Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №201/8967/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6968/26 Справа № 201/8967/25 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Адміністрація соборного району Дніпровської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 30 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою заінтересована особа: Адміністрація соборного району Дніпровської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. В обґрунтування вимог заявник посилався на те, що дитина від попереднього шлюбу заявника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом здоров`я потребує постійного догляду, оскільки перебуває на психіатричному обліку за результатами проведеного психіатричного огляду. У зв`язку з викладеним просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 її опікуном (а.с.1-5).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 30 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Адміністрація соборного району Дніпровської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 недієздатною.

В задоволенні частини вимог заяви ОСОБА_1 про призначення опікуна ОСОБА_1 недієздатній особі ОСОБА_2 - відмовлено.

До призначення в установленому законом порядку опікуна недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його обов`язки покласти на Адміністрацію соборного району Дніпровської міської ради (а.с.118-121).

Не погодившись з таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні заяви про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення в оскаржуваній частині, та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам про неможливість інших членів сім`ї здійснювати опіку, оскільки мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проходить службу в патрульній поліції в посиленому режимі, що передбачає чергування і відрядження, а тому не може постійно перебувати поруч із недієздатною донькою. ОСОБА_4 , 1953 р.н., є інвалідом 3 групи безтерміново з приводу захворювання опорно-рухового апарату, майже не виходить з квартири та сама потребує допомоги. Дідусь помер у 2020 році, а рідний дядько - ОСОБА_5 , перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з лютого 2023 року. Вказує на наявності стійких особистих зв`язків із підопічною протягом 19 років та наявності позитивного подання від 12.03.2026 № 5/6-34 Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради “Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 ” (а.с.124-127).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 30 вересня 2025 року з метою встановлення психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено судово-психіатричну експертизу (а.с. 92).

Висновком судово-психіатричної експертизи № 46-ц від 10.02.2026 підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у формі важкої розумової відсталості та за своїм психічним станом в теперішній час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 99-101).

Поданням Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 12.03.2026 № 5/6-34, рекомендовано призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , у разі визнання її недієздатною у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні частини вимог заяви ОСОБА_1 про призначення опікуна ОСОБА_1 недієздатній особі ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав неможливим призначення заявника опікуном над донькою дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_2 .

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування (стаття 292 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (стаття 64 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, на яку посилається заявник, вказано: «при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у формі важкої розумової відсталості. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 46-ц від 10.02.2026 вона за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

При призначенні опікуна Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради надала суду подання від 12.03.2026 № 5/6-34, яким рекомендовано призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , проте, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказане подання не містить належної мотивації, а також належних обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження неможливості матір`ю виконувати опікунські обов`язки над недієздатною донькою.

Колегія суддів зауважує, що, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на наявність ознак зловживання процесуальними правами з метою ухилення від виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, що суперечить принципам добросовісності та розумності.

Доводи апеляційної скарги про те, що недієздатна ОСОБА_2 залишається без належного правового захисту, спростовуються тим, що суд першої інстанції відповідно до вимог закону тимчасово поклав обов`язки опікуна на Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, до призначення опікуна у встановленому законом порядку. Це забезпечує безперервність захисту прав та інтересів недієздатної особи.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема посилання на стан здоров`я бабусі ОСОБА_6 та перебування дядька на військовій службі, не спростовують висновків суду про те, що першочерговий обов`язок опіки лежить на матері, а також не усувають обґрунтованих сумнівів суду щодо добросовісності мотивів самого заявника ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні частини вимог заяви ОСОБА_1 про призначення опікуна ОСОБА_1 недієздатній особі ОСОБА_2 .

Оскаржуване рішення як таке, в частині що переглядається, відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 30 березня 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Судді: