Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №160/9470/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокуСправа №160/9470/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивачка просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.03.2026 № 046350022249 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 періоди роботи з 19.12.2005 по 25.12.2005, з 03.12.2015 по 02.08.2016 р. та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дня виникнення права відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.03.2026 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.03.2026 позивачка звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, проте оскаржуваним рішенням їй у цьому відмовлено з посиланням на недосягнення пенсійного віку. Позивачка вважає, що відповідач мав застосувати пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, застосування якого приписано Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 і який пов`язує право жінки на пенсію за Списком № 2 з досягненням 50 років. Крім того, позивачка зазначає, що відповідач безпідставно, без наведення будь-яких мотивів, не зарахував до її пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 19.12.2005 по 25.12.2005 та з 03.12.2015 по 02.08.2016, тоді як пільговий характер роботи в ці періоди підтверджено уточнюючою довідкою від 18.12.2025 № 1116 та даними персоніфікованого обліку. На підтвердження наведених обставин позивачка долучила до позовної заяви копії заяви про призначення пенсії, оскаржуваного рішення, розрахунку стажу, трудової книжки, пільгової довідки з наказами про атестацію робочих місць та відомостей про застраховану особу.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

05.03.2026 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.03.2026 № 046350022249 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Мотив відмови сформульовано так: «вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2 , відповідно до п.2 статті 114 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ за списком № 1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та за списком № 2 як такій що не досягла пенсійного віку». Датою, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, відповідач визначив 20.02.2031.

У цьому ж рішенні відповідач зафіксував такі показники: вік заявниці - 50 років; страховий стаж - 33 роки 09 місяців 01 день; страховий стаж з урахуванням кратності - 35 років 09 місяців 00 днів; пільговий стаж за Списком № 1 - 02 роки 01 місяць 08 днів; пільговий стаж за Списком № 2 - 09 років 10 місяців 12 днів. Там же зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди, а до пільгового стажу за Списком № 1 та за Списком № 2 зараховано періоди згідно з наданими документами та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу.

За формою РС-право № 046350022249 від 14.03.2026, складеною самим відповідачем, стаж позивачки, що дає право на зниження пенсійного віку за роботою за Списком № 2, становить 11 років 11 місяців 20 днів, а зниження пенсійного віку за цим стажем визначено у розмірі 5 років. У таблиці пільгового стажу тієї самої форми підсумковий показник наведено як 10 років 00 місяців 00 днів.

Пільговий характер роботи позивачки підтверджено довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.12.2025 № 1116, виданою ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (ВСП шахта «Самарська») за формою додатка № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з цією довідкою позивачка працювала:

з 19.12.2005 по 20.02.2012 - мотористом вентиляційних установок дільниці стаціонарного обладнання з повним робочим днем на поверхні шахти, що передбачено Списком № 2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; тривалість періоду - 6 років 02 місяці 02 дні;

з 21.02.2012 по 16.06.2014 - машиністом підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання № 3 з повним робочим днем на поверхні шахти, що передбачено Списком № 2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1а; тривалість періоду - 2 роки 03 місяці 27 днів;

з 14.07.2014 по 02.08.2016 - машиністом підіймальної машини дільниці стаціонарного обладнання № 3 з повним робочим днем на поверхні шахти, що передбачено Списком № 2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1а; тривалість періоду - 2 роки 00 місяців 20 днів.

Сумарна тривалість наведених у довідці № 1116 періодів роботи за Списком № 2 становить 10 років 06 місяців 19 днів.

Довідку видано на підставі особової картки форми Т-2, наказів підприємства, табелів обліку робочого часу, особового рахунку про заробітну плату та довідника ЕТКС. У ній зазначено, що дані професії підтверджені результатами атестації робочих місць (наказ № 2545 від 19.12.2005, наказ № 2219 від 03.12.2010, розпорядження № 185 від 18.01.2013, розпорядження № 2395/1 від 24.11.2014, наказ № 6026 від 24.11.2019), що суміщення професій і відпусток без збереження заробітної плати не було, а також наведено послідовність перейменувань і реорганізацій підприємства від шахти «Самарська» до ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Довідку підписано директором відокремленого підрозділу та головним фахівцем з управління персоналом і засвідчено печаткою.

Трудову діяльність позивачки підтверджено також трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , заповненою 06.03.1992, у якій зафіксовано зміну прізвищ позивачки.

За відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), сформованими 06.03.2026, за 2005 рік страхувальниками подано відомості про спеціальний стаж позивачки за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013Б1 тривалістю 11 місяців 25 днів та 06 днів, що разом охоплює і спірні дні грудня 2005 року, а за грудень 2015 року та за січень - серпень 2016 року такі відомості за кодом ЗП3013Б1 подано за кожний місяць у повному обсязі. Зазначений код підстави відповідає роботі за Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Мотивів, з яких періоди роботи з 19.12.2005 по 25.12.2005 та з 03.12.2015 по 02.08.2016 не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2, оскаржуване рішення не містить.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо належного відповідача суд зазначає таке. Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно з абзацом першим пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 лише після призначення пенсії електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії. Отже, компетентним органом для розгляду заяви позивачки є саме той орган, який розглядав її за принципом екстериторіальності, - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області; цей орган прийняв оскаржуване рішення і є належним відповідачем у справі.

Щодо вікового цензу, встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), суд виходить з такого.

Абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Абзацом другим цього пункту встановлено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, визначеного абзацами третім - тринадцятим цього пункту, а саме від 50 років (для тих, хто народився по 31 березня 1965 року включно) до 55 років (для тих, хто народився з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року).

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому до кола осіб, окресленого абзацом другим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV («жінки 1970 року народження і старші»), не належить. Перехідна вікова шкала абзаців третього - тринадцятого цього пункту до неї не застосовується.

Суд констатує прямо: за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV віковим цензом для позивачки є 55 років, і цього віку вона на день звернення із заявою не досягла. У цій частині розрахунок відповідача, який визначив датою виникнення права на пенсійну виплату 20.02.2031, є правильним і сумнівів у суду не викликає.

Не створює для позивачки права і механізм зменшення пенсійного віку. Абзацом двадцять четвертим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи (абзац двадцять п`ятий); жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абзац двадцять шостий).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Отже, зменшення пенсійного віку за наведеним механізмом відлічується не від 55, а від 60 років.

За розрахунком самого відповідача стаж позивачки, що дає право на зниження пенсійного віку за роботою за Списком № 2, становить 11 років 11 місяців 20 днів. Цей стаж утворює п`ять повних дворічних періодів, що для жінки дає зменшення пенсійного віку на 5 років; відповідач так і зафіксував у формі РС-право зниження пенсійного віку на 5 років. Зменшений у такий спосіб пенсійний вік позивачки становить 55 років (60 років за абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV за вирахуванням 5 років), тобто той самий віковий ценз, що й за абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону. Таким чином, механізм зменшення пенсійного віку приводить позивачку до того самого результату і додаткового права їй не створює.

Разом з тим право позивачки на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виникає з іншої норми, і саме в цьому полягає суть спору.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і вони втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення (пункти 1 і 2 резолютивної частини).

Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення встановлено: «Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах“».

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII, підлягає застосуванню саме ця норма у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, за якою жінки мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Співіснування цієї підстави призначення пенсії з підставою, передбаченою статтею 114 Закону № 1058-IV, визнає і сам законодавець: абзац третій пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у чинній редакції прямо оперує поняттям пенсій за віком, «призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ та частин другої і третьої статті 114 цього Закону».

Суд перевірив, чи належить позивачка до кола осіб, окресленого пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і чи виконує вона умови пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII у наведеній редакції.

Щодо віку. Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже 50 років їй виповнилося 19.02.2026. Заяву про призначення пенсії подано 05.03.2026, тобто у віці 50 років 00 місяців 14 днів. Умову про досягнення 50 років виконано.

Щодо загального стажу роботи. За розрахунком відповідача страховий стаж позивачки становить 33 роки 09 місяців 01 день. Суд самостійно перевірив цей показник шляхом підсумовування наведених у формі РС-право періодів (з 02.03.1992 по 01.12.2003; з 02.12.2003 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 25.12.2005; з 26.12.2005 по 20.02.2012; з 21.02.2012 по 16.06.2014; з 17.06.2014 по 13.07.2014; з 14.07.2014 по 02.12.2015; з 03.12.2015 по 23.11.2019; з 24.11.2019 по 31.12.2021; з 01.01.2022 по 30.11.2025) і дійшов того самого результату - 33 роки 09 місяців 01 день. Цей показник значно перевищує потрібні 20 років. Умову виконано.

Щодо стажу на зазначених роботах. За довідкою від 18.12.2025 № 1116 сумарна тривалість роботи позивачки за Списком № 2 становить 10 років 06 місяців 19 днів (6 років 02 місяці 02 дні, 2 роки 03 місяці 27 днів і 2 роки 00 місяців 20 днів), що перевищує потрібні 10 років. Умову виконано. Понад те, і за власним розрахунком відповідача, з урахуванням взаємного зарахування періодів роботи за Списком № 1, стаж позивачки на роботах, що дають право на зниження пенсійного віку за Списком № 2, становить 11 років 11 місяців 20 днів.

Щодо роботи до 1 квітня 2015 року. Позивачка працювала на посадах, визначених пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII, з 19.12.2005, тобто задовго до 1 квітня 2015 року. Умову, встановлену пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, виконано.

Таким чином, станом на день звернення із заявою 05.03.2026 позивачка виконувала всі умови пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII і належала до кола осіб, до яких ця норма підлягає застосуванню.

Суд окремо звертає увагу на фактичну підставу оскаржуваної відмови. З наведеного вище тексту рішення від 14.03.2026 № 046350022249 видно, що за Списком № 2 позивачці відмовлено з єдиної підстави - «як такій що не досягла пенсійного віку»; відсутність необхідного пільгового стажу відповідач зазначив як підставу відмови лише щодо Списку № 1. Більше того, у формі РС-право відповідач самостійно зафіксував рядок «стаж, що дає право на зниження ПВ: Робота за списком № 2 - 11 років 11 місяців 20 днів», який утворюють 09 років 10 місяців 12 днів роботи за Списком № 2 та 02 роки 01 місяць 08 днів роботи за Списком № 1, зараховані взаємно, а підсумковий показник пільгового стажу в тій самій формі становить 10 років 00 місяців 00 днів. Отже, наявність у позивачки десятирічного стажу на роботах, що дають право на пенсію за Списком № 2, відповідач фактично визнав, а перешкодою для призначення пенсії вважав виключно вік, визначений за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, не застосувавши норми, що підлягала застосуванню.

Взаємне зарахування періодів роботи має власну підставу в тому самому законі, за яким визначається право позивачки. Частиною шостою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Робота за Списком № 1 дає право на пенсію на більш пільгових умовах, ніж робота за Списком № 2, а тому періоди роботи позивачки за Списком № 1 підлягають зарахуванню до її стажу за Списком № 2 на підставі частини шостої статті 56 Закону № 1788-XII.

Щодо спірних періодів роботи суд виходить з такого.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Пунктом 23 Порядку № 637 встановлено, що документи, які подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Довідку від 18.12.2025 № 1116 видано за формою додатка № 5 до Порядку № 637 і вона містить усі відомості, передбачені пунктом 20 цього Порядку: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професії (моторист вентиляційних установок, машиніст підіймальної машини); характер виконуваної роботи (повний робочий день на поверхні діючої шахти у гірничому виробництві); розділ, підрозділ і позицію Списку № 2 (розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1а), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; первинні документи, на підставі яких її видано, а також реквізити наказів і розпоряджень про атестацію робочих місць. Вимоги пункту 23 Порядку № 637 щодо підписання посадовими особами і засвідчення печаткою також дотримано. Інших вимог до змісту чи оформлення уточнюючої довідки чинна редакція Порядку № 637 не встановлює.

Спірні періоди повністю охоплюються періодами, засвідченими довідкою № 1116: період з 19.12.2005 по 25.12.2005 є частиною періоду з 19.12.2005 по 20.02.2012, а період з 03.12.2015 по 02.08.2016 - частиною періоду з 14.07.2014 по 02.08.2016. Обидва ці періоди довідка відносить до роботи за Списком № 2. Наведене узгоджується і з даними персоніфікованого обліку: за відомостями форми ОК-5 за спірні місяці страхувальниками подано відомості про спеціальний стаж позивачки за кодом підстави ЗП3013Б1, що відповідає роботі за Списком № 2.

Жодних мотивів, з яких зазначені періоди не зараховано до пільгового стажу позивачки за Списком № 2, відповідач не навів ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві, якого не подав.

За таких обставин суд доходить висновку, що періоди роботи з 19.12.2005 по 25.12.2005 та з 03.12.2015 по 02.08.2016 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивачки за Списком № 2.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке. Позовна вимога, наведена у пункті 2 прохальної частини позовної заяви, є складеною і містить дві самостійні вимоги: про зарахування спірних періодів до пільгового стажу та про призначення і виплату пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 цього Кодексу у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Питання про наявність у позивачки права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 і про норму, що підлягає застосуванню при визначенні вікового цензу, суд вирішив у цьому рішенні по суті: таке право позивачка має на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020. Водночас обчислення розміру пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України і здійснюються за даними персоніфікованого обліку у встановленому порядку. Після зарахування спірних періодів до пільгового стажу відповідачеві залишається вчинити саме ці дії з урахуванням висновків суду.

Тому належним і достатнім способом захисту порушеного права суд вважає скасування оскаржуваного рішення, зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки від 05.03.2026 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання призначити і виплатити пенсію належить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву не подав і правомірності оскаржуваного рішення не довів. Водночас суд наголошує, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову: наведені вище висновки ґрунтуються на нормах права та наявних у матеріалах справи доказах, а не на процесуальній пасивності відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково: вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 14.03.2026 № 046350022249 і вимога про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 19.12.2005 по 25.12.2005 та з 03.12.2015 по 02.08.2016 є обґрунтованими і підлягають задоволенню, та суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 05.03.2026 з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позову судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 532,5 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.03.2026 № 046350022249 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком № 2 періоди роботи з 19.12.2005 по 25.12.2005 та з 03.12.2015 по 02.08.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.03.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 532,5 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова