Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №280/799/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2026 року Справа № 280/799/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №084650012712 від 11.12.2025 щодо відмови у призначені пенсії по віку ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 навчання в Запорізькому педагогічному училищі №1 з 01.09.1983 по 27.06.1985 рр., період роботи з 15.08.1985 по 31.12.1998 рр. на підставі трудової книжки НОМЕР_1 виданої 21.08.1985р., періоди догляду за дітьми 29.12.1986р.н. та ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 з 11.11.2025 пенсію по віку згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у рішенні №084650012712 від 11.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (відповідач) зазначає, що ОСОБА_1 не призначена пенсія через недостатність страхового стажу, а саме необхідного страхового стажу визначеного ст. 26 Закону №1058 - 32 роки. Відповідач у відмові вказує, що страховий стаж позивача становить 29 років 7 місяців 16 днів, що є меншим за необхідний стаж. Зазначає, що не враховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки, періоди догляду за дітьми до 3-х років, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_2 ». Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії по віку має достатньо страхового стажу враховуючи періоди згідно трудової книжки, не зарахування до її страхового стажу певних періодів роботи та періодів догляду за дітьми, порушує її право на соціальний захист, а тому вона вимушена звертатись до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 03.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на подання відзиву не скористалась. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем 1 не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем 1.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що за результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 11.12.2025 № 084650012712 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону - 1058 заявниця матиме при досягненні 63 років, а саме з 11.11.2028 року. Вік заявника на дату звернення — 60 років 0 місяців 26 днів. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи — 29 років 7 місяців 16 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 21.08.1985 року НОМЕР_2 , оскільки внесено зміни про дату народження заявниці з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року 58, а саме не завірено печаткою підприємства. З 01.01.1999 року страховий стаж враховано за даними реєстру застрахованих осіб. Також не враховано періоди догляду за дітьми до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 ». Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягають саме порушені права. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звертає увагу суду на передчасність позовної вимоги відносно нього, щодо зобов`язання останнього виплатити ОСОБА_1 з 11.11.2025 пенсію по віку згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, оскільки в даній частині протиправних дій ним вчинено не було. Позивачем не надано належних доказів, що Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області уникає обов`язку щодо виплати пенсії. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 06.12.2025 звернулася до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2025 №084650012712 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Зокрема у рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 32 роки. Страховий стаж позивача становить 29 років 07 місяців 16 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 21.08.1985 НОМЕР_2 , оскільки внесено зміни про дату народження заявниці, а саме не завірено печаткою підприємства. З 01.01.1999 страховий стаж враховано за даними реєстру застрахованих осіб. Також не враховано періоди догляду за дітьми до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 ».

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

За визначення, наведеним у частині 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Так, з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2025 №084650012712 вбачається, що відповідачем 1 не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки від 21.08.1985 НОМЕР_2 (до 01.01.1999). Також не враховано періоди догляду за дітьми до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 ».

Суд зазначає, що на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та Іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вищезазначена позиція Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача від 21.08.1985 НОМЕР_2 наявні записи №1 - №3, згідно яких можливо встановити періоди, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах, місце роботи та посаду; відомості про переведення; підставу звільнення; документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що період роботи з 15.08.1985 по 31.12.1998 згідно записів трудової книжки від 21.08.1985 НОМЕР_2 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду навчання позивача в Запорізькому педагогічному училищі №1 з 01.09.1983 по 27.06.1985, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем 1 при розгляді заяви позивача від 06.12.2025 про призначення пенсії за віком дійсно не було зараховано відповідний період до страхового стажу позивача.

Більш того, позивачем на підтвердження навчання в Запорізькому педагогічному училищі №1 надано диплом НОМЕР_3 .

Вказаний диплом підтверджує навчання позивача в Запорізькому педагогічному училищі №1 в період з 1983 року по 1985 рік, проте, з вказаного диплому неможливо встановити який конкретно період позивач проходив навчання.

Інших доказів на підтвердження конкретного періоду проходження позивачем навчання в Запорізькому педагогічному училищі №1 матеріали справи не містять.

Отже, у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дітьми до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Так, позивачу було відмовлено у зарахуванні такого періоду до страхового стажу з посиланням на те, що відсутня інформація про зміну прізвища позивача.

Такі доводи органу ПФУ є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується що прізвище матері змінювалося у зв`язку із розірванням шлюбу та зміною прізвища на дівоче прізвище.

За таких обставин, у відповідача не було підстав для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу.

Разом з тим, суд зазначає, що дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягля 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно період з 29.12.1986 по 29.12.1989 та з 23.06.1990 по 23.06.1993 охоплюється періодом з 15.08.1985 по 31.12.1998, який буде враховано позивачу під час призначення пенсії, та періодом після 01.01.1999, який відповідачем 1 вже було зараховано до страхового стажу позивача.

За таких обставин, відсутні підстави для повторного врахування одного і того ж періоду до страхового стажу, оскільки відповідно до чинного законодавства України страховий стаж враховується в одинарному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2025 №084650012712 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно частини позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №22-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

У зв`язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області розглянуто заяву позивача, зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, а отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у розглянутому спорі є органом, що призначає спірну виплату.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення виплати були делеговані ГУ ПФУ в Сумській області, проте обов`язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії 06.12.2025, а отже, позивач має право на призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 11.11.2025.

Суд зазначає, що з урахуванням періоду роботи з 15.08.1985 по 31.12.1998 позивач має очевидно більш ніж 32 роки страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, з метою належного способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2025 №084650012712 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1985 по 31.12.1998 згідно записів трудової книжки від 21.08.1985 НОМЕР_2 , у зв`язку з чим призначити ОСОБА_1 з 11.11.2025 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її виплату.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у спірних відносинах права позивача порушені прийняттям протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн. належить стягнути у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська обл., м.Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2025 №084650012712 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1985 по 31.12.1998 згідно записів трудової книжки від 21.08.1985 НОМЕР_2 , у зв`язку з чим призначити ОСОБА_1 з 11.11.2025 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її виплату.

В задоволенні решти вимог, – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 96 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова