Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №320/14085/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Київ справа №320/14085/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2. ІНФОРМАЦІЯ_2

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповдач-1), в якому просить суд:

- визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби протиправною;

- зобов`язати видати посвідчення про надання статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, внаслідок протиправною відмови у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби позивача було позбавлено можливості отримати пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншими законами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02 червня 2026 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, відповідно до абзацу першого пункту 11 Порядку № 379 посвідчення не видається у разі, коли військовослужбовець загинув (помер) під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння. Під час розгляду звернення позивача були вивчені надані документи: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ; протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії №2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025; висновок судово-медичного експерта № 747 від 26.12.2024. Як вказує відповідач-1, із зазначених матеріалів встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні у крові загиблого військовослужбовця виявлено 0.48%о етилового спирту, про що прямо зазначено у висновку експерта №747 від 26.12.2024. Також відповідні відомості містяться у протоколі засідання Центральної військово - лікарської комісії №2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025.

Відповідач-1 зазначає, що не уповноважений самостійно переоцінювати або спростовувати висновки експертів та медичні документи, складені компетентними органами. Таким чином, під час розгляду звернення позивача відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням відомостей, що містилися в офіційних документах, поданих для вирішення питання щодо видачі посвідчення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 залучено до участі у справі №320/14085/26 в якості другого відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач-2), розпочато розгляд адміністративної справи спочатку, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву з доказами надіслання відзиву на адресу учасників справи, всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

09 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представником ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позов, за змістом відзиву відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, при вивченні наданих на розгляд документів, а саме: витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 223 від 05.08.2025р. про виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини, протоколу засідання ЦВЛК №2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025р., висновку експерта № 747 було встановлено, що солдат ОСОБА_2 помер через отруєння чадним газом під час виконання службових обов`язків (перебуваючи на чергуванні у підрозділі). Відповідно пункту 4 розділу «ПІДСУМКИ» Висновку експерта № 747: «При судово - токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 0.48%о етилового спирту». Враховуючи вище викладене, відповідно вимог абзацу першого пункту 11 Порядку видачі посвідчень, а також відповідно вимог пункту 2 статті 3 розділу Закону № 2012-ХП, відсутні підстави для видачі посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» матері ОСОБА_3 та батьку ОСОБА_1 .

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2024 солдат ОСОБА_2 прийнятий на військову службу для проходження військової служби за контрактом з 28.02.2024 (наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 28.02.2024 №61).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 05 грудня 2024 року Медвинською сільською радою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 05 грудня 2024 року складено відповідний актовий запис № 109.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №747, виданого Державною спеціалізованою установою «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», смерть ОСОБА_2 настала внаслідок отруєння чадним газом.

Під час судово-медичної експертизи зразка крові трупа ОСОБА_2 виявлено наявність етилового спирту в кількості 0,48 %о (проміле) (висновок експерта Боярського відділення ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 09.01.2025 вх. №747).

Відповідно до пункту 6 Акта про проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався 29 листопада 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 , затвердженого тимчасово виконуючого обов`язків командування Повітряних Сил Збройних Сил України 05.06.2025, враховуючи факти, приведені у розділах Акту спеціального розслідування, комісія вважає, що алкогольне сп`яніння молодшого сержанта ОСОБА_4 та солдата ОСОБА_2 не є основною причиною загибелі військовослужбовців.

Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025 солдат ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходив військову службу у Збройних Силах України з 28.02.2024 по 29.11.2024. З 04.09.2024 по 04.09.2024 (згідно довідки від 07.07.2025 № 1902) брав безпосередню участь у бойових діях. Згідно Акта проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками від 05.06.2025, близько 05:55 29.11.2024, перебуваючи на чергуванні у підрозділі за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок пожежі у бліндажі підземного типу, яка виникла через перепад напруги у електромережі після тривалого відключення електроенергії ДТЕК та загорання ізоляцій електроприладів, загинув. Згідно висновку експерта від 26.12.2024 №747 при судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 0,48 %о етилового спирту, що відповідає незначному алкогольному сп`янінню. Причино-наслідковий зв`язок між незначним алкогольним сп`янінням та настанням смерті висновком експерта та Актом проведення спеціального розслідування не встановлений. Причина смерті: «отруєння чадним газом. Нещасний випадок при неконтрольованій пожежі в бліндажі», що підтверджується лікарський свідоцтвом про смерть ДСУ «Київське ОБ СМЕ» від 30.11.2024 № 747, висновком експерта від 26.12.2024 № 747, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 05.12.2024 Медвинською сільською радою, Актом про нещасний випадок від 19.06.2025 №91.

У протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025 вказано, враховуюче те, що травма, яка призвела до смерті солдата ОСОБА_2 , отримана під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується Актом про нещасний випадок від 19.06.2026 № 93, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, у комісії є підстави пов`язати травму та причину смерті солдата ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби.

Висновок комісії: пов`язати травму та причину смерті солдата ОСОБА_2 з виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 від 05 серпня 2025 року № 60-рс, відповідно до пункту 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із загибеллю: солдата ОСОБА_2 , оператора пункту бойового управління групи бойового управління 9610 групи зенітних ракетних дивізіонів» із 30 листопада 2024 року. Народився ІНФОРМАЦІЯ_7 . У ЗС - із 28.02.2024. Загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 через отруєння чадним газом. Нещасний випадок при неконтрольованій пожежі у бліндажі. Травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. Похований 30.11.2024р. на кладовищі с. Медвин, Білоцерківський район, Київська область. Батько - ОСОБА_1 , 1968 р.н. Мати - ОСОБА_3 , 1969 р.н.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідними документами щодо видач посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця» батьку ОСОБА_1 та матері ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 04.11.2025 № 2/3/1/16364 повернуто без реалізації до ІНФОРМАЦІЯ_8 документи ОСОБА_2 щодо видачі посвідчення. Зазначено: «При вивченні наданих на розгляд документів, а саме: Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 223 від 05.08.2025р. про виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини, Протоколу засідання ЦВЛК №2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025р., Висновку експерта № 747 було встановлено, що солдат ОСОБА_2 помер через отруєння чадним газом під час виконання службових обов`язків (перебуваючи на чергуванні у підрозділі). Відповідно пункту 4 розділу «ПІДСУМКИ» Висновку експерта № 747: «При судово- токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 0,48 %о етилового спирту». Враховуючи вище викладене, відповідно вимог абзацу першого пункту 11 Порядку видачі посвідчень, а також відповідно вимог пункту 2 статті 3 розділу Закону № 2012-ХП, відсутні підстави для видачі посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» матері ОСОБА_3 та батьку ОСОБА_1 .

Листом від 18.11.2025 № 3/3292 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , згідно результатів розгляду пакету документів, щодо надання батьку ОСОБА_1 та матері ОСОБА_3 посвідчень «членів сім`ї загиблого військовослужбовця» померлого сина солдата ОСОБА_2 , 1991 року народження, документи повертаються без реалізації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року №1366, якою стверджено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379.

Вважаючи вказану відмову протиправною, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).

Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 1 Постанови №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.

Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.

Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).

За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

За приписами пункту 11 Порядку № 379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У спірному випадку відповідачем не ставиться під сумнів те, що позивач є членом сім`ї померлого військовослужбовця, не ставиться під сумнів і повнота та достовірність наданих документів.

Повертаючи подані батьками загиблого військовослужбовця документи, ІНФОРМАЦІЯ_3 посилається на пункт 11 Порядку № 379, зазначає, що згідно висновку експерта від 26.12.2024 № 747 при судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 0,48 %о етилового спирту.

Надаючи правову оцінку таким діям відповідача-2, суд акцентує, що передбачене пунктом 11 Порядку № 379 підстава для відмови у видачі посвідчення (коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння) пов`язана не з формальним встановленням стану алкогольного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Сам по собі факт перебування особи у стані незначного алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови.

Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.

Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Верховенство права», CDL-AD(2011)003rev, схваленій на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року (Report on the Rule of Law), зазначено, що принцип правової визначеності вимагає передбачуваного та послідовного застосування правових норм, а також їх достатньої чіткості й точності з метою забезпечення передбачуваності правовідносин (пункти 44, 46).

Тому підстави для відмови у видачі посвідчення не можуть застосовуватися розширено або на підставі припущення про причинний зв`язок між станом алкогольного сп`яніння та смертю військовослужбовця.

Поряд з цим, відповідно до пунктів 1.2, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно пункту 21.30 розділу І Положення № 402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

У випадках, коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову про причинний зв`язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв`язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються.

Тобто, військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.

З огляду на це, суд зазначає, що відомості, які зазначені, зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.

З огляду на матеріали справи, відповідно до пункту 6 Акта про проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався 29 листопада 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 , затвердженого тимчасово виконуючого обов`язків командування Повітряних Сил Збройних Сил України 05.06.2025, враховуючи факти, приведені у розділах Акту спеціального розслідування, комісія вважає, що алкогольне сп`яніння молодшого сержанта ОСОБА_4 та солдата ОСОБА_2 не є основною причиною загибелі військовослужбовців.

Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025 солдат ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходив військову службу у Збройних Силах України з 28.02.2024 по 29.11.2024. З 04.09.2024 по 04.09.2024 (згідно довідки від 07.07.2025 № 1902) брав безпосередню участь у бойових діях. Згідно Акта проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками від 05.06.2025, близько 05:55 29.11.2024, перебуваючи на чергуванні у підрозділі за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок пожежі у бліндажі підземного типу, яка виникла через перепад напруги у електромережі після тривалого відключення електроенергії ДТЕК та загорання ізоляцій електроприладів, загинув. Згідно висновку експерта від 26.12.2024 №747 при судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 0,48 %о етилового спирту, що відповідає незначному алкогольному сп`янінню. Причино-наслідковий зв`язок між незначним алкогольним сп`янінням та настанням смерті висновком експерта та Актом проведення спеціального розслідування не встановлений. Причина смерті: «отруєння чадним газом. Нещасний випадок при неконтрольованій пожежі в бліндажі», що підтверджується лікарський свідоцтвом про смерть ДСУ «Київське ОБ СМЕ» від 30.11.2024 № 747, висновком експерта від 26.12.2024 № 747, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 05.12.2024 Медвинською сільською радою, Актом про нещасний випадок від 19.06.2025 №91.

У висновку протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025 вказано «пов`язати травму та причину смерті солдата ОСОБА_2 з виконання обов`язків військової служби».

Судом встановлено, ані висновок експертизи, ані акт службового розслідування, ані наказ командира військової частини, ані протокол засідання ЦВЛК не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стало алкогольне сп`яніння або поведінка чи дії, вчинені ним у такому стані.

Матеріали справи не містять доказів того, що перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння перебувало у причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті, а також доказів вчинення ним дій чи поведінки у такому стані, які безпосередньо спричинили його загибель.

Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності. Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 09 вересня 2025 року у справі №240/5502/24.

Отже, на членів сім`ї не поширюються положення Закону №2011-XII лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у видачі посвідчення.

Тобто, відповідачем не доведений факт вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

З огляду на викладене вище у сукупності, висновується, ІНФОРМАЦІЯ_3 формально застосував приписи Порядку № 379, не забезпечивши гарантії, передбачені статтею 17 Конституції України, за якими Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Поряд з цим, суд звертає увагу, відповідно до абз. 2 пункту 11 Порядку № 379 у разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові.

Отже, Порядок №379 пов`язує повернення документів без реалізації виключно у випадку подачі заявником документів не у повному обсязі.

У спірному випадку, ІНФОРМАЦІЯ_3 , повертаючи без реалізації подані документи листом від 04.11.2025 № 2/3/1/16364 жодний зауважень щодо їх недостатності/ недостовірності не вказав.

Відтак, відповідач за результатами розгляду документів, поданих позивачем рішення про відмову у видачі посвідчення не прийняв, чим допустив протиправну бездіяльність. При цьому посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, позивачу не видав.

З огляду на викладене, ураховуючи відсутність застережень відповідача про існування інших, визначених приписами Положення № 379, підстав для прийняття рішення про відмову в видачі посвідчення або про подання позивачем документів не в повному обсязі, суд висновує, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача видати відповідне посвідчення.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд уважає за необхідне частково задовольнити позов.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 331,20 грн, оскільки спір виник внаслідок протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виразилась у невидачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28 травня 1993 року № 379.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.