Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/13813/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/13813/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Верхньодніпровський ВДВС у Кам`янському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Верхньодніпровський ВДВС у Кам`янському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування єдиного внеску за період проходження позивачем військової служби під час мобілізації;

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1559-55У від 09.08.2019;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити борг з інтегрованої картки платника, списати незаконно нараховані суми ЄСВ, списати штрафні санкції та пеню, виключити заборгованість з обліку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відкликати вимогу № Ф-1559-55У з органів державної виконавчої служби.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в період перебування на обліку як фізична особа — підприємець він проходив військову службу, підприємницької діяльності не здійснював та доходу від неї не отримував. Незважаючи на це, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було безпідставно нараховано єдиний внесок та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1559-55У від 09.08.2019 на суму 23 785,08 грн, яку надалі направлено на примусове виконання до органу державної виконавчої служби. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідно до пункту 9-2 розділу VIII Закону України №2464-VI фізичні особи — підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом, звільняються на весь період військової служби від виконання обов`язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями. У зв`язку із цим нараховані суми ЄСВ, штрафні санкції та пеня підлягають списанню, а спірна вимога — скасуванню та відкликанню з органу державної виконавчої служби.

Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 10.06.2026 року надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.07.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що позивач у період із 02.02.2016 до 28.07.2025 був зареєстрований як фізична особа — підприємець та відповідно до Закону №2464-VI був платником єдиного внеску. Починаючи з 01.01.2017 фізичні особи — підприємці були зобов`язані сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску незалежно від отримання доходу. Оскільки Позивач звітності не подавав та єдиний внесок не сплачував, нарахування недоїмки і формування вимоги №Ф-1559-55У від 09.08.2019 на суму 23 785,08 грн є правомірними. Також відповідач посилається на те, що позивач не надав належних доказів проходження військової служби протягом усього спірного періоду, оскільки надані документи свідчать про припинення контракту курсанта 16.10.2018. Позивач не подав заяву встановленої форми та документи, передбачені Інструкцією №449, а Закон №4505-IX, на який він посилається, набрав чинності у 2025 році та, на думку відповідача, не має зворотної дії щодо нарахувань за 2017–2019 роки. Спірну вимогу було направлено на офіційну адресу позивача, зазначену в ЄДР, тому її неотримання не свідчить про порушення з боку податкового органу. З огляду на це відповідач вважає позовні вимоги передчасними, необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні повністю.

Ухвалою суду від 07.07.2026 витребувано у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 : копію його військового квитка з відмітками проходження служби після 16/10/2018 року; довідки з військової частини про проходження служби; довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку ОК-5, ОК-7 за 2018–2019 роки.

27.07.2026 на виконання ухвали суду від 07.07.2026 позивач надав копію військового квитка, копію контракту про проходження військової служби, довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, довідку про проходження служби, трудову книжку та паспорт громадянина України для виїзду за кордон а також заяву. Позивач у заяві зазначає, що на виконання ухвали суду подає додаткові докази проходження військової служби до 16.10.2018 та офіційного працевлаштування з 19.10.2018, під час якого ЄСВ за нього сплачував роботодавець. Він заперечує доводи ДПС про перебування за кордоном і вказує, що відмітки в паспорті цього не підтверджують. Позивач вважає, що заборгованість була нарахована автоматично, без урахування його військової служби, працевлаштування та сплати ЄСВ роботодавцем.

04.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву. Відповідач обґрунтовує заперечення тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 07.07.2026, оскільки не надав військовий квиток із відмітками про проходження служби після 16.10.2018 та довідки ОК-5 і ОК-7 за 2018–2019 роки. Натомість Позивач повторно подав документи, які вже містяться у справі, та лише повідомив про намір надати необхідні довідки в майбутньому.

06.08.2026 від позивача до суду надійшли заперечення на заперечення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Позивач обґрунтовує свої заперечення тим, що виконав ухвалу суду в межах об`єктивних можливостей, повторно подавши військовий квиток. Довідки ОК-5 та ОК-7 він не зміг отримати через перебування за кордоном і відсутність доступу до «Дії», електронного підпису, українського банкінгу та електронного кабінету Пенсійного фонду. Позивач зазначає, що у справі вже наявні документи, які підтверджують його військову службу, офіційне працевлаштування та сплату ЄСВ роботодавцем. Відсутність ОК-5 та ОК-7 сама по собі не спростовує цих обставин, а обов`язок довести правомірність вимоги покладається на ДПС. Тому позивач просить відхилити заперечення відповідача, оцінити всі докази в сукупності та не застосовувати до нього негативних процесуальних наслідків.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру, сформованого станом на 14.05.2026, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа — підприємець 02.02.2016. Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності проведено 28.07.2025. Основним видом діяльності зазначено роздрібну торгівлю, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, код КВЕД 47.91. На облік у реєстрі платників податків та реєстрі платників єдиного внеску особу взято 02.02.2016.

У листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.05.2026 №35530/6/04-36-24-15-12 зазначено, що в період із 02.02.2016 до 28.07.2025 ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична особа — підприємець та обліковувався на загальній системі оподаткування. У цьому листі також зазначено, що після припинення підприємницької діяльності стан платника визначено як «припинено, але не знято з обліку».

Із військового квитка та довідки про проходження військової служби вбачається, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 13.11.2010 до 27.10.2011.

У військовому квитку містяться записи про проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації з 07.08.2014 до 16.09.2015 та про демобілізацію у запас 16.09.2015.

15.08.2016 між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу строком на три роки. У контракті передбачено умову про виконання бойових (службових) завдань у зоні проведення антитерористичної операції не менше одного року.

Згідно з довідкою про проходження служби, у період із серпня до листопада 2016 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді водія гарматної артилерійської батареї гарматного артилерійського дивізіону військової частини польова пошта НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , а з листопада 2016 року до серпня 2017 року — на посаді водія-електрика цієї військової частини.

Із серпня 2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу як курсант Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній академії набрав чинності 15.08.2017 відповідно до наказу начальника Академії від 15.08.2017 №204. На контракті міститься запис про припинення його дії 16.10.2018 із посиланням на наказ начальника Академії від 16.10.2018 №264. Відповідний запис про закінчення проходження військової служби 16.10.2018 також міститься у військовому квитку.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.07.2007 на ім`я ОСОБА_1 :

- 19.10.2018 ТОВ «Новітні технології торгівлі» прийнятий на посаду охоронця (Наказ № 41 від 18.10.2018 р);

- 15.07.2019 Звільнений за згодою сторін за ст. 36 КЗпП України (наказ № 64 від 15.07.2019 р.)

Згідно з наданою таблицею руху коштів в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 проведено такі нарахування єдиного внеску:

09.02.2018 за 2017 рік — 8 448,00 грн;

19.04.2018 за І квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

21.01.2019 за IV квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

19.04.2019 за І квартал 2019 року — 2 754,18 грн;

19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року — 2 754,18 грн.

Загальна сума зазначених нарахувань становить 23 785,08 грн.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-1559-55У на загальну суму 23 785,08 грн. У вимозі вся зазначена сума визначена як недоїмка; розмір штрафу та пені становить 0,00 грн. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що вимога набрала чинності 28.11.2019.

У листі ГУ ДПС від 08.05.2026 зазначено, що вимогу направлено рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення повернуто органом поштового зв`язку 14.11.2019 із зазначенням причини невручення: «за закінченням терміну зберігання».

Постановою від 30.06.2020 у виконавчому провадженні №61074348 вимогу №Ф-1559-55У від 09.08.2019 повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. У постанові зазначено, що виконавчий документ міг бути повторно пред`явлений до виконання до 30.09.2020.

Матеріали справи містять заяву ГУ ДПС, зареєстровану 09.10.2020, про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання на суму 23 785,08 грн.

Постановою від 02.12.2024 у виконавчому провадженні №64106564 виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом у постанові визначено в розмірі 23 785,08 грн.

Заявою, зареєстрованою ГУ ДПС 08.01.2025, виконавчий документ знову пред`явлено до примусового виконання на суму 23 785,08 грн.

Постановою від 27.11.2025 у виконавчому провадженні №77039314 виконавчий документ повернуто стягувачу. Залишок нестягнутої суми зазначено в розмірі 23 785,08 грн.

Заявою ГУ ДПС від 07.01.2026 №386/5/04-36-13-09-10 вимогу №Ф-1559-55У від 09.08.2019 повторно пред`явлено до примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця від 29.01.2026 відкрито виконавче провадження №80108550 щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 23 785,08 грн.

Інтегрована картка платника містить записи про зарахування 12.10.2024 суми 8 495,30 грн, 14.10.2024 суми 5 508,36 грн та 01.05.2026 суми 19 786,20 грн. За кінцевими даними наданої таблиці сума недоїмки становить 3 998,88 грн.

Листом Управління організації роботи ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.06.2026 повідомлено, що справи за 2019 рік, які містили документи щодо спірних питань за вимогами з ЄСВ та сплати ЄСВ, знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до акта про вилучення документів для знищення від 15.05.2025 №122.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. У разі неотримання доходу платник зобов`язаний самостійно визначити базу нарахування, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судом встановлено, що з 02.02.2016 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в Дніпропетровській області.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності проведено 28.07.2025. Основним видом діяльності зазначено роздрібну торгівлю, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, код КВЕД 47.91. На облік у реєстрі платників податків та реєстрі платників єдиного внеску особу взято 02.02.2016.

З наданих документів установлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 13.11.2010 до 27.10.2011, військову службу за призовом під час мобілізації з 07.08.2014 до 16.09.2015, а з 15.08.2016 до 16.10.2018 — військову службу за контрактом, зокрема з серпня 2017 року як курсант Національної академії сухопутних військ.

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 у період із 19.10.2018 до 15.07.2019 працював охоронцем у ТОВ «Новітні технології торгівлі» та був звільнений за угодою сторін.

Соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

За доводами контролюючого органу, ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, не нарахував та не сплатив єдиний внесок:

09.02.2018 за 2017 рік — 8 448,00 грн;

19.04.2018 за І квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

21.01.2019 за IV квартал 2018 року — 2 457,18 грн;

19.04.2019 за І квартал 2019 року — 2 754,18 грн;

19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року — 2 754,18 грн.

У зв`язку з наявністю недоїмки на підставі даних інтегрованої картки платника сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-1559-55У на суму 23 785,08 грн.

Разом із тим судом встановлено, що з 15.08.2016 до 16.10.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, у тому числі з 15.08.2017 як курсант Національної академії сухопутних військ.

Надаючи оцінку нарахуванню позивачу єдиного внеску за 2017–2018 роки, суд виходить із такого.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа — підприємець із 02.02.2016 та перебував на загальній системі оподаткування, тому порядок визначення бази нарахування єдиного внеску щодо нього регулювався пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.

Пунктом 9-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI у редакції, чинній у спірний період, передбачалося, що під час особливого періоду платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк військової служби звільняються від виконання обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону №2464-VI, якщо вони не є роботодавцями.

Водночас відповідно до частини третьої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» державна реєстрація підприємницької діяльності не припиняється, зокрема, за громадянами України, прийнятими на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану.

У постанові від 04.02.2020 у справі №260/117/19 Верховний Суд дійшов висновку, що передбачена пунктом 9-2 розділу VIII Закону №2464-VI пільга поширюється також на фізичних осіб — підприємців, прийнятих на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, або настання особливого періоду.

Верховний Суд також зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платником єдиного внеску за військовослужбовця є його роботодавець — Міністерство оборони України в особі відповідної військової частини, а тому сплата єдиного внеску військовою частиною виключає його повторне стягнення з такої особи як із фізичної особи — підприємця.

Судом установлено, що 15.08.2016 між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Позивач проходив військову службу за контрактом до 16.10.2018, зокрема у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 та як курсант Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Умовами контракту передбачалося виконання бойових (службових) завдань у районі проведення антитерористичної операції, а безпосередня участь позивача в антитерористичній операції підтверджена відповідною довідкою.

Отже, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2020 у справі №260/117/19, передбачене пунктом 9-2 розділу VIII Закону №2464-VI звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску поширювалося на ОСОБА_1 протягом проходження ним військової служби за контрактом із 15.08.2016 до 16.10.2018.

Крім того, у зазначений період позивач був застрахованою особою, а обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску з його грошового забезпечення покладався на відповідну військову частину. Покладення на позивача додаткового обов`язку зі сплати мінімального страхового внеску як фізичною особою — підприємцем за той самий період призводило б до подвійної сплати єдиного внеску, що не відповідає меті загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з трудовою книжкою, з 19.10.2018 до 15.07.2019 позивач перебував у трудових відносинах із ТОВ «Новітні технології торгівлі».

Таким чином, протягом усього періоду, за який до оскаржуваної вимоги включено нарахування єдиного внеску, позивач або проходив військову службу, або був офіційно працевлаштований. Обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску за нього у відповідні періоди покладався на військову частину та роботодавця.

При цьому, починаючи з 15.08.2016, у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

З огляду на викладене, у позивача був відсутній обов`язок додатково сплачувати єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю:

за 2017 рік — 8 448,00 грн;

за 2018 рік — 9 828,72 грн;

за І та ІІ квартали 2019 року — 5 508,36 грн.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-1559-55У є протиправною та підлягає скасуванню

Суд ураховує, що відсутність у матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 перешкоджає безпосередньому встановленню розміру єдиного внеску, фактично нарахованого та сплаченого за позивача військовою частиною і роботодавцем.

Водночас належними доказами підтверджено, що з 15.08.2016 до 16.10.2018 позивач проходив військову службу за контрактом, а з 19.10.2018 до 15.07.2019 офіційно працював у ТОВ «Новітні технології торгівлі». У зазначені періоди позивач був застрахованою особою, а обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску з його грошового забезпечення і заробітної плати законом покладався відповідно на військову частину та роботодавця.

Отже, покладення на позивача додаткового обов`язку зі сплати мінімального страхового внеску як фізичною особою-підприємцем за ті самі періоди призводить до подвійної сплати єдиного внеску, що не відповідає меті загальнообов`язкового державного соціального страхування та є недопустимим.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити борг з інтегрованої картки платника суд зазначає наступне.

Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок), визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.

Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Згідно з пунктами 4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об`єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3).

Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку ІКП за основним та неосновним місцем обліку закривається структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, не пізніше наступного робочого дня після отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про припинення шляхом ліквідації юридичної особи або проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця з урахуванням умов, визначених у цьому пункті.

При цьому в ІКС ДПС ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.

Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті ІКП, враховується в звітності податкових органів до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата.

Механізм перенесення до ІКП, визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи, сум грошових зобов`язань, податкових та інших платежів, єдиного внеску, методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП передбачений розділом V Порядку, відповідно до пункту 1 розділу 4 якого працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних ІКС ДПС вносять дані до ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених ІКС ДПС із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Відтак, з метою належного захисту прав, свобод, інтересів позивача, позовна вимога щодо зобов`язання Головного управління ДПС в Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску підлягає задоволеню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області списати штрафні санкції та пеню суд зазначає таке.

Зі змісту вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-1559-55У вбачається, що загальна сума боргу становить 23 785,08 грн та повністю складається з недоїмки зі сплати єдиного внеску. Розмір штрафу та пені у вимозі визначений у сумі 0,00 грн.

Надана таблиця руху коштів в інтегрованій картці платника також не містить відомостей про нарахування позивачу штрафних санкцій або пені. Окремих рішень контролюючого органу про застосування до позивача штрафних санкцій чи нарахування пені матеріали справи не містять.

Отже, позивачем не доведено факту нарахування йому штрафних санкцій та пені, які могли б бути предметом списання, а тому в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача списати штрафні санкції та пеню необхідно відмовити як необґрунтованої.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відкликати вимогу № Ф-1559-55У з органів державної виконавчої служби суд зазначає таке.

Законом №2464 та Інструкцією №449 визначено обов`язок податкового органу щодо формування та, у разі невиконання платником вимоги про сплату недоїмки у добровільному порядку, направлення вимоги до виконавчого органу. Так, згідно з абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом, то така вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі набрання даним рішенням суду законної сили, вимога про сплату боргу (недоїмки) буде відкликана в силу вимог законодавства, а тому вимоги позивача у цій частині є передчасними та до задоволення не підлягають.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 16.05.2026 року № 6120-2923-1614-9338

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 665,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, Дніпропетровська обл.,49005, код ЄДРПОУ 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Верхньодніпровський ВДВС у Кам`янському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (просп. Шевченка, буд.5, м.Верхньодніпровськ, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл., 51600, код ЄДРПОУ 34958992) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1559-55У від 09.08.2019.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника, фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про недоїмку зі сплати єдиного внеску, відображену у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-1559-55У.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, Дніпропетровська обл.,49005, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков