Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №320/20403/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Київ справа №320/20403/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнення):

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 17.04.2024 № 1083556-240111-2615-UA80000000000210193, яким визначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 139 820 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 43 коп.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код в ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1118,56 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що користується на підставі договору оренди від 12.11.2004 земельною ділянкою площею 0,0583 га з кадастровим номером 8000000000:90:983:0014 за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення ділянки — для садівництва, а річна орендна плата за договором становить 10 відсотків її нормативної грошової оцінки. У попередні роки орендна плата становила близько 1 000 грн, тоді як спірним рішенням її розмір збільшено до 139 820,43 грн. Позивач зазначив, що у рішенні ДПС України від 30.10.2024 за результатами адміністративного оскарження наведено посилання на витяг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 02.04.2021 № 4076/86-21, за яким нормативна грошова оцінка ділянки становила 1 051 664,91 грн. На думку позивача, контролюючий орган не підтвердив затвердження відповідної технічної документації Київською міською радою та її належне оприлюднення. Позивач також вказав, що податковий орган не є суб`єктом проведення нормативної грошової оцінки й не вправі самостійно визначати не передбачені технічною документацією показники. Крім того, позивач заперечив правильність коефіцієнтів індексації. Він наголосив, що земельна ділянка має цільове призначення для садівництва і належить до земель сільськогосподарського призначення, тому застосування коефіцієнтів 1,1 за 2021 рік та 1,15 за 2022 рік, установлених для земель і земельних ділянок інших категорій, є безпідставним. За твердженням позивача, відповідач не обґрунтував, чому ділянку не віднесено до сільськогосподарських угідь, для яких у ці роки застосовувався коефіцієнт 1,0. Позивач послався на витяг із технічної документації від 02.08.2004 № ФС-00995/2004, у якому нормативна грошова оцінка ділянки становила 396,13 грн, а також на витяг від 16.04.2025 № НВ-9959175082025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка цієї ділянки становить 11 786,50 грн. На його переконання, ці документи свідчать про істотну невідповідність використаного податковим органом показника фактичним відомостям Державного земельного кадастру. Позивач додатково вказав, що навіть 12 відсотків від нормативної грошової оцінки 1 051 664,91 грн становлять 126 199,79 грн, що є меншим за нараховану суму.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/20403/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду від 29.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків позову. До заяви долучено докази доплати судового збору, а саме квитанція №46 від 06.05.2025.

Також позивачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві відповідач заперечив проти позову та вказав, що орендну плату визначено на підставі чинного договору оренди, яким установлено ставку 10 відсотків нормативної грошової оцінки. Для розрахунку використано офіційний витяг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 02.04.2021 № 4076/86-21 із показником 1 051 664,91 грн та коефіцієнти індексації, доведені листом Держгеокадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги. По суті спору позивач повторно зазначив, що відповідач не спростував сільськогосподарського призначення земельної ділянки й не довів правомірності застосування індексів для інших земель.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.11.2004 між Київською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Макухою О.О. та зареєстрований у реєстрі за № 8-7887.

Предметом оренди є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0583 га, кадастровий номер 8000000000:90:983:0014, із цільовим призначенням для садівництва. Відповідно до пункту 3.1 договору його укладено на 24 роки.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено внесення орендної плати у грошовій формі, а її річний розмір установлено на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У витягу з технічної документації від 02.08.2004 № ФС-00995/2004 нормативна грошова оцінка становила 396,13 грн, а цільове призначення визначено як ведення колективного садівництва.

17.04.2024 Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 1083556-240111-2615-UA80000000000210193 форми «Ф», яким визначило позивачу орендну плату з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 139 820,43 грн.

З рішення ДПС України від 30.10.2024 № 32638/6/99-00-06-01-03-06 вбачається, що вихідним показником для нарахування стала нормативна грошова оцінка 1 051 664,91 грн, наведена у витягу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 02.04.2021 № 4076/86-21. До цього показника послідовно застосовано коефіцієнти 1,1 за 2021 рік, 1,15 за 2022 рік та 1,051 за 2023 рік, після чого застосовано передбачену договором ставку 10 відсотків. Арифметично розрахунок має вигляд: 1 051 664,91 грн Ч 1,1 Ч 1,15 Ч 1,051 Ч 10 % = 139 820,43 грн.

16.04.2025 через електронний сервіс Держгеокадастру отримано витяг № НВ-9959175082025, у якому нормативна грошова оцінка земельної ділянки з тим самим кадастровим номером зазначена у сумі 11 786,50 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, установлених законом.

За підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підпункт 14.1.136 цього пункту визначає орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності як обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації. Пункт 289.1 статті 289 цього Кодексу передбачає використання нормативної грошової оцінки для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки. За пунктом 288.4 цієї статті розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі між орендодавцем і орендарем. Підпункт 288.5.2 пункту 288.5 визначає граничний розмір річної орендної плати — вона не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, крім прямо передбачених Кодексом випадків.

Пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України встановлює щорічну індексацію нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, обчислений відповідно до індексу споживчих цін. Кумулятивне значення коефіцієнта застосовується залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки. Перехідні положення Кодексу та офіційні відомості Держгеокадастру передбачали за 2021 і 2022 роки різні коефіцієнти для сільськогосподарських угідь та для земель і земельних ділянок інших категорій, тоді як за 2023 рік коефіцієнт індексації становив 1,051.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил та інших нормативно-правових актів. Відповідно до статей 20 і 23 цього Закону за результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація, яка затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації.

Частина перша статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає відомості Державного земельного кадастру офіційними. Водночас офіційний характер витягу не усуває обов`язку застосовувати його показник до належного податкового періоду та правильно визначити коефіцієнти індексації відповідно до категорії й виду угідь конкретної земельної ділянки.

За пунктом «а» частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя, зокрема рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Частина третя статті 35 цього Кодексу передбачає використання земельних ділянок для садівництва, зокрема, для закладання багаторічних плодових насаджень та вирощування сільськогосподарських культур.

Спір виник у зв`язку з визначенням позивачу орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за 2024 рік.

Сторони не заперечують існування чинного договору оренди, площу та кадастровий номер ділянки, а також договірну ставку 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розбіжність стосується вихідного показника нормативної грошової оцінки та коефіцієнтів, за допомогою яких його проіндексовано.

Суд встановив, що сума 139 820,43 грн не є довільною, вона арифметично відповідає множенню показника 1 051 664,91 грн на коефіцієнти 1,1, 1,15 і 1,051 та на ставку 10 відсотків.

Саме по собі різке збільшення платежу порівняно з попередніми роками не доводить помилковості податкового повідомлення-рішення.

Перевірці підлягає правова допустимість кожного елемента такого розрахунку.

Так, Витяг від 02.04.2021 № 4076/86-21 є документом, що містить офіційні кадастрові відомості про нормативну грошову оцінку на дату його формування.

Тому доводу позивача про те, що документ виданий органом Держгеокадастру, а не Київською міською радою, не спростовує його допустимості, адже рада затверджує технічну документацію, тоді як витяг щодо окремої ділянки формується уповноваженим органом на її підставі.

Так само відсутність оприлюднення в мережі Інтернет самого індивідуального витягу не є доказом непроведення чи незатвердження нормативної грошової оцінки. Оприлюдненню підлягає нормативне рішення органу місцевого самоврядування у випадках і строки, визначені законом, а не кожен витяг, сформований щодо конкретної земельної ділянки.

Позивач не надав доказів, які безпосередньо підтверджували б відсутність відповідного рішення Київської міської ради, а суд такі відомості не встановив.

Далі, Витяг від 02.08.2004 № ФС-00995/2004 відображає нормативну грошову оцінку на час укладення договору.

З огляду на законодавчу вимогу періодичного оновлення оцінки та її індексації цей документ не може самостійно визначати базу орендної плати за 2024 рік.

Витяг від 16.04.2025 № НВ-9959175082025 також не встановлює ретроспективно показник станом на 01.01.2024.

Водночас розбіжність між сумами 1 051 664,91 грн та 11 786,50 грн щодо одного кадастрового номера вимагала від відповідача особливо чіткого пояснення джерела й чинності вихідних даних.

Ключовим недоліком спірного розрахунку є застосування коефіцієнтів 1,1 за 2021 рік та 1,15 за 2022 рік.

Матеріали справи підтверджують, що цільове призначення земельної ділянки — для садівництва. Це зафіксовано у договорі оренди та витягу 2004 року.

Відповідач натомість застосував коефіцієнти, визначені для земель і земельних ділянок, крім сільськогосподарських угідь, але не подав належних відомостей Державного земельного кадастру про вид угідь спірної ділянки та не пояснив, чому її не слід відносити до відповідної групи сільськогосподарських угідь для цілей індексації.

Саме цільове призначення для садівництва не в усіх випадках автоматично доводить фактичний вид угідь, адже на садовій ділянці можуть розміщуватися будинки та господарські споруди.

Проте за наявності офіційних документів про садівниче призначення і заперечень платника обов`язок подати кадастрові відомості про конкретний вид угідь та обґрунтувати вибір підвищених коефіцієнтів покладався на відповідача.

Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Посилання на лист Держгеокадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24 підтверджує загальні величини коефіцієнтів, але не визначає, до якої саме групи належить ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:983:0014.

Податковий орган повинен був не лише навести загальні коефіцієнти, а й довести на підставі кадастрових даних, чому до цієї ділянки застосовуються саме 1,1 та 1,15.

Невиконання цього обов`язку безпосередньо впливає на суму податку, оскільки без цих коефіцієнтів розрахунок дає інший результат.

Посилання позивача на те, що лист від 12.01.2024 має назву «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік», суд оцінює критично.

Для обчислення плати за 2024 рік використовується кумулятивний коефіцієнт з урахуванням індексації за роки, що передують податковому року; тому відсутність у листі коефіцієнта «за 2024 рік» не є порушенням. Визначальним залишається правильний вибір групи земель для коефіцієнтів попередніх років.

Необґрунтованим є й окремі доводи позивача про перевищення дванадцятивідсоткової межі. Граничний відсоток застосовується до нормативної грошової оцінки з урахуванням належної індексації, а не лише до неіндексованої суми 1 051 664,91 грн. За розрахунком самого відповідача проіндексований показник становить 1 398 204,27 грн, а нарахована сума 139 820,43 грн відповідає 10 відсоткам і не перевищує договірної ставки.

Ці аргументи не можуть слугувати підставами для задоволення позову.

Разом із тим, відповідач не довів належність застосування двох коефіцієнтів, які збільшили вихідну оцінку на 26,5 відсотка до застосування коефіцієнта 2023 року.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України негативні наслідки недоведеності правомірності такого елемента розрахунку не можуть бути покладені на платника податків.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2025 у справі № 160/4162/19 звернув увагу на те, що контролюючий орган при визначенні плати за землю повинен застосовувати показники, розраховані у затвердженій технічній документації, з урахуванням характеристик конкретної ділянки, та не може довільно змінювати визначені в ній коефіцієнти. Такий підхід узгоджується з висновком суду в цій справі: загального посилання на лист про індексацію недостатньо без установлення належної категорії та виду угідь.

Суд не може самостійно визначити інший розмір орендної плати, виключивши окремі коефіцієнти або замінивши вихідну нормативну грошову оцінку показником із витягу 2025 року. Це потребувало б установлення належного виду угідь, вибору всіх вихідних даних та нового розрахунку податкового зобов`язання замість контролюючого органу. Судовий контроль полягає у перевірці вже прийнятого рішення, а не у створенні нового податкового повідомлення-рішення.

Оскільки вся сума 139 820,43 грн є результатом одного неподільного розрахунку, який містить недоведені елементи, відокремити правомірну частину зобов`язання без нового розрахунку неможливо. Скасування рішення в повному обсязі не означає звільнення позивача від орендної плати за 2024 рік; воно означає, що конкретну суму не було визначено у спосіб, який відповідач належно підтвердив у суді.

Отже, Головне управління ДПС у м. Києві не довело правомірності застосування до спірної земельної ділянки коефіцієнтів індексації, передбачених для земель, крім сільськогосподарських угідь, та не надало повного перевірного обґрунтування бази нарахування. Податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям законності й обґрунтованості, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов підлягає задоволенню.

Інші доводи сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач документально підтвердив сплату судового збору в сумі 1118,56 грн, тому ця сума підлягає стягненню на його користь.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, – задовольнити;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 17.04.2024 № 1083556-240111-2615-UA80000000000210193, яким визначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 139 820 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 43 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код в ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1118,56 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.