Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 08 вересня 2026 р.
Справа: №127/26960/26
Суддя: Горбатюк В. В.
Справа № 127/26960/26
Провадження № 3/127/5286/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 145048 встановлено, що 16.07.2026 близько 10 год. 27 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у АДРЕСА_2 , умисно висловлював словесні погрози фізичною розправою в бік своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоди її психічному здоров`ю та вчинив домашнє насильство психологічного характеру, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що між ним та дружиною виникло непорозуміння, пов`язане, зокрема, з питанням сплати аліментів. Зазначив, що погроз фізичною розправою, образ чи інших дій психологічного насильства щодо дружини не вчиняв. Спілкування з дружиною зафіксував на мобільний телефон. Вказав, що після виникнення непорозуміння залишив місце події, щоб не провокувати подальшого конфлікту. Просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Надані у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 за своїм змістом узгоджуються з його письмовими поясненнями від 22.07.2026, які містяться у матеріалах справи. Зокрема, у письмових поясненнях ОСОБА_1 заперечив вчинення стосовно дружини домашнього насильства, зазначив про наявність відеозапису події та вказав, що залишив місце конфлікту, щоб не провокувати його продовження.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Судом здійснювався її виклик за адресою, зазначеною у матеріалах справи. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Потерпіла вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв, додаткових пояснень чи клопотань від ОСОБА_2 до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши наданий нею відеозапис та оцінивши докази у їх сукупності, суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.07.2026 ОСОБА_2 звернулася до працівників поліції із заявою щодо поведінки свого чоловіка ОСОБА_1 , зазначивши про висловлення ним на її адресу погроз фізичною розправою.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 16.07.2026 остання також вказувала на виникнення між нею та чоловіком конфлікту та висловлення ним погроз фізичною розправою.
Згідно з формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16.07.2026 потерпілою особою визначено ОСОБА_2 , кривдником - ОСОБА_1 . За результатами проведеної оцінки поліцейським визначено низький рівень небезпеки.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 173-2 КпАП України встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються, зокрема, між подружжям, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту певного непорозуміння чи конфлікту між членами сім`ї, а конкретного умисного діяння психологічного характеру та наслідків такого діяння, передбачених диспозицією зазначеної норми.
Судом досліджено наданий ОСОБА_1 відеозапис із місця події.
Зі змісту відеозапису встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувається спілкування, під час якого потерпіла висловлює претензії з приводу сплати ОСОБА_1 аліментів, зазначає, що він повинен їх сплачувати, а не ухилятися від виконання такого обов`язку, а також повідомляє про намір викликати працівників поліції.
Разом із тим досліджений відеозапис не містить висловлювання ОСОБА_1 будь-яких погроз фізичною розправою на адресу потерпілої, словесних образ, принижень, залякування чи інших дій, які за своїм змістом могли б бути кваліфіковані як психологічне домашнє насильство. Крику, сварки чи агресивної поведінки зі сторони ОСОБА_1 на відеозаписі також не зафіксовано.
Таким чином, об`єктивний доказ, безпосередньо досліджений судом та такий, що відображає спілкування сторін на місці події, не підтверджує обставини, покладені працівником поліції в основу протоколу про адміністративне правопорушення щодо висловлення ОСОБА_1 погроз фізичною розправою.
При цьому письмові пояснення потерпілої та її звернення до працівників поліції фактично є єдиними матеріалами, які містять твердження про такі погрози.
Потерпіла, попри її належне повідомлення, до суду не з`явилася, пояснень безпосередньо суду не надала, будь-яких додаткових доказів на підтвердження викладених нею обставин до суду не подала.
Матеріали справи також не містять пояснень очевидців події, аудіо- чи відеозаписів, які підтверджували б висловлення ОСОБА_1 погроз фізичною розправою, або інших об`єктивних даних, які б узгоджувалися з викладеною у протоколі фабулою.
Не містять матеріали справи й належних доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілій фактично була завдана шкода психічному здоров`ю. Саме зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення про завдання такої шкоди без наведення та підтвердження її конкретних проявів не доводить настання обов`язкових наслідків, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд також враховує, що за результатами проведеної працівником поліції оцінки ризиків вчинення домашнього насильства визначено низький рівень небезпеки. Водночас сама по собі форма оцінки ризиків не є доказом вчинення конкретних дій, зазначених у протоколі, а призначена для оцінювання потенційної небезпеки та необхідності вжиття відповідних заходів реагування.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважена особа фіксує сформульоване нею обвинувачення. Відомості, зазначені у протоколі, повинні бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами і не можуть автоматично визнаватися достатніми для встановлення вини особи.
У справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини звертав увагу, що суд не може самостійно доповнювати фабулу адміністративного обвинувачення чи відшукувати докази на його підтримку, оскільки в такому випадку суд фактично перебирає на себе функцію сторони обвинувачення.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до органів поліції із заявою про вчинення домашнього насильства, за відсутності достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені нею обставини, не може бути достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом, що 16.07.2026 ОСОБА_1 умисно висловлював у бік ОСОБА_2 погрози фізичною розправою, а також що такими діями їй було завдано шкоди психічному здоров`ю.
Натомість досліджений відеозапис підтверджує наявність між подружжям розбіжностей щодо питання сплати аліментів, однак не містить ознак того психологічного насильства, яке поставлено ОСОБА_1 у вину.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, зібрані у справі докази не дають суду достатніх правових підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку із чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 1, 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 255, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В. В. Горбатюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua