Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №340/2170/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2170/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) Визнати протиправними дії Відповідача - В/Ч НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) які полягають у неналежному розгляді заяви Позивача – ОСОБА_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) та відмови у звільненні з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 ти років;

2) Зобов`язати Відповідача – В/Ч НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), звільнити Позивача - ОСОБА_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позов обґрунтовано тим, що командування Військової частини, у якій ОСОБА_1 проходить військову службу, протиправно відмовило у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із сімейними обставинами, а саме, у зв`язку із наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Позивач із такою відмовою не погоджується, вважає її протиправною, оскільки, на його думку, належними та допустимими доказами підтверджено факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 14.04.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.56).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що з наданих до позовної заяви документів вбачається, що батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначена інша особа – ОСОБА_4 , а доказів наявності у позивача обов`язку утримувати зазначених дітей до суду не надано. Також відповідач зазначив, що надана довідка про неотримання аліментів від 16.01.2026 року № 2592/33.17-27/1 підтверджує обов`язок іншої особи щодо утримання дітей. Крім того, до рапорту позивачем не було надано інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність відомостей щодо стягнення аліментів, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами (а.с.59-61).

Позивач подав відповідь на відзив та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, відповідно до наданої до матеріалів справи довідки №15/117 від 13.02.2026 року про проходження військової служби, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Позивачем подано рапорт на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

До рапорту позивачем, серед іншого, додано документи на підтвердження наявності у його сім`ї трьох неповнолітніх дітей, зокрема свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , свідоцтво про шлюб із ОСОБА_6 , а також інші документи, якими позивач обґрунтовував перебування дітей на його утриманні.

Як зазначено у позовній заяві та у відзиві на адміністративний позов, командування Військової частини НОМЕР_2 розглянуло рапорт позивача та відмовило у звільненні з військової служби, посилаючись на відсутність належних підтверджень виникнення у позивача обов`язку утримувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач зазначив, що батьком зазначених дітей у свідоцтвах про народження вказано ОСОБА_4 .

Водночас відповідач критично оцінив довідку про неотримання аліментів від 16.01.2026 року № 2592/33.17-27/1, видану Подільським відділом державної виконавчої служби у м. Кропивницькому, зазначивши, що згідно з нею ОСОБА_6 не отримувала аліменти від ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач, у свою чергу, не погоджується з доводами відповідача та наполягає на наявності підстав для його звільнення з військової служби у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та діє на час розгляду цієї справи.

Позивач у позовній заяві зазначає, що подав рапорт і просив його звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби:

2) під час воєнного стану:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема у зв`язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Наполягаючи на наявності підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, позивач вказує на те, що на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . На підтвердження зазначених обставин позивачем до рапорту про звільнення з військової служби та до позовної заяви долучено, зокрема, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб з ОСОБА_6 , посвідчення багатодітної сім`ї, довідку про склад сім`ї, а також довідку ВДВС про неотримання аліментів.

Водночас відповідач не задовольнив відповідний рапорт, оскільки, як зазначено у відзиві на позовну заяву, вважає, що позивачем не підтверджено наявність передбачених законом підстав для звільнення з військової служби. Зокрема, відповідач зазначає, що батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є інша особа – ОСОБА_4 , а тому позивачем не підтверджено виникнення у нього обов`язку щодо їх утримання. Крім того, відповідач вказує на ненадання позивачем разом із рапортом інформації з Єдиного реєстру боржників про відсутність відомостей щодо стягнення аліментів.

Спір між сторонами зводиться до того, чи надані відповідачу разом із рапортом позивача документи, зокрема свідоцтва про народження дітей, документи щодо сімейного стану та довідка ВДВС про неотримання аліментів, є належними та достатніми доказами перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та, відповідно, підтверджують право позивача на звільнення з військової служби.

Оцінюючи наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, суд керується таким.

Аналіз положень пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII дозволяє зробити висновок, що для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років необхідним є підтвердження таких обставин у їх сукупності:

а) перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

б) відсутність у таких дітей заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Водночас, за матеріалами справи позивачем надано документи на підтвердження наявності у нього трьох дітей віком до 18 років та сімейних відносин із ОСОБА_6 . Разом з тим, відповідач заперечує достатність наданих документів щодо підтвердження перебування двох дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме на утриманні позивача, оскільки їхнім батьком у свідоцтвах про народження зазначено іншу особу.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.06.2009 за № 438/16454 (далі – Інструкція).

Відповідно до підпункту 13 пункту 5 Додатка 19 до Інструкції № 170 у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, до Подання про звільнення військовослужбовця з військової служби подаються: копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та/або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності); один із визначених Інструкцією документів щодо сімейного стану та місця проживання дітей, а також інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність у Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження обставин перебування на його утриманні трьох дітей надав свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , свідоцтво про шлюб з ОСОБА_6 , довідку про склад сім`ї, посвідчення багатодітної сім`ї, а також довідку ВДВС про неотримання аліментів.

Водночас із наданих документів убачається, що батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначений ОСОБА_4 , а не позивач.

Разом з тим, позивач перебуває у шлюбі з матір`ю зазначених дітей ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Відповідач, посилаючись на положення статті 268 Сімейного кодексу України, зазначає, що наданими до суду документами не підтверджено виникнення у позивача обов`язку утримувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, відповідач посилається на довідку про неотримання аліментів від 16.01.2026 № 2592/33.17-27/1, видану Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому, відповідно до якої ОСОБА_6 не отримувала аліменти від ОСОБА_4 у період з 01.07.2025 по 31.12.2025 згідно з виконавчим листом № 405/7803/24, виданим 25.07.2025 Подільським районним судом міста Кропивницького на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Довідка ВДВС про неотримання аліментів від ОСОБА_4 не підтверджує виникнення у позивача обов`язку щодо утримання його дітей та не свідчить про перебування таких дітей саме на утриманні позивача.

При цьому відповідач вказує, що позивачем разом із рапортом також не було надано інформації з Єдиного реєстру боржників про відсутність у Реєстрі відомостей щодо нього за категорією стягнення «стягнення аліментів».

Отже, предметом оцінки суду є питання наявності у позивача права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Зазначений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23. У цій справі Верховний Суд розглядав спір щодо відмови у звільненні військовослужбовця з військової служби у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років та зазначив, що визначальним для вирішення такого публічно-правового спору є саме перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Водночас суди встановили, що позивач не довів факт перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей.

Крім того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 519/1155/24 Верховний Суд звернув увагу на особливості виникнення обов`язку вітчима щодо утримання пасинка чи падчерки. Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 268 Сімейного кодексу України такий обов`язок виникає за визначених законом умов, зокрема якщо у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, за умови, що вітчим може надавати матеріальну допомогу. Отже, сам факт перебування у шлюбі з матір`ю дитини не свідчить безумовно про виникнення у вітчима обов`язку щодо її утримання.

Таким чином, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, для виникнення у позивача права на звільнення з військової служби за відповідною сімейною обставиною необхідним є належне підтвердження перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, а щодо дітей, які не є його біологічними дітьми, також підтвердження наявності передбачених законом підстав для виникнення у нього обов`язку щодо їх утримання.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми іншої особи, а доказів виникнення у позивача обов`язку щодо їх утримання відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України суду не надано, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

За таких обставин надані позивачем документи у своїй сукупності не підтверджують наявності передбаченої пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII підстави для звільнення з військової служби, а тому відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача, діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, оскільки позивачем не підтверджено перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, тому рішення відповідача з цього питання відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а в задоволенні його позову слід відмовити. З цих же мотивів безпідставною є похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішення, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО