Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №380/8603/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8603/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління МЮУ про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління МЮУ (далі також – відповідач), з такими вимогами:

- визнати неправомірною та скасувати постанову, винесену 14.04.2026 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, Львівського міжрегіонального управління МЮУ Оприск Оленою Сергіївною, про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2026 ВП № 80746193.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.04.2026 від відповідача на адресу позивача надійшов лист з постановою від 14.04.2026 ВП № 80746193 про відкриття виконавчого провадження (далі - постанова). Зі змісту постанови вбачається, що 14.04.2020 відповідач, розглянувши заяву Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, про примусове виконання, виніс дану постанову про стягнення штрафу в сумі 680 грн. згідно з постановою № ЕНА 6623743 від 06.02.2026. Позивач зазначає, що він зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 і це є Залізничний район Львова. Доходів, рухомого та нерухомого майна у Шевченківському районі Львова, він не має. Державний виконавець Оприск О.С., маючи інформацію про його місце проживання, не взяла до уваги, що боржник проживає та зареєстрований в іншому районі Львова, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім цього, після винесення постанови № ЕНА 6623743 від 06.02.2026 позивачем 17.02.2026, було подано до Залізничного районного суду Львівської області позовну заяву про скасування вказаної постанови. Ухвалою від 03.03.2026, вказана заява прийнята до розгляду та відкрито провадження. Таким чином, постанова № ЕНА 6623743 від 06.02.2026, станом на 14.04.2026, дату відкриття виконавчого провадження ВП 80746193 не набрала чинності та оскаржувалася в Залізничному районному суді м. Львова. Інформація про подання позовної заяви та відкриття провадження у справі направлена сторонам, є доступною, також і для виконавця. Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження, щодо виконання документу, який оскаржується і не набрав чинності є протиправною.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

15.05.2026 від позивача за вх. №41087 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 18.05.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

05.06.2026 від відповідача за вх. №48537 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що 13.04.2026 на адресу відділу надійшла заява Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №ЕНА 6623743, виданої 06.02.2026 Золочівським РВП ГУ НП у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу у подвійному розмірі 680,00 грн. Постанова набрала законної сили 21.02.2026 згідно відмітки на виконавчому документі. Заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 про відкриття провадження у справі про скасування вказаної постанови УПП у Львівській області на адресу відділу не надходила, відтак 14.04.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано сторонам до відома та виконання. 06.05.2026 постановою державного виконавця передано матеріали виконавчого провадження №80746193 до Залізничного ВДВС у м. Львові ЛМУМЮ для подальшого примусового виконання за місцем проживання/реєстрації боржника. Враховуючи викладене, у Шевченківського ВДВС у м. Львові ЛМУМЮ відсутня можливість надати копії матеріалів виконавчого провадження. Відтак, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2026 у ВП №80746193 винесена в межах та на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

15.06.2026 від позивача за вх. №51168 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що отримавши примірник позовної заяви відповідач 06.05.2026 виніс постанову про передачу вказаного виконавчого провадження до Залізничного ВДВС, хоча як видно з матеріалів провадження, відомості про те, що боржник проживає в Залізничному районі Львова виконавець мав з самого початку відкриття виконавчого провадження тобто 14.04.2026. Отже, відповідач визнав те, що в нього не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження, а також стягнення вказаних коштів. Разом з тим, у вказану дату відповідачем винесено також і повторну постанову про накладення арешту, хоча, як видно із банківських документів сума заборгованості була списана з рахунку позивача ще 15.04.2026, і у виконавця не було жодної правової підстави для накладення повторного арешту, коли сума уже була списана з рахунку позивача, а також для передачі виконавчого провадження до іншого ВДВС, окрім як бажання уникнути участі у вказаній справі у якості відповідача та ускладнити з`ясування обставин справи для суду. Крім того, відповідач вказує про те, що внаслідок передачі справи до Залізничного ВДВС він ніби то немає можливості надати копії матеріалів виконавчого провадження до суду, що є ще одним штучним приводом, який розкриває фактичну суть проведених виконавчих дій (не на виконання приписів закону, а на шкоду боржникові). Отже, висновок про неналежне виконання обов`язків виконавцем напрошується сам собою. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

13.04.2026 на адресу відповідача надійшла заява Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №ЕНА 6623743 виданої 06.02.2026 Золочівським РВП ГУ НП у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу у подвійному розмірі 680,00 грн. Постанова набрала законної сили 21.02.2026 згідно відмітки на виконавчому документі.

14.04.2026 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80746193.

Оскаржуючи вищевказану постанову позивач зазначає, що така винесене всупереч вимогам закону. Зокрема, позивач проживає на території Залізничного району м. Львова, а не на території Шевченківського району м. Львова та те, що виконавчий документ не набрав законної сили на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та не міг бути примусова виконаний. Тому з метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VІІІ).

Частиною 1 ст. 4 Закону №1404-VІІІ визначено вимоги до виконавчого документа, відповідно до яких у виконавчому документі зазначаються, зокрема, адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст. 24 Закону №1404-VІІІ.

При цьому, за приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що позивач проживає/зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально належить до Залізничного району м. Львова. Вказана адреса зазначена у постанові №ЕНА 6623743 від 06.02.2026 та у постанові про відкриття виконавчого провадження №80746193 від 14.04.2026.

За приписами ч. 1 ст. 24 Закону №1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до приписів абз. абз. 4 та 10 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Доказів фактичного проживання чи перебування позивача у Шевченківському районі м. Львова відповідачем не надано, як і не надано доказів роботи боржника або місцезнаходження його майна на території виконавчого округу відповідача.

Отже, наведене свідчить про те, що відкриваючи виконавче провадження державний виконавець не пересвідчився з достовірних джерел про дійсне місце проживання позивача, тобто не перевірив обставини того чи має він право в межах свого виконавчого округу відкривати виконавче провадження.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про те, що постанову №ЕНА 6623743 від 06.02.2026 було пред`явлено за неналежним місцем виконання, а тому відповідач, з огляду на приписи ч. 1 ст. 24 Закону №1404-VІІІ, не мав повноважень приймати її до виконання.

Крім цього, суд зауважує, що згідно з ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Нормами КУпАП передбачено особливості та порядок направлення постанов про накладення адміністративного стягнення на примусове виконання.

Так, відповідно до ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (ч. 2 ст. 308 КУпАП)

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Судом встановлено, що 17.02.2026 позивач постанову № ЕНА 6623743, видану 06.02.2026 Золочівським РВП ГУ НП у Львівській області, оскаржив до Залізничного районного суду м. Львова і ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 у справі №462/1258/26 відкрито провадження у справі.

Враховуючи наведені норми, суд приходить до переконання, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути направлені на примусове виконання до завершення процедури оскарження, та останні підлягають лише примусовому виконанню після закінчення строку, установленого ч. 1 ст. 307 КУпАП.

Таким чином, суд висновує, що твердження позивача про ненабрання постановою серії ЕНА №6623743 від 06.02.2026 законної сили відповідає дійсності.

Отже, підстави для примусового виконання цієї постанови станом на 14.04.2026 були відсутні.

Однак, суд зазначає, що органи ДВС в силу Закону № 1404-VІІІ не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідного виконавчого документа в судовому порядку на момент пред`явлення такого до примусового виконання.

Державний виконавець, отримавши від Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області постанову серії ЕНА № 6623743 від 06.02.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, з відміткою про набрання законної сили, відкрив виконавче провадження.

Тобто, встановивши відповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону № 1404-VIII в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

За правилами п. п. 2, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

З огляду на вищенаведене, належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача буде саме визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С. про відкриття виконавчого провадження №80746193 від 14.04.2026.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 287, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2026 ВП № 80746193, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск Оленою Сергіївною.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35009321, адреса місця знаходження: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Згідно зі ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.