Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №280/32/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2026 року Справа № 280/32/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 3), у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.06.1982;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - виплату пенсії з 04.11.2025 (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 30.06.1982 р. по 24.07.1985 р., з 01.11.1985 р. по 23.10.1986 р„ з 26.09.1989 р. по 19.08.1991 р., з 12.09.1994 р. по 20.08.1996 р., з 01.02.2002 р. по 05.07.2002 р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачами безпідставно не було зараховано до загального трудового стажу періоди трудової діяльності позивача згідно трудової книжки від 30.06.1982 серії НОМЕР_1 . Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 07.01.2026 звільнено позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі №280/32/26.

Ухвалою судді від 07.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач 3 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що встановлений факт неприведення у відповідність до законодавчих положень додатково вказує на наявність неточностей або помилок у заповненні трудової книжки, що може ставити під сумнів достовірність зазначених у ній відомостей. Це, у свою чергу, слугує підставою для здійснення додаткової перевірки таких відомостей, зокрема, щодо періоду роботи позивача на зазначеному підприємстві. Вік позивачки становить — 63 роки. Страховий стаж складає 23 роки 03 місяці 22 дні. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 30.06.1982 року НОМЕР_2 : 30.06.1982 — 24.07.1985; 01.11.1985 — 23.10.1986; 26.09.1989 — 19.08.1991; 12.09.1994 — 20.08.1996; 01.02.2002 — 05.07.2002, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище не відповідає паспортним даним. Таким чином, дії відповідача-1,2 не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що відповідно до Інструкції № 162 та Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей, зокрема, про роботу, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, що зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис, робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності – вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Враховуючи вищезазначене, дії Головного управління є правомірними та відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача, викладені в позовній заяві, є такими, які не підлягають до задоволення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що згідно п. 2.3 Інструкції усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення та вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні – в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до п. 2.5 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. 07.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №083850027584 від 20.10.2025 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. До страхового стажу не враховано періоди роботи з 30.06.1982 по 24.07.1985, з 01.11.1985 по 23.10.1986, з 26.09.1989 по 19.08.1991, з 12.09.1994 по 20.08.1996, з 01.02.2002 по 05.07.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1982, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище позивачки зазначено невірно – ОСОБА_1 . Згідно паспорту серії НОМЕР_3 позивачка – ОСОБА_1 . Інших документів передбачених Порядком № 637 на підтвердження спірних періодів роботи, позивачем надано не було. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 07.10.2025 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Черкаській області та ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу призначено пенсію за віком з 04.11.2025.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.10.2025 №0800-0207-8/140549 вбачається, що при призначенні пенсії позивачу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1982, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище позивача не відповідає паспортним даним.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.06.1982, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

За визначення, наведеним у частині 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разу відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при призначенні позивачу пенсії за віком з 04.11.2025 не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1982, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище позивача не відповідає паспортним даним.

Суд зазначає, що на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та Іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вищезазначена позиція Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при призначенні позивачу пенсії за віком з 04.11.2025 не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 30.06.1982 по 24.07.1985, з 01.11.1985 по 23.10.1986, з 26.09.1989 по 19.08.1991, з 12.09.1994 по 20.08.1996, з 01.02.2002 по 05.07.2002.

Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 30.06.1982 наявні записи №1 - №11, згідно яких можливо встановити періоди, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах, місце роботи та посаду; відомості про переведення; підставу звільнення; документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно вчинено дії щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.06.1982.

Слід зазначити, що у зв`язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуто заяву позивача, зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначено пенсію позивачу, а отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у розглянутому спорі є органом, що призначає спірну виплату.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення виплати були делеговані ГУ ПФУ в Хмельницькій області, проте обов`язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, з метою належного способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.06.1982;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.06.1982 по 24.07.1985, з 01.11.1985 по 23.10.1986, з 26.09.1989 по 19.08.1991, з 12.09.1994 по 20.08.1996, з 01.02.2002 по 05.07.2002 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1982, у зв`язку з чим провести перерахунок пенсії за віком з 04.11.2025, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 04.11.2025 виплату перерахованого розміру пенсії за віком, із урахуванням вже виплачених сум.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом подання звіту суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлюючи строк для подання звіту, суд повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно з судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Позивач не зазначив жодних обставин, які б вказували, що відповідач уникатиме виконання рішення.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим клопотання позивача щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.06.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.06.1982 по 24.07.1985, з 01.11.1985 по 23.10.1986, з 26.09.1989 по 19.08.1991, з 12.09.1994 по 20.08.1996, з 01.02.2002 по 05.07.2002 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1982, у зв`язку з чим провести перерахунок пенсії за віком з 04.11.2025, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 04.11.2025 виплату перерахованого розміру пенсії за віком, із урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог, – відмовити.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова