Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №213/5415/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8269/26 Справа № 213/5415/25 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О.В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Андрух Ірина Валеріївна, про визнання квартири спільною сумісною власністю, набутою за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визначення часток, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Андрух Ірина Валеріївна, Третя криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Андрух Ірина Валеріївна, про визнання квартири спільною сумісною власністю, набутою за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визначення часток.

У січні 2026 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Андрух Ірина Валеріївна, Третя криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

24 квітня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Заява мотивована тим, що з огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом про зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої судової справи (213/506/24) за участю тих самих сторін, в якій розглядається питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 та її представник вирішили збільшити позовні вимоги, додавши вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю та знаходження на повному утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2017 по день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_1 , у порядку поділу спільно набутого майна з ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 66,90 кв. м. та житловою 38,80 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року у прийнятті заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_4 про зміну предмета позову – відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доповнюючи позовні вимоги у цій справі вимогою, яка є предметом розгляду справи, що перебуває у провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, при цьому вимога пред`явлена до того самого відповідача про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в справі № 213/506/24. Предмет і підстави раніше заявленої вимоги – про визнання права власності – залишилися незмінними, а тому наявні підстави для відмови у прийнятті вказаних заяв.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19 зазначав, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Зокрема, такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі №916/1764/17.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19, від 22 липня 2021 року у справі №910/18389/20.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного ним способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зазначила, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то в разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у заяві від 24 квітня 2024 року та доданій до неї позовній заяві в новій редакції не лише змінює правові вимоги, а й наводить інші обставини на їх обґрунтування, подана заява є заявою про зміну предмета і підстав позову.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач у заяві від 24 квітня 2024 року не лише змінює правові вимоги, а й наводить інші обставини на їх обґрунтування, тому подана заява є заявою про зміну предмета і підстав позову, що одночасно не допускається, тому дійшов вірного висновку про відмову у прийнятті заяви.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: