Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №947/5559/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/5559/26

Провадження № 2-о/947/147/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

присяжні Якимів Р.Б.,

Красностанової Н.Е.

при секретарі Швидкої В.М., Матвієвої А.В.,

за участі:

- заявника – ОСОБА_1 ,

- представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі в порядку окремого провадження справу за заявою

ОСОБА_1 ,

за участі заінтересованих осіб:

ОСОБА_3 ,

Міністерства оборони України,

про визнання фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій останній, з урахуванням заяви в новій редакції поданій в порядку усунення недоліків, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, просить суд оголосити померлою фізичну особу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Відділом внутрішніх справ Ленінського райвиконкому м.Миколаєва.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що він - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 листопада 1981 року по 24 квітня 1999 року, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 1993 року у справі №2-648.

За час перебування у шлюбі, в них, за доводами заявника народилась спільна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, як вказує заявник, після народження сина, ОСОБА_4 зникла, не повернувшись до свого місця проживання (реєстрації).

Як зазначає заявник, відповідно до довідки Відділу внутрішніх справ Жовтневого району Миколаївської області від 19 січня 1994 року №46/410, ОСОБА_4 було оголошено у розшук як безвісно відсутню.

Надалі, за його зверненням, рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 28 листопада 1995 року у справі №2-1662/1995, ОСОБА_4 була визнана безвісно відсутньою.

Як вказує заявник, будь-які відомості щодо ОСОБА_4 відсутні, за наслідком чого заявник вважає наявними підстави для оголошення ОСОБА_4 померлою.

Щодо мети встановлення відповідного факту, заявник посилається на те, що після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України, його син та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 виконував конституційний обов`язок щодо захисту вітчизни шляхом проходження військової служби у складі Військової частини НОМЕР_2 .

Однак, 30.10.2025 року його та ОСОБА_4 син - ОСОБА_5 зник безвісті в ході виконання бойового завдання, що підтверджено сповіщенням №12421 від 09 листопада 2025 року сім`ї захопленого у полон, або заручником, інтернованого у нейтральних держав або зниклого безвісті військовослужбовця.

Як посилається заявник, листом від 12 листопада 2025 року за вих. №15106 Військова частина НОМЕР_2 повідомила про направлення сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, вказаним листом було повідомлено про те, що місцезнаходження ОСОБА_5 командуванню військової частини невідоме.

За наслідком чого, як вказує заявник, з моменту зникнення безвісти ОСОБА_5 - у заявника виникло право на отримання відповідної частини (відсотка) його грошового забезпечення, як передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. №884.

Поряд з цим, як вказує заявник, відповідна виплата грошового забезпечення здійснюється, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону, рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).

У зв`язку з чим, як зазначає заявник, право на отримання рівної частки від 50 відсотків грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_5 , в такому разі буде мати він, дружина ОСОБА_5 – ОСОБА_3 , та мати ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , яка в свою чергу зникла безвісти, а відповідний статус не впливає на не врахування її під час розподілу сум грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_5 .

За наслідком чого, як зазначає заявник, статус ОСОБА_4 , як померлої, має значення на визначення розміру його частки від 50 відсотків грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_5 , одночасно приймаючи, що статус безвісно відсутньої не виключає її з переліку осіб під час розподілу відповідного грошового забезпечення.

Відповідні обставини стали підставою для звернення до суду з даною заявою.

У відповідності до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, попереднього відбору присяжних, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В. та за участю попередньо відібраних двох присяжних: Якимів Р.Б., Красностанової Н.Е.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 09.02.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху.

18.02.2026 року на виконання ухвали суду представником заявника надано заяву про усунення недоліків в якій в якості заінтересованих осіб визначено: ОСОБА_3 та Міністерство оборони України.

Дослідивши подані до суду документи, суддею було встановлено, що заява подана з додержанням вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України, заявником виконані вимоги ухвали суду від 09.02.2026 року, підстави для залишення заяви без руху або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.

У відповідності до ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з отриманої судом відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, справа підсудна Київському районному суду міста Одеси.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 23.02.2026 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено проведення розгляду справи в порядку окремого провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

04.03.2026 року до суду від представника заінтересованої особи – Міністерства оборони України надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи – Військову частину НОМЕР_2 та розгляд справи за відсутності представника Міністерства оборони України.

30.03.2026 року до суду також надійшла заява від представника Міністерства оборони України про розгляд справи за його відсутності.

31.03.2026 року судом у судовому засіданні за наслідком розгляду клопотання представника заінтересованої особи – Міністерства оборони України про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи – Військову частину НОМЕР_2 , було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, яким у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Також, 26.02.2026 року до суду від заявника надійшло клопотання про витребування доказів.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 06.04.2026 року судом постановлено ухвалу, якою зазначене клопотання задоволено та витребувано з Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) письмові дані з усіх державних реєстрів, що містять дані про акти цивільного стану, та до яких має у встановленому законодавством України порядку доступ відповідний відділ, щодо кола осіб, які є родичами (усіх ступенів споріднення) до особи ОСОБА_4 (дані про особу: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; паспорт громадянина СССР, Україна, серії НОМЕР_1 , виданий 03.12.1981 року Відділом внутрішніх справ ленінського райвиконкому м. Миколаєва).

На виконання вказаної ухвали суду, до суду 07.05.2026 року надійшла відповідь з Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

07.05.2026 року та 20.05.2026 року до суду від представника заявника надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28.11.1995 року у справі №2-1662 1995р., які задоволені судом у судовому засіданні 01.09.2026 року та приєднано надані до суду докази до матеріалів справи.

До судового засідання призначеного 01.09.2026 року з`явився заявник ОСОБА_1 та його представник – адвокат Розенбойм Ю.О.

Заінтересовані особи у справі до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Від представника міністерства оборони України в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника останнього.

Заінтересована особа – ОСОБА_3 про причини неявки суд не повідомила.

Підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 223 ЦПК України судом не встановлено.

Приймаючи викладене, з урахуванням думки заявника, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 01.09.2026 року за відсутності заінтересованих осіб.

Також, у судовому засіданні 01.09.2026 року заявником було частково підтримано викладену у заяві вимогу про допит свідків в частині лише свідка – ОСОБА_6 .

Судом в судовому засіданні 01.09.2026 року було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, якою вказану заяву ОСОБА_1 частково задоволено у підтриманій частині та ухвалено допитати в якості свідка - ОСОБА_6 .

Приймаючи явку свідка до судового засідання, судом було проведено допит свідка - ОСОБА_6

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 11.09.2026 року о 14 год. 30 хв.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, сторони повідомлялись належним чином.

Заслухавши заявника та його представника, допитавши свідка, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши оцінку усім доказам по справі та кожному доказу окремо, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає заяву підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 14.11.1981 року Ленінським відділом РАЦСу м. Миколаєва був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що було складено актовий запис №779.

У період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, в останніх народилась спільна дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 30.06.1982 року р.в. РАЦС м. Миколаєва складено актовий запис №2967, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , в якому наявні інформація про батьків дитини: батько – ОСОБА_1 , матір – ОСОБА_4 .

Вказаний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.03.1993 року у справі №2-648.

У відповідності до паспорту громадянина союзу радянських соціалістичних республік серії НОМЕР_4 , виданого 03.12.1981 року Відділом внутрішніх справ Ленінського райвиконкому м. Миколаєва, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Сарканд Талди-Курганської області.

Відповідна копія паспорту містить відбитки штемпелів відповідних державних органів здійснених за наслідком: проведеної державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_1 14.11.1981 року; проведеної державної реєстрації розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , що мало місце 21.04.1993 року, актовий запис №346; держвної реєстрації народження у ОСОБА_4 сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстрацію місця проживання, останнє яке починаючи з 1985 року значиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до поданої до суду копії довідки Внутрішніх справ Жовтневого району Миколаївської області від 19.01.1994 року, яка видана ОСОБА_1 , підтверджено, що ОСОБА_4 , 1958 року народження, перебуває у розшуку як безвісти відсутня.

Як вбачається в подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва про визнання ОСОБА_4 , 1958 року народження, безвісно відсутньою (справа №2-1662 1995).

За наслідком розгляду вказаної справи №2-1662 1995, 28.11.1995 року Ленінським районним судом міста Миколаєва ухвалено рішення, яким визнано безвісно відсутньою ОСОБА_4 , 1958 року народження, уродженку міста Сарканд, Толди-Курчинської області, Казахстан.

Вказаним рішення суду встановлено, що факт відсутності відомостей про місцезнаходження ОСОБА_4 за місцем її постійного проживання в м. Миколаєві на протязі більш одного року підтверджується зібраними у справі доказами. Так свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , показали, що з кінця грудня 1993 року ОСОБА_4 за місцем проживання не бачили, де вона не знають, від ОСОБА_1 їм відомо, що ОСОБА_4 розшукував ОУР Жовтневого РОНГУ Миколаївської обл., проте відомостей про місце її перебування немає. Згідно з повідомленням Жовтневого РОНГУ Миколаївської області від 16 листопада 1995 року щодо зниклої безвісти ОСОБА_4 заведено РД №1594001 від 30 грудня 1993 року, за цей період проводились численні розшукові заходи, проте розшук ОСОБА_4 . Позитивних результатів не дав. Дані про місце її перебування після грудня 1993 відсутні. З акту ЖЕУ-19 Ленінського району м.Миколаєва від 9.11.95р. вбачається, що ОСОБА_4 у кв. АДРЕСА_3 не проживає, згідно з довідкою Жовтневого РОНГУ вих. 46/410 від 19.01.94 року знаходиться в розшуку, як зникла безвісти. Зі пояснення батьків ОСОБА_4 відібраних інспектором ОУР Жовтневого РВ УМВС Фоменко Л.М. та ОСОБА_9 , які проживають у с. Миколаївське, Жовтневого району, Миколаївської області /радгосп "Піонер"/, що ОСОБА_4 проживала разом із чоловіком та сином у АДРЕСА_2 . Весь грудень 1993 року вона мешкала з ними у с.Миколаївське. 30 грудня 1993 року вона пішла в аптеку і з того часу її ніхто не бачив, де вона перебуває вони не знають.

Вказане рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28.11.1995 року у справі №2-1662 1995 набрало законної сили 09.12.1995 року, належним чином завірена копія якого надана Інгульским районним судом міста Миколаєва та було надіслана на ім`я представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Розенбойма Ю.О. супровідним листом №01-12/107/2026 від 06.04.2026 року.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У відповідності до отриманої судом, на виконання ухвали суду від 06.04.2026 року щодо витребування інформації про коло осіб, які є родичами (усіх ступенів споріднення) до особи ОСОБА_4 (дані про особу: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; паспорт громадянина СССР, Україна, серії НОМЕР_1 , виданий 03.12.1981 року Відділом внутрішніх справ ленінського райвиконкому м. Миколаєва), відповіді з Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.04.2026 року за №1234/22.22-20 вбачається, що за результатами перевірки Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено наявність відомостей щодо ОСОБА_4 , актовий запис про державну реєстрацію шлюбу №779 від 14.11.1982 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , складений Ленінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), реєстраційний номер у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян № 00030739921, також актовий запис про державну реєстрацію розірвання шлюбу №346 від 21.04.1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , складений Ленінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), реєстраційний номер у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян №00036755907.

Судом враховується, що у відповідності до отриманої судом відповіді №2319517 від 09.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається відсутність будь-якої наявної інформації з приводу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що на ім`я заявника – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 05.08.2001 року Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , в якому на аркуші 10 наявний запис про реєстрацію 29.04.2006 року шлюб з громадянкою ОСОБА_6 .

Так, в судовому засіданні 01.09.2026 року судом було допитано в якості свідка – ОСОБА_6 , яка надала свідчення, що є дружиною заявника – ОСОБА_1 , з яким перебуває у шлюбі з 2006 року, однак знайома і фактично вони проживають однією сім`єю з вересня 1996 року. Свідок надала свідчення, що на момент її знайомства з ОСОБА_1 , його родина складалась з сина – ОСОБА_10 , який проживав з ОСОБА_1 та батька ОСОБА_1 . Свідок зазначила, що їй було відомо, що колишня дружина заявника ОСОБА_1 зникла безвісти, однак на тему матері з сином ОСОБА_1 – ОСОБА_10 , вона – свідок ніколи не спілкувалась. Свідок надала свідчення, що після укладення сином ОСОБА_1 – ОСОБА_10 шлюбу, він разом зі своєю дружиною намагався розшукати свою матір. Свідок також надала свідчення, що ніколи не бачила ОСОБА_4 .

Статтею 90 ЦПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Досліджуючи отримані свідчення свідків за наслідком їх допиту, суд вважає відсутніми підстави для ставлення їх під сумнів, а також відсутність сумнівів у їх достовірності, правдивості фактів повідомлених свідками, приймаючи, що дані свідчення узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Здійснюючи оцінку правовідносин у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно з ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Статтею 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. (ч.1 ст. 308 ЦПК України).

Статтею 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 дійшла висновку, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 21 ЦК (1502-06), на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Відповідно до статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Згідно з частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Приймаючи вищевикладене в цілому, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та неупередженому дослідженні наявних у справі доказів, одночасно приймаючи відсутність будь-яких відомостей у тому числі про місце перебування щодо ОСОБА_4 , яка визнана безвісно відсутньою на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28.11.1995 року у справі №2-1662 1995, яке набрало законної сили 09.12.1995 року, тобто більше ніж 30 років, суд вважає заяву обґрунтованою та наявними підстави для оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Сарканд Талди-Курганської області, померлою, з дня набрання рішенням законної сили.

Одночасно суд зазначає, що в рамках розгляду даної справи, судом не встановлено наявність спору про право.

Щодо мети звернення заявника до суду з даною заявою про оголошення ОСОБА_4 померлою, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 06.10.2007 року ОСОБА_5 починаючи з 06.10.2007 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_11 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_12 », зареєстрованому Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області.

У відповідності до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 02.12.2025 року за вих. №17022 вбачається, що ОСОБА_5 , сержант, проходив війську службу у складі Військової частини НОМЕР_2 , та у період з 13.05.2025 року по 21.09.2025 року, з 26.09.2025 року по 10.10.2025 року, з 13.10.2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно зі сповіщенням №12421 сім`ї захопленого у полон або заручником, інтернованого у нейтральних держав або зниклого безвісти військовослужбовця від 09.11.2025 року за вих. №12421, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_7 на ім`я дружини ОСОБА_5 – ОСОБА_3 , повідомлено, що сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-номер обслуги 2 штурмового відділення штурмового 2 взводу 4 штурмової роти НОМЕР_7 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , відданий Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обоязок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 30.10.2025 року в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Добропілля, Пологівського району, Запорізької області.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Механізм виплати грошового забезпечення урегульовано Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим Постановою КМУ від 30.11.2016 року № 884 (далі - Порядок № 884).

Відповідно до п. 3 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Згідно з п. 4 вказаного Порядку, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

У пункті 5 вказаного Порядку врегульовано, що виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно; військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

За положеннями пункту 6 Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Отже, з поданих до суду документів вбачається підтвердженими доводи заявника, що оголошення ОСОБА_4 , як матері ОСОБА_5 , померлою, впливає на права заявника під час розрахунку розміру частки грошового забезпечення ОСОБА_5 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», на отримання якої, за доводами заявника, він має намір звернутись для отримання, за наслідком отриманої інформації щодо зниклого безвісти сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалюючи рішення суду, судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд роз`яснює, що у відповідності до статті 309 ЦПК України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою. Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 263-265, 268, 305-308, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних сил, 6) про визнання фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Сарканд Талди-Курганської області, Казахстан, померлою, із дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11.09.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко

Присяжні