Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №140/6029/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6029/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської Ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської Ради про визнання протиправними дії щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого та позбавлення його статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язання Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської Ради надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням соціального захисту населення Горохівської райдержадміністрації 06.10.2015 року, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивачу ОСОБА_1 , було видане посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, безстроково, серії НОМЕР_1 .

У зв`язку із втратою посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, виданого безстроково, серії НОМЕР_1 , позивач звернувся до Луцької міської ради Департаменту з питань ветеранської політики з проханням видати йому нове посвідчення взамін втраченого.

За результатами розгляду звернення позивача про видачу йому нового посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого, Департамент з питань ветеранської політики відмовив у видачі такого посвідчення та поінформував, що рішенням від 17.02.2026 року, позивача позбавлено статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п.1 ч.2 ст. 7 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

На думку позивача, відповідач неправильно застосував положення статті 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 2 частини другої цієї статті пов`язується із встановленням причинного зв`язку інвалідності з виконанням обов`язків військової служби, а не виключно з отриманням поранення чи захворювання під час безпосередньої участі у бойових діях.

Позивач зазначає, що чинне законодавство не надає відповідачу права довільно переоцінювати висновки військово-лікарських комісій та органів, уповноважених встановлювати групу інвалідності й визначати її причину.

Позивач вважає, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують відповідність його правового статусу критеріям, визначеним пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а тому відмова відповідача є протиправною.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними.

Відповідач указує, що Департаментом соціальної політики Луцької міської ради позивачу було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видано відповідне посвідчення строком дії до 01.11.2025.

Зазначає, що після звернення позивача із заявою про продовження строку дії посвідчення Департаментом з питань ветеранської політики Луцької міської ради проведено перевірку документів, які були підставою для надання відповідного статусу. За результатами перевірки встановлено відсутність у позивача правових підстав для подальшого перебування у статусі особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із чим прийнято рішення про позбавлення його такого статусу.

На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на статтю 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, та зазначає, що формулювання причини інвалідності позивача як такої, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, саме по собі не підтверджує наявності підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 зазначеного Закону.

Відповідач вважає, що положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, на які посилається позивач, не поширюються на військовослужбовців Збройних Сил України.

Крім того, відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, на яку посилається позивач, втратила чинність з 01.01.2025 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.

Також відповідач посилається на абзац третій пункту 17 та пункт 21 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, відповідно до яких місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики уповноважений витребовувати документи, що були підставою для видачі посвідчення ветерана, перевіряти їх на відповідність законодавству та вилучати посвідчення у разі втрати особою права на відповідний статус.

З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У додаткових поясненнях позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Управлінням соціального захисту населення Горохівської райдержадміністрації 06.10.2015 року, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивачу ОСОБА_1 , було видане посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, безстроково, серії НОМЕР_1 .

У зв`язку із втратою посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, виданого безстроково, серії НОМЕР_1 , позивач звернувся до Луцької міської ради Департаменту з питань ветеранської політики з проханням видати йому нове посвідчення взамін втраченого.

За результатами розгляду звернення позивача про видачу йому нового посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого, Департамент з питань ветеранської політики відмовив у видачі такого посвідчення та поінформував, що 17.02.2026 року прийнято рішення про позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п.1 ч.2 ст. 7 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Дана відмова обгрунтована тим, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.07.2019 року Серія 12 ААБ №194221, позивачу встановлена причина інвалідності “поранення, контузія, ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби”. Згідно з витягом ВЛК комісії від 21.05.2015 року, №338 позивачу встановлено причину інвалідності: “травма, поранення, контузія, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби”. Таке формулювання приймає ВЛК згідно пп.“в”, п.21.5 Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року “Про затвердження Положення про військово лікарську експертизу в ЗСУ”, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби.

Відповідно до поданої позивачем довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.07.2015 Серія 12 ААА №138408, причина інвалідності: “поранення, контузія, ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби”;

Дія п.1 ч. 2 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” поширюється на військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок: травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини; травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з: перебуванням на фронті в інші періоди, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Не погодившись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними та таким, що порушують його право на соціальний захист, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі – Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 18 Закону №3551-XII особам, зазначеним у статтях 6-10-1, 16-1 цього Закону, видаються нагрудні знаки та за бажанням - посвідчення ветерана. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 18 Закону №3551-XII е-посвідчення ветерана та посвідчення ветерана мають однакову юридичну силу та використовуються на території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій.

Отже, е-посвідчення ветерана та посвідчення ветерана у паперовій формі є лише засобами підтвердження вже встановленого статусу особи, а не самостійною підставою для його виникнення чи припинення.

Порядок виготовлення та видачі посвідчень ветеранів визначено Порядком видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі – Порядок №302).

Судом встановлено, що Департаментом соціальної політики Луцької міської ради від позивачу надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видано 06.10.2015 посвідчення серії НОМЕР_1 безтермінове.

У зв`язку із втратою посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, виданого безстроково, серії НОМЕР_1 , позивач звернувся до Луцької міської ради Департаменту з питань ветеранської політики з проханням видати йому нове посвідчення взамін втраченого.

Пунктом 17 Порядку встановлено, що якщо посвідчення ветерана стало непридатним, було втрачене або змінилися особисті дані (прізвище, власне ім`я та по батькові (у разі наявності), за заявою (у довільній формі) ветерана війни чи члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (їх законного представника або уповноваженої особи) видається нове посвідчення ветерана у порядку, визначеному пунктами 9 і 10 цього Порядку.

У разі зміни задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або адреси фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявник для одержання нового посвідчення ветерана та/або листів талонів (у разі, коли строк дії попередніх листів талонів закінчився) та/або вклеювання бланка-вкладки до посвідчення ветерана подає до місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики за новим задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за новою адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заяву (у довільній формі) у паперовій формі (шляхом особистого подання або надсилання засобами поштового зв`язку) або в електронній формі (шляхом надсилання її електронної копії на адресу електронної пошти).

Місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики витребовує в органу, який видав відповідне посвідчення ветерана та/або листи талонів та/або вклеїв бланк-вкладку до посвідчення ветерана, документи, що були для цього підставою, та після їх перевірки на відповідність законодавству, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким органом, видає нове посвідчення ветерана та/або лист талонів та/або вклеює бланк-вкладку у посвідчення ветерана.

Аналіз положень Порядку №302 свідчить про чітке розмежування процедур первинного надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, продовження строку дії посвідчення у зв`язку з продовженням строку інвалідності та припинення права на відповідний статус.

Так, пунктом 21 Порядку №302 передбачено, що у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом №3551-XII, посвідчення ветерана, видане їй раніше, вилучається органом, уповноваженим на видачу посвідчень ветерана.

Інформацію про осіб, у яких вилучено посвідчення ветерана, органи, уповноважені на видачу посвідчень ветерана, в одноденний строк з дня прийняття відповідного рішення вносять до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, а в разі відсутності технічної можливості подають таку інформацію Міністерству у справах ветеранів України з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом за формою згідно з додатком 2 до Порядку №302.

Форма інформації, наведена у додатку 2 до Порядку №302, передбачає зазначення, зокрема, найменування органу, який прийняв рішення про позбавлення статусу, дати та номера такого рішення, а також підстав позбавлення статусу.

Наведене свідчить про те, що Порядок №302 пов`язує припинення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни саме з прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення, а не з вчиненням юридично значущої дії без оформлення окремого адміністративного акта.

Відтак суд зазначає, що втрата посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни не є тотожним втраті права на відповідний статус, оскільки чинне законодавство пов`язує припинення такого статусу з наявністю визначених законом підстав та прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення.

Водночас пункт 16 Порядку №302 не передбачає повторної перевірки підстав первинного надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни під час вирішення питання про видачу нового посвідчення у зв`язку із його втратою.

Отже, у разі розгляду заяви позивача щодо видачі нового посвідчення, у зв`язку із його втратою, відповідач був зобов`язаний діяти відповідно до пункту 17 Порядку №302, а саме видати нове посвідчення ветерана у порядку, визначеному пунктами 9 і 10 цього Порядку.

Натомість відповідач, розглядаючи заяву позивача про видачу нового посвідчення, у зв`язку із його втратою, фактично здійснив повторну оцінку документів, які були підставою для первинного надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, та дійшов висновку про відсутність у позивача права на такий статус.

При цьому у листі від 18.02.2026 №42-27/3385/2026 відповідач зазначив, що 17.02.2026 прийнято рішення про позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас, матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем окремого рішення з цього приводу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX “Про адміністративну процедуру” адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Позбавлення особи статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є припиненням дії раніше прийнятого сприятливого адміністративного акта та впливає на реалізацію прав і гарантій, передбачених Законом №3551-XII.

Відсутність у Порядку №302 затвердженої форми рішення про позбавлення особи відповідного статусу не звільняє відповідача від обов`язку дотримуватися визначеної законом адміністративної процедури та належним чином оформити результати розгляду питання щодо припинення дії раніше прийнятого сприятливого адміністративного акта.

Крім того, як зазначалося судом вище, пунктом 21 Порядку № 302 передбачено, що у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом №3551-XII, посвідчення ветерана, видане їй раніше, вилучається органом, уповноваженим на видачу посвідчень ветерана.

Інформацію про осіб, у яких вилучено посвідчення ветерана, органи, уповноважені на видачу посвідчень ветерана, в одноденний строк з дня прийняття відповідного рішення вносять до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, а в разі відсутності технічної можливості подають таку інформацію Міністерству у справах ветеранів України з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом за формою згідно з додатком 2 до Порядку №302.

Форма інформації, наведена у додатку 2 до Порядку № 302, передбачає зазначення, зокрема, найменування органу, який прийняв рішення про позбавлення статусу, дати та номера такого рішення, а також підстав позбавлення статусу.

Наведене свідчить про те, що Порядок №302 пов`язує припинення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни саме з прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення, а не з вчиненням юридично значущої дії без оформлення окремого адміністративного акта.

Крім того, відповідно до пункту 22 Порядку №302 відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, припинення дії, виконання адміністративних актів, передбачені цим Порядком, регулюються Законом України “Про адміністративну процедуру”.

Отже, питання припинення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та вилучення посвідчення ветерана повинні вирішуватися з дотриманням вимог зазначеного Закону, зокрема щодо належного оформлення адміністративного акта, його мотивування та доведення до відома особи, стосовно якої такий акт приймається.

Разом із тим предметом спору у цій справі є правомірність відмови у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із його втратою. Обставини щодо дотримання відповідачем процедури припинення відповідного статусу підлягають оцінці судом виключно в тій мірі, в якій вони впливають на вирішення спору щодо правомірності оскаржуваної відмови.

Оскільки доказів прийняття окремого рішення про припинення дії раніше наданого позивачу статусу відповідачем не надано, суд виходить із того, що на момент звернення позивача із заявою про видачу нового посвідчення, у зв`язку із його втратою, статус особи з інвалідністю внаслідок війни залишався чинним.

Відтак, суд зазначає, що повторно видача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із його втратою, не є тотожним втраті права на відповідний статус, оскільки чинне законодавство пов`язує припинення такого статусу з наявністю визначених законом підстав та прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення.

Водночас пункт 16 Порядку №302 не передбачає повторної перевірки підстав первинного надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни під час видачі нового посвідчення, попередньо виданого безтерміново, у зв`язку із його втратою.

Отже, відповідач був зобов`язаний діяти відповідно до пункту 16 Порядку №302, а саме видати нове посвідчення ветерана у порядку, визначеному пунктами 9 і 10 цього Порядку

Натомість, під час розгляду заяви позивача про видачу посвідчення, у зв`язку із його втратою, відповідач фактично здійснив повторну оцінку документів, які були підставою для первинного надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, та дійшов висновку про відсутність у нього права на такий статус.

У разі наявності сумнівів щодо правомірності первинного надання особі відповідного статусу або виникнення підстав для його припинення відповідач повинен діяти в межах процедури, визначеної Законом №3551-XII, Порядком №302 та Законом України “Про адміністративну процедуру”.

Однак, доказів дотримання відповідачем такої процедури матеріали справи не містять.

Отже, підстави для застосування пункту 17 Порядку №302 та повторної перевірки документів, які були підставою для первинного надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у відповідача були відсутні.

З огляду на те, що позивачу раніше було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни, який на момент звернення із заявою про повторну видачу посвідчення, у зв`язку із його втратою, не був припинений у встановленому законом порядку, належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого та зобов`язання Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської Ради видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності відмови у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого, викладеної у листі від 18.02.2026 №42-27/3385/2026.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмови відповідача у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого та зобов`язання видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого, як ефективного способу захисту порушеного права позивача.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого.

Зобов`язати Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни взамін втраченого.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Тимошенка Сергія, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 45736155).

Суддя Ю.Ю. Сорока