Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №280/5157/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2026 року Справа № 280/5157/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України»

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Пенсійного фонду України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 2), Пенсійного фонду України (далі – відповідач 3), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» щодо внесення даних через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності безстроково;

зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» внести дані через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності безстроково;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 01.04.2024 пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_1 ;

зобов`язати Пенсійний фонд України внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності безстроково ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що скасування судом рішення №ЦО-1685 від 31.01.2025 означає, що воно не породило жодних правових наслідків з моменту прийняття. Відтак, правомірний стан, який існував до його прийняття, поновився автоматично, що покладає на ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» прямий обов`язок внести дані через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення другої групи інвалідності безстроково та повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про поновлення з 31.01.2025 року мені пенсійні виплати за другою групою інвалідності. З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» правом на подання відзиву не скористалась. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем 1 не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем 1.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що ОСОБА_1 08.09.2025 було призупинено виплату пенсії по інвалідності з дати призначення в зв`язку з документи, які містять недостовірні відомості. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058 поновлення пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 35 у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причини або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час наступного оцінювання повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу інвалідністю (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідністю. Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов`язані до запровадження електрофонної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не має правових підстав самостійно поновити виплати пенсії по інвалідності, оскільки відсутнє рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності. При цьому, технічна можливість ручної обробки та самостійного поновлення пенсії по інвалідності відсутня, як така, що не відповідає правовому регулюванню у цій сфері відносин. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 3 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що прийняття рішення про надання/не надання статусу особи з інвалідністю, а також надсилання відомостей по прийняте рішення до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, а також до органів Пенсійного фонду здійснюється Центром оцінювання. Натомість Пенсійним фондом лише використовуються відомості з банку даних, які в автоматичному режимі відображаються в РЗО. Натомість Пенсійним фондом лише використовуються відомості з банку даних, які в автоматичному режимі відображаються в РЗО. Оскільки судовим рішенням у справі № 280/9340/25 визнано протиправним та скасовано рішення Центру оцінювання від 31.01.2025 № ЦО-1685 Центр оцінювання повинен повідомити орган Пенсійного фонду про поновлення Позивача в статусі особи з інвалідністю. Водночас, відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону (ч. 1 ст. 30), на весь строк встановлення інвалідності (ч. 1 ст. 34) та виплачується до відновлення працездатності (ст. 35). Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону № 1058 групи інвалідності для повнолітніх осіб встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи. Абз 3 ч. 3 ст. 35 Закону № 1058 встановлено, що експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов`язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством. Отже, за нормами чинного законодавства підставою для призначення (поновлення) пенсії по інвалідності є отримання органами Пенсійного фонду від Центру оцінювання витягу з рішення про встановлення інвалідності. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

На підставі відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №280/9340/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-1685 від 31.01.2025 стосовно ОСОБА_1 .

В іншій частині позовної заяви відмовлено.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №280/9340/25 набрало законної сили 17.03.2026.

Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у листах від 27.04.2026 №4930/01-19/2026 та від 01.05.2026 №5028/01-19/2026 на звернення позивача повідомила, що зобов`язання щодо виконання будь-яких дій з боку відповідача ані в описовій, ані у резолютивній частинах рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №280/9340/25 не міститься.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не внесення даних через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності безстроково, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Позивач, не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено внесення відповідачем 1 після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №280/9340/25 даних через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення позивачу другої групи інвалідності безстроково.

Суд критично ставиться до посилання відповідача 1 у листах від 27.04.2026 №4930/01-19/2026 та від 01.05.2026 №5028/01-19/2026 щодо відсутності зобов`язання виконання будь-яких дій з боку відповідача ані в описовій, ані у резолютивній частинах рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №280/9340/25, оскільки, скасування оскарженого рішення є підставою для внесення даних через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності про встановлення позивачу другої групи інвалідності безстроково.

Отже, відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність щодо не внесення даних через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення позивачу другої групи інвалідності безстроково, протилежного відповідачем 1 не доведено.

Щодо поновлення позивачу з 01.04.2024 пенсійних виплат за другою групою інвалідності та внесення даних у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про присвоєння позивачу статусу пенсіонера по інвалідності безстроково, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 31 Закону №1058-IV визначено, що група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності (частина перша статті 34 Закону №1058-IV).

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV що, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 49 Закону № 1058-ІV у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Приписами статті 50 Закону № 1058-ІV унормовано утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що виплату пенсії позивачу припинено 08.09.2025 з дати призначення, у зв`язку з документами, які містять недостовірні відомості.

Водночас, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №280/9340/25, яке набрало законної сили, скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-1685 від 31.01.2025, яким позивача не визнано інвалідом.

Вказана обставина, встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, є преюдиційною для цієї справи і не підлягає повторному доказуванню.

Тобто, оскільки зупинення виплати позивачу пенсії відбулось на підставі акта індивідуальної дії, який судом визнано протиправним та скасовано, таке зупинення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Суд констатує, шо на цей час є чинною Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №461199 відповідно до якої позивачу з 22.02.2024 встановлено другу групу інвалідності безстроково та на підставі якого було здійснення нарахування та виплата пенсії, тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відсутні правові підстави для не поновлення позивачу виплати пенсії.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №520/22373/24 указано, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що дискреція органу державної влади чи місцевого самоврядування можлива лише в тому випадку, коли альтернативне рішення є законним і правомірним. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 07.05.2025 у справі №520/9626/24.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).

Водночас, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, пункт 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був поновити виплату позивачу пенсії.

Суд зазначає, що позивач, мав законні сподівання на те, що після скасування рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України №ЦО-1685 від 31.01.2025, відповідачем буде поновлено його порушені права.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити позивачу з 01.04.2024 виплату пенсії по інвалідності за другою групою інвалідності.

Окрім того, суд зазначає, що реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи податкової служби та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України має повноваження щодо внесення даних у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності позивачу відповідно до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1.

На підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України №ЦО-1685 від 31.01.2025, яким встановлено, що позивач не є особою з інвалідністю, ПФУ виключено позивача з реєстру застрахованих осіб, що є функціональною підсистемою Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно, окрім поновлення пенсії необхідним є поновлення у реєстрі застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про присвоєння позивачу статусу пенсіонера по інвалідності довічно.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідачів не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Проте, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, м. Дніпро, пров. Макаревського Феодосія, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03191673), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), Пенсійного фонду України (01014, місто Київ, вул. Бастіонна, буд. 9, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» щодо не внесення даних через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності безстроково.

Зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» внести дані через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності безстроково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 з 01.04.2024 пенсійні виплати за другою групою інвалідності.

Зобов`язати Пенсійний фонд України внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про присвоєння ОСОБА_1 статусу пенсіонера по інвалідності довічно.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова