Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №380/7413/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7413/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/000754/2 від 31.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару (ананаси III гатунку, сорт Кайєн, консервовані без додавання спирту, з вмістом цукру 16% в упаковках масою нетто не більше 1 кг: кільця ананасу у легкому сиропі, у жерстяних банках) декларантом позивача було подано електронну митну декларацію №24UA209120028725U3 від 30.12.2024. На переконання позивача, декларантом було надано усі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Натомість, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Позивач зазначає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 26 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність усіх відомостей щодо всіх складових митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

Ухвалою суду від 11 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху, так як після відкриття провадження у справі суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року продовжено розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

19.07.2023 між ТОВ «Перемога Фуд», як Покупцем, та «Prachuab Fruit Canning Co., Ltd.» (Thailand), як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний Контракт №РF/РFС001, предметом якого є те, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари, точна назва та асортимент яких визначені у рахунках-фактурах (далі - «Товари») Постачальника, а Постачальник прийняти та оплатити Товари на умовах цього Контракту.

09.07.2024 між сторонами складено інвойс №РFС-401/2024 на загальну суму 7425,00 доларів США.

На підставі Контракту №РF/РFС001 від 19.07.2023 та інвойсу №РFС-401/2024 від 09.07.2024 Покупець придбав у Продавця Товар загальною вартістю 7425,00 доларів США.

30.12.2024 з метою митного оформлення вказаного товару декларант подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209120028725U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристиками, зазначеними у графі 31 митної декларації, а саме: ананаси III гатунку, сорт Кайєн, консервовані без додавання спирту, вмістом цукру 16%, в упаковках масою не більше як 1 кг: Кільця ананасу, у легкому сиропі у жерстяних банках 24х580, об`єм банки 580мл (540г) - 1350 ящ., не містить ГМО, торгова марка: TROPIC LIFE, виробник: Prachuab Fruit Canning Co., Ltd.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: рахунок-фактура №PFC-401/2024 від 09.07.2024; прайс-лист №PFC-401/2024 від 09.07.2024; коносамент №HLCUBKK2406BDMA2 від 14.07.2024; накладна УМВС №3151063 від 25.09.2024; автотранспортна накладна №5070 від 03.10.2024; сертифiкат про походження товару №CO2024-97Z-00742234 від 26.07.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №00789020240906 від 06.09.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №2085892967 від 09.09.2024; калькуляція транспортних витрат (витрати в порту) №2146517878 від 09.09.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №24/09/30/0/0674 від 30.09.2024; заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 14.07.2024; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №11967388.

Такі документи, як зовнішньоекономічний Контракт №PF/PFC001 від 19.07.2023 та внутрішній договір складського зберігання №2мс від 29.08.2024 були зазначені у митній декларації №24UA209120028725U3 від 30.12.2024 із символом «m», що свідчить про те, що такі вже надавалися митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», в графі 44 «Додаткова інформація/Оформлені документи/Сертифікати та авторизація» при внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m».

Такі документи, як прайс-лист виробника товару від 09.07.2024, договір надання послуг №1018 від 01.01.2024, договір про перевезення залізничним транспортом №12/08 від 12.08.2022, договір про перевезення №BT/PF001 від 08.08.2022, транзитний документ Т1 №24PL321030NU6ZRNH від 09.02.2024, митна декларація країни відправлення №DEXH000008204 від 08.07.2024 були зазначені у митній декларації №24UA209120028725U3 від 30.12.2024 із символом «d», що свідчить про те, що такі не подавалися митному органу та зберігалися декларантом.

Вказані документи були наявні у декларанта та на вимогу митний орган має право витребувати ці документи.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу декларантом, окрім вже наданих разом із митною декларацією №24UA209120028725U3 від 30.12.2024, надіслано такі додаткові документи: договір про перевезення морським видом транспорту № ВТ/PF001 від 08.08.2022, договір про перевезнення залізничним транспортом № 12/08 від 12.08.2022, договір про витрати в порту навантаження та вивантаження товару № 1018 від 01.01.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 09.07.2024, митна декларація країни відправлення № DEXH000008204 від 08.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів № PF/PFC001 від 19.07.2023.

31.12.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000754/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - згідно п.6.4 контракту PF/PFC001 від 19.07.2023 Постачальник надає Покупцю наступні документи (прайс-лист, специфікація). Наданий до митного оформлення прайс-лист не містить умов поставки та терміну дії пропозиції, специфікація до митного оформлення не подавалась.

- згідно п.1-2 договору 12/08 від 12.08.2022 послуги надаються на підставі Замовлення. Даний документ до митного оформлення не подавався.

- рахунок 24/09/30/0/0674 від 30.09.2024 посилається на замовлення 91026588, яке до митного оформлення не надано.

- оплата по рахунку 24/09/30/0/0674 від 30.09.2024 повинна була бути здійснена 07.10.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались.

- оплата по рахунку №2146517878 від 09.09.2024 повинна була бути здійснена до 12.09.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались.

- банківський платіжний документ 00789020240906 від 06.09.2024 в графі 70 «Призначення платежу» посилається на рахунки, які до митного оформлення не подавались.

Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати».

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2б (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД UA100430/2024/288369 від 12.12.2024 - 1,2241 дол. США за кг. Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2024/000303.

Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000754/2 від 31.12.2024 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію №24UA209120028725U3 від 30.12.2024.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: рахунок-фактура; прайс-лист; коносамент; накладна УМВС; автотранспортна накладна; сертифiкат про походження товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат (витрати в порту); заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України наступного змісту: «З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 ст. 54 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 3 ст. 53 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012, протягом 10 календарних днів додатково необхідно надати скановані копії додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)».

На вимогу митного органу декларант подав додаткові документи, а саме: договір про перевезення морським видом транспорту, договір про перевезення залізничним транспортом, договір про витрати в порту навантаження та вивантаження товару, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, митна декларація країни відправлення, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів та просив завершити митне оформлення товару.

За результатом розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

- згідно п.6.4 Контракту №PF/PFC001 від 19.07.2023 Постачальник надає Покупцю наступні документи (прайс-лист, специфікація). Наданий до митного оформлення прайс-лист не містить умов поставки та терміну дії пропозиції, специфікація до митного оформлення не подавалась;

- згідно п.1.2 договору №12/08 від 12.08.2022 послуги надаються на підставі Замовлення. Даний документ до митного оформлення не подавався;

- рахунок №24/09/30/0/0674 від 30.09.2024 посилається на замовлення 91026588, яке до митного оформлення не надано;

- оплата по рахунку №24/09/30/0/0674 від 30.09.2024 повинна була бути здійснена 07.10.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались;

- оплата по рахунку №2146517878 від 09.09.2024 повинна була бути здійснена до 12.09.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались;

- банківський платіжний документ №00789020240906 від 06.09.2024 в графі 70 «Призначення платежу» посилається на рахунки, які до митного оформлення не подавались. Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо зауваження митного органу до прайс-листа, а саме, що такий не містить умов поставки та терміну дії пропозиції, то прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи термінів видачі прайс-листів, отже митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року у справі №826/2277/16 та у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17.

Обов`язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №804/6217/15 та постанові від 25 червня 2020 року у справі №П/811/687/16.

Більше того, таке зауваження жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, адже не стосується відповідних числових показників.

Щодо доводів відповідача, що до митного оформлення не подавалася специфікація, яка передбачена Контрактом №PF/PFC001 від 19.07.2023, то, по-перше, у вимозі митного органу про надання додаткових документів не зазначалося про надання специфікації, а тому таке зауваження відповідача є необгрунтованим. По-друге, відповідно до п. 1.1 Контракту Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари, точна назва та асортимент яких визначені у рахунках-фактурах. Отже, саме рахунок-фактура (інвойс), що був наданий митному органу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України є документом, який підтверджує вартість товару.

З приводу зауваження відповідача до неподання до митного оформлення замовлення на перевезення, яке передбачене договором №12/08 від 12.08.2022 та рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг №24/09/30/0/0674 від 30.09.2024, то замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають замовлення на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, в якій зокрема вказано, що « … серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною».

Крім того, слід вказати, що, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, відповідач повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність замовлення на перевезення впливає на визначення митної вартості.

Щодо відсутності банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг відповідно до рахунків №24/09/30/0/0674 від 30.09.2024 та №2146517878 від 09.09.2024, то виконання чи невиконання умов договору виходить з договірних правовідносин між сторонами договору. В свою чергу митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року № 815/137/17.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Більше того, для підтвердження витрат на транспортування декларантом було надано договори транспортного експедирування, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиторські послуги, автотранспортну накладну, накладну УМВС, коносамент. Надані до митного оформлення документи є достатніми доказами для підтвердження числових значень витрат на транспортування вантажу, а відповідно, усі понесені позивачем витрати на транспортування товару підтверджені документально.

Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вказаний наказ Мінфіну визначає наявність рахунок-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.

Також в спірному рішенні про коригування митної вартості посадова особа митного органу зазначає, що банківський платіжний документ №00789020240906 від 06.09.2024 в графі 70 «Призначення платежу» посилається на рахунки, які до митного оформлення не подавались.

Надаючи оцінку зазначеному доводу, суд виходить із того, що платіжна інструкція №00789020240906 від 06.09.2024 містить посилання на контракт №РF/РFС001 від 19.07.2023, рахунки-фактури №РFС-400/2024 від 09.07.2024 та №РFС-401/2024 від 09.07.2024.

В даному випадку поставка товару здійснювалася на підставі контракту №РF/РFС001 від 19.07.2023 та рахунку-фактури № №РFС-401/2024 від 09.07.2024, які були надані до митного оформлення. Рахунок-фактура №PFC-400/2024 від 09.07.2024 не подавався декларантом, оскільки не був документом, на підставі якого здійснювалася поставка товару.

Крім того, зі змісту вимоги митного органу про надання додаткових документів вбачається, що відповідач не витребовував рахунок-фактуру №PFC-400/2024 від 09.07.2024. За таких обставин посилання відповідача на відсутність зазначеного рахунку-фактури серед документів, поданих до митного оформлення, є безпідставним та не може свідчити про наявність розбіжностей у поданих документах або бути самостійною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000754/2 від 31.12.2024.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Крім того, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.

Відтак, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесені за проведення перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою, у сумі 2540,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Ч. 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених витрат з перекладу документів позивачем подано:

- рахунок-фактура №38 від 03.03.2025 на суму 2540,00 грн;

- платіжна інструкція №202 від 20.03.2025 про оплату 2540,00 грн.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 2540,00 грн.

Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З метою підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн позивачем надано суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1098919 ТОВ «Перемога Фуд» адвокатом Гатало Мар`яна Ярославівна на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 03.07.2023.

Втім позивачем суду не надано договору про надання правової допомоги №б/н від 03.07.2023 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що унеможливлює визначення дійсного та реального розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу та стягненню на користь позивача. Відтак, суд вважає про відсутність підстав для стягнення таких витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» (01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дмитрівська, буд. 44-А, поверх 6, кім.11; код ЄДРПОУ 44860440) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000754/2 від 31.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» суму витрат, понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 2540 (дві тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

У задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.