Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №201/12773/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2922/26 Справа № 201/12773/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 05 листопада 2025 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховані, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховані, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 до суду було подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що на сьогоднішній день позивачці не відомо де саме проживає дитина, з ким вона перебуває та які умови її проживання. Спроби отримати будь-яку інформацію залишилися безрезультатними, а контакти з донькою зведені до поодиноких відео дзвінків під час перебування дитини у бабусі. Це фактично позбавляє її можливості брати участь у вихованні дитини та порушує її батьківські права та завдає шкоди емоційному стану.

Враховуючи вищезазначене позивачка просила суд:

зобов?язати відповідача ОСОБА_2 до ухвалення рішення у справі забезпечити регулярне спілкування дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір?ю ОСОБА_1 без участі третіх осіб;

визначити, що таке спілкування здійснюється: - щоденно у форматі відео- чи телефонного зв?язку через Viber, WhatsApp, Skype чи інші доступні засоби - з 19:00 до 21:00 за київським часом; - шляхом особистої зустрічі з дитиною щонайменше двічі на тиждень у будні, а саме у понеділок та середу та у вихідні дні, без присутності відповідача чи інших осіб;

??? покласти на відповідача обов?язок сприяти організації такого спілкування та утримуватися від будь-яких дій, що перешкоджають контактам дитини із матір?ю;

? заборонити відповідачу ОСОБА_2 змінювати місце проживання дитини та вивозити її за межі м. Києва чи України без письмової згоди матері або рішення суду.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 05 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- надати матері ОСОБА_1 право на особисте та дистанційне спілкування з дитиною наступним чином:

дистанційне спілкування:

- щодня по відео та аудіозв?язку за допомогою мобільного, інтернет, поштового, електронного зв?язку в будь-яких додатках, месенджерах, соціальних мережах (Viber, WhatsApp, Skype тощо), у тому числі з використанням відеозв`язку з 18:00 до 20:00 за київським часом, тривалістю не менше 30 хвилин, з можливістю збільшення часу за бажанням дитини та з урахуванням їх інтересів;

- у разі технічних чи інших об?єктивних причин спілкування переноситься на наступний день у той самий час;

- під час святкових та вихідних днів, коли дитина перебуває з матір`ю дистанційне спілкування з батьком здійснюється обов?язково.

Особисті зустрічі та спілкування:

?? перша та третя субота та неділя місяця — дитина перебуває у матері з ночівлею, друга та четверта субота та неділя місяця - дитина перебуває у батька з ночівлею;

щовівторка та щочетверга з 18:00 до 20:00 мати має право проводити з донькою прогулянку без супроводу батька.

Передача дитини відбувається від батька або няні до матері та назад у місці їхнього проживання або за домовленістю сторін, допустиме відхилення часу передачі - не більше 15 хвилин.

Дні народження та святкування:

? День народження доньки ОСОБА_4 : у парні роки святкування з матір?ю, у непарні - з батьком;

?? День народження матері - дитина проводять з матір?ю;

?? День народження батька - дитина проводять з батьком.

Якщо дата припадає на навчальний або робочий день, святкування переноситься на найближчий вихідний.

Загальні сімейні свята:

?? Різдво (25 грудня): парні роки - з матір?ю, непарні - з батьком;

?? Великдень: парні роки - з матір?ю, непарні - з батьком;

?? Новий рік (31 грудня - 1 січня): парні роки - з матір?ю, непарні - з батьком;

?? День матері - дитина проводять з матір?ю;

?? День батька - дитина проводять з батьком.

Визначити, що мати має право отримувати повну інформацію про стан здоров`я, навчання та розвиток дитини, а батько зобов`язаний своєчасно надавати відповідну інформацію.

Між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 та визначення способу участі матері у її вихованні.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що між батьками дитини склалися стосунки, які наразі позбавляють можливості матір регулярно спілкуватися з донькою, оскільки остання мешкає разом з батьком.

Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивачка, за змістом є фактично тотожними із позовними вимогами, що суперечить ч. 10 ст. 150 ЦПК України, а отже, є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по справі, а також суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Норми статей 149, 150 ЦПК України регламентують, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому забезпечення позову не порушує принцип змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 3 є встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних відносин.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З виділених матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері з дитиною.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Як вбачається, з заяви про забезпечення позову, позивачка зазначала, що на момент звернення до суду із заявою, їй невідомо, де саме проживає дитина, з ким вона перебуває та які умови її життя і виховання. ЇЇ спроби отримати таку інформацію залишилися безрезультатними, а контакти з донькою зведені до поодиноких відео дзвінків під час перебування дитини у бабусі. Це фактично позбавляє її можливості брати участь у вихованні дитини, порушує її батьківські права та завдає шкоди емоційному стану дитини. З огляду на малолітній вік доньки (2,10 роки), втрата регулярного контакту з матір`ю є для неї особливо болісною: під час рідкісних відео дзвінків чітко видно її радість, емоційний потяг до матері, проте позбавлення звичних щоденних контактів створює серйозні ризики для її психологічного та емоційного розвитку.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення способу участі у вихованні матері, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21 (провадження №61-12931св21) вказав, що заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Окрім цього, Верховний Суд наголосив, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, що задоволення вимоги про забезпечення позову призведе до вирішення спору по суті без судового розгляду, а також з тим що вимоги забезпечення позову за своїм змістом є тотожними вимог, які заявлені в позові, оскільки предметом судового розгляду в даній справі є позов про визначення способу участі матері у вихованні малолітньоїдитини, а заявлені заходи забезпечення позову, не повторюються з позовними вимогами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення способу участі матері у вихованні малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між нею психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, колегія суддів вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої доньки і саме під час вирішення даного спору підлягають доведенню твердження позивача про неправомірну зміну місця проживання дитини, що не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову шляхом:

- зобов`язати відповідача ОСОБА_2 до ухвалення рішення у справі забезпечити регулярне спілкування дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 без участі третіх осіб;

- визначити, що таке спілкування здійснюється: щоденно у форматі відео- чи телефонного зв`язку через Viber, WhatsApp, Skype чи інші доступні засоби - з 18:00 до 20:00 за київським часом; шляхом особистої зустрічі з дитиною щонайменше двічі на тиждень у будні, а саме у понеділок та середу та у вихідні дні, без присутності відповідача чи інших осіб;

- покласти на відповідача обов`язок сприяти організації такого спілкування та утримуватися від будь-яких дій, що перешкоджають контактам дитини із матір`ю.

- зобов`язати відповідача протягом 24 годин з моменту отримання ухвали повідомити суду та матері точну адресу фактичного проживання дитини, а також контактні дані осіб, з якими дитина перебуває.

Вищевказаний вид забезпечення позову спрямований на забезпечення спілкування матері та дитини, є співмірними із заявленими позовними вимогами та не призводять до вирішення по суті спору у даній цивільній справі.

Оскільки заходи забезпечення згідно зі ст. 158 ЦПК України носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до ст. 156 ЦПК України, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об`єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з матір`ю з метою емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 05 листопада 2025 року - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховані, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у справі № 201/12773/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховані, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, шляхом:

- зобов`язати ОСОБА_2 до ухвалення рішення у справі забезпечити регулярне спілкування дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 без участі третіх осіб;

- визначити, що таке спілкування здійснюється: щоденно у форматі відео- чи телефонного зв`язку через Viber, WhatsApp, Skype чи інші доступні засоби - з 18:00 до 20:00 за київським часом; шляхом особистої зустрічі з дитиною щонайменше двічі на тиждень у будні, а саме у понеділок та середу та у вихідні дні, без присутності ОСОБА_2 чи інших осіб;

- покласти на ОСОБА_2 обов`язок сприяти організації такого спілкування та утримуватися від будь-яких дій, що перешкоджають контактам дитини із матір`ю.

- зобов`язати ОСОБА_2 протягом 24 годин з моменту отримання ухвали повідомити суду та матері точну адресу фактичного проживання дитини, а також контактні дані осіб, з якими дитина перебуває.

В іншій частині заяви - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 09 вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Судді