Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №194/1700/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4193/26 Справа № 194/1700/25 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», та під час роботи в небезпечних тяжких шкідливих умовах з ним стався страховий випадок, він захворів на професійні захворювання. 18.11.2011 його було звільнено у зв?язку з невідповідністю стану здоров?я виконуваній роботі. Після звільнення він був вимушений постійно лікуватись, що пов?язано майже з безперервними відвідуваннями лікарів, закладів охорони здоров?я, обстеженнями, стаціонарними лікуваннями, тощо. Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, позивачу встановлено професійне захворювання, яке виникло у зв`язку з тривалою дією шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого. Зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці: Пил гірничої маси в концентрації 80,96 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3 діяв впродовж 40% змінного часу, за показниками шкідливості клас - 3.4; Шум з еквівалентним рівнем 89 дБ, при ГДР 80 дБ, за показниками шкідливості клас - 3.2; Локальна вібрація: протягом 10% змінного часу, еквівалентний рівень становив 114 дБ при ГДР 113 дБ, клас - 3.1; Відносна вологість повітря 84%, при нормі не більше 75%, час дії несприятливого мікроклімату впродовж всієї змін, за показниками шкідливості клас - 3.1; Показники важності праці: робоча поза вимушена на четвереньках 50-60 % змінного часу, разове навантаження становить 30-40 кг., сумарне навантаження 400-450 кг., клас - 3.3. По показникам напруженості трудового процесу - клас 3.2. Висновком МСЕК від 20.02.2012 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи безстроково та зроблено висновок про умови та характер праці (господарська праця невеликого обсягу, протипоказана робота в умовах фізичної перенапруги, підземні роботи), рекомендована медична реабілітація, медикоментозне лікування, санаторно-курортне лікування, носіння корсету. Його стан здоров`я продовжує погіршуватися, оскільки роботодавцем в порушення ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці», не було створено безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, що стало причиною отримання позивачем професійного захворювання. Позивач зазначає, що внаслідок професійного захворювання йому заподіяно моральну шкоду, він зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя, він змушений роками проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв`язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначається на його душевному та фізичному стані.

Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 160 000,00 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 110 000 грн 00 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1100 грн на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, зменшивши моральну шкоду до 50 000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.09.1991 року по 27.08.1996 року та з 30.01.1997 року по 18.11.2011 року перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджено записами в трудовій книжці (а.с.11-12).

18.11.2011 року позивач був звільнений за станом здоров`я, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, про що зроблено запис в трудовій книжці (а.с. 12).

За медичним висновком лікарсько – експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання ДУ «Український науководослідний інститут промислової медицини» від 23.12.2011 року №4688/1254 були встановлені професійні захворювання у ОСОБА_1 : Радикулопатія полісегментарна шийна С5, С6, С7 переважно справа і попереко-крижова L4, L5, S1 білатеральна, переважно справа з вираженими порушеннями біомеханіки хребта та статико - динамічними порушеннями, зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), деформуючого артрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня) зі стійким больовим синдромом. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниження слуху).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.12.2011 року, професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалою дією шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого. Причинами професійного захворювання є: Пил гірничої маси в концентрації 80,96 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3 діяв впродовж 40% змінного часу, за показниками шкідливості клас - 3.4; Шум з еквівалентним рівнем 89 дБ, при ГДР 80 дБ, за показниками шкідливості клас - 3.2; Локальна вібрація: протягом 10% змінного часу, еквівалентний рівень становив 114 дБ при ГДР 113 дБ, клас - 3.1; Відносна вологість повітря 84%, при нормі не більше 75%, час дії несприятливого мікроклімату впродовж всієї змін, за показниками шкідливості клас - 3.1; Показники важності праці: робоча поза вимушена на четвереньках 50-60 % змінного часу, разове навантаження становить 30-40 кг., сумарне навантаження 400-450 кг., клас - 3.3. По показникам напруженості трудового процесу - клас 3.2.

Як вбачається з акту, ОСОБА_1 були встановлені професійні захворювання за діагнозом: Радикулопатія полісегментарна шийна С5, С6, С7 переважно справа і попереко-крижова L4, L5, S1 білатеральна, переважно справа з вираженими порушеннями біомеханіки хребта та статико - динамічними порушеннями, зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), деформуючого артрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня) зі стійким больовим синдромом. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниження слуху) (а.с. 13).

Згідно довідок МСЕК серії 10 ААА №075171 та серії 10 ААА №565540 від 20.02.2012 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи безстроково, з яких: 45% внаслідок радикулопатії з дефартрозами, 5% внаслідок туговухості. Рекомендована господарська праця невеликого обсягу, протипоказана робота в умовах фізичної перенапруги, підземні роботи, рекомендована медична реабілітація, медикоментозне лікування, санаторно-курортне лікування, носіння корсету, лікування у невропатолога, травматолога, пульманолога, сурдолога (а.с.14).

На підтвердження звернення за медичною допомогою внаслідок отриманого професійного захворювання позивачем надано виписні епікризи з історії хвороби, які свідчать про перебування ОСОБА_1 на лікуванні внаслідок отриманого професійного захворювання (а.с.23-24).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 110 000,00 грн.

Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності.

Виходячи із наведених вище обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Разом з тим, суд вважає, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача є необґрунтований та завищений та такий, що визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Виходячи з цих обставин, апеляційний суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, виникнення професійного захворювання, тривалості праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її зі 110 000 грн до 100 000 грн.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» – задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року, змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її зі 110 000 грн до 100 000 грн.

В іншій частині рішення – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 09 вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Судді