Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №380/3262/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 рокусправа № 380/3262/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АГРОІНВЕСТ» (вул. Грушевського, 1, смт. Гніздичів, Стрийський р-н., Львівська обл., Код ЄДРПОУ 37291385) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті (вул. Івасюка 8, с. Малехів, Львівська обл.) про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АГРОІНВЕСТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті від 28.01.2026 року № ОПШ 005914 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.12.2025 Управлінням державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті було здійснено перевірку транспортного засобу марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «КПК-АГРОІНВЕСТ», за результатами якої складено акт № ЕАР009924 від 18.12.2025. За змістом Акту перевірки, під час здійснення перевезення небезпечного вантажу (палива дизельного) транспортним засобом «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , у автомобільного перевізника ТОВ «КПК-АГРОІНВЕСТ» відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» була відсутня ліцензія на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів. У зв`язку з цим Інспектором зазначені обставини було кваліфіковано як порушення, передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами розгляду справи начальником Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті винесено постанову № ОПШ 005914 від 28.01.2026 про застосування до ТОВ «КПК-АГРОІНВЕСТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн., оскільки Товариством допущено перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою та вважає її протиправною.

Вказує ,що Товариство у межах здійснення основної господарської діяльності самостійно здійснює посів, обробіток та збирання врожаю, забезпечуючи відповідні технологічні процеси за рахунок власних матеріально-технічних ресурсів, у тому числі пального. Відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля від 18.12.2025, у зв`язку із виробничою необхідністю, позивач здійснював перевезення пального дизельного власним транспортним засобом «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_1 (тип – спеціалізований вантажний – цистерна) для заправки власної сільськогосподарської техніки: трактора колісного марки «JOHN DEERE8520», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 . Вказаний трактор виконував роботи із дискування ґрунту на орендованій земельній ділянці із кадастровим номером 4621585600:02:000:1320, що належить ТОВ «КПК-АГРОІНВЕСТ» на праві оренди, яка розташована поблизу с. Нове Село Стрийського району Львівської області. Адреса пункту навантаження відповідає адресі місця зберігання пального, передбаченого ліцензією на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Таким чином, станом на дату проведення рейдової перевірки ТОВ «КПК АГРОІНВЕСТ» не здійснювало господарської діяльності з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів на договірних засадах відповідно до договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом, а перевозило дизельне пальне виключно для власних виробничих потреб, без залучення третіх осіб, що виключає обов`язок отримання ліцензії на перевезення небезпечних вантажів. Ліцензія на перевезення небезпечних вантажів є необхідною виключно у разі надання послуг третім особам із перевезення небезпечних вантажів.

Вважає, що як під час складання Акту перевірки, так і під час розгляду справи Управлінням державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, що стало наслідком прийняття оскаржуваної постанови, Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті діяло не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Крім цього на думку позивача, представник відповідача під час проведення перевірки не мав права вимагати, а водій не був зобов`язаний надавати реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія (тахокарти) за попередні 28 днів (з 19.11.2025 по 18.12.2025), оскільки п. 6.1. Положення №340 містить обов`язок саме щодо зберігання таких тахокарт, а не обов`язок пред`явити їх на вимогу інспектора Державної служби з безпеки на транспорті при проведенні рейдової перевірки. Зауважує, що транспортний засіб позивача ГАЗ 3307, державний номер НОМЕР_1 , тахографом не обладнаний. За таких обставин у водія не виникало обов`язку надавати реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) за період з 19.11.2025 по 18.12.2025 включно. Крім того, факт відсутності встановленого тахографа не відображений у жодному з документів, складених уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 18 грудня 2025 року, у м. Жидачів вул. Фабрична, старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, був зупинений транспортний засіб марки Газ, державний номерний знак – НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів згідно Товарно – транспортної накладної №18/12/25 від 18.12.2025 року.

У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» на момент перевірки відсутня у автомобільного перевізника відповідна ліцензія на господарську діяльність з надання послуг з перевезення вантажів, п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 п.п 6 п. 1 Розділу ІІ Наказу Мінрозвитку № 703 від 16.04.2025 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія (їв) – тахокарти за 18.12.2025, 17.12.2015, 16.12.2025, 15.12.2025, 14.12.2025, 13.12.2025, 12.12.2025, 11.12.2025. 10.12.2025, 09.12.2025, 08.12.2028, 07.12.2025, 06.12.2025, 05.12.2025, 04.12.2025, 03.12.2025, 02.12.2025, 01.12.2025, 30.11.2025, 29.11.2025, 28.11.2025, 27.11.2025, 26.11.2025, 25.11.2025, 24.11.2025, 23.11.2025, 22.11.2025, 21.11.2025, 20.11.2025, 19.11.2025, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3. част. 1.

За результатами рейдової перевірки складено Акт № ЕАР 009924 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2025 року. Водій зі змістом Акту № ЕАР 009924 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2025 року, ознайомився.

Розгляд справи про порушення ст. 34, 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», проводився Управлінням державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за місцезнаходженням позивача. На виконання вимог п. 17 Порядку № 1567, позивачу було направлено, повідомленням № 109975/33.1/24-25 від 24.12.2025 року про розгляд матеріалів справи про порушення (Запрошення на розгляд матеріалів справи), на його поштову адресу, рекомендованим відправленням №8038304636145 за допомогою засобів поштового зв`язку оператора «Укрпошта», яким останнього було запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення № 5131, який відбувся 28.01.2026 р., о 10:00 год., в приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8.

За результатом розгляду справи, було винесено Постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 005914 від 28.01.2026 року, за ч. 1 абз.3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Копію постанови направлено позивачу на поштову адресу рекомендованим відправленням № 7905100147449 засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта».

Відповідач також вказує, що відповідно до Даних Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у Товариство з обмеженою відповідальністю «КПК-АГРОІНВЕСТ» (код – ЄДРПОУ 37291385) наявний вид економічної діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, який згідно до КВЕД-2010: включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом.

З наявної в матеріалах справи копії Товарно - транспортної накладної №18/12/25 від 18.12.2025 року, вбачається що позивачем здійснювалось перевезення палива дизельного. Окрім, цього в матеріалах справи про порушення № 5131, наявне фото транспортного засобу на якому розміщено маркування небезпечного вантажу, який перевозився у вигляді оранжевої таблички у відповідності до правил визначених п. 5.3.2 ДОПНВ, зокрема зазначено маркування відповідно до номеру ООН 1202. Отже, за правилами визначеними відповідно до ст. 9, 33, 48 Закону № 2344-ІІІ, та вище наведених норм законодавства, для виконання перевезень небезпечних вантажів, зокрема Палива дизельного (№ ООН 1202), автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 34, 48, 49 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник не забезпечив, а водій не надав відповідну ліцензію для перевезення небезпечних вантажів. Тобто, під час спірної перевірки була встановлена відсутність оформленої ліцензії на перевезення небезпечних вантажів.

Крім цього, на виконання вимог статті 48, 49 Закону №2344 - ІІІ, пункту 6.1 Положення № 340, пункту 3 Розділу ІІІ, Інструкції № 385, позивач повинен був забезпечити, а водій під час рейдової перевірки, повинен був мати та надати для перевірки Інспектору реєстраційні листки (тахокарти) за день перевірки та попередні 28 днів, а у разі їх відсутності повинен мав мати та надати – бланк підтвердження діяльності водія (у разі якщо водій не здійснював перевезення вантажів або виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом), заповненого відповідно до вимог ЄУТР, чого не було зроблено . Саме відсутність заповнених тахокарт за 18.12.2025, 17.12.2015, 16.12.2025, 15.12.2025, 14.12.2025, 13.12.2025, 12.12.2025, 11.12.2025. 10.12.2025, 09.12.2025, 08.12.2028, 07.12.2025, 06.12.2025, 05.12.2025, 04.12.2025, 03.12.2025, 02.12.2025, 01.12.2025, 30.11.2025, 29.11.2025, 28.11.2025, 27.11.2025, 26.11.2025, 25.11.2025, 24.11.2025, 23.11.2025, 22.11.2025, 21.11.2025, 20.11.2025, 19.11.2025, зафіксовано у акті № ЕАР 009924 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2025 року.

Вважає, що доводи позовної заяви не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи та свідчить про законність винесення відносно позивача Постанови про застосування адміністративно господарського штрафу № ОПШ005914 від 28.01.2026. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

18.12.2025 року у м. Жидачів по вул. Фабрична працівниками Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті, на підставі направлення на здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) від 12.12.2025 №ЕНР000257, здійснено перевірку транспортного засобу марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ – НОМЕР_5 , що належить на праві власності ТзОВ «КПК-АГРОІНВЕСТ», водій – ОСОБА_1 .

Проведеною перевіркою виявлено наступні порушення: при перевезенні небезпечних вантажів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутня у автомобільного перевізника відповідна ліцензія на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів, п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, пп. 6 п. 1 Розділу ІІ наказу Мінрозвитку №703 від 16.04.2025; ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія – тахокарти за 18.12.2025, 17.12.2015, 16.12.2025, 15.12.2025, 14.12.2025, 13.12.2025, 12.12.2025, 11.12.2025. 10.12.2025, 09.12.2025, 08.12.2028, 07.12.2025, 06.12.2025, 05.12.2025, 04.12.2025, 03.12.2025, 02.12.2025, 01.12.2025, 30.11.2025, 29.11.2025, 28.11.2025, 27.11.2025, 26.11.2025, 25.11.2025, 24.11.2025, 23.11.2025, 22.11.2025, 21.11.2025, 20.11.2025, 19.11.2025, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 част. 1.

Ці відомості підтверджені Актом № ЕАР009924 від 18.12.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій із актом ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис у Акті.

Відповідачем на адресу позивача направлено листа-повідомлення № 109975/33.1/24-25 від 24.12.2025 про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 28.01.2026 о 10:00 у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, с. Малехів, вул. В. Івасюка, буд. 8, 3-й пов.

28.01.2026 відбувся розгляд адміністративної справи щодо позивача, за результатами якого Управлінням державного нагляду (контролю) у Львівській області було винесено постанову від 28.01.2026 №ОПШ005914 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 1 Закону №2344-III, встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно ч. 10 ст. 6 Закону №2344-III, на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною першою статті 48 Закону №2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов`язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним та авіаційним транспортом, визначені Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 № 1644-III (далі - Закон №1644-III), абзацами 2-3 ст. 1 якого визначено, що небезпечним вантажем є речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Законом України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» від 02.03.2000 №1511-ІІІ Україна приєдналася до її виконання. Головна мета ДОПНВ полягає у забезпеченні безпечного перевезення небезпечних вантажів, а також у спрощенні міжнародних перевезень таких вантажів, зобов`язуючи країни - учасниці угоди допускати перевезення небезпечних вантажів з інших країн - учасниць за умови дотримання вимог ДОПНВ.

При цьому у національному законодавстві України, вимоги ADR імплементовані та впровадженні у Правилах дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2018 №656 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.09.2018 за №1041/32493) (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів).

Пунктами 2-4 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів визначено, що ці Правила розроблено з урахуванням вимог:

Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів;

додатків А, B до Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів від 30 вересня 1957 року (далі - ДОПНВ).

Вимоги цих Правил обов`язкові для суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюється з урахуванням вимог додатків А, В до ДОПНВ та цих Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями Закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів, при цьому, у розумінні визначень Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо заперечення позивачем факту надання саме ним послуг з перевезень вантажів та обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач стверджує, що він не є перевізником, а лише здійснював доставку власного вантажу.

За визначеннями, викладеним у статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344-III).

Відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху України.

Суд зазначає, що позивач у день проведення перевірки у розумінні вищезгаданих норм здійснював перевезення вантажу за власний кошт, а тому, автомобільним перевізником у даному випадку був саме позивач.

Для цілей застосування Закону №2344-ІІІ, визначальним є факт здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів, є автомобільним перевізником.

Водночас, із Витягу з ЄДР вбачається, що одним із видів діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, тобто позивач є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно товарно-транспортної накладної №18/12/25 від 18.12.2025, автомобіль «ГАЗ 3307», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу – паливо дизельне.

Позивач у вказаній накладній зазначений в якості автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника і вантажоодержувача одночасно.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1. Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З аналізу наявної в матеріалах справи товаро-транспортної накладної №18/12/25 від 18.12.2025 судом встановлено, що позивач фактично виступає перевізником товару за власний кошт. Тобто, позивач в даному випадку, є автомобільним перевізником, який здійснював перевезення товару за власний кошт, що відповідає приписам статті 1 Закону № 2344-III.

Позивач, у розумінні законодавства про автомобільний транспорт та дорожній рух, як власник транспортного засобу, який виконує перевезення певних небезпечних вантажів, із залученням праці найманого водія, є автомобільним перевізником, незалежно від виду та характеру здійснюваних перевезень.

Статтею 9 Закону № 2344-ІІІ визначено, що ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт, зокрема, надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону № 2344-ІІІ для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі – Закон № 222-VIII) ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 222-VIII).

Статтею 9 Закону № 222-VIII визначено, що ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - Ліцензійні умови), якими визначається вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - ліцензія), а також встановлюються організаційні, кадрові та технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата і засобів провадження діяльності, обов`язкові для виконання під час провадження зазначеної діяльності.

Відповідно до абз 2 п. 2 Ліцензійних умов Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті - інформаційно-комунікаційна система Укртрансбезпеки, що становить сукупність автоматизованих систем, програмно-інформаційних комплексів, програмних, програмно-технічних та технічних засобів електронної комунікації, що забезпечують обробку та захист інформації, електронну взаємодію з метою надання послуг та забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті;

засоби провадження діяльності - транспортні засоби здобувачів ліцензії, ліцензіатів, відповідно заявлені та такі, що використовуються для провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

технологічні операції - перелік операцій, пов`язаних з використанням матеріально-технічної бази та устатковання, визначений цими Ліцензійними умовами як обов`язковий для провадження діяльності на підставі ліцензії.

Згідно п. 3 дія цих Ліцензійних умов поширюється на суб`єктів господарювання юридичних та фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом

Відповідно до п. 4 господарська діяльність може провадитись частково за такими видами, зокрема, внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями.

Пунктом 7 Розділу ІІ Наказу Мінрозвитку № 703 від 16.04.2025 визначено, що під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті серед іншого перевіряється і наявність відповідної ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів.

Таким чином, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, ліцензії на перевезення небезпечних вантажів, виконуючи вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону №2344-III слугувала відсутність ліцензії на перевезення небезпечних вантажів.

Крім цього, в матеріалах справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт № 5131, наявне фото транспортного засобу «ГАЗ», на якому розміщено маркування небезпечного вантажу, що перевозився, у вигляді оранжевої таблички у відповідності до правил визначених п. 5.3.2 ДОПНВ, зокрема зазначено маркування відповідно до номеру ООН 1202. Отже, за правилами визначеними відповідно до ст. 9, 33, 48 Закону № 2344-ІІІ, та вище наведених норм законодавства, для виконання перевезень небезпечних вантажів, зокрема Палива дизельного (№ ООН 1202), автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Щодо тверджень позивача про те, що він не надавав послуг із перевезення вантажів, а перевозив вантаж для власних потреб власними засобами, суд такі не бере до уваги як необґрунтовані, оскільки в контексті визначення позивача, як суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах, з урахуванням змісту норм Закону №2344-ІІІ, відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Зокрема, приписи ст. 60 Закону №2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника. Отже, законом чітко визначено відмінність між особою, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень. Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними. Водночас, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є саме автомобільний перевізник.

У постанові від 31.07.2024 у справі № 440/5873/23 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що відповідно до п. 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Верховний Суд також наголосив, що наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Щодо виявленого під час перевірки порушення вимог статті 48, 49 Закону №2344 - ІІІ, пункту 6.1 Положення № 340, пункту 3 Розділу ІІІ, Інструкції № 385, а саме відсутності заповнених тахокарт за 18.12.2025, 17.12.2015, 16.12.2025, 15.12.2025, 14.12.2025, 13.12.2025, 12.12.2025, 11.12.2025. 10.12.2025, 09.12.2025, 08.12.2028, 07.12.2025, 06.12.2025, 05.12.2025, 04.12.2025, 03.12.2025, 02.12.2025, 01.12.2025, 30.11.2025, 29.11.2025, 28.11.2025, 27.11.2025, 26.11.2025, 25.11.2025, 24.11.2025, 23.11.2025, 22.11.2025, 21.11.2025, 20.11.2025, 19.11.20225 – суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до п. 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв (п. 1.4 Положення №340).

Згідно п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (п. 6.4. Положення).

Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Вжите у вказаній нормі слово «понад» вказує на перевищення маси 3,5 тонн, тобто законодавець визначив обов`язок по обладнанню вантажного автомобіля діючими та повіреними тахографами з повною масою автомобіля більше ніж 3, 5 тонн.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 06.09.2024 у справі №600/302/23-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Частиною ч. 8 ст. 53 Закону №2344-IIІ визначено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі – Інструкція №385).

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІ Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами законодавства. ПСТ установлюють тахографи (крім аналогових тахографів) за вибором власника транспортного засобу (замовника) та виконують роботи з його технічного обслуговування, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 385 автомобільні перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів чи смарт- тахографів, зразки яких затверджено відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 385 використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом.

Отже, законодавством установлений обов`язок щодо установлення діючого та повіреного тахографа на вантажний транспортний засіб з повною масою понад 3,5 тон та наявності записів водія щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водії та пункт 3 розділу ІІІ Інструкції № 385).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію належного позивачу транспортного засобу марки «ГАЗ 3307», д.н.з. НОМЕР_1 , повна маса транспортного засобу становить 7850 кг., тобто 7,85 тонн.

Оскільки повна маса транспортного засобу, що належить позивачу, становить 7850 кг, а законодавством визначено обов`язок щодо обладнання вантажного автомобіля діючим та повіреним тахографом з повною масою вище 3,5 тонн, позивач зобов`язаний був обладнати тахографом належний йому транспортний засіб «ГАЗ 3307».

Позивач у своїх поясненнях звертав увагу на те, що належний йому транспортний засіб «ГАЗ 3307» тахографом не обладнаний.

Суд зауважує, що вимога п. 6.1 Положення №340 є імперативною, і її невиконання позивачем не повинно звільняти його від відповідальності, за умови, що транспортний засіб підпадає під вимоги п. 6.1 Положення №340.

Таким чином, на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв`язку із чим інспектором правомірно зафіксовано в акті перевірки порушення вимог ст. 48 Закону №2344-III.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що відповідач правомірно застосував до позивача як до автомобільного перевізника адміністративно-господарські санкції, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок відмову у задоволенні позову повністю.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АГРОІНВЕСТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович