Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №300/5770/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. справа № 300/5770/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.09.2020 його звільнено з військової служби відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з вислугою років у календарному обчисленні 24 роки 1 місяць 17 днів. Згідно з приписами пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №420/11117/25 зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону видати ОСОБА_1 грошовий атестат, а також довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для обчислення пенсії згідно з приписами пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №300/1267/26 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подання про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зі всіма поданими ним документами. ІНФОРМАЦІЯ_1 16.07.2026 надіслав зазначену заяву та додані до неї документи відповідачу для призначення пенсії позивачу за вислугу років, однак пунктом 2 рішенням №14 від 27.07.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії з вислугу років відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки він звільнений згідно підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а не в зв`язку з реформування Збройних Сил України. Вказав, що право, звільненого з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, на пенсійне забезпечення виникає при досягненні ним у майбутньому 45 років та наявності вислуги років, встановленої пунктом 11 статті 1 Закону №1763-IV, чинного на момент звільнення позивача. Вважав, що при розгляді документів та заяви про призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено в призначенні пенсії, незважаючи на наявність у ОСОБА_1 необхідних умов для її призначення. Тому, пункт 2 рішення № 14 від 27.07.2026 є протиправним, а Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід зобов`язати призначити пенсію за вислугу років з 17.07.2026 відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що 17.07.2026 надійшли документи від ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення пенсії ОСОБА_1 . Відповідно до подання Міністерства оборони України про призначення пенсії від 16.07.2026 №1429, позивач звільнений із посади відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років станом на 10.09.2020 становила в календарному обчисленні 24 роки 1 місяць 08 днів. Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв?язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей». У позивача підставою звільнення зазначено пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а сама ця підстава не свідчить про звільнення відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв?язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей». Таким чином для призначення пенсії на підставі пункту «в» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ необхідна одночасна наявність всіх передбачених законом умов, а саме: це має бути особа з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; досягнення 45-річного віку; наявність вислуги 20 календарних років і більше; звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв?язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей». Оскільки у позивача відсутня одна з обов?язкових умов пункту «в» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, то відповідач правомірно відмовив йому в призначенні пенсії за вислугу років.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Тому, при розгляді даної справи відповідь на відзив позивача суд не бере до уваги.

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Згідно з наказом Міністра оборони України від 10.09.2020 №449 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) (69-73).

Наказом військової прокуратури Південного регіону України від 10.09.2020 №883к, позивача з 10 вересня 2020 року звільнено з посади начальника відділу організаційного та правового забезпечення військової прокуратури Південного регіону України (а.с.74).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі №420/3197/21, яке набрало законної сили 17.11.2021, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана військової служби. У цьому рішенні встановлено, що позивач з вислугою понад 20 років в календарному обчисленні, звільнений з військової служби на підставі нормативно-правового акту, який визначив процес реформування органів військової прокуратури та скорочення чисельності Збройних Сил України, має право на одержання посвідчення «Ветеран військової служби» та має права соціального захисту, передбачені Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (а.с.14 на звороті -22).

Надалі, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №420/11117/25, яке набрало законної сили 13.11.2025, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону видати ОСОБА_1 грошовий атестат, а також довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.29-32).

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №420/11117/25 сформувала грошовий атестат від 10.12.2025 №21/83 та довідку від 10.12.2025 №21/82 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.43 на звороті - 45).

При цьому, згідно з грошовим атестатом від 10.12.2025 №21/83 вислуга років ОСОБА_1 станом на 01.09.2020 становить 24 роки 1 місяць 8 днів (а.с.43 на звороті - 44).

Крім цього, Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону видано довідку від 19.04.2022 №21/26 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії призначеної згідно Закону України «Про прокуратуру» (а.с.45 на звороті).

Позивач 30.01.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про переведення на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб». До вказаної заяви позивачем подано: копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; копію паспорта № НОМЕР_2 від 02.05.2024; копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків № НОМЕР_3 ; грошовий атестат від 10.12.2025 № 21/83; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії від 10.12.2025 № 21/82; довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, від 19.04.2022 № 21/26; копію диплома бакалавра серії НОМЕР_4 ; копію диплома спеціаліста серії НОМЕР_5 ; копію трудової книжки серії НОМЕР_6 ; витяг з реєстру територіальної громади від 23.01.2026; копію посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, серії НОМЕР_7 ; довідку від 23.01.2026 № 175; копію посвідчення ветерана військової служби серії НОМЕР_8 ; заяву про виплату пенсії на банківський рахунок, відкритий у відділенні АТ «Ощадбанк» (а.с.40-41).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в листі від 23.02.2026 №13/1/1353 повідомив, що відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Позивач звільнений з військової служби наказом Міністра оборони України №449 від 10.09.2020 відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров?я), і на день звільнення його вислуга років становила 24 роки один місяць та 16 днів. Одночасно повідомив, що заява позивача про призначення пенсії та копії документів направлені до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться за зареєстрованим місцем проживання позивача (а.с.75).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №300/1267/26, яке набрало законної сили 30.06.2026, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подання про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зі всіма поданими ним документами (а.с.77-83).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в листі від 24.07.2026 №13/1/5840 повідомив, що в повному обсязі виконав рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/1267/26 від 11.05.2026, а саме 17.07.2026 направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документи для призначення пенсії за вислугу років за вих. №13/1/5538 від 16.07.2026 (а.с.76).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянувши заяву позивача та додані до неї документи прийнято рішення від 27.07.2026 №14, пунктом 2 якого відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки він звільнений згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) не в зв?язку з реформування Збройних Сил України (а.с.84).

Позивач, вважаючи протиправним пункт 2 рішення відповідача від 27.07.2026 №14, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (частина 1 статті 92 Конституції України).

Правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей встановлено Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» від 15.06.2004 №1763-IV (далі -Закон №1763-IV).

Згідно з п.11 ст.1 Закону №1763-IV (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту: для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Пунктом 2 статті 3 Закону №1763-IV поширено дію пункту 11 статті 1 на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України після 01 січня 2004 року.

Умови призначення пенсії за вислугу років особам, які перебували на військовій службі визначено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до «в» статті 12 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002).

Окрім того, у рішенні Конституційного Суду України №5-рп/2002 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Виходячи із положень п.11 ст.1 Закону №1763-IV та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 20 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей», чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Згідно з висновками Верховного Суду, які викладені в постановах від 16.07.2019 по справі №686/651/17, від 14.04.2020 по справі №260/450/19, від 21.12.2021 по справі №686/18373/17, від 18.10.2022 по справі №520/7829/2020, від 15.02.2023 по справі №560/82/19, від 06.03.2024 по справі №560/8862/21, з огляду на положення пункту 11 статті 1 Закону №1763-IV та висловленої у Рішеннях Конституційного Суду України позиції стосовно розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях підсумував, що право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності необхідної вислуги років, було передбачено пунктом 11 статті 1 Закону №1763-IV, чинним на момент звільнення військовослужбовця зі служби, тому дана норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Виходячи з обставин даної справи та правового регулювання спірних правовідносин, оскільки на момент звернення позивача за призначенням пенсії заявнику виповнилося 45 років та його вислуга становить понад 20 років, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, адже його вимоги стосовно призначення пенсії за вислугу років у повній мірі відповідають положенням пункту «в» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ та пункту 11 статті 1 Закону №1763-IV.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позивач досягнув необхідного 45-річного віку та у нього наявна вислуга 20 років, що в свою чергу, дає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, а тому пункт 2 рішенням №14 від 27.07.2026, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, підлягає до скасування.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у випадку, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за вислугу років визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом у спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 17.07.2026 направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документи для призначення позивачу пенсії, відтак з цієї дати слід призначити йому пенсію за вислугу років.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність пункту 2 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.07.2026 №14, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 17.07.2026.

Підсумовуючи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 1064,96 грн. сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.07.2026 №14 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з 17.07.2026 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.