Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №120/1903/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 вересня 2026 р. Справа № 120/1903/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М,, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Міністерство оборони України протиправно не розглянуло його звернення по суті, а натомість направило відповідну скаргу для розгляду до військової частини НОМЕР_1 .

17.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.02.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано позивачу строк для усунення зазначеного недоліку.

23.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.03.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява позивача про стягнення судового збору з відповідача.

17.07.2026 до суду надійшов відзив Міністерства оборони України, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач зазначає, що звернення позивача від 21.10.2025 №ТИ-19379147, яке надійшло через державну установу «Урядовий контактний центр», було належним чином зареєстроване Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України і направлене компетентним органам військового управління.

Так, за дорученням Державного секретаря Міністерства оборони України звернення було направлене до Головного управління захисту прав військовослужбовців та Генерального штабу Збройних Сил України для організації його розгляду й надання відповіді заявнику. Надалі виконавцем звернення визначено військову частину НОМЕР_1 , оскільки порушені позивачем питання стосувалися нарахування та виплати йому грошового забезпечення.

Посилаючись на положення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відповідач зауважує, що розрахунок і виплата грошового забезпечення здійснюються за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні на підставі наказів командира військової частини. З огляду на це Міністерство оборони України вважає військову частину НОМЕР_1 компетентним органом для перевірки обставин, викладених у зверненні, та надання відповіді позивачу.

Відповідач також указує, що за результатами розгляду звернення військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було надано письмову відповідь, а тому твердження про нерозгляд його звернення не відповідають фактичним обставинам справи.

Окремо Міністерство оборони України заперечує проти вимоги про проведення службового розслідування, зазначаючи, що вирішення питання про його призначення належить до дискреційних повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень, у здійснення яких адміністративний суд не вправі втручатися.

З огляду на викладене відповідач вважає, що діяв у межах наданих повноважень та забезпечив розгляд звернення позивача компетентним органом, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю

20.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. У якій позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та дослідивши надані докази у їх сукупності, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

21.10.2025 позивач через вебсайт державної установи «Урядовий контактний центр» звернувся до Міністра оборони України зі зверненням, яке зареєстроване за №ТИ-19379147.

Зі змісту реєстраційної картки звернення вбачається, що воно визначене позивачем як скарга на бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та командування військової частина НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення та порушення строків розгляду попередніх звернень.

У скарзі позивач повідомив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , упродовж 2022–2025 років перебував у полоні та після звільнення проходить реабілітацію. Також указав, що з 24.02.2022 йому не виплачується належне грошове забезпечення, а попередні звернення до командування військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України не призвели до вирішення порушеного питання.

У зв`язку із цим позивач просив Міністерство оборони України:

- вжити невідкладних заходів контролю щодо бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та командування військової частини НОМЕР_1 ;

- забезпечити проведення службової перевірки фактів невиплати грошового забезпечення та порушення строків розгляду звернень;

- надати правову оцінку діям або бездіяльності посадових осіб, відповідальних за порушення його прав;

- ужити відповідних заходів реагування;

- письмово повідомити про результати розгляду скарги та проведеної перевірки.

22.10.2025 державна установа «Урядовий контактний центр» направила зазначене звернення для розгляду Міністерству оборони України.

Як убачається з матеріалів опрацювання звернення, Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України за дорученням Державного секретаря Міністерства оборони України його направлено до Головного управління захисту прав військовослужбовців та Генерального штабу Збройних Сил України для організації розгляду і надання відповіді заявнику.

Надалі звернення позивача направлялося між відповідними органами військового управління, зокрема через Генеральний штаб Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та військову частину НОМЕР_3 , після чого остаточним виконавцем визначено військову частину НОМЕР_1 .

При цьому зі змісту наявних у матеріалах справи резолюцій убачається, що вони містять доручення організувати розгляд звернення, опрацювати його та надати відповідь заявнику.

За результатами розгляду звернення командиром військової частини НОМЕР_1 позивачу надано письмову відповідь, у якій повідомлено, що військовою частиною розглянуто його звернення від 21.10.2025, подане через вебсайт Урядового контактного центру, щодо вжиття заходів контролю стосовно бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та командування.

Не погоджуючись із направленням скарги до військової частини НОМЕР_1 та вважаючи, що Міністерство оборони України не забезпечило її розгляд по суті, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Основного Закону України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини та свобод 1950 року, ратифіковану Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За визначенням, скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно норм ч. 1 ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом установлено, що у зверненні від 21.10.2025 №ТИ-19379147 позивач порушував питання щодо бездіяльності як Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, так і командування військової частини НОМЕР_1 . Водночас остаточним виконавцем цього звернення визначено військову частину НОМЕР_1 , командування якої було одним із суб`єктів, дії та бездіяльність яких оскаржувалися позивачем.

У вказаній відповіді зазначено про відсутність підстав для вжиття невідкладних заходів контролю щодо бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та командування.

Разом із тим зазначена відповідь не містить відомостей про проведення службової перевірки, дослідження обставин невиплати позивачу грошового забезпечення, оцінку дотримання строків розгляду його попередніх звернень або правову оцінку діям чи бездіяльності посадових осіб Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та командування військової частини НОМЕР_1 .

Водночас сам факт направлення Міністерством оборони України скарги позивача для опрацювання до військової частини НОМЕР_1 не свідчить про належне виконання відповідачем обов`язку щодо її розгляду. Міністерство оборони України, визначивши виконавця звернення, не забезпечило належного контролю за повнотою та об`єктивністю його розгляду, а також за наданням позивачу обґрунтованої відповіді по суті всіх порушених ним питань.

Надана військовою частиною НОМЕР_1 відповідь містить лише загальний висновок про відсутність підстав для вжиття заходів контролю, однак не містить оцінки доводів позивача щодо бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, причин невиплати грошового забезпечення, порушення строків розгляду попередніх звернень та необхідності проведення відповідної перевірки. Відтак така відповідь, на переконання суду, не може вважатися належним розглядом звернення відповідно до вимог Закону №393/96-ВР.

Матеріали справи також не містять окремого рішення Міністерства оборони України, прийнятого за результатами розгляду звернення позивача від 21.10.2025 №ТИ-19379147, у якому було б викладено висновки щодо кожного з порушених у ньому питань.

За таких обставин формальне направлення скарги іншому органу без забезпечення її повного, всебічного та об`єктивного розгляду не звільняє Міністерство оборони України від виконання покладених на нього обов`язків. Тому суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду по суті звернення позивача від 21.10.2025 №ТИ-19379147, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

У постанові від 29.11.2021 у справі № 120/1727/20-а Верховний Суд сформував правовий висновок, що не можна розуміти звернення як скаргу лише за назвою, присвоєною заявником; скарга у свою чергу має відповідати певним критеріям у силу вимог частини четвертої статті 3 та статті 4 Закону України «Про звернення громадян». За приписами Закону України «Про звернення громадян» необхідною передумовою звернення до відповідного органу зі скаргою є порушення права та/або законного інтересу громадянина, а сама скарга має містити вказівку на конкретне порушення права/інтересу та рішення, дію/бездіяльність, яким/якими таке право/інтерес скаржника порушене, а також вимогу про поновлення такого порушеного права/інтересу.

Відповідно до частин першої, третьої і четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Наведена заборона має імперативний характер та не залежить від наявності у відповідного органу повноважень щодо вирішення окремих питань, порушених у зверненні. Відтак та обставина, що військова частина НОМЕР_1 здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, не надавала правових підстав для направлення їй скарги в частині оскарження бездіяльності її командування.

За таких обставин суд доходить висновку, що направлення звернення позивача для остаточного розгляду військовій частині НОМЕР_1 не відповідало вимогам частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Ураховуючи встановлене порушення процедури розгляду скарги, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.10.2025 №ТИ-19379147 з урахуванням висновків суду та вимог Закону України «Про звернення громадян».

Водночас суд не може наперед визначати зміст рішення, яке має бути прийняте за результатами повторного розгляду, оскільки відповідна оцінка належить до компетенції Міністерства оборони України.

Вимога про зобов`язання Міністерства оборони України провести службове розслідування щодо обставин передачі звернення до військової частини НОМЕР_1 , установити відповідальних посадових осіб та повідомити про результати такого розслідування задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Разом з тим, призначення службового розслідування, визначення його предмета, складу комісії та кола осіб, дії яких підлягають перевірці, належать до внутрішніх організаційно-розпорядчих повноважень відповідного органу військового управління.

Крім того, належне поновлення права позивача забезпечується зобов`язанням Міністерства оборони України повторно розглянути його звернення. Під час такого розгляду відповідач не позбавлений можливості самостійно вирішити питання про необхідність проведення службової перевірки чи службового розслідування. Відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо незабезпечення належного розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 21.10.2025 №ТИ-19379147 та надання повної, об`єктивної й обґрунтованої відповіді на порушені у ньому питання.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 21.10.2025 №ТИ-19379147 для остаточного розгляду військовій частині НОМЕР_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.10.2025 №ТИ-19379147 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та вимог Закону України «Про звернення громадян».

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 709,97 грн. (сімсот дев`ять гривень дев`яносто сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Міністерство оборони України (просп. Повітряних сил, 6, м. Київ, ЄДРПОУ 00034022)

Рішення суду сформовано: 11.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна