Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №320/44870/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Київ справа №320/44870/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 00595680702 від 26.06.2025;

- стягнути на користь Товариства 3 обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ: 40596970; вул. Ковпака, буд. 17, кв. 54, м. Київ, 03150) судовий збір у розмірі 9 611 (дев`ять тисяч шістсот одинадцять) грн 98 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 44116011).

В обґрунтування позову позивач вказав, що 25.08.2021 уклав із компанією «PUYANG ZHONGSHI GROUP., LTD» (Китай) імпортний контракт № 25/08/2021 на постачання обладнання та перерахував нерезиденту 24.09.2021 і 15.11.2021 передоплату в загальній сумі 24 357,80 доларів США. Товар прибув до морського порту м. Одеси за коносаментом від 05.01.2022 № LQDODS21110343, після чого його експедирування, доставку на митний ліцензійний склад і митне оформлення було доручено ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна». За твердженням позивача, товар перемістили на складський комплекс у смт Ворзель Київської області, який 03.03.2022 було знищено внаслідок бойових дій. Позивач зазначив, що факт настання обставин непереборної сили та їх вплив на можливість отримати товар і завершити імпортну операцію підтверджено сертифікатом Херсонської торгово-промислової палати від 15.05.2023 № 6500-23-2321. Тому на підставі частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» перебіг граничного строку розрахунків та нарахування пені мали бути зупинені на весь період дії форс-мажорних обставин. На переконання позивача, контролюючий орган безпідставно не врахував сертифікат торгово-промислової палати, акт про пожежу від 27.04.2022, коносамент, доручення експедитору, листування з перевізником та постачальником. Позивач вказав, що до початку повномасштабної збройної агресії граничний 365-денний строк розрахунків не закінчився, а від прибуття вантажу до порту Одеси до 24.02.2022 минуло лише 50 днів, необхідних для міжнародної логістики та митного оформлення. Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, договору оренди складського приміщення та інформації про об`єкти оподаткування транспортного агента за формою № 20-ОПП позивач пояснив, що самостійно не перевозив і не зберігав вантаж, а тому не відповідає за внутрішні документи експедитора, залучення ним перевізників та оформлення прав на склад. На думку позивача, наданих документів у сукупності достатньо для підтвердження переміщення і подальшого знищення товару. Позивач також звернув увагу на те, що в акті перевірки зазначено пеню в сумі 533 102,29 грн, тоді як у податковому повідомленні-рішенні визначено 640 798,91 грн. Вважає, що контролюючий орган не довів правильності розрахунку, не встановив вини Товариства та неправомірно застосував фінансову відповідальність попри надзвичайні й невідворотні обставини, які виникли до завершення граничних строків розрахунків.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/44870/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.

У відзиві на позов відповідач просив поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень ГУ ДПС у м. Києві вказало, що матеріали позовної заяви отримало 25.09.2025, а тому несвоєчасне подання відзиву пов`язане з пізнішим отриманням документів, необхідних для підготовки позиції у справі. По суті спору відповідач зазначив, що станом на 07.05.2025 Товариство не отримало від нерезидента товар вартістю 24 357,80 доларів США, а на його бухгалтерському рахунку 632 обліковувалася відповідна дебіторська заборгованість. Коносамент підтверджує лише прибуття вантажу до порту Одеси 05.01.2022, але не доводить його подальше перевезення до смт Ворзель, прийняття конкретним складом та перебування там на момент пожежі. Відповідач вказав, що Товариство не надало договору з перевізником, товарно-транспортних накладних, митних або складських документів про прийняття вантажу, договору оренди чи зберігання, а в акті про пожежу від 27.04.2022 не ідентифіковано ані позивача, ані придбаний ним товар. У переліку власника, орендаря і суборендарів знищеного складського комплексу відсутні позивач та ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна». Фотографії пожежі також не дають змоги ідентифікувати товар за контрактом. ГУ ДПС у м. Києві наголосило, що сертифікат торгово-промислової палати не має наперед установленої сили та повинен оцінюватися разом з іншими доказами. На думку відповідача, сертифікат не усуває відсутності первинних документів, які підтверджували б фактичне переміщення конкретного вантажу з Одеси до Ворзеля та його знищення саме 03.03.2022. Крім того, Товариство не надало висновку про продовження граничних строків і доказів звернення до суду або міжнародного комерційного арбітражу із вимогами до нерезидента.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти поновлення відповідачу процесуального строку, зазначивши, що відзив подано 14.10.2025, тобто через чотири дні після закінчення встановленого судом строку, без наведення об`єктивно непереборних причин. Позивач повторив, що сертифікат Херсонської торгово-промислової палати прямо стосується контракту №25/08/2021, платежів та обов`язку отримати товар, а відповідач був обізнаний про нього ще до перевірки. Позивач вказав, що коносамент, доручення від 27.01.2022, лист постачальника, пакувальний лист, листування з транспортним агентом, акт про пожежу і сертифікат торгово-промислової палати утворюють послідовний ланцюг доказів. На його думку, контролюючий орган не вправі вимагати від Товариства документи щодо правовідносин перевізника зі складом або дані податкового обліку іншої юридичної особи. Оскільки форс-мажор настав до спливу граничного строку, пеня не могла нараховуватися.

Вирішуючи питання щодо врахування відзиву, суд бере до уваги незначну тривалість пропуску, фактичне отримання відповідачем матеріалів позову 25.09.2025, відсутність затягування розгляду справи та те, що позивач реалізував право подати розгорнуту відповідь на відзив. З метою забезпечення змагальності сторін і повного з`ясування обставин суд визнає за можливе прийняти та врахувати відзив. Саме по собі його прийняття не створило для позивача процесуальної переваги або обмеження, тому заперечення позивача в цій частині відхиляються.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Спеціалізована сервісна компанія» зареєстроване як юридична особа 24.06.2016, код ЄДРПОУ 40596970. Основний вид діяльності — надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу.

25.08.2021 між позивачем як покупцем та компанією «PUYANG ZHONGSHI GROUP., LTD» як продавцем укладено контракт № 25/08/2021. Замовленням № 1 і проформою-інвойсом № ZSZHX210804 передбачалося придбання обладнання, зокрема бурових і трубних головок, кросоверів, цементувальної головки, дросельних і пробкових засувок та ремонтних комплектів. Умови поставки — CFR Одеса, Україна; строк виробництва — 35 днів після отримання депозиту; строк відвантаження — 40 днів із Циндао до Одеси; оплата — 30 відсотків передплати та 70 відсотків після перевірки товару перед відвантаженням.

Позивач сплатив нерезиденту 7 307,34 доларів США за платіжним дорученням від 24.09.2021 № 44 та 17 050,46 доларів США за платіжним дорученням від 15.11.2021 № 50. Загальна сума перерахованої передоплати становила 24 357,80 доларів США.

Коносамент № LQDODS21110343 датований 05.01.2022 та підтверджує транспортування вантажу морським шляхом із Китаю до порту Одеси. Дорученням від 27.01.2022 позивач уповноважив ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна» здійснити експедирування, отримання, доставку та митне оформлення вантажу, який надійшов за цим коносаментом, і доставити його на митний ліцензійний склад за адресою: Київська область, Бучанський район, смт Ворзель, вул. Ковельська, 10.

Актом про пожежу від 27.04.2022 зафіксовано, що 03.03.2022 внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків під час бойових дій було повністю знищено складський комплекс за зазначеною адресою, інженерні мережі, комунікації та товарно-матеріальні цінності, що перебували у приміщеннях. В акті наведено відомості про власника, орендаря і декількох суборендарів складських приміщень, однак ТОВ «Спеціалізована сервісна компанія» та ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна» серед них не зазначені.

Конкретний вантаж за коносаментом № LQDODS21110343 та контрактом № 25/08/2021 в акті також не ідентифікований.

Херсонською торгово-промисловою палатою видано сертифікат від 15.05.2023 № 6500-23-2321, яким для ТОВ «Спеціалізована сервісна компанія» засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України та знищення складського комплексу внаслідок бойових дій. У сертифікаті ці обставини пов`язані з отриманням товару та своєчасним завершенням імпортної операції за контрактом № 25/08/2021 після здійснення платежів від 24.09.2021 і 15.11.2021. Датою настання обставин зазначено 03.03.2022, а станом на 15.05.2023 — їх тривання.

23.01.2023 ГУ ДПС у м. Києві направило Товариству запит № 2224/І/26-15-07-08-04-08 щодо дотримання строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на який позивач відповів листом від 13.03.2023 № 2023/1303/1/б. Повторний запит направлено 26.04.2023. Позивач посилається на надання контролюючому органу сертифіката після його видачі 15.05.2023.

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 01.05.2025 № 3261-п та направлень від 02.05.2025 № 12415/26-15-07-02-03 і № 12416/26-15-07-02-03 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання валютного законодавства за контрактом № 25/08/2021 за період з 25.08.2021 до 07.05.2025.

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2025 № 40502/Ж5/26-15-07-02-03-01/40596970. Контролюючий орган встановив ненадходження товару на суму 24 357,80 доларів США, що за даними бухгалтерського обліку позивача продовжувала обліковуватися як дебіторська заборгованість. У висновках акта зазначено про порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та нарахування пені.

06.06.2025 позивач подав заперечення на акт перевірки, зареєстровані за вхідним № 63986/6. Листом від 18.06.2025 № 17439/Ж12/26-15-07-02-03-07 контролюючий орган залишив висновки перевірки без змін. 26.06.2025 ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 00595680702, яким нарахувало позивачу пеню в сумі 640 798,91 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з належною метою; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду визначає Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон № 2473-VIII). За частиною першою статті 13 цього Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка здійснюється у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку з дня здійснення авансового платежу, попередньої оплати або платежу на користь нерезидента. Поставка товару в розумінні валютного законодавства повинна мати наслідком завершення відповідної імпортної операції у встановленому порядку.

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, для операцій, здійснених до 05.04.2022, установлено граничний строк розрахунків у 365 календарних днів. Пункт 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 у редакції, релевантній спірним правовідносинам, установлював 180-денний строк для операцій, здійснених починаючи з 05.04.2022. Оскільки авансові платежі позивача здійснено у вересні та листопаді 2021 року, до них застосовується саме 365-денний строк.

Частиною четвертою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, який формує та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі відповідного висновку.

За частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами встановленого строку розрахунків тягне нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів або вартості недопоставленого товару, перерахованої у гривню за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII, якщо виконання зовнішньоекономічного договору зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг установленого строку розрахунків і нарахування пені зупиняються на весь період дії таких обставин та поновлюються з дня, наступного за днем закінчення їх дії. Підтвердженням виникнення та закінчення форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Частина сьома статті 13 Закону № 2473-VIII передбачає окрему підставу зупинення строку — прийняття судом або міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним договором. У такому разі строк зупиняється з дня прийняття заяви до розгляду, а пеня в цей період не нараховується.

За частиною восьмою статті 13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини і видають відповідні сертифікати. Форс-мажорними є надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань за договором або обов`язків, передбачених законодавством. До таких обставин належать, зокрема, військова агресія, воєнні дії, пожежа, вибух і знищення майна внаслідок бойових дій.

Водночас наявність події, яка за своїм характером може бути форс-мажорною, не означає автоматичного зупинення будь-якого зобов`язання. Для застосування частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII необхідно встановити, що саме ця надзвичайна й невідворотна подія об`єктивно зупинила виконання конкретного зовнішньоекономічного договору, а також визначити період такого впливу.

Суд звертає увагу, що спірним в даному випадку є не факт перерахування нерезиденту 24 357,80 доларів США і неодержання завершеної поставки станом на дату перевірки. Сторони по-різному оцінюють, чи підтверджено належними доказами, що виконання контракту № 25/08/2021 було зупинено саме через знищення конкретного товару під час бойових дій, і чи охоплює сертифікат Херсонської торгово-промислової палати весь період, за який нараховано пеню.

Насамперед суд зазначає, що до платежів від 24.09.2021 та 15.11.2021 застосовувався 365-денний граничний строк. Пункт 14-2 постанови Правління Національного банку України № 18 про 180-денний строк стосується операцій, здійснених із 05.04.2022, і не змінює строку для попередньої оплати 2021 року. Водночас помилкове або зайве посилання відповідача у відзиві на 180-денний строк саме по собі не спростовує наявності прострочення за 365-денним строком, якщо передбачені законом підстави його зупинення не доведені.

Без урахування зупинення перебіг 365-денного строку за першим платежем завершувався у вересні 2022 року, а за другим — у листопаді 2022 року. На дату 03.03.2022 від дня першого платежу минуло 160 календарних днів, від дня другого — 108 календарних днів. Отже, на час події, визначеної у сертифікаті як початок форс-мажору, граничні строки ще не спливли. Проте ця обставина має значення лише за умови встановлення факту зупинення виконання конкретного договору внаслідок форс-мажору.

Суд враховує правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24. Верховний Суд усунув розбіжності у практиці та зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати не має преюдиційного характеру й не є беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання. Суд повинен критично оцінювати його разом з іншими доказами, установити надзвичайність і невідворотність обставин, їх вплив на конкретне зобов`язання та причинно-наслідковий зв`язок між відповідною подією і неможливістю виконання договору.

Цей висновок не означає, що сертифікат торгово-промислової палати не має доказового значення. Він є належним доказом у розумінні частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII, однак його зміст повинен узгоджуватися з об`єктивними первинними даними щодо руху товару, місця його зберігання, характеру знищеного майна та тривалості неможливості виконання договору.

Оцінюючи сертифікат Херсонської торгово-промислової палати від 15.05.2023 № 6500-23-2321, суд встановив, що він стосується позивача, контракту № 25/08/2021, відповідних платежів та обов`язку отримати товар. У ньому вказано військову агресію і знищення складського комплексу як обставини, що унеможливили завершення імпортної операції. Тому довід відповідача про повну нерелевантність сертифіката є помилковим.

Разом із тим сертифікат виданий на підставі відомостей і документів, поданих самим заявником, та не замінює первинних документів про фактичне перебування конкретного вантажу у знищеному приміщенні.

За правовою позицією Верховного Суду суд не може обмежитися відтворенням висновку торгово-промислової палати, а зобов`язаний перевірити фактичну основу, на якій побудовано причинний зв`язок.

Контракт, замовлення, проформа-інвойс, комерційний інвойс та пакувальний лист підтверджують зміст господарської операції, асортимент і вартість товару, але не містять відомостей про його фактичне місцезнаходження 03.03.2022. Платіжні доручення, SWIFT-повідомлення, банківські виписки і картка рахунку 632 підтверджують оплату та облік дебіторської заборгованості, однак також не доводять переміщення вантажу до складу у Ворзелі.

Коносамент № LQDODS21110343 підтверджує морське перевезення і прибуття вантажу до порту Одеси. Однак кінцевим пунктом морського перевезення за цим документом є Одеса; відомостей про автомобільне перевезення з Одеси до Київської області, дату вивезення з порту, транспортний засіб, водія, маршрут, передачу вантажу митному складу або його складський облік коносамент не містить.

Доручення від 27.01.2022 засвідчує волевиявлення позивача уповноважити ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна» на експедирування, доставку і митне оформлення. Водночас доручення підтверджує надання повноваження, але не саме виконання перевезення. Воно не є актом приймання-передачі, транспортним документом, складською квитанцією або митним документом про фактичне розміщення товару за конкретною адресою.

Листування з транспортним агентом, нотатка перевізника та лист компанії «PUYANG ZHONGSHI GROUP., LTD» оцінюються судом разом з іншими матеріалами. Ці документи пояснюють запланований напрямок перевезення і повідомляють про знищення вантажу, але не містять повного набору перевірюваних реквізитів первинного документа: дати і місця фактичного приймання товару зі складу порту, даних перевізника і транспортного засобу, кількості вантажних місць при доставці, підпису особи, яка прийняла вантаж на митний склад, номера складського обліку чи митної декларації. Повідомлення заінтересованих контрагентів не усувають необхідності документального підтвердження фактичної господарської операції.

Акт про пожежу від 27.04.2022 є належним доказом знищення 03.03.2022 складського комплексу та майна невизначеного кола осіб унаслідок бойових дій. Проте в акті не зазначено ТОВ «Спеціалізована сервісна компанія», ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна», контракт № 25/08/2021, коносамент № LQDODS21110343, найменування або кількість придбаного позивачем обладнання. Позивач і транспортний агент також не включені до наведеного в акті переліку власника, орендаря та суборендарів приміщень. Тому акт доводить подію пожежі, але не доводить належність знищеного майна позивачу.

Фотографії наслідків пожежі підтверджують масштаб руйнування, проте з них неможливо встановити маркування, серійні номери, пакування або інші ознаки товару, придбаного за спірним контрактом. Вони не дають змоги простежити зв`язок між вантажем, який прибув до Одеси, та майном на знищеному складі.

Товариство не надало товарно-транспортних накладних, договору транспортного експедирування або заявки з відмітками про виконання, митної декларації внутрішнього транзиту, документа контролю доставки, складської квитанції, реєстру прийнятих вантажів, акта приймання-передачі на відповідальне зберігання, інвентаризаційного опису чи акта списання конкретного обладнання після пожежі. Саме такі документи могли б об`єктивно поєднати морське перевезення, наземну доставку, прийняття вантажу складом та його знищення.

Суд погоджується з позивачем, що він не зобов`язаний бути орендарем складу, мати власні транспортні засоби або відповідати за подання ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна» повідомлень за формою № 20-ОПП. Відсутність у транспортного агента зареєстрованих транспортних засобів сама по собі не доводить, що перевезення не відбулося, оскільки агент міг залучити субпідрядника. Однак ці міркування лише спростовують окреме припущення контролюючого органу; вони не замінюють доказів фактичної доставки та складського зберігання.

Так само позивач не повинен надавати власний договір оренди приміщення, якщо зберігання організовував експедитор.

Водночас за відсутності будь-якого документа про правові та фактичні підстави використання ТОВ «Бокслайн ЮКЛ Україна» саме цього складського комплексу не можна перевірити твердження, що агент прийняв і зберігав там конкретний вантаж позивача. Матеріали справи не містять договору зберігання, документа митного органу про статус складу за цією адресою або підтвердження від власника чи фактичного утримувача складу про прийняття товару.

Отже, позивач не усунув ключову доказову прогалину між прибуттям товару до порту Одеси та його заявленим знищенням у смт Ворзель. Сертифікат торгово-промислової палати й акт про пожежу підтверджують форс-мажорну подію загалом, однак сукупність матеріалів не дозволяє достовірно встановити, що об`єктом цієї події був саме оплачений позивачем вантаж. За таких обставин причинно-наслідковий зв`язок, необхідний для застосування частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII, не доведений.

Суд відхиляє довід позивача, що контролюючий орган не мав права оцінювати сертифікат торгово-промислової палати. Податковий орган не скасовував сертифікат і не заперечував повноважень палати на його видачу, а перевіряв наявність передбачених законом умов для зупинення валютного строку. Така перевірка відповідає наведеній правовій позиції Верховного Суду та обов`язку контролюючого органу встановити фактичні підстави для нарахування або ненарахування пені.

Суд також не приймає твердження, що сам факт введення воєнного стану зупинив усі строки валютних розрахунків. Закон № 2473-VIII не передбачає автоматичного загального зупинення таких строків на весь період воєнного стану. Потрібно довести вплив конкретних обставин на виконання конкретного договору. Постанова Правління Національного банку України № 18 змінювала тривалість строків для визначених операцій, але не запровадила безумовного припинення валютного нагляду за операціями 2021 року.

Окремо суд оцінює тривалість заявленого форс-мажору. У сертифікаті від 15.05.2023 зазначено, що станом на дату його видачі відповідні обставини тривають. Однак перевірка охоплювала період до 07.05.2025. Матеріали справи не містять оновленого сертифіката або іншого документа, який визначав би закінчення форс-мажорних обставин чи підтверджував їх безперервний вплив на виконання контракту протягом усього наступного періоду. Безстрокове зупинення граничного строку не може ґрунтуватися лише на формулюванні про стан обставин на дату, що майже на два роки передувала завершенню перевірюваного періоду.

Знищення індивідуально визначеного товару за умови доведення такого факту могло б об`єктивно унеможливити його поставку.

Проте після отримання повідомлення про втрату вантажу сторона договору могла з`ясовувати питання повернення передоплати, страхового відшкодування, відповідальності продавця, перевізника чи зберігача, внесення змін до контракту, заміни товару або припинення договору.

Позивач не надав претензій до нерезидента чи інших осіб, угод про зміну або припинення контракту, доказів вимоги повернути передоплату, документів страховика або доказів звернення до суду чи арбітражу.

Тому не доведено, що протягом усього періоду до травня 2025 року саме форс-мажор, а не невжиття подальших правових заходів, залишався причиною незавершення операції.

Посилання позивача на відсутність вини також не є самостійною підставою для скасування нарахованої пені.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24 зазначив, що питання зупинення нарахування пені через форс-мажор спеціально врегульовано частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIII. Загальні положення статті 112 Податкового кодексу України про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності, до таких правовідносин не застосовуються. Вирішальним є не загальне судження про добросовісність платника, а наявність установленої спеціальним законом підстави зупинення строку.

Довід про те, що до 24.02.2022 не минув граничний строк і позивач мав право очікувати завершення логістичних процедур, є правильним у частині обчислення строку, однак не вирішує спір. Контролюючий орган не нараховував пеню за 50 днів від прибуття вантажу до початку повномасштабної агресії. Відповідальність пов`язана з тим, що після спливу 365 днів імпортна операція залишалася незавершеною, а належні докази її зупинення на весь спірний період відсутні.

Відсутність висновку центрального органу виконавчої влади про продовження строку і доказів звернення до суду чи арбітражу не є порушенням сама по собі, оскільки це способи реалізації права резидента, а не обов`язкові дії.

Проте за відсутності доведеної підстави за частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIII позивач не підтвердив існування будь-якої іншої передбаченої статтею 13 підстави для зупинення або продовження строку розрахунків.

Щодо розміру пені суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення визначає грошове зобов`язання в сумі 640 798,91 грн, яка не перевищує гривневого еквівалента вартості недопоставленого товару, зазначеного в матеріалах перевірки.

При цьому суд виходить із того, що акт перевірки є носієм доказової інформації, а правові наслідки для платника створює податкове повідомлення-рішення. Саме остаточний розрахунок, покладений в основу цього рішення, підлягає спростуванню належними доказами.

Позивач обмежився загальним твердженням про неправильність усієї суми, фактично пов`язавши його лише з форс-мажором, однак не довів окремої арифметичної або методологічної помилки.

Таким чином, відповідач підтвердив факт здійснення двох авансових платежів, незавершення поставки у 365-денний строк, наявність непогашеної дебіторської заборгованості та відсутність належно доведених умов зупинення строку за частинами четвертою, шостою або сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII. Натомість позивач не довів, що конкретний товар був доставлений до знищеного складського комплексу, що його втрата безпосередньо зупинила виконання контракту та що такий стан безперервно тривав упродовж усього періоду нарахування пені.

Оцінюючи оскаржуване рішення за критеріями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення прийнято компетентним органом на підставі результатів перевірки, у межах повноважень, передбачених частиною восьмою статті 13 Закону № 2473-VIII, і з метою забезпечення дотримання граничних строків розрахунків. Окремі неточності правової аргументації не спростовують установлених фактичних підстав для нарахування пені.

За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач не спростував висновків контролюючого органу щодо порушення строків розрахунків за імпортним контрактом № 25/08/2021, а відповідач довів наявність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 № 00595680702. Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – відмовити.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.