Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №160/4400/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокуСправа №160/4400/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Петропавлівський ліцей №2 Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Петропавлівський ліцей №2 Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Петропавлівської селищної ради щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення - протирадіаційне укриття із обліковим номером 15523, розташоване в будівлі Петропавлівського ліцею №2 Петропавлівської селищної ради, що знаходиться за адресою: вулиця Соборна, 23, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області, зобов`язавши Петропавлівську селищну раду вчинити дії, спрямовані на оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення протирадіаційне укриття із обліковим номером 15523, розташоване в будівлі Петропавлівського ліцею №2 Петропавлівської селищної ради, що знаходиться за адресою: вулиця Соборна, 23, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі неналежним утримують захисну споруду, а саме: продовж тривалого часу не вжито заходів щодо нормального функціонування такої захисної споруди, яка використовується для захисту життя та здоров`я громадян, що особливо актуально у в період дії воєнного стану в України, а також може призвести до негативних наслідків, таких як руйнування приміщення укриття. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/4400/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

03.07.2026 року Петропавлівською селищною радою подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. 23 жовтня 2020 року на підставі рішення Петропавлівської селищної ради №866-37/VII «Про прийняття з балансу Петропавлівської районної ради закладів, підприємств та майна до комунальної власності та на баланс Петропавлівської селищної ради» було передано будівлю Петропавлівської Загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №2 з господарськими будівлями та спорудами. Передача майна оформлена актом приймання – передачі нерухомого майна із власності району в комунальну власність від 31.12.2020 року.

На підставі вказаного акту відповідачем у встановленому законом порядку здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на будівлю в цілому, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №240655469 від 16.01.2021 року.

Також, відповідно до Технічного паспорта на будівлю від 26 вересня 2019 року, спірне приміщення захисної споруди включено до загальної площі будівлі як її невіддільна конструктивна частина ( підвальне приміщення літ. « 1»).

Зобов`язання здійснити реєстрацію права власності на укриття окремо від будівлі змусить відповідача вчинити дії, що прямо суперечать порядку державної реєстрації речових прав та призведуть до протиправного існування двох паралельних реєстраційних розділів на одне й те саме майно.

06.07.2026 року керівником Шахтарської окружної прокуратури подано відповідь на відзив проти позову, в якому позивачем зазначається, що долучена відповідачем копія технічного паспорту не може вважатись належним доказом, оскільки містить власноручні записи та позначки, що не відповідає вимогам технічної документації. Також вказують, що наданий доказ суперечить доданому до позову технічному паспорту на ПРУ №15523, який є офіційним документом виготовленим уповноваженим суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

На території Петропавлівської об`єднаної територіальної громади за адресою: вул. Соборна, 23, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області знаходиться захисна споруда цивільного захисту – протирадіаціне укриття №15523, площею 592.8 кв.м., містікстю 700 осіб.

Згідно з паспортом захисної споруди цивільного захисту населення – протирадіаційне укриття ( далі - ПРУ) із обліковим номером 15523, вказана споруда перебуває на балансі Петропавлівського ліцею №2 Петропавлівської селищної ради.

Захисна споруда цивільного захисту населення із обліковим номером 15523 вбудована в двоповерхову будівлю ліцею ( підвальне приміщення) та призначена для укриття учнів, вчителів, працюючого персоналу та населення.

Згідно з технічним паспортом ПРУ із обліковим номером 15523 введено в експлуатацію в 1985 році, має загальну площу 592.8 кв.м., місткість 700 осіб.

Відповідно до Статуту Петропавлівського ліцею №2 Петропавлівської селищної ради, затвердженого 09.04.2025 року рішенням сесії Петропавлівської селищної рали №2063-46/VIII (далі – Статут), Петропавлівський ліцей №2 Петропавлівської селищної ради є комунальним закладом загальної середньої освіти.

Засновником навчального закладу є Петропавлівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області. Органом управління ліцею є відділ освіти, молоді та спорту Петропавлівської селищної ради.

Петропавлівський ліцей №2 є діючим закладом освіти, має статус юридичної особи, проводить свою діяльність відповідно до ліцензії та перебуває у комунальній власності Петропавлівської селищної ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.02.2026, за адресою: вул. Соборна 23, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області за Петропавлівською селищною радою зареєстровано право власності на будівлю школи. Речове право на протирадіаційне укриття навчального закладу №15523 не зареєстровано.

Згідно листа Петропавлівської селищної ради №117 від 23.01.2026, 16 вересня 2022 року на замовлення селищної ради виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами – ПРУ з обліковим номером 15523 по вул. Соборній 23, смт. Петропавлівка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область.

Враховуючи те, що приміщення освітнього закладу та захисна споруда знаходяться за однією адресою, виконавчим комітетом Петропавлівської селищної ради 06.08.2025 прийнято рішення про присвоєння захисній споруді поштової адреси: вул. Соборна, 23А, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області. Зміни до технічного паспорту не вносились.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.02.2026, за адресою: вул. Соборна 23 -А, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області речове право на протирадіаційне укриття навчального закладу №15523 не зареєстровано.

Згідно з довідкою КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 27.01.2026 №24/254, станом на 31.12.2012 право власності на протирадіаційне укриття за адресою: вул. Соборона 23 та 23-А, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району Дніпропетровської області за навчальним закладом не зареєстровано.

На думку позивача, Петропавлівською селищною радою як власником та засновником вищевказаного закладу освіти упродовж тривалого часу не вжито належних заходів щодо оформлення права комунальної власності на споруду цивільного захисту населення – ПРУ №15523, що створює передумови для зловживань при розпорядженні відповідним об`єктом, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

У стаття 32 Кодексу цивільного захисту України наведені такі вимоги щодо укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту:

1. До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

2. Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

3. Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

4. Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

5. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

7. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

8. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

9. У разі використання однієї захисної споруди цивільного захисту кількома власниками, користувачами, юридичними особами вони беруть участь в утриманні такої споруди відповідно до укладених між ними договорів.

10. Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

11. З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

12. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

15. Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: 23) організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; 24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; 26) прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; 27) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; 28) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; 29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 року "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту" затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі;

- утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням;

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом), захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 "Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони", ДБН А 3.1-9-2000 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання") (далі - захисні споруди). Класифікацію захисних споруд цивільного захисту наведено у додатку 19 до цієї Інструкції.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Суд установив, що Петропавлівська селищна рада є власником захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №15523, яке належить до засобів колективного захисту Петропавлівської територіальної громади, але відповідач, всупереч покладених на нього Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності, та попри обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не вжив заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на цю захисну споруду цивільного захисту, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

Якщо в будівлі є укриття чи сховище, воно залишається укриттям або сховищем незалежно від форми власності чи управління, незалежно від зміни орендаря чи власника. І під час воєнного стану ці приміщення повинні використовуватися за призначенням.

Наразі, відсутні дані про те, що захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття №15523, перебуває в іншій, ніж комунальній власності. Із реєстру захисних споруд, укриття за №15523 не вибуло, тобто цільове призначення даного підвального приміщення не змінено, і вказане приміщення досі перебуває у комунальній власності. Оскільки не змінений власник захисної споруди, тому відповідач має вчинити дії щодо державної реєстрації вказаної захисної споруди як об`єкту нерухомого майна.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статі 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає, що з метою забезпечення необхідних умов для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, забезпечення належного утримання та експлуатації захисної споруди цивільного захисту комунальної власності, позов прокурора слід задовольнити та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо оформлення та державної реєстрації речових прав на протирадіаційне укриття.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Петропавлівський ліцей №2 Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не понесено таких витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Керівника Шахтарської окружної прокуратури Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Петропавлівський ліцей №2 Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Петропавлівської селищної ради щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення - протирадіаційне укриття із обліковим номером 15523, розташоване в будівлі Петропавлівського ліцею №2 Петропавлівської селищної ради, що знаходиться за адресою: вулиця Соборна, 23, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

Зобов`язати Петропавлівську селищну раду вчинити дії, спрямовані на оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення протирадіаційне укриття із обліковим номером 15523, розташоване в будівлі Петропавлівського ліцею №2 Петропавлівської селищної ради, що знаходиться за адресою: вулиця Соборна, 23, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна