Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №260/4610/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4610/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Іляшкович Н.В., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №37 від 16 червня 2026 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”; 2) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року витребувано від Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення, оформлене протоколом №37 від 16 червня 2026 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

08 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання доказів на виконання ухвали суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вчергове звернувся через ЦНАП із заявою про надання відстрочки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, 19 червня 2026 року адміністратором ЦНАП виконавчого комітету Драгівської сільської ради сформовано та надано позивачу повідомлення про рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову в наданні відстрочки, оформлене протоколом № 37 від 16.06.2026 року за змістом якого відповідачем не встановлено факту самостійного виховання дитини. В той же час, на переконання позивача, формулювання відповідача про невстановлення факту самостійного виховання дитини не відповідає фактичним обставинам справи та положенням закону. Так, додатковим рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13.10.2023 року у справі № 309/4460/22 визначено місце проживання неповнолітніх дітей позивача разом з батьком та перебування їх на повному самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 . Таким чином, позивач є чоловіком, який самостійно виховує та утримує двох дітей до 18 років, за рішенням суду. Таким чином, факт самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей підтверджено належними доказами, а відтак позивач мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідачі відзиви на позовну заяву не подали. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач 29 травня 2026 року через Центр надання адміністративних послуг Драгівської сільської ради подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До вказаної заяви було додано: свідоцтво про народження дитини; документи, що підтверджують самостійне виховання та утримання дитини; рішення про розірвання шлюбу; паспорт ОСОБА_1 ; військово-обліковий документ; витяг ДРАЦС; витяги реєстрації дітей.

За результатами розгляду заяви про надання відстрочки позивачу надіслано повідомлення № 20260529-835175, сформоване 19.06.2026 року, щодо рішення про відмову в наданні відстрочки.

З вказаного повідомлення вбачається, що протоколом від 16.06.2026 року № 37 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки та причиною відмови зазначено не встановлення факту самостійного виховання дитини.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів ІНФОРМАЦІЯ_5 надав до суду копію протоколу № 37 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16 червня 2026 року. Відповідно до п. 31 вказаного протоколу позивачу відмовлено у наданні відстрочки, причиною відмови зазначено те, що рішенням суду не встановлено факту самостійного виховання дитини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону №3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, серед іншого визначає також алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Додатком 5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до Додатку 5 до Порядку № 560 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надаються: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Судом встановлено, що відмовою у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу зазначено те, що рішенням суду не встановлено факту самостійного виховання дитини

Як вже встановлено судом позивач звернувся із заявою про надання йому відстрочки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловіку, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2023 року у справі № 309/4460/22 визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом із батьком ОСОБА_1 .

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23 серпня 2023 року у справі № 309/2619/22 розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_4 .

13 жовтня 2023 року Хустським районним судом Закарпатської області у справі № 309/4460/22 ухвалено додаткове рішення про визначення місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом із батьком та на повному самостійному утриманні та вихованні батька, ОСОБА_1 .

Таким чином, із наведених судових рішень вбачається, що судом визначено не лише місце проживання неповнолітніх дітей разом із позивачем, але й прямо встановлено, що діти перебувають на повному самостійному утриманні та вихованні їх батька – ОСОБА_1 .

При цьому суд звертає увагу, що додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2023 року у справі № 309/4460/22 ухвалено відповідно до статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, є складовою судового рішення у справі № 309/4460/22 та має юридичне значення при визначенні обставин, які були встановлені судом у цій справі.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у протоколі № 37 від 16 червня 2026 року, про те, що рішенням суду не встановлено факту самостійного виховання дитини.

Як вбачається з резолютивної частини додаткового рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2023 року, судом прямо визначено місце проживання неповнолітніх дітей разом із батьком та на повному самостійному утриманні та вихованні батька.

Таким чином, судовим рішенням безпосередньо підтверджено саме ту обставину, яка має юридичне значення для вирішення питання про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а саме – самостійне виховання та утримання ним дітей віком до 18 років.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що подані позивачем документи підтверджували наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідачами не надано суду жодних доказів, які б спростовували встановлену судовим рішенням обставину щодо самостійного виховання та утримання позивачем своїх дітей, а також не наведено інших правових підстав, з яких подані позивачем документи не можуть підтверджувати його право на відстрочку.

Отже, при прийнятті оскарженого рішення, відповідач -2 діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована це рішення, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 16.06.2026 року №37 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати йому відстрочку від призову, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, згідно частини 8 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога про зобов`язання надати відстрочку від призову є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача-2 та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

В той же час, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно розглянути заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, з урахуванням висновків суду.

Відтак, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про невідповідність прийнятого відповідачем -2 рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації вимогам частини другої статті 2 КАС України, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії– задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 16 червня 2026 року № 37 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

3. Зобов`язати Комісію з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька