Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №380/14765/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 рокусправа № 380/14765/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2020-2022 роки - 12236,71 грн у розмірі 1,0796 х 1,115 х 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для 3. обчислення пенсії за 2020-2022 роки - 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796 х 1,115 х 1,121 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену з 06.01.2023 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено із середньомісячного заробітку, визначеного з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн. Позивач вказала, що відповідач при індексації її пенсії з 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення її пенсії при призначенні (12236,71 грн), збільшив інший показник - той, що застосовується згідно з пунктом 5 Порядку № 124 (станом на 1 жовтня 2017 року, послідовно збільшений на коефіцієнти у попередні роки), чим фактично позбавив її індексації пенсії у належному розмірі. На думку позивача, положення пункту 5 Порядку № 124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти, а в разі невідповідності підзаконного акта закону застосуванню підлягає акт вищої юридичної сили. Позивач послалася на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 та від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, відповідно до яких при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення такої пенсії при її призначенні.

Ухвалою судді від 20.07.2026 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що Закон № 1058-IV є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення, яким виключно визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Указав, що відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідач послався на Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, згідно з пунктом 5 якого перерахунок проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року, послідовно збільшеного у попередні роки на відповідні коефіцієнти. Зазначив, що індексацію пенсії позивача проведено з 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 з дотриманням норм частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а тому вимоги позивача не узгоджуються з приписами Порядку № 124 та є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену з 06.01.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 22.02.2023 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача визначено у сумі 12542,63 грн. Розрахунок заробітку для обчислення проведено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн.

Індексацію пенсії позивача проведено з 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236. При цьому згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 27.02.2026, проведеним з 01.03.2026, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, - 12236,71 грн збільшено на коефіцієнти 1,0345 (постанова № 209) та 1,048 (постанова № 236), внаслідок чого визначено середньомісячний заробіток для обчислення пенсії у сумі 13598,16 грн, а загальний розмір пенсії з 01.03.2026 склав 5119,03 грн.

Таким чином, відповідач при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2026 збільшив на коефіцієнти показник середньої заробітної плати, визначений у порядку, передбаченому пунктом 5 Порядку № 124 (станом на 1 жовтня 2017 року, послідовно збільшений у попередні роки), а не показник середньої заробітної плати - 12236,71 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні. Вказані обставини підтверджуються відзивом відповідача.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо обчислення індексації пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом № 1058-IV. Преамбулою названого Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за приписами Порядку - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

Наведений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, згідно з якими при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV; абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Аналогічний підхід до правозастосування застосовано Верховним Судом у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 та від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24.

Застосовуючи наведені норми права з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, суд констатує, що відповідач, здійснюючи індексацію пенсії позивача з 01.03.2026 на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, збільшив на коефіцієнти показник середньої заробітної плати, визначений у порядку, передбаченому пунктом 5 Порядку № 124 (станом на 1 жовтня 2017 року, послідовно збільшений у попередні роки), замість показника середньої заробітної плати - 12236,71 грн, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, чим діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача про правомірність застосування пункту 5 Порядку № 124 суд відхиляє, оскільки за наведеного вище правового регулювання цей пункт підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, що має вищу юридичну силу. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності своїх дій щодо проведення індексації пенсії позивача у неповному обсязі не довів.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України), та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати - 12236,71 грн, який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн, відповідно до частини першої статті 139 КАС України такі судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2020-2022 роки - 12236,71 грн у розмірі 1,0796 х 1,115 х 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.03.2026 перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2020-2022 роки - 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796 х 1,115 х 1,121 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.