Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №173/357/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6170/26 Справа № 173/357/25 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря: Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 18.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23402-04/2024, за умовами якого відповідачу надано фінансовий кредит у розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. 29.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29072024, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 . Відповідно Реєстру боржників від 29.04.2024 року до Договору факторингу №29042024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 29357,71 грн., із яких: 8 967,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 390,71 грн. - сума заборгованості за відсотками. Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №29042024 у розмірі 29357,71 грн., а також суму судових витрат (а.с. 3-5).

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №23402-04/2024 від 18.04.2024 року у розмірі 29 357,71 грн., з яких: 8 967,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 390,71 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.27-32).

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с. 72-73).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Денисов М.С., посилаючись на незаконність на необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, а також стягнути судові витрати.

Доводами апеляційної скарги наведено, що представник відповідача позовну заяву з додатками не отримував, клопотання про відсутність матеріалів у електронній справі та про надіслання адвокату копії позовної заяви з усіма додатками на електронну пошту судом проігноровано та не надано можливості ознайомитись з позовними матеріалами. Тому відповідачка була позбавлена можливості подати відзив на позов, надати заперечення, заявити клопотання про витребування доказів та взяти участь у розгляді справи по суті. Вважає, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору та фактичного перерахування кредитних коштів, відсутній детальний розрахунок заборгованості з формулою, щоденною ставкою та періодами нарахування. Окрім того зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що нарахування відсотків відбулось з порушенням встановлених законом обмежень максимальної процентної ставки (а.с. 119-120).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення через те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та не спростовують правильності висновків суду. Зазначає, що кредитний договір в судовому порядку не розірваний, недійсним не визнаний, а тому діє презумпція правомірності правочину.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем додатково долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором 23402-04/2024 від 18.04.2024 року та лист ТОВ «УПР» від 20.05.2026 року за вих. №3426-260520123739 щодо успішного перерахування коштів на платіжну карту ОСОБА_1 (а.с. 142-150).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23402-04/2024, за умовами якого відповідачу надано фінансовий кредит у розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 6-8, 9, 10-11).

ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало своє зобов`язання за договором про надання кредиту та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 20.05.2026 року за вих. №3426-260520123739 (а.с. 155).

29.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29072024, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 (а.с. 12-13).

Це підтверджується копією акта прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу від 27.11.2024 року № 27112024/2 (а. с. 14), копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 27.11.2024 року № 27112024/2 (а. с. 15).

Відповідно Реєстру боржників від 29.04.2024 року до Договору факторингу №29042024 та розрахунку заборгованості за кредитним договором №23402-04/2024 від 18.04.2024 року за період з 29.07.2024 року по 31.12.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 29357,71 грн., із яких: 8 967,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 390,71 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).

Окрім того, до відзиву на апеляційну скаргу долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором №23402-04/2024 від 18.04.2024 року за період з 18.04.2024 року по 29.07.2024 року, сформований ТОВ «Стар Файненс Груп» (а.с. 153-154).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи із відповідачки заборгованість, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором.

З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином судом встановлено, що укладений кредитний договір відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, з висновком суду першої інстанції щодо нарахування відсотків за користування кредитом, колегія суддів не може погодитись в повній мірі.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 року), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп 6 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Судом встановлено, що 18.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23402-04/2024, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 9 500,00 грн зі строком кредитування - 100 календарних днів (до 26.07.2024 року) (п. 2.1 договору), процентною ставкою – 2,50% в день (п. 1.4.1 договору). Строк договору є рівним строку кредитування.

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складає 33 250,00 грн, який також підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатору W0656.

ТОВ «Стар Файненс Груп» надало ОСОБА_1 грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку відповідачки, яку вона вказала у особистому кабінеті.

З розрахунку заборгованості за договором №23402-04/2024 від 18.04.2024 року вбачається, що остання станом на 29.07.2024 року становила 29 357,71 грн, яка складається з наступного: 8 967,00 грн — тіло кредиту; 20 390,71 грн – прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Перевіряючи наведений позивачем розрахунок, апеляційним судом встановлено наступне.

За умовами кредитного договору сторони передбачили денну відсоткову ставку 2,5% на протязі всього строку кредитування, що визначено у п.1.4.1 цього договору.

Керуючись вимогами закону, апеляційний суд, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, відмічає наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідачка отримала кредитні кошти 18.04.2024 року.

Отже, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» денна ставка відсотків має бути не більше 2,5% за період з 25 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, однак, починаючи з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - денна ставка має становити не більше 1,5%

Отже, за період з 18.04.2024 року по 21.04.2026 року розмір відсотків не міг перевищувати 950 грн. (9 500,00 грн. х 2,5% = 237,50 грн; 4 дні х 237,50 грн. = 950 грн.). Зважаючи, що з 20.04.2026 року було зменшено тіло кредиту до 8 967,00 грн., з 18.04.2024 року по 19.04.2026 року розмір відсотків становить 475,00 грн. (9 500,00 грн. х 2,5% = 237,50 грн; 2 дні х 237,50 грн. = 475,00 грн.), з 20.04.2024 року по 21.04.2026 року розмір відсотків становить 448,35 грн. (8 967,00 грн. х 2,5% = 224,18 грн; 2 дні х 224,18 грн. = 448,36 грн.), з 22 квітня 2024 року по 29 липня 2024 року розмір процентів становить 12 912,96 грн. ( 8 967,00 грн. х 1,5% = 134,51 грн; 96 днів х 134,51 грн. = 12 912,96 грн).

Усього, заборгованості по відсоткам, з урахуванням законодавчих обмежень та нікчемності положень договору, згідно з якими позивач нараховував більший розмір відсотків, складає 13 836,32 грн ( 475,00 грн + 448,36 грн +12 912,96 грн).

Враховуючи, що згідно долученого до апеляційної скарги розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою тако.ж здійснено оплату по відсоткам у розмірі 2 067,15 грн., зазначена сума підлягає вирахуванню з загального розміру нарахованої заборгованості зі сплати відсотків, тому, з урахуванням приписів статті 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного процесу апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 10 845,81 грн. (12 912,96 грн - 2 067,15 грн. = 10 845,81 грн.) є обґрунтованими.

Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довела відсутність заборгованості.

А тому справедливим буде стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №23402-04/2024 від 18.04.2024 року у розмірі 19 812,81 грн., з яких: 8967,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 845,81 грн. - сума заборгованості за відсотками, а тому рішення суду першої інстанції треба змінити у відповідній частині.

Довід апеляційної скарги про не ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи, апеляційний суд відхиляє як необґрунтований, оскільки представник відповідача зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», був обізнаний про постановлення ухвали про відкриття провадження та дати судових засідань, мав можливість ознайомитись з матеріалами справи в приміщенні суду, окрім того, судові засідання регулярно відкладались для можливості ознайомлення відповідача з матеріалами справи, також у відповідності до положень ч. 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не заслуговують на увагу та спростовуються доказами наявними в матеріалах цивільної справи.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні..

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також, слід змінити рішення в частині стягнення розміру судового збору, з 3 028,00 грн. до 2 043,57 грн.

В іншій оскарженій частині рішення суду, має бути залишено без змін.

На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідачки слід стягнути судовий збір, за подання апеляційної скарги у розмірі 1 181,31 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року - змінити.

Зменшити стягнуту суму з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №23402-04/2024 від 18.04.2024 року з 29 357,00 грн., до 19 812,81 грн., з яких: 8967,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 845,81 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Змінити рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зменшивши його з 2 422,40 грн. до 2 043,57 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 181,31 грн.

В іншій оскарженій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Судді: