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, донарахування позивачу контролюючим органом до складу загальної суми доходів за 2015 рік суми у розмірі 72780,00 грн, яка у подальшому також вплинула на розмір розрахованого позивачу ЄСВ за 2015 рік, суд визнає необґрунтованим.

Цим спростовуються доводи відповідача про наявність у позивача недоїмки з ЄСВ за 2015 рік у розмірі 32968,16 грн.

Крім цього, судовим розглядом також встановлено, що у 2016 році при розрахунку ЄСВ відповідачем до загальної суми доходу за 2016 рік було додано суму доходу в розмірі 397000,00 грн від продажу транспортних засобів, які за твердженням позивача останнім були відчужені не як ФОП, а як фізичною особою і податки від продажу яких ним було сплачено, що підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2016 рік.

З цього приводу суд зазначає, що, переглядаючи рішення судів у цій справі, Верховний Суд вказав про те, що висновок судів першої та апеляційної інстанції з приводу того, що дохід у розмірі 397000,00 грн, отриманий позивачем в 2016 році від продажу вантажних автомобілів, підлягає оподаткуванню за ставкою податку 5%, не відповідає обставинам у справі та нормам пункту 167.2 статті 167, пункту 173.1 статті 173, пунктів 177.1 та 177.6 статті 177 ПК.

В Акті перевірки зазначено, що позивач придбав автомобілі, які були предметом продажу, в 2011-2013 роках зі сплатою сум ПДВ, які включив до податкового кредиту. Позивач ці обставини не оспорює. Автомобілі використовувалися позивачем при здійсненні вантажних перевезень як основного виду його підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з доводом ГУДФС про те, що дохід від продажу вантажних автомобілів підлягає оподаткуванню за ставкою 18%, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підставі розпорядження від 29.12.2015 №1/12 позивач зняв з експлуатації вантажні автомобілі, припинив їх використання у господарській діяльності і продав їх як фізична особа (в договорах купівлі-продажу не вказано, що позивач продав автомобілі як фізична особа-підприємець).

З огляду на ці обставини суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дохід у розмірі 397000,00 грн позивач отримав не від провадження підприємницької діяльності.

Разом з цим, факт зняття позивачем автомобілів з експлуатації розпорядженням від 29.12.2015 №1/12 свідчить про припинення їх використання при здійсненні вантажних перевезень, а не при здійсненні підприємницької діяльності та про отримання позивачем доходу від продажу автомобілів поза межами підприємницької | діяльності.

Серед видів діяльності позивача за КВЕД, крім здійснення вантажних перевезень власним та орендованим автотранспортом, є також "торгівля іншими автотранспортними засобами" (код 45.19).

Придбання позивачем вантажних автомобілів презюмувало використання їх у підприємницькій діяльності відповідно до обраних ним видів такої діяльності, в тому числі, торгівлі (купівлі та продажу) автомобілями.

Як наслідок, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивачу правомірно визначені податкові зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 51600,00 грн (397000,00 грн х 18% - 397000,00 х 5% грн) та застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 123.1 статті 123 ПК, в розмірі 129000,00 грн (51600,00 грн х 25%) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.05.2017 №0003071306.

З огляду на такі висновки Верховного Суду цілком правомірним суд визнає як донарахування відповідачем до загальної суми доходу за 2016 рік суми доходу у розмірі 397000,00 грн від продажу транспортних засобів як фізичною особою-підприємцем, так і донарахування на вказану суму ЄСВ за 2016 рік в розмірі 79926,04 грн.

Таким чином, вказаним по суті підтверджуються доводи відповідача про наявність у позивача недоїмки з ЄСВ за 2016 рік у розмірі 79926,04 грн.

Резюмуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність ознак протиправності та про необхідність скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.05.2017 №Ф-0003091306 в частині визначеного боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 61 456,58 грн (141382,62 грн - 79926,04 грн) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2017 №0003101306 в частині визначених штрафних санкцій в розмірі 10866,90 грн (4273,26 грн + 6593,64 грн).

В решті ж нарахованих відповідачем сум вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.05.2017 №Ф-0003091306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2017 №0003101306, є правомірними.

Таким чином, направлені на новий розгляд позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту постанови Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №826/9793/17, судом першої інстанції стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві судові витрати (судовий збір) у розмірі 8000,00 грн. Враховуючи наведені у постанові висновки щодо результату касаційного перегляду справи, ухвалені у справі судові рішення в частині розподілу судових витрат між сторонами підлягають скасуванню з вирішенням цього питання судом першої інстанції при новому розгляді справи у відповідній частині позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати під час нового розгляду справи суд враховує, що згідно з приписами частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Сума заявленої майнової вимоги становила 2 465 252, 84 грн, отже судовий збір у розмірі 1 відсотка дорівнював 24 652,00 грн, та не повинен перевищувати 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян, тобто становив 8000,00 грн.

Позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у розмірі 8000,00 грн.

При цьому, враховуючи те, що Верховний Суд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0003071306 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 64 500,00 грн, в тому числі: податкове зобов`язання - 51 600,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 12 900,00 грн, скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині позовних вимог - відмовлено; а також враховуючи, що рішенням у даній справі під час нового розгляду справи суд частково задовольнивши позовні вимоги дійшов висновку про правомірність та відсутність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.05.2017 №Ф-0003091306 в частині суми 79926,04 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2017 №0003101306 в частині суми 7992,60 грн, стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно підлягає судовий збір у розмірі 7504,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у справі № 826/9793/17 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.05.2017 №Ф-0003091306 в частині визначеного боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 61456,58 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2017 №0003101306 в частині визначених штрафних санкцій в розмірі 10866,90 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 7504 (сім тисяч п`ятсот чотири) грн 80 коп.

Позивач: фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011; вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун