Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №178/2898/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5781/26 Справа № 178/2898/23 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 17 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 637007265, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення позики до 23 вересня 2021 року.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли викласти текст договору в новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників № 157 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 637007265.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги грошової вимоги до відповідача в сумі 43366,50 грн., з яких: сума заборгованості по основному боргу – 11500 грн.; сума заборгованості по відсоткам – 31866,50 грн., які представник позивача і просив суд стягнути з відповідача. Також вирішити питання стосовно судових витрат.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення 43366,50 грн. заборгованості за кредитним договором № 637007265, а також 2684 грн. судового збору – відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 637007265, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення позики до 23 вересня 2021 року.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли викласти текст договору в новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників № 157 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 637007265.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги грошової вимоги до відповідача в сумі 43366,50 грн., з яких: сума заборгованості по основному боргу – 11500 грн.; сума заборгованості по відсоткам – 31866,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 як користувач певного банківського рахунку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей за банківським рахунком на який було перераховано грошові кошти за спірним кредитним договором № 637007265.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, однак не погоджується з підставами відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Заперечуючи укладення кредитного договору та отримання коштів, ОСОБА_1 стверджував про вчинення невідомими особами шахрайських дій, внаслідок яких взято кредити із різних установ.

Підтверджуючи ці доводи, відповідач надав витяг з ЄРДР від 18 вересня 2021 року, відповідно до якого за його заявою до реєстру внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України, зокрема за фактом того, що невстановлена особа скоїла крадіжку грошових коштів з банківської карти у сумі 7200 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що витяг з ЄРДР не підтверджує факт шахрайства при оформленні кредитного договору на ім`я ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів некоректно проведених платіжних операцій або звернення відповідача до банку з проханням провести перевірку за указаними обставинами та матеріали службового розслідування банківською установою за її заявою. Документально підтверджується зарахування коштів у розмірі 11500 грн на картку. Обвинувальний вирок відносно особи, яка скоїла, за твердженням відповідача, шахрайські дії відносно неї, відсутній. Отже, є правильними доводи позивача про те, що сам по собі витяг з ЄРДР за відсутності інших належних доказів не підтверджує ні факт шахрайства при оформленні кредитного договору на ім`я ОСОБА_1 , ні неотримання відповідачем кредитних коштів, оскільки до ЄРДР вноситься лише попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням норми закону про кримінальну відповідальність.

Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли викласти текст договору в новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників № 157 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 637007265.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги грошової вимоги до відповідача в сумі 43366,50 грн., з яких: сума заборгованості по основному боргу – 11500 грн.; сума заборгованості по відсоткам – 31866,50 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що наявність реєстру права вимоги, як обов`язкової частини договору факторингу та документу, який підтверджує право вимоги за тим чи іншим договором є обов`язковим.

Проте, в матеріалах справи відсутній реєстр боржників № 157 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, на який позивач посилається як на підставу переходу права грошової вимоги за кредитним договором. Також відсутній самий договір факторингу № 28/1118-01.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення оплати за договорами факторингу№ 28/1118-01 від 28.11.2018 року, №20102022 від20.10.2022року .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №637007265 від 17.09.2021 року.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі №916/2040/20).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило також у разі неявки представника позивача у судове засідання, розгляд справи проводити за його відсутності, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляло.

Ні суду першої ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано достатніх та допустимих доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором№637007265 від 17.09.2021 року.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини та дійшов помилкового висновку в частині мотивів відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості .

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши підстави відмови у задоволенні позову в редакції мотивувальної частини цієї постанови .

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»— задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року — змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді