Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/18044/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року справа №320/18044/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , збільшеної до 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого закладу та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської комісії з 11.01.2024 по 27.08.2024;

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100 0000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого закладу та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської комісії з 11.01.2024 по 27.08.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу від 24 лютого 2022 року № 18 ОСОБА_1 був призваний до військової служби за загальною мобілізацією. У періоди з 31 березня 2023 року по 02 жовтня 2023 року та з 12 жовтня 2023 року по 09 січня 2024 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою від 06 листопада 2024 року № 1/96/2917 за формою 6. Позивач має статус учасника бойових дій на підставі посвідчення серії НОМЕР_4 від 27 лютого 2024 року, а 10 лютого 2025 року отримав посвідчення ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни № НОМЕР_5 . 24 листопада 2023 року близько 03:00 під час виконання військових обов`язків у районі населеного пункту Вугледар Донецької області під час виходу з позиції ротного опорного пункту позивач отримав травму. Відповідно до довідки про обставини травми від 21 березня 2024 року № 1/37/3205, травмування пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, не є наслідком кримінального чи адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження або неправомірних дій інших військовослужбовців, а причиною травмування зазначено особисту необережність. При цьому позивач був одягнений у бронежилет, шолом та взутий у взуття встановленого зразка, ознак алкогольного чи токсичного сп`яніння не виявлено. Позивач зазначає, що у довідці не конкретизовано, під час яких саме обставин чи подій ним було допущено необережність. На підтвердження обставин отримання травми до позову додано нотаріально засвідчені заяви побратимів, які були очевидцями подій. 26 листопада 2023 року позивачу надано першу медичну допомогу та встановлено діагноз «пошкодження зв`язково-капсульного апарату лівого гомілковостопного суглоба». Цього ж дня в медичній роті військової частини НОМЕР_2 йому проведено обстеження та надано амбулаторну медичну допомогу, після чого звільнено від бойових виходів на 10 днів. Після закінчення цього строку позивач повернувся до служби та виконував бойові завдання до 09 січня 2024 року. У зв`язку з відсутністю позитивної динаміки після травми позивач з 11 січня по 22 березня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КЛ «Феофанія», де встановлено пошкодження зв`язок лівого гомілковостопного суглоба, артроз, дегенеративні зміни хребта та інші зазначені у медичній документації захворювання, при цьому біль у лівому гомілковостопному суглобі та стопі після фізичних навантажень зберігався. З 17 квітня по 02 травня 2024 року позивач перебував на лікуванні в УКНМК імені Богомольця, а з 03 по 23 травня 2024 року - у ДУ «ІТО НАМН України», де йому проведено оперативне лікування. На підставі довідок військово-лікарської комісії від 22 травня 2024 року № 5426, від 25 червня 2024 року № 5426 та від 29 липня 2024 року № 1802 позивачу надавалися та продовжувалися відпустки для лікування після травми, отриманої 24 листопада 2023 року, кожна строком на 30 календарних днів. У зазначених довідках травму визначено як тяжку та зазначено, що вона пов`язана із захистом Батьківщини. Свідоцтвом про хворобу № 26211с від 09 жовтня 2024 року також встановлено, що травма є тяжкою та пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби. Наказом по стройовій частині № 328 від 19 листопада 2024 року його звільнено у відставку за станом здоров`я. Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 січня 2025 року позивачу встановлено II групу інвалідності. Експертна команда також дійшла висновку, що тяжка травма, отримана 24 листопада 2023 року, пов`язана із захистом Батьківщини. Зазначені обставини підтверджуються також іншими медичними документами, у тому числі обстеженнями, проведеними до та після звільнення з військової служби. Після звільнення позивач продовжує лікування. Необхідність подальшого лікування та хірургічних операцій, а також проходження лікування підтверджуються медичними документами, зокрема випискою від 22 березня 2026 року № 657. 11 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв`язку з отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, а також щодо незгоди з обставинами, зазначеними у довідці про обставини травми від 21 березня 2024 року № 1/37/3205. Листом від 19 червня 2025 року № 1/37/9189 відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення звернення, надання нової довідки про обставини травми та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з травмою, отриманою 24 листопада 2023 року. Згідно з довідкою про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, виданою відповідачем, додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачена позивачу за листопад та грудень 2023 року, а також частково до 09 січня 2024 року - у розмірі 25 806,45 гривень. Починаючи з 11 січня 2024 року, тобто з часу початку лікування травми, додаткова грошова виплата позивачу не здійснювалася. З метою з`ясування причин припинення виплат та отримання відповідної інформації і документів 01 квітня 2026 року за вихідним № 54/2026 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит. У зв`язку з ненаданням відповіді 17 квітня 2026 року за вихідним № 74/2026 направлено повторний адвокатський запит з аналогічними вимогами. Станом на дату подання адміністративного позову відповіді на зазначені адвокатські запити позивач не отримав. Позивач зазначає, що з огляду на наведені обставини відповідач не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у спірний період, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

22.05.2026 представник Військової частини НОМЕР_2 скерував до суду письмовий відзив, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу за загальною мобілізацією у лютому 2022 року та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого солдата, стрільця-оператора 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону. 24 листопада 2023 року позивач отримав травму - пошкодження зв`язково-капсульного апарату лівого гомілковостопного суглоба. Після отримання травми він проходив тривале стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я, зокрема у «Феофанії», Університетській клініці імені Богомольця, ДУ «ІТО НАМН України» та інших, переніс оперативне втручання 06 травня 2024 року, а також перебував у відпустці для лікування після поранення. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 27 лютого 2024 року, а також статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Факт отримання травми підтверджується медичними документами, у тому числі постановами військово-лікарської комісії, якими встановлено причинний зв`язок травми з проходженням військової служби. Представник позивача звертався до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 гривень за періоди стаціонарного лікування та відпустки для лікування після поранення, посилаючись на пункт 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Відповідач відмовив у задоволенні зазначеної вимоги, оскільки подані документи не відповідають обов`язковим умовам, встановленим пунктами 11 та 12 розділу XXXIV Порядку. Додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану виплачується відповідно до розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року зі змінами. Пункт 11 розділу XXXIV, а саме абзац четвертий у редакції наказу Міністерства оборони України № 638 від 28 вересня 2025 року, який застосовується з 28 січня 2025 року, передбачає виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за весь період перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення між закладами, або у відпустці для лікування після поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманого після введення воєнного стану та пов`язаного із захистом Батьківщини. Водночас пункт 12 розділу XXXIV встановлює єдину та обов`язкову підставу для видання відповідного наказу про виплату зазначеної додаткової винагороди. Такою підставою є довідка про обставини травми, поранення, контузії, каліцтва, форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, видана командиром військової частини, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення, травми, контузії, каліцтва під час захисту Батьківщини. Таким чином, на думку відповідача, для застосування пункту 11 розділу XXXIV недостатньо лише медичних документів або постанов військово-лікарської комісії. Необхідною є спеціальна довідка за формою додатка 5, видана командиром військової частини, яка чітко підтверджує, що травма отримана саме під час захисту Батьківщини, тобто внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або заходах, пов`язаних із відсіччю збройної агресії. У матеріалах справи наявна довідка про обставини травми № 1/37/3205 від 21 березня 2024 року, складена за формою додатка 5 та видана командиром військової частини НОМЕР_2 . У зазначеній довідці прямо вказано, що травмування сталося «внаслідок особистої необережності під час пересування в районі бойових дій». Також травму класифіковано як «механічне небойове», відповідно до первинної медичної картки за формою № 100 від 26 листопада 2023 року та журналу бойових дій. На думку відповідача, таке формулювання не відповідає вимогам пункту 12 розділу XXXIV, оскільки не підтверджує отримання травми саме під час захисту Батьківщини у розумінні безпосередньої участі у бойових діях, зокрема вогневого контакту, обстрілу позицій, виконання бойового завдання у бойовому порядку тощо. Постанови військово-лікарської комісії, хоча і містять формулювання «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», видаються з метою визначення ступеня придатності військовослужбовця до військової служби та причинного зв`язку захворювання, травми чи поранення для медичних і соціальних гарантій, а не для нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень. Відповідно, такі постанови не замінюють обов`язкової довідки про обставини травми за формою додатка 5. Нотаріально засвідчені заяви свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відповідач вважає суб`єктивними поясненнями, які не можуть мати переваги над офіційними документами військової частини, зокрема журналом бойових дій, первинною медичною документацією та наказом № 1017 від 14 березня 2024 року. Військова частина НОМЕР_2 діє виключно в межах повноважень, визначених статтею 19 Конституції України та чинним законодавством. Відмова у виплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за періоди лікування є законною та обґрунтованою, оскільки обов`язкові умови, встановлені пунктами 11 та 12 розділу XXXIV, не були дотримані у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач має право на належне грошове забезпечення відповідно до фактично підтверджених періодів участі у бойових діях та встановлених медичних гарантій. Водночас вимога про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 та зобов`язання виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за спірні періоди, на думку відповідача, не ґрунтується на вимогах законодавства та підлягає відмові.

23.06.2026 позивачем скеровано клопотання про долучення доказів, у якому вказує наступне.

Після відкриття провадження у справі № 320/18044/26 ОСОБА_1 повторно пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи. За результатами оцінювання експертною командою прийнято рішення № 226/26/1835/В від 17.06.2026, витяг з якого сформовано в системі «Електронний суд» 23.06.2026. Відповідно до пункту 16 зазначеного витягу, експертна команда, зокрема, врахувала висновок військово-лікарської комісії про травму, пов`язану із захистом Батьківщини, викладений у Свідоцтві про хворобу № 26211С. У рішенні зазначено віддалені наслідки пошкодження зв`язок лівого гомілковостопного суглоба, авульсивного перелому, отриманих 24.11.2023 та тяжкість травми, а також продовжено другу групу інвалідності строком на 5 років. Отже, зазначений доказ підтверджує обставини, викладені позивачем у позовній заяві, зокрема щодо отримання 24.11.2023 тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та має значення для повного й об`єктивного вирішення справи. У зв`язку з наведеним позивач просить долучити до матеріалів справи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 226/26/1835/В від 17.06.2026 та врахувати його під час прийняття рішення.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу від 24 лютого 2022 року № 18 ОСОБА_1 був призваний до військової служби за загальною мобілізацією.

У періоди з 31 березня 2023 року по 02 жовтня 2023 року та з 12 жовтня 2023 року по 09 січня 2024 року ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується довідкою від 06 листопада 2024 року № 1/96/2917 за формою 6.

27 лютого 2024 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 .

10 лютого 2025 року йому видано посвідчення ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни № НОМЕР_5 .

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21 березня 2024 року № 1/37/3205, 24 листопада 2023 року близько 03:00 під час виконання військових обов`язків у районі населеного пункту Вугледар Донецької області під час виходу з позиції ротного опорного пункту ОСОБА_1 отримав травмування.

У зазначеній довідці вказано, що травмування пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком заподіяння собі навмисного тілесного ушкодження та не є наслідком неправомірних дій інших військовослужбовців. Причиною травмування зазначено особисту необережність. Під час травмування військовослужбовець був одягнений у засоби індивідуального захисту - бронежилет і шолом, а також взутий у взуття встановленого зразка. Ознак алкогольного чи токсичного сп`яніння виявлено не було.

Суд встановив, що до позову долучено нотаріально засвідчені заяви побратимів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначені як очевидці подій, з описом обставин отримання ОСОБА_1 травми 24 листопада 2023 року в зоні бойових дій біля населеного пункту Вугледар Донецької області.

26 листопада 2023 року ОСОБА_1 було надано першу медичну допомогу та встановлено діагноз «пошкодження зв`язково-капсульного апарату лівого гомілковостопного суглоба», що підтверджується первинною медичною карткою від 26 листопада 2023 року за формою 100.

26 листопада 2023 року в умовах медичної роти військової частини НОМЕР_2 було проведено обстеження та надано амбулаторну медичну допомогу, після чого ОСОБА_1 було звільнено від бойових виходів строком на 10 днів.

Після закінчення зазначеного строку ОСОБА_1 повернувся до військової служби та виконував бойові завдання до 09 січня 2024 року, що підтверджується довідкою від 06 листопада 2024 року № 1/96/2917.

З 11 січня 2024 року по 22 березня 2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КЛ «Феофанія». За результатами лікування встановлено діагноз: «пошкодження зв`язок лівого гомілково-стопного суглоба від 24.11.2023. Артроз зв`язок лівого гомілково-стопного суглоба 1-2 ступеня. Початкові дегенеративні зміни поперекового відділу хребта, випинання дисків L1-L2, L4-L5, L5-S1, м`язово-тонічний синдром. Консервативне лікування, отримане з моменту травми 24.11.2023, полегшення не призвело, зберігався біль в лівому гомілковостопному суглобі та стопі після фізичних навантажень». Зазначені обставини підтверджуються випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 24/3/139.

Суд встановив, що в період з 17 квітня 2024 року по 02 травня 2024 року ОСОБА_1 перебував на госпіталізації в УКНМК імені Богомольця, де йому діагностовано стан після розриву зв`язок 24 листопада 2023 року в ділянці гомілково-стопного суглоба та стопи, хронічну передньолатеральну нестабільність лівого гомілково-стопного суглоба на тлі застарілого пошкодження капсульно-зв`язкового апарата, рецидивуючий теносиновіт малогомілкових м`язів, больовий синдром, ангіопатію судин сітківки обох очей, гіпертонічну хворобу I та II ступеня, ризик I, кризовий перебіг, СН0, ФВ - 65 %, остеохондроз попереково-крижового відділу хребта у стадії загострення, ускладнений випинанням дисків L1-L2, L4-L5, L5-S1, вертеброгенну люмбалгію, помірний больовий і м`язово-тонічний синдром. Зазначене підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 846/421.

З 03 травня 2024 року по 23 травня 2024 року після оперативного лікування ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «ІТО НАМН України» з діагнозом: «розрив зв`язок у ділянці гомілковостопного суглоба та стопи. Хронічна передньо-латеральна нестабільність лівого гомілковостопного суглоба на тлі застарілого пошкодження капсульно-зв`язкового апарата 24.11.2023. Рецидивуючий теносиновіт малогомілкових м`язів. Больовий синдром», що підтверджується довідкою-випискою із історії хвороби стаціонарного хворого № 604453.

На підставі довідки військово-лікарської комісії від 22 травня 2024 року № 5426 ОСОБА_1 надано відпустку для лікування після травми, отриманої 24 листопада 2023 року, строком на 30 календарних днів. У довідці зазначено діагноз: «стан після оперативного лікування (дата операції 06.05.2024), відновлення талофібулярної та п`ятково-фібулярної зв`язок лівого гомілкововостопного суглоба з анкерною фіксацією, проведеного з приводу розриву зв`язок у ділянці гомілковостопного суглоба та стопи. Хронічна передньо-латеральна нестабільність лівого гомілковостопного суглоба на тлі застарілого пошкодження капсульно-зв`язкового апарата 24.11.2023. Рецидивуючий теносиновіт малогомілкових м`язів. Больовий синдром». За наказом Міністерства охорони здоров`я України № 370 від 04 липня 2007 року травму визначено як тяжку та зазначено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Суд встановив, що на підставі довідки військово-лікарської комісії від 25 червня 2024 року № 5426 ОСОБА_1 продовжено відпустку для лікування після травми, отриманої 24 листопада 2023 року, строком на 30 календарних днів. У довідці зазначено діагноз: «стан після оперативного лікування (дата операції 06.05.2024), відновлення талофібулярної та п`ятково-фібулярної зв`язок лівого гомілкововостопного суглоба з анкерною фіксацією, з приводу застарілого пошкодження капсульно-зв`язкового апарата 24.11.2023. лівого колінного суглоба, з тимчасовим порушенням функцій». За наказом Міністерства охорони здоров`я України № 370 від 04 липня 2007 року травму визначено як тяжку та зазначено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини.

На підставі довідки військово-лікарської комісії від 29 липня 2024 року № 1802 ОСОБА_1 продовжено відпустку для лікування після травми, отриманої 24 листопада 2023 року, строком на 30 календарних днів. У довідці зазначено діагноз: «стан після операції (06.05.2024 відновлення попередньої талофібулярної та п`ятково-фібулярної зв`язок лівого гомілковостопного суглоба з анкерною фіксацією, з приводу застарілого пошкодження капсульно-зв`язкового апарата 24.11.2023. лівого колінного суглоба, з тимчасовим порушенням функцій». За наказом Міністерства охорони здоров`я України № 370 від 04 липня 2007 року травму визначено як тяжку та зазначено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Свідоцтвом про хворобу № 26211с від 09 жовтня 2024 року підтверджено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини та відноситься до тяжких. У свідоцтві зазначено діагноз: «віддалені наслідки зв`язок 21.11.2023 лівого гомілковостопного суглоба, авульсивного перелому латеральної кісточки лівої гомілки, ліковано оперативно 06.05.2024 відновлення попередньої талофібулярної та п`ятково-фібулярної зв`язок лівого гомілковостопного суглоба з анкерною фіксацією, у вигляді зміцнілих рубців, незміцнілого шва зв`язок при тимчасовому порушенні функцій». На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби.

Відповідно до наказу по стройовій частині № 328 від 19 листопада 2024 року на підставі свідоцтва про хворобу № 26211с від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звільнено у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 січня 2025 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності.

Експертною командою при визначенні групи інвалідності встановлено, що тяжка травма, отримана 24 листопада 2023 року, пов`язана із захистом Батьківщини.

Зазначені обставини також підтверджуються медичними документами, зокрема дослідженням Центру діагностики від 18 квітня 2024 року, магнітно-резонансною томографією лівого гомілковостопного суглоба від 01 жовтня 2025 року, консультативним висновком спеціаліста № 307377-540974, діагностичним звітом № 234730482 від 18 вересня 2025 року, консультативним висновком спеціаліста від 23 грудня 2025 року, консультативним висновком спеціаліста від 16 грудня 2025 року, консультативним висновком спеціаліста від 17 грудня 2025 року та консультативним висновком спеціаліста від 26 березня 2026 року.

Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 продовжує лікування. Випискою з терапевтичного відділення з неврологічними койками від 22 березня 2026 року № 657 підтверджується проходження ним лікування.

Суд встановив, що 11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 щодо виплати грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням, контузією, травмою, каліцтвом, пов`язаним із захистом Батьківщини, та у зв`язку з незгодою з обставинами, викладеними у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21 березня 2024 року № 1/37/3205.

Листом від 19 червня 2025 року № 1/37/9189 військова частина НОМЕР_2 повідомила про відсутність підстав для задоволення порушених у зверненні питань, надання нової довідки про обставини травми та виплати грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у зв`язку з травмою, отриманою 24 листопада 2023 року.

Відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень була виплачена за листопад 2023 року, грудень 2023 року та частково до 09 січня 2024 року в розмірі 25 806,45 гривень.

Суд встановив, що 01 квітня 2026 року за вихідним № 54/2026 на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит щодо причин невиплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, з часу отримання ОСОБА_1 тяжкої травми 24 листопада 2023 року. Також у запиті вимагалося надати належним чином засвідчений наказ по особовому складу щодо надання відпустки на підставі довідок військово-лікарської комісії від 22 травня 2024 року № 5426, від 25 червня 2024 року № 1434, від 29 липня 2024 року № 1802, а також довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 зі змінами, починаючи з листопада 2023 року по дату звільнення із військової частини НОМЕР_2 .

17 квітня 2026 року за вихідним № 74/2026 на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено повторний адвокатський запит із аналогічними вимогами.

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 226/26/1835/В від 17.06.2026 експертною командою враховано висновок військово-лікарської комісії про травму, пов`язану із захистом Батьківщини, викладений у Свідоцтві про хворобу № 26211С. У рішенні зазначено віддалені наслідки пошкодження зв`язок лівого гомілковостопного суглоба та авульсивного перелому латеральної кісточки лівої гомілки, отриманих 24.11.2023, та визначено травму як тяжку. Також експертною командою продовжено другу групу інвалідності строком на 5 років.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення згідно з постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2026 5 рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у спірний період, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

При цьому, 01.04.2022 до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так, додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Разом з тим, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 2022 року проходив військову службу за загальною мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого солдата, стрільця-оператора 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону.

24 листопада 2023 року, близько 03:00, під час виконання військових обов`язків у районі населеного пункту Вугледар Донецької області, під час виходу з позиції ротного опорного пункту, позивач отримав травму - пошкодження зв`язково-капсульного апарату лівого гомілковостопного суглоба, що підтверджується довідкою про обставини травми від 21 березня 2024 року № 1/37/3205, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 за формою додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Судом враховано, що вказаний район на час події перебував у зоні активних бойових дій, а позивач у момент отримання травми виконував службові обов`язки в межах ротного опорного пункту, перебуваючи безпосередньо в районі та в період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, що об`єктивно підтверджується довідкою про участь у бойових діях від 6 листопада 2024 року № 1/96/2917 за Формою 6, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 27 лютого 2024 року.

У подальшому за наслідками цієї травми позивач у період з 11 січня по 23 травня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема у КЛ «Феофанія», Університетській клініці ім. Богомольця, ДУ «ІТО НАМН України», переніс оперативне втручання 6 травня 2024 року, а надалі перебував у відпустках для лікування після поранення, які тричі продовжувалися постановами військово-лікарської комісії:

від 22 травня 2024 року № 5426 - на 30 календарних днів;

від 25 червня 2024 року № 1434 - продовжено на 30 календарних днів;

від 29 липня 2024 року № 1802 - продовжено на 30 календарних днів.

У кожній із зазначених постанов ВЛК зроблено ідентичний, послідовно повторюваний висновок: «Травма ТАК пов`язана із захистом Батьківщини», а сама травма кваліфікована як тяжка відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 4 липня 2007 року.

Цей самий висновок підтверджено Свідоцтвом про хворобу № 26211с від 9 жовтня 2024 року, на підставі якого позивача визнано непридатним до військової служби та звільнено за станом здоров`я, а також Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 січня 2025 року, за наслідками якого позивачу встановлено ІІ групу інвалідності із зазначенням, що тяжка травма, отримана 24.11.2023, пов`язана із захистом Батьківщини.

Окрім цього, судом встановлено, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 226/26/1835/В від 17.06.2026 експертною командою враховано висновок військово-лікарської комісії про травму, пов`язану із захистом Батьківщини, викладений у Свідоцтві про хворобу № 26211С. У рішенні зазначено віддалені наслідки пошкодження зв`язок лівого гомілковостопного суглоба та авульсивного перелому латеральної кісточки лівої гомілки, отриманих 24.11.2023, та визначено травму як тяжку. Також експертною командою продовжено другу групу інвалідності строком на 5 років.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктами 10– 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 7 червня 2018 року, встановлено, що підставою для видання наказу про виплату такої винагороди є довідка про обставини травми за формою додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року (далі - Положення № 402).

Пунктом 21.5(а) Положення № 402 передбачено формулювання постанови ВЛК «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», яке застосовується, зокрема, у випадку одержання поранення під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Суд враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23, згідно з якими умовою виплати додаткової винагороди є належне підтвердження в сукупності таких обставин: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням; надання відпусток за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК.

У цій справі слід врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 600/367/24, згідно з якими формулювання постанови військово-лікарської комісії щодо зв`язку поранення із захистом Батьківщини має значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди.

При цьому Постанова № 168 не пов`язує право на виплату з безперервним перебуванням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного або наступного лікування за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням, право на виплату зберігається.

Також дата прийняття постанови військово-лікарської комісії сама по собі не впливає на право на виплату за періоди, у яких відповідні підстави для її нарахування вже існували, оскільки така постанова підтверджує причинний зв`язок, що виник з моменту отримання травми.

Верховний Суд також зазначив, що розмежування понять «травма» та «захворювання - наслідок травми» як підстави для відмови у виплаті є помилковим.

Оцінка доводів відповідача та висновки суду.

Відповідач обґрунтовує відмову у виплаті тим, що довідка про обставини травми № 1/37/3205 від 21 березня 2024 року містить формулювання «внаслідок особистої необережності», а травму кваліфіковано як «механічне небойове», що, на його думку, виключає застосування пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260, а постанови ВЛК, за твердженням відповідача, видаються для інших цілей (визначення придатності до служби) і не можуть замінювати цю довідку.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача з таких мотивів.

Так, із змісту самої довідки № 1/37/3205 вбачається, що травма отримана позивачем саме під час виконання військових обов`язків у районі населеного пункту Вугледар, у зоні бойових дій, під час виходу з позиції ротного опорного пункту тобто за обставин, які об`єктивно відповідають критеріям пункту 21.5(а) Положення № 402 щодо перебування безпосередньо в районі та в період здійснення заходів із відсічі збройної агресії.

Формулювання «особиста необережність» характеризує лише механізм (спосіб) отримання травми, а не заперечує факт її одержання під час і в районі виконання завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Положення № 402 не ставить застосування формулювання «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» в залежність від того, чи стала причиною травми безпосередня дія противника, чи нещасний випадок під час виконання службових обов`язків у районі бойових дій.

Суд вказує, що саме військово-лікарська комісія, а не командир військової частини, наділена статтею 1.1 Положення № 402 виключною компетенцією встановлювати причинний зв`язок травми.

У цій справі ВЛК, аналізуючи медичні документи та обставини справи в їх сукупності, тричі (постановами від 22 травня року, 25 червня року та 29 липня 2024 року) і додатково у Свідоцтві про хворобу від 9 жовтня 2024 року дійшла послідовного, несуперечливого висновку про те, що травма позивача «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», застосувавши саме те формулювання пункту 21.5(а) Положення № 402, яке відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 600/367/24 має вирішальне значення для питання про право на виплату.

Жодних відомостей про оскарження, скасування чи визнання недійсними цих постанов ВЛК матеріали справи не містять.

Окрім цього, довід відповідача про те, що постанови ВЛК видаються виключно для цілей визначення придатності до військової служби, спростовується змістом застосованого ВЛК формулювання, яке відтворює зміст пункту 21.5(а) Положення № 402 щодо зв`язку із захистом Батьківщини, а не інші формулювання, які застосовуються ВЛК у разі відсутності бойового характеру травми.

Обрання ВЛК саме формулювання підпункту «а» пункту 21.5 свідчить про те, що комісія, вивчивши всі наявні матеріали, свідомо кваліфікувала травму як таку, що пов`язана саме із захистом Батьківщини, а не з виконанням службових обов`язків поза межами бойової обстановки.

Крім того, висновки ВЛК додатково узгоджуються та підтверджуються сукупністю інших доказів у справі: довідкою про участь у бойових діях за формою 6 від 6 листопада 2024 року № 1/96/2917, яка охоплює період, що включає дату травмування; посвідченням учасника бойових дій; нотаріально засвідченими заявами побратимів; висновком експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 січня 2025 року, яка окремо встановила зв`язок тяжкої травми із захистом Батьківщини під час визначення групи інвалідності.

Так, керуючись правовим висновком Верховного Суду у справі № 600/367/24, суд враховує, що Постанова № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні з моменту травмування, а лікування наслідків раніше отриманого поранення (включно з оперативним втручанням 6 травня 2024 року та подальшими відпустками для лікування) охоплюється поняттям лікування, пов`язаного з пораненням при захисті Батьківщини, оскільки причинно-наслідковий зв`язок із первинною травмою, підтвердженою ВЛК, не переривався.

Застосовуючи правовий висновок Верховного Суду про те, що дата видання постанови ВЛК не впливає на виникнення права на виплату за минулі періоди, суд відхиляє довід відповідача про недостатність постанов ВЛК від травня–липня 2024 року для підтвердження права позивача на виплату за період, що розпочався 11 січня 2024 року, оскільки зазначені постанови лише офіційно підтвердили причинний зв`язок травми, що існував з моменту її отримання - 24 листопада 2023 року.

За результатами оцінки досліджених доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано належними доказами обставини одержання ним тяжкої травми 24 листопада 2023 року під час захисту Батьківщини, а також факт перебування у зв`язку з цією травмою на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування протягом спірного періоду (з 11 січня по 27 серпня 2024 року).

За таких обставин бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за спірний період, є протиправною, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється. Відповідно до пункту 9, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , збільшеної до 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого закладу та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської комісії з 11.01.2024 по 27.08.2024.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100 0000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого закладу та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської комісії з 11.01.2024 по 27.08.2024.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.