Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №160/10148/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокуСправа №160/10148/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

21.04.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» з урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», в частині встановлення факту безпідставного та недобросовісного набуття виплати додаткової винагороди з розрахунку 50000 гривень на місяць за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року старшим солдатом ОСОБА_1 на суму переплати 249 046 гривень 08 копійок;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» з урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», в частині притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ на суму переплати 249 046 гривень 08 копійок;

- визнати протиправним та скасувати підпункт 4.11 пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» з урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», яким зобов`язано начальника фінансово-економічної служби головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 1 статті 6 та пункту 1 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» утримувати 20% місячного грошового забезпечення та всіх видів додаткової винагороди старшого солдата ОСОБА_1 , оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 , до повного відшкодування збитків, завданих державі, у сумі 249 046 гривень 08 копійок.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони до 31.03.2025 р., а з 31.03.2025 р. по теперішній час проходить службу на посаді оператора відділення управління взводу управління начальника протиповітряної оборони. 02.04.2026 року позивача ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» за фактом безпідставного отримання ним грошової винагороди та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600». Позивач зазначив, що на думку відповідача, посади військовослужбовців секції ППО не відносяться до посад командування та штабу військової частини НОМЕР_1 , що спростовується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 червня 2024р. №1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 на період ведення бойових дій», яким визначено перелік посад складу основного командного пункту (ОКП), як підставу для виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 50000 грн. на місяць. Окрім того, зазначене спростовується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 », яким затверджено структуру основного командного пункту (ОКП), до якого, в свою чергу, відноситься Секція ППО (ADAS), яка включає посаду оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони, та посаду оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони (Додаток 4 до Наказу №1194 дск). Отже, наведене у розумінні абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 надавало позивачу право на отримання додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. за вказаний період пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань). Позивач вважає зазначений наказ протиправним, таким, що ухвалений за відсутності правових підстав, проведення службового розслідування проводилось без його повідомлення, а за результатами проведення службового розслідування не встановлено форми вини в діях ОСОБА_1 , разом з тим, оспорюваний наказ ухвалений всупереч процедурним вимогам встановлених Порядком проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, у зв`язку з цим за захистом своїх прав звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2026р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 22.04.2026р., що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною у справі.

08.05.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідачем надано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Так, умовою яка передувала проведенню військовою частиною службового розслідування за фактом безпідставного отримання особовим складом грошової винагороди є здійснення Центральним фінансово-економічним управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , про що складено Акт перевірки від 25.07.2025 № 1878/7315. Даною перевіркою було виявлені ризики неналежної виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн. на місяць військовослужбовцям, які не займали посади (тимчасово не виконували обов`язки) в командуванні та штабі військової частини НОМЕР_1 . На підставі Акту перевірки ЦФЕУ КСВ від 25.07.2025 № 1878/7315 військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування та встановлено, що позивачем недобросовісно та безпідставно отримано додаткову грошову винагороду у розрахунку 50000 грн. на місяць, за період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2025 року, чим спричинено збитки державі. Відповідач зазначив, що п. 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», під час проведення службового розслідування військова частина НОМЕР_1 діючи відповідно до чинного законодавства встановила, що позивачем протиправно отримані надлишкові виплати, які виникли під час виконання обов`язків військової служби, чим спричинено збитки державі. Також, відповідач вказав, що з питань виплати військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, додаткової винагороди у розмірі 50000 грн., Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України в листі №220/13/7643 від 14.11.2023 надані роз`яснення, за якими виплата додаткової винагороди в розмірі 50000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі: а) органу військового управління; б) штабу угруповання військ (сил); в) штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно; г) командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу). Вважаючи, що позивач як військовослужбовець не набув права на отримання збільшеної до 50000 грн. додаткової винагороди, а відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, у зв`язку з цим у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони до 31.03.2025 р., а з 31.03.2025 р. по теперішній час проходить службу на посаді оператора відділення управління взводу управління начальника протиповітряної оборони.

02.04.2026 року позивача ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» за фактом безпідставного отримання ним грошової винагороди та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», за змістом якого встановлено факт безпідставного та недобросовісного набуття коштів – виплати додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. за загальний період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2025 року (сума переплати) 249 046,08 грн., притягнуто до матеріальної відповідальності та зобов`язано утримувати 20% місячного грошового забезпечення та всіх видів додаткової винагороди позивача до повного відшкодування збитків, завданих державі у сумі 249 046,08 грн., що підтверджується змістом цих наказів.

Так, підставою проведення службового розслідування став Акт від 25.07.2025 №1878/7315 Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , за результатами якого були виявлені ризики неналежної виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн. на місяць військовослужбовцям, які не займали посади (тимчасово не виконували обов`язки) в командуванні та штабі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується змістом даного документу.

Відповідно до результатів проведеного службового розслідування встановлено, що зазначені військовослужбовці у період з листопада 2023 року по червень 2025 року діяли недобросовісно, оскільки у них були відсутні підстави (перебування у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_1 – про що було їм відомо відповідно до займаних ними посад з ознайомленням їх з цим фактом та записом посад в особистому військовому документі) для отримання збільшеної додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн. на місяць.

Вважаючи наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним та таким, який прийнятий з порушенням встановленої процедури, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України встановлені загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

За приписами ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Приписами ст. 6 Дисциплінарного статуту встановлено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Статтею 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Так, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі регламентується Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі – Порядок №608).

Згідно Розділу ІІІ Порядку №608 визначено порядок проведення службового розслідування.

Відповідно до п.3 Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Відповідно до п.5 Порядку №608 службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Згідно з п.6 Порядку №608 голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії, має право давати письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, які є обов`язковими для виконання.

Відповідно до п.9 Порядку №608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Положеннями абз.2 п.12 Порядку №608 визначено, що розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Пунктом 3 Розділу IV Порядку №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Також, пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі – Закон 160-IX) передбачено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з ч. 1 ст.6 Закону 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Враховуючи вищевикладене, із аналізу наведених правових норм слідує, що законодавцем встановлено, що військовослужбовець повинен неухильно дотримуватися службової дисципліни відповідно до положень Статуту внутрішньої служби ЗСУ, зокрема, у разі порушення якої чинними нормами законодавства регламентований чіткий порядок проведення службового розслідування щодо встановлення фактів порушення військовослужбовцем військової дисципліни, встановлення наявності шкоди, його вини та причинного взаємозв`язку між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, за результатами якої військовослужбовець може бути притягнений до відповідальності, в тому числі до матеріальної, у разі спричиненню збитків державі.

Між тим, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Так, відповідно до абз. 3 пункту 1-1 Постанови № 168 передбачено, що військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначається «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі – Порядок № 260), а саме: Розділом XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 Розділу XXXIV Порядку № 260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 Розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Так, в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 02.04.2026 року позивача ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», за змістом якого встановлено факт безпідставного та недобросовісного набуття коштів – виплати додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. за загальний період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2025 року (сума переплати) 249 046,08 грн., притягнуто до матеріальної відповідальності та зобов`язано утримувати 20% місячного грошового забезпечення та всіх видів додаткової винагороди позивача до повного відшкодування збитків, завданих державі у сумі 249 046,08 грн., що підтверджується змістом цих наказів.

Відповідно до результатів проведеного службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 у період з листопада 2023 року по червень 2025 року діяв недобросовісно, оскільки у нього були відсутні підстави (перебування у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_1 – про що йому було відомо відповідно до займаної ним посади з ознайомленням його з цим фактом та записом посади в особистому військовому документі) для отримання збільшеної додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн на місяць.

В той же час, з наявних матеріалів справи, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 червня 2024р. №1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 на період ведення бойових дій», визначено перелік посад складу основного командного пункту (ОКП), до якої також входить секція ППО.

Окрім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 », затверджено структуру основного командного пункту (ОКП), до якого, в свою чергу, відноситься Секція ППО (ADAS), яка включає посаду оператора відділення управління взводу управління начальника протиповітряної оборони, та посаду оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони (Додаток 4 до Наказу №1194 дск).

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що відповідачем у ході проведення службового розслідування не були досліджені всі обставини, які мають значення для встановлення всебічних та дійсних обставин справи та прийняття висновку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме: відповідачем не було взято до уваги накази командира військової частини НОМЕР_1 від 03 червня 2024р. №1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 на період ведення бойових дій» та від 01.04.2025 №1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 », зі змісту яких вбачається, що до структури основного командного пункту (ОКП) була віднесена, зокрема, Секція ППО (ADAS), яка також включала посаду оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони, що обіймав ОСОБА_1 відповідно до Додатку 4 до Наказу №1194 дск.

Таким чином, висновки відповідача за результатами службового розслідування стосовно того, що ОСОБА_1 недобросовісно та безпідставно отримано додаткову грошову винагороду у розрахунку 50000 грн. на місяць за період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2025 року з підстав не перебування його у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_1 не відповідають дійсності та спростовуються змістом наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 03 червня 2024р. №1187 та від 01.04.2025 №1194 дск., а отже позивач мав право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 50000 грн. передбаченою Постановою №168.

Зважаючи на викладене, вивчивши надані докази, фактичні обставини справи у сукупності з нормами чинного законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіривши правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем у ході проведення службового розслідування не були враховані всі факти, що мали значення для встановлення дійсних обставин справи, а саме: відповідачем не були вивчені накази командира військової частини НОМЕР_1 від 03 червня 2024р. №1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 на період ведення бойових дій» та від 01.04.2025 №1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 », зі змісту яких вбачається, що до структури основного командного пункту (ОКП) була віднесена, зокрема, Секція ППО (ADAS), яка також включала посаду оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони, що обіймав ОСОБА_1 відповідно до Додатку 4 до Наказу №1194 дск, а отже позивач мав право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 50000 грн. передбаченою Постановою №168, тому суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, жодних доказів на спростування встановлених обставин справи відповідачем до суду не надано, в тому числі доказів на підтвердження дотримання встановленої процедури проведення службового розслідування, визначених Розділом ІІІ Порядку №608, зокрема, належне повідомлення позивача про початок його проведення, відібрання будь-яких пояснень у позивача та проведення розслідування за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, матеріали справи таких доказів не містять.

Також, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст.6 Закону 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Враховуючи те, що результатами службового розслідування не встановлена вина позивача у настанні збитків, його умисел та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою, а також з урахуванням того, що позивач не нараховує та не виплачує собі самостійно грошову винагороду, а правильність її нарахування належить виключно до обов`язків військової частини НОМЕР_1 (тобто відповідача), тому відсутні підстави для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 242-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» з урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», в частині встановлення факту безпідставного та недобросовісного набуття виплати додаткової винагороди з розрахунку 50000 гривень на місяць за загальний період з вересня 2023 року по травень 2025 року старшим солдатом ОСОБА_1 на суму переплати 249 046 гривень 08 копійок;

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» з урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», в частині притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ на суму переплати 249 046 гривень 08 копійок;

Визнати протиправним та скасувати підпункт 4.10 пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23 березня 2026 року № 2600 «Про результати проведення службового розслідування» з урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 квітня 2026 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 № 2600», яким зобов`язано начальника фінансово-економічної служби головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 1 статті 6 та пункту 1 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» утримувати 20% місячного грошового забезпечення та всіх видів додаткової винагороди старшого солдата ОСОБА_1 , оператора радіолокаційної станції взводу управління начальника протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 , до повного відшкодування збитків, завданих державі, у сумі 249 046 гривень 08 копійок.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук