Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №225/340/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7054/26 Справа № 225/340/24 Суддя у 1-й інстанції - Малихіна В.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Орган опіки та піклування Ромоданівської сільської ради Полтавської області, про відібрання малолітньої дитини, –

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Орган опіки та піклування Ромоданівської сільської ради Полтавської області, про відібрання малолітньої дитини.

Заява обґрунтовувалась тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 77396089 з примусового виконання виконавчого листа № 2/206/199/25, виданого 24 лютого 2025 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та передати його матері ОСОБА_2 .

Заявник зазначав, що станом на 15 грудня 2025 року рішення суду не виконано у зв`язку з його складністю та незрозумілістю резолютивної частини, а саме як діяти, якщо дитина відмовляється йти до матері, що підтверджено матеріалами справи, а тому просив суд роз`яснити рішення суду в зазначеному питанні.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення – відмовлено.

У поданій 26 квітня 2026 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про роз`яснення судового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні заяви про роз`яснення судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що у лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 .

Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року позов задоволено. Відібрано малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька – ОСОБА_1 , та передано його матері ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині відібрання дитини.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат

Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року є чітким, ясним та зрозумілим, не допускає різних варіантів тлумачення, а його незрозумілість для заявника обумовлена способом його виконання та правовими наслідками, що суперечить приписам статті 271 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою та другою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Відповідно до частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Положеннями пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року визначено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо практично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

З наведеного вбачається, що роз`яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб щодо яких його постановлено та для тих осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Судове рішення – акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до статті 124 Конституції України ухвалюється судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України. Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим.

Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Виходячи з даної норми, роз`яснення рішення – це засіб усунення його недоліків, тобто уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення з метою уникнення помилок при його виконанні.

Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/18.

Звертаючись до суду із заявою про роз`яснення рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року, заявник посилався на ті обставини, що станом на 15 грудня 2025 року рішення суду не виконано у зв`язку з його складністю та незрозумілістю резолютивної частини, а саме як діяти, якщо дитина відмовляється йти до матері.

Колегія суддів відзначає, що рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року викладено повно і чітко, не містить протиріч і не допускає неоднозначного тлумачення, та відповідає вимогам, зазначених у статтях 258, 263-267 ЦПК України, а обставини, що на думку заявника, стали підставою для подання вказаної заяви, не можуть слугувати підставою роз`яснення вказаного рішення суду першої інстанції, оскільки не відповідають правовій природі та призначенню статті 271 ЦПК України.

По суті доводи викладені в заяві є незгодою заявника з ухваленим судом першої інстанції рішенням, що виключає можливість його роз`яснення у відповідності до статті 271 ЦПК України.

Механізм, визначений у статті 271 ЦПК України, не може використовуватися, якщо учасник справи не згоден з мотивами судового рішення, порушує питання про внесення змін або нових даних у судове рішення. При цьому, роз`яснюючи рішення, суд не вправі змінювати його зміст, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у судовому рішенні.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`яснення підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення способу чи порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що доводи заявника висновки суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а в основному направлені на зміну порядку виконання судового рішення, що шляхом роз`яснення судового рішення не може бути вирішено, як про це вірно дійшов суд першої інстанції та що заявником не спростовано.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Самарського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення – без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида