Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/17624/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/17624/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

23.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 період з 01.03.2018 року до 04.09.2022 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку №159 з квітня 2018 року по червень 2026 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . За рішенням суду від 02.06.2025 року в адміністративній справі №160/8754/25 на його користь стягнуто індексацію грошового забезпечення. Відповідач на виконання вказаного рішення суду сплатив 14.04.2026 року суму 77553,52 грн. вважає що проведення відповідачем несвоєчасного розрахунку є порушенням його прав. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 30 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/17624/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 01.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на момент нарахування індексації був відсутній механізм нарахування зазначеної позивачем компенсації на суми індексації.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.09.2022 №279.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року у справі № 160/8754/25.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року у справі № 160/8754/25, військова частина НОМЕР_2 здійснила розрахунок з позивачем 13.04.2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією №1377.

02.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення виплати компенсації втрати частини частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку №159 з квітня 2018 року по червень 2026 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Проте відповіді не отримав.

Позивач вважає протиправними такі дії відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують у гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату, грошове забезпечення та інші передбачені законодавством виплати.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Індекс інфляції для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

На виконання Закону №2050-III Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

До таких грошових доходів належать, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), а також інші грошові доходи громадян, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток суми нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів та приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При цьому пунктом 5 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, правовою підставою для виникнення права особи на компенсацію втрати частини доходів є сукупність таких обставин: наявність грошового доходу, який не має разового характеру; його несвоєчасна виплата; затримка виплати такого доходу на один і більше календарних місяців.

При цьому компенсація втрати частини доходу є самостійною державною гарантією, метою якої є відшкодування втрати купівельної спроможності грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у період, протягом якого належний особі дохід не був своєчасно виплачений.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Отже, індексація грошового забезпечення є передбаченою законодавством складовою грошового забезпечення військовослужбовця та має систематичний, а не разовий характер.

Правовідносини щодо проведення індексації грошових доходів населення регулюються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

За змістом статті 1 зазначеного Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані у гривнях на території України, які не мають разового характеру.

До таких доходів, зокрема, належить грошове забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, індексація грошового забезпечення не є одноразовою виплатою, а є складовою грошового доходу військовослужбовця, яка має систематичний характер та підлягає виплаті за наявності передбачених законодавством умов.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є доходом, який не має разового характеру, а тому у разі порушення строків її виплати особа має право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159. Верховний Суд виходив із того, що компенсація втрати частини доходів пов`язується саме з фактом порушення встановлених строків виплати належного особі доходу.

Для виникнення права на таку компенсацію визначальним є факт несвоєчасної виплати доходу, а не підстава, з якої цей дохід був остаточно нарахований та виплачений.

Тобто обставина того, що сума індексації була нарахована та виплачена відповідачем на виконання судового рішення, сама по собі не виключає права особи на отримання компенсації втрати частини доходів.

Суд звертає увагу, що інше тлумачення положень Закону №2050-III призводило б до ситуації, за якої особа, право якої на отримання належного їй доходу було порушено суб`єктом владних повноважень і відновлено лише за результатами судового розгляду, була б позбавлена встановленої законом гарантії компенсації втрати купівельної спроможності несвоєчасно виплачених коштів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №160/8754/25 було вирішено спір щодо належної позивачу індексації грошового забезпечення.

На виконання зазначеного судового рішення військова частина НОМЕР_2 здійснила виплату позивачу належних сум індексації у розмірі 77553,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1377 від 13.04.2026.

Отже, належна позивачу індексація грошового забезпечення за спірний період була фактично виплачена лише у квітні 2026 року.

При цьому право позивача на отримання відповідних сум індексації виникло у період проходження ним військової служби, тобто задовго до фактичного проведення розрахунку.

Таким чином, відповідачем було допущено порушення встановлених строків виплати позивачу належного йому грошового доходу на строк, що перевищує один календарний місяць.

За таких обставин у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159.

Посилання відповідача на те, що на момент нарахування індексації був відсутній механізм нарахування компенсації на суми індексації грошового забезпечення, суд вважає необґрунтованим.

Так, Закон № 2050-III та Порядок №159 прямо визначають правові підстави, умови та механізм проведення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Норми зазначених нормативно-правових актів не містять виключення щодо застосування компенсації до індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Навпаки, індексація грошового забезпечення за своєю правовою природою є грошовим доходом, який не має разового характеру, а тому відповідає критеріям, визначеним Законом №2050-III та Порядком №159.

Суд також зазначає, що обов`язок щодо проведення компенсації виникає безпосередньо в силу закону у зв`язку з порушенням строків виплати відповідного доходу.

Звернення особи із заявою про виплату компенсації не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення такого права, а лише може бути способом реалізації особою права на звернення до відповідного органу.

Як встановлено судом, 02.05.2026 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.

Проте відповідна компенсація позивачу відповідачем нарахована та виплачена не була.

За таких обставин суд робить висновок, що невчинення Військовою частиною НОМЕР_2 дій щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною бездіяльністю.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за весь період затримки виплати кожної суми індексації.

При цьому визначення конкретного розміру компенсації та її обчислення відповідно до вимог статті 3 Закону № 2050-III і пункту 4 Порядку № 159 належить до компетенції відповідача як органу, який здійснював нарахування та виплату відповідного грошового забезпечення і володіє необхідними первинними даними щодо сум та періодів їх нарахування.

Щодо вимоги позивача про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з метою відшкодування утриманих з їх грошового забезпечення сум податку з доходів фізичних осіб.

Отже, компенсація сум податку з доходів фізичних осіб є похідною від факту утримання такого податку з відповідних виплат.

Водночас нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III здійснюється у розмірі та порядку, визначених цим Законом і Порядком №159, з урахуванням суми доходу після утримання податків та обов`язкових платежів.

Таким чином, питання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб має вирішуватися відповідачем під час проведення відповідних виплат відповідно до вимог Порядку №44, у разі наявності передбачених законодавством підстав для її виплати.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159.

При цьому суд враховує, що формулювання позивачем першої позовної вимоги як вимоги про визнання протиправними дій щодо несвоєчасної виплати індексації фактично стосується правовідносин, які вже були предметом судового розгляду у справі № 160/8754/25, рішення у якій набрало законної сили та було виконано відповідачем.

У межах цієї справи предметом судового захисту є право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації.

Належним та ефективним способом захисту прав позивача є задоволення позовних вимог саме в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за весь період затримки виплати належної йому індексації до дня її фактичної виплати.

З огляду на викладене, оцінивши всі докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Зобовязати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за період затримки виплати належних позивачу сум індексації грошового забезпечення до дня їх фактичної виплати.

В решті заявлених позовних вимог – відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук