Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №208/11005/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5593/26 Справа № 208/11005/25 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 16 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентської плати та пені ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року позивач КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» звернулося до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентської плати та пені.

Позов мотивований тим, що Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» є правонаступником КП «Кам`янський водоканал ДОР» та з 01.01.2022 року єдиним надавачем послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у м. Кам`янське. 01.04.2022 між КП ДОР «Аульський водовід» та відповідачами було укладено публічний індивідуальний договір про надання послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , засоби обліку води за вказаною адресою відсутні, тому нарахування оплати вартості житлово-комунальних послуг здійснюється згідно з установленими нормативами споживання води за кількістю зареєстрованих осіб.

Відповідачі фактично користувались житлово-комунальними послугами за вказаною адресою, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.08.2025 у сумі 67 962,58 гривень:

- за період з 01.06.2009 по 01.05.2019 року у сумі 16 962,83 грн, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- за період з 01.06.2019 по 01.06.2023 року у сумі 30 811,50 грн, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ;

- за період з 01.07.2023 по 01.08.2025 року у сумі 20 962,58 грн, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

а також на суму заборгованості нарахована пеня у сумі 3 132,93 грн.

Оскільки відповідачі свої зобов`язання з оплати за надані житлово-комунальні послуги не виконують, позивач просив стягнути нараховану заборгованість в судовому порядку.

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 16 лютого 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, абонентської плати за період з 01.03.2017 по 01.05.2019 року у сумі 7556,00 гривень (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість грн 00 коп.).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, абонентської плати за період з 01.06.2019 по 01.06.2023 року у сумі 30811,50 гривень (тридцять тисяч вісімсот одинадцять грн 50 коп.).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, абонентської плати за період з 01.07.2023 по 01.11.2025 року у сумі 22 672,50 гривень (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят дві грн 50 коп.).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» пені у сумі 3 785,22 гривень (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять грн 22 коп.).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» сплачений судовий збір у сумі 3 019, 22 гривень (три тисячі дев`ятнадцять грн 22 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 16.02.2026 року у справі №208/11005/25, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП ДОР «Аульський водовід» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, абонентської плати та пені, задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період з 12.03.2020 року по 01.06.2023 року в розмірі 26 096 грн. 31 коп., а також стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період з 01.07.2023 року по 01.08.2025 року в розмірі 20 188 грн. 24 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 07.06.2023 року державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Главчевою Л.В. за реєстровим № 1-989. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 07.06.2023 (номер відомостей про речове право: 50547174).

Попереднім власником квартири був ОСОБА_2 з 18.09.2003 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 439547759 від 14.08.2025 (а.с. 8).

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 12.11.2020 року, що підтверджується Відповіддю № 1901568 від 17.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 33), довідкою № 001349252 про склад сім`ї, виданою 11.08.2025 року ТОВ «Абонент ХХІ» (а.с. 5).

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 31.10.2003 року, що підтверджується Відповіддю № 1924287 від 23.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 34), відповіддю за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради за вих.. № 19/11128 від 28.08.2025 (а.с. 30), довідкою № 001349252 про склад сім`ї, виданою 11.08.2025 року ТОВ «Абонент ХХІ» (а.с. 5).

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 13.06.1997 року, що підтверджується Відповіддю № 1924241 від 23.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 36), відповіддю за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради за вих.. № 19/11126 від 28.08.2025 (а.с. 32), довідкою № 001349252 про склад сім`ї, виданою 11.08.2025 року ТОВ «Абонент ХХІ» (а.с. 5).

ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 11.05.2019 року, що підтверджується Відповіддю № 1924264 від 23.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 35), відповіддю за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради за вих.. № 19/11127 від 28.08.2025 (а.с. 31), довідкою № 001349252 про склад сім`ї, виданою 11.08.2025 року ТОВ «Абонент ХХІ» (а.с. 5).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 161 від 25.03.2009 визначено Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Дніпродзержинськ (а.с. 12, зворотній бік).

Рішенням Кам`янської міської ради № 468-10/VII від 30.09.2016 змінено найменування Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» на Комунальне виробниче підприємство Кам`янської міської ради «Міськводоканал» (а.с. 13).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» змінено назву Комунального виробничого підприємства Кам`янської міської ради «Міськводоканал» на Комунальне підприємство «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради» (а.с. 13).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» № 94-7/VIII від 06.08.2021 реорганізовано Комунальне підприємство Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (а.с. 14).

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 973 від 21.12.2021 визначено Комунальне підприємство «Аульський водовід» Дніпропетровської обласної ради» виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території Кам`янської міської територіальної громади (а.с. 13).

Відповідно до пункту 1 Індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення індивідуальному споживачу (а.с. 11, зворотній бік - 12).

Виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором (п. 6 Договору).

Відповідно до п. 31 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування та плата за послуги нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиті послуги (п. 33 Договору).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості про надання населенню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 нарахована заборгованість:

- про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за період з 01.02.2017 по 01.05.2019 у сумі 7 764,66 грн.

- про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за період з 01.06.2019 по 01.06.2023 у сумі 30 811,5 грн.

- про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за період з 01.07.2023 по 01.11.2025 у сумі 22 672,5 грн.

- про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 пені за період з 01.02.2024 по 31.10.2025 у сумі 3 785,22 грн (а.с. 58).

Вказані обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до вимог частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII);

- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач (пункт 13 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII);

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України № 2189- VIII до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону України № 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг регулюються Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019 (далі – Правила № 690).

Відповідно до абзацу 1 пункту 14 Правил № 690 надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). (абзаци 2, 6 пункту 14 Правил № 690).

Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за комунальні послуги, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Відтак, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові від 29.05.2019 у справі № 215/4967/16-ц, у постанові від 27.01.2021 у справі № 522/19137/17..

Статтею 67 Житлового кодексу України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За змістом статтей 67, 68 ЖК України наймач житлового приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами - щомісяця.

Факт укладення типового договору про надання послуг, надання житлового – комунальних послуг відповідної якості та кількості, фактичне користування житлово-комунальними послугами, а також розмір заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг, нарахування пені не заперечуються сторонами, а тому вважаються встановленими та не підлягають доведенню на підставі статті 82 ЦПК України.

У зв`язку з їх визнанням відповідачами позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості за період з 01.07.2023 по 01.11.2025 у сумі 22 672,5 грн. та суми пені за період з 01.02.2024 по 31.10.2025 у сумі 3 785,22 грн, суд першої інстанції задовольнив їх.

Доводи апеляційної скарги про те, що період заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення має обчислюватися з 12 березня 2020 року, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з лютого 2017 року по березень 2020 року заявлені поза межами позовної давності та у зв`язку з цим не підлягають задоволенню, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.02.2017 по 12.03.2020.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Питання визначення та застосування строку позовної давності визначенні статтями 257 – 267 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 258 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин третьої – четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (у редакції Закону України № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV – 2» № 211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV – 2» № 1236 від 09.12.2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин на всій території України встановлений з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 року.

Пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України виключений та втратив свою чинність на підставі Закону України № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності з 04.09.2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Так, позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово – комунальні послуги, які нараховуються щомісяця, починаючи з періоду «лютий 2017 року».

Відтак, граничний строк оплати за надані послуги (останнє число місяця, що настає за розрахунковим періодом) припадає на 31.03.2017 року.

Загальний трирічний строк позовної давності щодо оплати за лютий 2017 року сплив 01.04.2020 року.

Закон України № 540-ІХ, яким Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12 про продовження строку позовної давності на період дії карантину, набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Тобто строк позовної давності щодо вимоги про стягнення суми заборгованості за лютий 2017 року сплив 01.04.2020, тобто до набрання чинності пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

На строк дії карантину продовжуються лише строки давності, які не спливли на момент набрання чинності Законом України № 540-ІХ (02 квітня 2020 року).

Такі висновки щодо застосування Закону України № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року в справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св22), від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23 (провадження № 61-7249св24).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року у сумі 208,66 гривень пред`явлені поза межами строку позовної давності, тому суд правомірно відмовив у їх задоволенні.

Щодо суми заборгованості за період «березень 2017 року», то граничний строк оплати за надані послуги (останнє число місяця, що настає за розрахунковим періодом) припадає на 30.04.2017 року. Загальний трирічний строк позовної давності сплив 01.05.2020 року, тобто після набрання Законом України № 540-ІХ законної сили 02.04.2020 року, а тому строк позовної давності був продовжений на період дії карантину, тобто до 30.06.2023 року.

У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Такий правовий висновок щодо обчислення та перебігу позовної давності висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства України позивачем заявлено до стягнення з боржників заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, нараховану в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.03.2017 по 01.05.2019 у розмірі 7 556,00 грн, а також про стягнення солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованості за період з 01.06.2019 по 01.06.2023 у розмірі 30 811,50 грн пред`явлені в межах встановленого законом строку позовної давності, а відтак є такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення судових витрат.

Згідно положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до положень пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” № 10 від 17.10.2014 року солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в частині солідарного розподілу судових витрат з ухваленням нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» сплачений судовий збір у розмірі по 754, 81 грн з кожного.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення в частині вирішення позовних вимог по суті, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 16 лютого 2026 року – скасувати в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» сплачений судовий збір у розмірі по 754, 81 грн з кожного.

В іншій частині рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 16 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко