Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №203/7175/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6895/26 Справа № 203/7175/25 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 18 березня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 01.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3344901638-602593 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі – Договір) в електронній формі. За умовами договору відповідач отримав кошти у сумі 7 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % на добу строком на 14 днів (з 01.02.2022 до 14.02.2022), 2,2 % на добу за продовжений строк кредитування.

Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконав, станом на 15.05.2022 виникла заборгованість у сумі 20 869,80 грн, що складається з: суми заборгованості по тілу кредиту – 7 000,00 грн; суми заборгованості по процентах – 13 869,8 грн., яку просив суд стягнути із відповідача. Вирішити питання стосовно судових витрат.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 18 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» суму заборгованості за Договором № 3344901638-602593 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 01.02.2022 у сумі 7 000,00 гривень (сім тисяч грн 00 коп.), з яких: 7 000,00 грн – основна сума заборгованості за тілом кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» сплачений судовий збір у сумі 812,47 гривень (вісімсот дванадцять грн 47 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2 012,4 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2022 року ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 ідентифікувався в особистому кабінеті на сайті Товариства, надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції Клієнту, додав платіжну картку для отримання коштів, за одноразовим ідентифікатором 1629 ознайомився з офертою та прийняв її умови, акцептував умови оферти.

01.02.2022 року ТОВ «Кошельок» направило ОСОБА_1 Пропозицію (оферта) укласти кредитний договір, направило клієнту в ІТС індивідуальну оферту з відповідним активним посиланням, направило смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та одноразовий ідентифікатор (код з смс - повідомлення) 1629 для підписання та укладання договору, розмістило в особистому кабінеті клієнта договір та додатки до нього, що підтверджується візуальною формою послідовності дій Клієнта від 01.02.2022 (а.с. 38).

У матеріалах справи наявні Паспорт споживчого кредиту до Договору № 3344901638 – 602593 від 01.02.2022 (а.с. 9 – 10, зворотній бік) та Договір № 3344901638-602593 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 01.02.2022 (а.с. 10, зворотній бік - 16), Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок», затверджені наказом директора ТОВ «Кошельок» № 07/14/07/21 від 19.08.2021, які набирають чинності з 19.08.2021 року (а.с. 22 - 30), які не містять ані власноручного, ані електронного цифрового підпису відповідача, а також відсутнє посилання на підписання вказаних документів одноразовим ідентифікатором. Заявка на кредит, сформована Клієнтом, індивідуальна оферта (з відповідним активним посиланням), яка містить істотні умови договору, погоджена Товариством заявка на кредит, оферта Товариства і її акцептування Клієнтом в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1.1 Розділу 1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 7 000,00 грн, на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Тип кредиту – споживчий кредит (п. 1.2 Розділу 1 Договору).

Відповідно до п.п. 1.3.2 – 1.3.3 п. 1.3 Розділу 1 Договору проценти за користування кредитом: 9,8 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.4 Розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Договору кредит надається строком на 14 (чотирнадцять днів) (далі – Лояльний період), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1 цього Договору. Кредит надається Позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заявці (п. 2.3, 2.4 Розділу 2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Розділу 3 Договору проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього Договору (п. 3.3 Розділу 3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Розділу 3 Договору сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжується на весь період користування Кредитом.

Згідно Графіку розрахунків, що є невід`ємною частиною Договору № 3344901638-602593 від 01.02.2022 року, тіло кредиту становить 7 000 грн, кількість днів у розрахунковому періоді - 14, проценти за користування кредитом за період з 01.02.2022 по 14.02.2022 – 0,14 грн, реальна річна процентна ставка – 3,65 %, загальна вартість кредиту 7 009,8 гривень (а.с. 15, зворотній бік).

З наданого позивачем Детального розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у сумі 20 869,8 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 7 000,00 грн; заборгованості по відсоткам в межах лояльного періоду з 01.02.2022 по 14.02.2022 – 9,8 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за період з 15.02.2022 по 15.05.2022 – 13 869,80 грн; (а.с. 16 - 17).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кошти в розмірі 7 000 гривень шляхом їх перерахування на платіжну картку клієнта (5355-2800-0444-2123), що підтверджується Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ПАТ «МТБ Банк» від 15.09.2025 № 09/605-09/61 (а.с. 20), повідомленням про успішне зарахування на карту клієнта коштів (а.с. 21), листом АТ «ПУМБ» за вих.. № КНО-07.8.5/532БТ від 13.01.2026 (а.с. 65), випискою/особовий рахунок про рух коштів по картці з 31.01.2022 по 02.02.2022 від 22.08.2025 року (а.с. 66), звітом по транзакціях (а.с. 67).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. При цьому суд вважав, що заявлені позивачем проценти за користування кредитом в розмірі 13869,80 грн. є необґрунтованими, а тому суд дійшов висновку про відмову в стягненні вказаної заборгованості.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що витрачений адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» час на правову допомогу не в повній мірі відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 3344901638-602593 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Кошельок» 01.02.2022 року, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не надано доказів на спростування фактів укладення договору, отримання кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн та неповернення кредиту.

З доводів апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» вбачається, що позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні процентів за користування позикою у розмірі 13869,80 грн, за продовжений строк користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кошельок» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції правильно вказав, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Як вбачається із умов кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн. Кредит надається строком на 14 діб (п. 2.1 договору). Відсотки за користування кредитом за дисконтною ставкою становлять 0,01% на добу.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 14 днів. У подальшому сторони не укладали угод про продовження строку дії договору і не погоджували новий строк кредитування. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

За даних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується й апеляційний суд, що нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» щодо продовження строку кредитування до 90 днів на підставі п. 3.7 договору у зв`язку з продовженням користування кредитом позичальником колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Так, згідно п. 3.6 - 3.8 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час закінчення лояльного періоду – 15 лютого 2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту дійсно не виконав.

Проте неповернення кредиту у визначений договором строк – до 15 лютого 2022 року, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Як наслідок, п. 3.8 договору визначено відповідну процентну ставку 2,2 % в день від фактичного залишку користування кредитом у межах нового строку кредиту, якщо після закінчення лояльного періоду позичальник продовжує користуватися кредитними коштами.

Крім того, згідно п. 3.9 договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, що визначений в п. 2.1 договору, оскільки підставою для їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 2.1 договору строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України.

Суд першої інстанції в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочного рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.

Апеляційну скаргу ТОВ «Кошельок» залишено без задоволення, отже підстав для перерозподілу судового збору і витрат на правничу допомогу за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» залишити без задоволення.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 18 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді