Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №300/394/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. справа № 300/394/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання дій щодо повторного, після виключення за непридатністю до військової служби, взяття на військовий облік - протиправними, зобов`язання виключити з військового обліку та внести дані до АГГС “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом III групи, в зв`язку із чим 17.10.2019 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, про що ІНФОРМАЦІЯ_5 зроблено відмітку у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 06 квітня 2020 року. Згідно відзиву відповідача від 11.08.2025 по справі 346/3993/25 позивачу стало відомо, що згідно наявних облікових даних АІТС «Оберіг» він перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 , незважаючи на виключення з обліку. Також, 01.11.2025 позивач з інформації додатку Резерв+ дізнався, що надалі є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку. Однак, позивач звертає увагу, що виходячи з приписів статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу", він не належить до жодної з категорій осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, так як 17.10.2019 року був не знятий, а виключений з військового обліку, оскільки визнаний непридатним до військової служби. Відтак, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо повторного взяття на військовий облік, після виключення з нього, є протиправними. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені відповідно до вимог статті 94 КАС України копії наступних письмових доказів: інформацію з облікових даних АІТС “Оберіг” щодо перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканця АДРЕСА_1 на військовому обліку; рішення про взяття ОСОБА_1 на військовий облік.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.02.2026 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що предметом даного спору є встановлення факту виключення позивача з військового обліку та оцінка правомірності дій відповідача щодо невнесення таких даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки відповідно до облікових даних позивач був виключений із військового обліку 17.10.2019 згідно п.3 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», як непридатний до військової служби ( Графа ІІ ст. 31а Наказ МОУ №402- 2008р. протокол №174/2/322). При цьому, до ІНФОРМАЦІЯ_7 позивачем було направлено звернення (скаргу) від 18.12.2025, яке було розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». За результатами розгляду надано обґрунтовану письмову відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_7 за вих.. 265 від 23.01.2026, яку направлено заявнику на зазначену ним поштову адресу у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Відтак, відповідачем було вжито необхідних заходів для врегулювання спірних правовідносин у досудовому порядку. Просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Також, на виконання, вищенаведеної ухвали суду від 02.02.2026, відповідачем надано заяву від 12.02.2026, в якій зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 та з 17.10.2019 виключений з обліку як непридатний до військової служби. На підтвердження наведеного також надано виписку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2026, заяву ОСОБА_1 від 27.02.2026 у справі № 300/394/26 – задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з військового обліку та внести дані до АГГС “Оберіг” - залишено без розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2026, витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені докази його перебування на військовому обліку станом на дату подання позову до суду – 23.01.2026.

На виконання, вищенаведеної ухвали суду від 07.03.2026, позивачем надано клопотання від 29.04.2026, до якого додано: Витяг із застосунку Резерв +, копію відзиву від 11.08.2025 по справі 346/3993/25.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , відтак перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визнається та не заперечується сторонами.

Відповідно до відмітки в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 06.04.2020, зробленої 17.10.2019 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гp. II ст.31-а Наказу МО України № 402-2008 Протокол 174/2/322 (а.с.7).

Згідно відзиву відповідача від 11.08.2025 поданого у справі 346/3993/25 зазначено, що відповідно до наявних облікових даних АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 , незважаючи на виключення з обліку (а.с.12-13).

Також, відповідно до сформованого 01.11.2025 додатку Резерв+, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку (а.с.11).

18.12.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із скаргою згідно якої просив скасувати рішення про взяття на військовий облік та виключити з обліку (а.с.9).

За результатами розгляду вищенаведеної скарги, відповідачем надано письмову відповідь №265 від 23.01.2026, яку направлено заявнику на зазначену ним поштову адресу і вручено останньому 02.02.2026, відповідно до якої зазначено, що за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 , його було виключено з військового обліку на підставі встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я (на підставі висновку військово-лікарської комісії від 17.10.2019) та рекомендовано оновити мобільний за стосунок Резерв+ (а.с.34).

Вважаючи протиправними дії щодо повторного, після виключення за непридатністю до військової служби, взяття на військовий облік, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Положеннями 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 3 Закону №2232-ХІІ передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

При цьому, приписами частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154 від 23.02.2022).

Згідно з пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

- забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною шостою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку.

Зокрема, згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на момент визнання позивача не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку) було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також необхідно зауважити, що на даний момент до Закону №2233-ХІІ внесені зміни та Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) статтю 37 Закону №2233-ХІІ викладено у новій редакції.

Зокрема, частиною шостою статті 37 №2233-ХІІ установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

Проте в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

Суд зазначає, що на час проходження військово-лікарської комісії та внесення відомостей до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного (17.10.2019) ОСОБА_1 діяли норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджені наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.

Відповідно до пункту 3.1. Положення, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Згідно з пунктом 3.2. Положення, військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.

Військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб (пункт 3.3. Положення).

З пункту 3.4. Положення убачаються, що перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітки, загальний аналіз крові, визначаються група крові та резус-належність (особам, у яких немає відповідної відмітки у військовому квитку), ЕКГ, дослідження сечі. Особам, яким більше 40 років, обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор.

Відповідно до пункту 3.5. Положення до початку огляду військовий комісаріат на всіх військовозобов`язаних отримує дані із психоневрологічних, протитуберкульозних, шкірно-венеричних диспансерів, наркологічних закладів (на тих, що перебувають на обліку у вказаних диспансерах, закладах, - витяг з історії хвороби), на осіб, що визнані інвалідами, - дані з органів соціального забезпечення, також медичну картку амбулаторного хворого (облікова форма МОЗ України № 025) з поліклінік та медико-санітарних частин за місцем проживання, роботи або навчання.

Зазначені документи з відомостями із вищевказаних диспансерів (закладів), а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи військовий комісаріат до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

Згідно з пунктом 3.8. Положення, за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";

"Обмежено придатний до військової служби";

"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";

"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";

"Придатний до військової служби".

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

"Придатний до військової служби";

"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Таким чином станом на час проходження позивачем військово-лікарської комісії (17.10.2019) вказаним положенням передбачалась можливість винесення постанови із зазначенням «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Як встановлено судом вище, та не заперечується сторонами відповідно до відмітки в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 06.04.2020, зробленої 17.10.2019 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гp. II ст.31-а Наказу МО України № 402-2008 Протокол 174/2/322 (а.с.7).

Відповідно до позиції, викладеної у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень статті 2 Закону №1951-VII, випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до статті 6 Закону №1951-VII, органи адміністрування Реєстру:

1) здійснюють аналітичну обробку даних;

2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру;

3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.

Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (стаття 8 Закону №1951-VIII).

Стаття 9 Закону №1951-VIII визначає, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Стаття 14 Закону №1951-VIII передбачає, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII визначені персональні дані призовника, військовозобов`язаного та резервіста, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Суд зазначає, що згідно доводів зазначених позивачем у позовній заяві ОСОБА_1 повторно, після виключення за непридатністю до військової служби, був взятий відповідачем на військовий облік.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь які докази, перебування ОСОБА_1 на військовому обліку станом на дату подання позову до суду – 23.01.2026, чи внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про повторне, після виключення за непридатністю до військової служби, взяття відповідачем позивача на військовий облік.

При цьому, суд критично оцінює відзив відповідача від 11.08.2025 по справі 346/3993/25 та згенерований 01.11.2025 позивачем додаток Резерв+ як докази перебування ОСОБА_1 на військовому обліку станом на дату подання позову до суду – 23.01.2026 та зауважує, що позивач не надав документів, зокрема інформації з облікових даних щодо перебування ОСОБА_1 , на військовому обліку або рішення про повторне взяття ОСОБА_1 на військовий облік, тощо, як на момент як на момент звернення до суду 23.01.2026, так і на час розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу, що за результатами розгляду скарги позивача від 18.12.2025, відповідачем надано письмову відповідь №265 від 23.01.2026, яку направлено заявнику на зазначену ним поштову адресу, відповідно до якої зазначено, що позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі висновку військово-лікарської комісії та рекомендовано оновити мобільний за стосунок Резерв+ (а.с.34).

Відтак, суд зазначає, що відповідач не заперечує факту, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а відповідно до облікових даних позивач був виключений із військового обліку 17.10.2019 згідно п.3ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», як непридатний до військової служби( Графа ІІ ст. 31а Наказ МОУ №402- 2008р. протокол №174/2/322).

Також зауважує, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій щодо повторного, після виключення за непридатністю до військової служби, взяття ОСОБА_1 на військовий облік, оскільки таке взяття на облік не підтверджено жодним доказом як станом на момент звернення до суду 23.01.2026, так і на час розгляду справи.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_10 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Микитин Н.М.