Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №260/4238/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/4238/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

-Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

-Визнати протиправним та скасувати Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М292 від 05.06.2026 року (з питань мобілізації) в частині призову військовозобов`язаного солдата ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження служби.

-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби на підставі скасування акту про призов.

В обгрунтування позову вказує, що оскаржувані накази про призов на військову службу за мобілізацією позивача є протиправними, а їх подальше виконання порушує основоположні права, свободи та законні інтереси позивача. В обґрунтування незаконності оскаржуваного наказу зазначено про те, що у позивача наявна відстрочка від військової служби під час мобілізації на підставі статті 23 частити 3 пункту 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Проте відповідачами всупереч волі позивача здійснено заходи щодо його призову на військову службу та скасування відстрочки.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

29 червня 2026 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву у якій просить відмовити у задоволенні позову, оскільки 23.06.2026 року Позивач був доставлений працівниками Національної Поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі ЄДР ПВР) перебував у статусі «Порушник військового обліку». Станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач перебував у статусі: "користується правом на відстрочку". Підстава п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: «здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності.» В результаті перевірки було встановлено, що на момент затримання Позивач мав перебувати на навчанні, що було передбачено його індивідуальним навчальним планом. Оскільки перебування на навчанні є підставою для користуванням правом на відстрочку не перебування на навчанні в цей період свідчить про умисне ухилення від виконання обов`язку щодо мобілізації. Таким чином, було встановлено, що його дії суперечать меті надання відстрочки, а тому підстави для користуванням правом на відстрочку відсутні, оскільки він свідомо ухилився від виконання своїх обов`язків.

07 липня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив у якому заперечує проти відзиву, оскільки ознайомившись із відзивом та доданими до нього документами, вважаємо, що Відповідач-1 не довів правомірності скасування чинної відстрочки Позивача та подальшого його призову на військову службу. При цьому сам Відповідач-1 у відзиві визнає, що на момент здійснення перевірки ОСОБА_1 перебував у Реєстрі у статусі особи, яка «користується правом на відстрочку», а надалі стверджує про скасування такого права внаслідок нібито проведеної перевірки навчання Позивача. Водночас спосіб проведення такої перевірки, джерела отриманої інформації та первинні документи, на підставі яких зроблено відповідні висновки, у відзиві не розкрито.

07 серпня 2026 року відповідачем 2 подано відповідь на відзив у якому просить відмовити у задоволенні позову, та вказує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. При цьому, зарахування до штату військової частини здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Позивача було відправлено до Військової частини НОМЕР_1 у відповідності до поіменного списку військовозобов`язаних, призваних ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього, спірні накази вже було реалізовано як акти індивідуальної дії разового застосування. У питанні скасування актів індивідуальної дії разового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такі акти не може бути скасовано після виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21)

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що представником позивача було подано адвокатський запит від 11.06.2026 року №21-Л, щодо надання інформації та документів, що стосуються мобілізації ОСОБА_1 ..

Листом від 12.06.2026 року №6/5220 відповідач 1 повідомив, що станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 мав статус "користується правом на відстрочку". Підстава п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В результаті перевірки законності підстав користуванням правом на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації за п.1 ч.3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що на момент затримання ОСОБА_1 мав перебувати на навчанні, що було передбачено його індивідуальним навчальним планом. З урахуванням факту не відвідування навчального закладу відстрочка від призову на військову службу ОСОБА_1 була скасована.

05 червня 2026 року рішенням Комісії, оформленим протоколом №50/2026, скасовано надану позивачу відстрочку від призову на військову службу на підставі рапорту офіцера мобілізаційного відділення, у зв`язку з тим, що позивач не відвідує навчальний заклад, не виконує індивідуальний й навчальний план, порушує графік навчального процесу.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № М292 від 05 червня 2026 року "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації", позивача з 05 червня 2026 року було призвано на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 червня 2026 року № 162/5338 позивача з 06 червня 2026 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 частиною 1 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, якій діє до теперішнього часу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі по тексту Закон України № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із статтею 4 частиною 2 Закону України № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. (далі -Порядок № 560).

Цей Порядок визначає, зокрема: процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно статті 23 частини 3 Закону України № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII).

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі по тексту Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;- надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку, а отже призов на військову службу за мобілізацією є військовим обов`язком.

У разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які: придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (пункт 3 Порядку № 560).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації, -відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 59 Порядку № 560).

Таким чином сукупний аналіз наведених норм права, повноважень відповідачів, свідчить, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка відстрочує мобілізацію військовозобов`язаного на строк наданої відстрочки та позбавляє права РТЦ та СП на документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

В контексті наведеного, статтею 23 Закону України № 3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Статтею 23 частиною 7 Закону України № 3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 23 частини 3 пункту 1 Закону України №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;

У цій справі позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що під час мобілізації він мав оформлену відстрочку відповідно до статті 23 частити 3 пункту 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», відповідно не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

При цьому, відповідач у відзиві на позов не заперечує наявність у позивача відстрочки від військової служби під час мобілізації на підставі статті 23 частити 3 пункту 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», однак у відповідача виникли підозри стосовно її законності.

Судом встановлено, що 05 червня 2026 року рішенням Комісії, оформленим протоколом №50/2026, скасовано надану позивачу відстрочку від призову на військову службу на підставі рапорту офіцера мобілізаційного відділення, у зв`язку з тим, що позивач не відвідує навчальний заклад, не виконує індивідуальний й навчальний план, порушує графік навчального процесу.

При цьому, жодного доказу, який би підтверджував позицію відповідача 1 щодо не відвідування навчального закладу та порушенням графіку навчального процесу навчального закладу не надано. Окрім того, не відвідування навчального закладу та порушення графіку навчального процесу стосується виключно здобувача освіти та навчального закладу, який, в свою чергу, у випадку порушення здобувачем освіти відповідних обов`язків можу ухвалити рішення щодо такого здобувача.

Жодного доказу, який би свідчив про те, що позивач не є здобувачем освіти за денною або дуальною формою відповідачем не надано.

У відповідності до пункту 60 Постанови № 560 у разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відповідно до пункту 59 абзацу 2 Постанови №560 у разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не втратив, не змінив підстав щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки продовжує навчання за денною формою навчання. При цьому відповідачем доказів щодо відрахування позивача зі складу студенів до суду не подано і такі відсутні були на час вчинення дій щодо призову позивача на військову службу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправними.

У зв`язку з наведеним, наказ Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М292 від 05.06.2026 в частині призову на військову службу позивача під час мобілізації не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, оскільки винесений відповідачем не на підставі, не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 1, пункту 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 червня 2026 року № 162/5338 позивача з 06 червня 2026 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу про призов на військову службу під час мобілізації від 05 червня 2026 року № М292.

Протиправна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 19 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що працівниками відповідача 1 під час мобілізаційних дій стосовно позивача по справі, не було проведено повної перевірки щодо наявності у позивача відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу на підставі статті 23 частини 3 пункту 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відбулася ціла низка порушень чинного законодавства.

Тому, при виданні наказу військової частини від 6 червня 2026 року № 162/5338 , військова частина не мала підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

Згідно із статтею 9 частинам 1, 2 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі наведеної правової норми вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права Позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Статтею 245 частиною 2 пунктом 10 КАС України передбачено, що суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, виданий на підставі мобілізації позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 червня 2026 року № 162/5338 про зараховання до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення підлягає скасуванню, оскільки він покладає на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд приходить до висновку вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 червня 2026 року № 30.

Відповідно до статті 17 частини 1 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На думку суду, питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину плодів отруйного дерева (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справахаfgen v. Germany,de Castro v. Portugal, Шабельник проти України (№2), Балицький проти України, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України.

Суть доктрини плодів отруйного дерева полягає у тому, що, якщо доказове дерево є отруйним, то те ж саме стосується і його плода. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії відповідача 1 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, мобілізації позивача, винесення наказу щодо призову позивача на військову службу та включення його до наказу командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Протиправна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Також необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.

Поряд з цим, оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача було протиправно мобілізовано на військову службу, то суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М292 від 05.06.2026 року в частині призову військовозобов`язаного солдата ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження служби.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 червня 2026 року № 162/5338 про зараховання ОСОБА_1 до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору