Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №160/3013/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокуСправа №160/3013/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії Украйни щодо відмови звільнити з військової служби в запас на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4, абз. 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 , який проходить з військову служби за призовом під час мобілізації, на особливий період за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення своєї тітки ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, і яка не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за нею;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії Украйни звільнити з військової служби в запас на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4, абз. 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 , який проходить з військову служби за призовом під час мобілізації, на особливий період за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення своєї тітки ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, і яка не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за нею;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити ОСОБА_1 , зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ за мобілізацією. ОСОБА_2 є тіткою позивача, особою з інвалідністю ІI групи, яка потребує постійного стороннього догляду. Її рідна сестра - матір позивача ОСОБА_3 , яка єдиним її родичем, сама потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Родинний зв`язок між вказаними особами підтверджується доданими документами. При відмові у звільненні позивач з військової служби на підставі «г» пункту 2 частини 4, абз. 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідач послався по положення Податкового кодексу України. Зокрема згідно підпункту 14.1.263 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Тітка до членів сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення не входить. Однак, підпункт 14.1.263 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначає коло осіб, які є членами сім`ї фізичної особи першого та другого ступеня споріднення лише для цілей розділу IV цього Кодексу. Тобто таке визначення застосовується до визначеного Податковим кодексом України порядку оподаткування доходів фізичних осіб. З огляду на викладене позивач вважає, що ним було додано всі необхідні документи для підтвердження його права на звільнення з військової служби та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/3013/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України відзиву проти позову не було подано.

16.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про долучення додаткових доказів у справі.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №361 від 11.12.2025 р. призваний на військову службу під час мобілізації направлений до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (по стройовій частині), від 11.12.2025 р. №399, солдат запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із ІНФОРМАЦІЯ_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до мобілізаційної директиви Головнокомандувча ЗС України від 11.10.2024 №21135/дск, з 11.12.2025 р. та призначений на посаду водія 1-ого лісопільного взводу інженернотехнічного забезпечення 2-ї інженерної роти батальйону підтримки (ВОС-790037П),та приступив до виконання обов`язків за посадою з 11.12.2025 р.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що до призову на військову службу під час мобілізації направлений позивач ОСОБА_1 здійснював постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення - своєю тіткою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи і яка не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за нею.

Матір позивача - ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 і єдиним її родичем, сама потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Матір ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідними сестрами. Їх батьками є ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 и та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У відповідності до Довідки МСЕК від 23.06.2019 р. серії 12 ААБ №224324, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з 01.09.2019 р. безстроково загального захворювання, як нездатна до трудової діяльності.

У відповідності до Висновків №472 та №473 від 16.12.2025 р. Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первінної медико-санітарної допомоги №12» Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 має захворювання атеросклеротичний кардіосклероз СН2А, гіпертонічна хвороба 2-стадії, двобічний гонартроз 2-стадія, потребує стороннього догляду та не може здійснювати догляд за сторонньою особою.

Чоловік ОСОБА_3 (батько ОСОБА_1 ) - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно Висновку лікарської комісії Комунального некомерційного закладу «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради за №970 від 17.06.2025 р., хвора ОСОБА_2 , 1966 року народження з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу, встановленої безстроково з 26.06.2019 р., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 , який здійснює постійних догляд за хворою.

У відповідності до Довідок про отримання допомоги, виданих Правобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 31.05.2024 р. за №1377, від 24.12.2025 р. за №1891, повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.01.2026 р., ОСОБА_1 , перебував на обліку у вказаних установах по 30.11.2025 р. та отримував щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

12.01.2026 р. позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України з Рапортом про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», - через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення - своєї тітки ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи і яка не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за нею. Позивач у рапорті повідомив, що його матір ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 , сама потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. А також додав, що продовжувати надалі військову службу не бажає. До рапорту був наданий перелік нотаріально засвідчених документів, що підтверджують родинні зв`язку та здійснення постійного догляду, про які наведено вище.

20.01.2026 р. Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України письмово повідомила про відмову звільнити позивача з військової служби, оскільки відповідно до пп. «г» пункту 2 частини 4, абз. 14 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», обов`язковою умовою для звільнення з військової служби на підставі цей умови є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості або якщо такі члени сім`ї самі потребують необхідного догляду за висновком медично-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Згідно положень підпункту 14.1.263 пункту 14.1 ст. 263 Податкового кодексу України, членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її бабка та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Перебування в споріднених відношення особи з тіткою не охоплює коло осіб першого чи другого ступенів споріднення, що унеможливлює позитивного розгляду рапорту для звільнення.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови звільнити з військової служби за сімейними обставинами позивача, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами другою, третьою та п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Видом військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзац 3 частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частина сьома статті 26 Закону № 2232-XII також визначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відтак, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі за текстом - Положення № 1153/2008).

Згідно з пунктом 260 Положення № 1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Нормами підпункту 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення № 1153/2008.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_8, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У відповідності до приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

12.01.2026 р. позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України з Рапортом про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», - через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення - своєї тітки ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи і яка не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за нею. Позивач у рапорті повідомив, що його матір ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 , сама потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. А також додав, що продовжувати надалі військову службу не бажаю. До рапорту був наданий перелік нотаріально засвідчених документів, що підтверджують родинні зв`язку та здійснення постійного догляду.

Суд зазначає. що згідно із абзацом 2 пункту 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

За приписами пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_8, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з приписами пункту 12.9 Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення, зокрема, за підставами, передбаченими підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

У відповідності до пункту 12.11 Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно пункту 5 додатку №19 до Інструкції №170 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: - копія аркуша бесіди; - копія рапорту військовослужбовця; - копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); - документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.

Отже, чинним законодавством України передбачені підстави для звільнення за сімейними обставинами або з інших поважних причин з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації в особливий період, в той час як такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем відповідними документами.

20.01.2026 р. Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України письмово повідомила про відмову звільнити позивача з військової служби, оскільки відповідно до пп. «г» пункту 2 частини 4, абз. 14 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», обов`язковою умовою для звільнення з військової служби на підставі цей умови є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості або якщо такі члени сім`ї самі потребують необхідного догляду за висновком медично-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров`я. Згідно положень підпункту 14.1.263 пункту 14.1 ст. 263 Податкового кодексу України, членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її бабка та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Перебування в споріднених відношення особи з тіткою не охоплює коло осіб першого чи другого ступенів споріднення, що унеможливлює позитивного розгляду рапорту для звільнення.

При відмові у звільненні позивач з військової служби на підставі «г» пункту 2 частини 4, абз. 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідач послався по положення Податкового кодексу України. Зокрема згідно підпункту 14.1.263 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Тітка до членів сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення не входить.

Так, встановлений законодавцем у частині 4 статті 26 Закону №2232-XII перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах дії воєнного стану на момент виникнення спірних правовідносин є вичерпним.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №140/12873/23, проаналізувавши в цілому підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, зауважив, що законодавець через призму вказаної норми реалізував завдання Закону №2122-IX, в якій виокремив такі підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема:

- у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

- у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Крім того, як вбачається зі змісту частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, вона містить в собі умову його застосування, а саме, відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено переліку осіб, які відносяться до членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду.

Поряд з цим відповідно до пункту першого частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацу 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї»), до кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки.

Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім`ї».

Так, стаття 64 Житлового кодексу до членів сім`ї наймача відносить дружину наймача, їхніх дітей і батьків; членами сім`ї наймача також можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом і ведуть із ним спільне господарство.

Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «член сім`ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння: члени сім`ї - це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім`ї»); члени сім`ї - це особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»); члени сім`ї - це діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством.

Приписами абзацу другого частини першої статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

При цьому, у розумінні вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, дядьки, тітки, племінники та племінниці є членами сім`ї третього ступеня споріднення.

Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зазначено про відсутність правових підстав для задоволення рапорту позивача, оскільки тітка позивача не є членом сім`ї другого ступеня споріднення, що дає підстави для звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини зазначені у абзаці 14 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна