Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 08 вересня 2026 р.
Справа: №201/548/25
Суддя: Пищида М. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1563/26 Справа № 201/548/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10 вересня 2025 року в цивільній справі номер за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років в районі місті Мар?їнка Донецької області загинув ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, солдат, командир відділення ІНФОРМАЦІЯ_11 військової частини НОМЕР_1 , про що позивачці було повідомлено Сповіщенням сім?ї № 77, складеним 24 лютого 2023 р. за вих. № 1105 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з належної спадкодавцю на праві власності квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, члени сім?ї загиблого військовослужбовця мають право, зокрема, на соціальний і правовий захист, передбачений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
3 2012 року вони проживали з померлим однією сім?єю без реєстрації шлюбу. Проте наразі у неї немає-документа, який би безспірно підтверджував даний юридичний факт. З цих причин вона не може ані оформити спадщину, ані отримати соціальний і правовий захист, передбачений для сім?ї загиблого військовослужбовця.
Позивачка з 07 листопада 2003 року по 24 березня 2015 рік перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_4 проте шлюбні відносини було припинено приблизно в 2010-2011 роках.
В 2012 року у м. Маріуполі позивачка познайомилася зі ОСОБА_3 , який в зареєстрованому шлюбі ніколи не перебував, але мав доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на той час проживала разом зі своєю матір?ю.
З 2012 року між ними виникли близькі особисті стосунки і поступово вони почали проживати разом як чоловік та жінка однією сім?єю у належній позивачці квартирі АДРЕСА_2 , були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, інші взаємні права та обов`язки
На момент знайомства з позивачкою, померлий ОСОБА_5 мав прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується його свідоцтвом про народження від 07 квітня 1977 року, 2016 року він змінив прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені від 02 листопада 2016 року.
З 2005 року по 2015 рік ОСОБА_3 мав реєстрацію в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань. Натомість позивачка на той момент вже тривалий час займалася організацією різноманітних свят, надаючи відповідні побутові послуги.
Восени 2016 року вони майже одночасно (з різницею в один місяць) зареєструвалися як фізичні особи-підприємці з одними й тими самими видами економічної діяльності, основним з яких визначили КВЕД 93.29 «Організування інших видів відпочинку та розваг». Почали разом надавати відповідні послуги на професійній основі. Рівно через рік, в жовтні 2017 році, вони одночасно припинили відповідну підприємницьку діяльність.
21 серпня 2017 р. ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 21 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу за реєстр. № 338, придбав суміжну з квартирою позивачки двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Про той факт, що на момент придбання квартири АДРЕСА_3 позивачка вже була щонайменше добре знайома з паном ОСОБА_5 , свідчить розписка від 21 серпня 2017 р., складена продавцем квартири АДРЕСА_3 щодо отримання від покупця грошових коштів. Свідком передачі грошових коштів виступила, зокрема, позивачка.
09 лютого 2018 року ОСОБА_8 зареєстрував своє місце проживання в квартирі АДРЕСА_3 .
На території своєї вже спільної садиби вони разом створили відомий у м. Маріуполі громадський арт-простір «Міський Будда». Тут разом організовували та проводили різноманітні творчі зустрічі, майстер-класи, поетичні вечори, перформенси, стендапи тощо. Спільно викладали духовні практики, медитацію, йогу. Арт-простір функціонував, зокрема, на основі Благодійної організації «Благодійний фонд «Молодіжний інтернаціональний клуб спілкування» (БО «БФ «МІКС»), який пан ОСОБА_5 заснував та очолював з 2015 року
Спільна діяльність навколо арт-простору «Міський Будда» була основною для ОСОБА_5 та позивачки до 2022 року.
Крім того, позивачка стверджує, що ОСОБА_5 був відомим у місті волонтером, опікувався питаннями територіальної оборони і був на постійному зв?язку з військовими. Ще за декілька місяців до повномасштабного вторгнення, він почав хвилюватися за безпеку родини в Маріуполі, і завчасно орендував квартиру під Києвом (с. Софіївська Борщагівка), куди згодом і переїхала родина.
Зі змісту Договору оренди квартири від 01 вересня 2021 року слідує, що його предметом виступає тимчасове платне користування квартирою АДРЕСА_4 , яка орендується ОСОБА_3 «для проживання в ній ОСОБА_9 разом із дружиною ОСОБА_10 » на термін з 01 вересня 2021 до 01 вересня 2023 рр.
Відомості про цю квартиру згодом були внесені до чинного на той момент військово-облікового документа ОСОБА_3 - Обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_2 , виписаної ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дана квартира була спільним місцем проживання позивачки та ОСОБА_5 до дня його загибелі.
20 березня 2022 р. ОСОБА_3 підписав Контракт добровольця територіальної оборони з Добровольчим формуванням № НОМЕР_3 Борщагівської сільської територіальної громади «Петропавлівський» і надалі виконував бойові завдання на території відповідної громади.
Восени 2022 року він перевівся до ЗСУ, про що свідчить запис в Обліково-послужній картці до військового квитка серії НОМЕР_2 , Припис ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15 листопада 2022 р. вих. N? 1782 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи бойове завдання в районі м. Мар?їнка Донецької області, ОСОБА_3 , солдат, командир відділення ІНФОРМАЦІЯ_11 військової частини НОМЕР_1 , загинув.
Про його загибель позивачці було повідомлено Сповіщенням сім?ї № 77, складеним 24 лютого 2023 р. за вих. № 1105 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Факт вручення позивачці «Сповіщення сім?ї» беззаперечно свідчить про те, що згідно даним військового обліку (обліковій документації) та/або витягу з послужного списку особової справи, за свого життя ОСОБА_5 вказував як члена своєї сім?ї саме позивачку. Проте у відповідь на адвокатський запит від 07.08.2024 р., ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 22.08.2024 р. за вих. № 10397 відмовився надати інформацію про склад сім?ї загиблого згідно даним військового обліку (обліковій документації) та витягу з послужного списку особової справи, пославшись на законодавство про захист персональних даних.
Тіло загиблого було передане позивачці разом з Актом прийому-передачі (останків) загиблих Оборонців України №884ДОН від 16 лютого 2023 р., Лікарським свідоцтвом про смерть № 385, складеним 25 лютого 2023 р. КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» (Кам?янське районне відділення СМЕ), Довідкою про причину смерті від 25.02.2023 р. (причина смерті: «ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків»).
01 березня 2023 року у Виконавчому комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області позивачка зареєструвала смерть ОСОБА_3 , про що отримала Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 01 березня 2023 р., а також Довідку Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 01.03.2023 р. вих. № 29 для отримання допомоги на поховання Позивачка стверджує, що вона була присутня під час отримання свідоцтва про смерть, але на той момент перебувала у шоковому стані, а тому допомогу з реєстрацією смерті та отриманням відповідних документів їй надавали побратими загиблого.
Листом Києво-Святошинської окружної прокуратури від 01.03.2023 р. за вих. №5K було надано дозвіл на кремацію тіла загиблого ІНФОРМАЦІЯ_7 . Ритуальна служба СКП «Київський крематорій», на замовлення позивачки, виконала кремацію тіла загиблого, що підтверджується трьома Договорами-замовленнями №2.199213K від 02.03.2023 р.
Про спільне проживання однією сім?єю свідчать також наявні у позивачки численні спільні фотографії та відеозаписи, відзняті у різні роки.
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 77089920 від 24 травня 2024 р. слідує, що ОСОБА_3 не залишив заповіту/спадкового договору.
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 77089857 від 24 травня 2024 р. слідує, що спадкові справи до майна померлого ОСОБА_3 нотаріусами не заводилися, а свідоцтва про право на спадщину - не видавалися.
В листі-роз?ясненні приватного нотаріуса Ярового О.Б. від 09.08.2024 р. вих. N? 130/01-16 зазначається, що для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , який не залишивши заповіту помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом у четверту чергу, ОСОБА_1 слід обов?язково подати нотаріусу, зокрема, але не виключно, рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини, а також рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Враховуючи зазначене, позивачка просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю зі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу з 09 лютого 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю зі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті останнього, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_5 . Судовий збір просила з відповідачів не стягувати.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 10 вересня 2025 року Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання - задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_5 , однією сім`єю зі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу з 09 лютого 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_5 , однією сім`єю зі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті останнього, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_5 .
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Міністерства оборони України звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія № НОМЕР_6 (а.с. 24).
Відповідно до наданого свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_7 , виданого Лівобережним районним у місті Маріуполі Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управлінні юстиції у Донецькій області, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінив прізвище на ОСОБА_3 (а.с. 32-33).
24 лютого 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , відділом ІНФОРМАЦІЯ_10 було направлено сповіщення сім`ї № 77 про те що Командир відділення ІНФОРМАЦІЯ_12 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).
Відповідно до наданого Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_1 з 14 квітня 2015 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 26), який рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 березня 2015 року було розірвано, справа № 263/2825/15 (а.с. 27-28).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано 03 листопада 2016 року право власності на кв. АДРЕСА_6 (а.с. 69-70). а за ОСОБА_3 право власності на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано 21 серпня 2017 року (а.с. 63).
Відповідно до наданої розписки від 21 серпня 2017 року про передачу ОСОБА_3 грошових коштів за квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 записана свідком (а.с. 64).
Відповідно до наданої копії паспорту позивача її місце реєстрації з 02 листопада 2016 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 9 ).
Згідно наданої копії паспорта ОСОБА_3 , його місце реєстрації зареєстровано з 09 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 21), саме з цієї дати позивач просить суд встановити факт проживання з померлим ОСОБА_3 , однією сім`єю.
09 серпня 2024 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Яровим О.Б. на усне звернення представника позивача роз`яснено, що для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом у четверту чергу, ОСОБА_1 слід обов`язково подати нотаріусу, зокрема, але не виключно, рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш п`яти років до часу відкриття спадщини, а також рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або про встановлення факту постійного проживання разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини (а.с. 29).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) параметри пошуку: ОСОБА_3 , за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с. 30).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) параметри пошуку: ОСОБА_3 , за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с. 31).
З 2005 року по 2015 р. ОСОБА_3 мав реєстрацію в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань (а.с. 38-39).
Восени 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майже одночасно (з різницею в один місяць) зареєструвалися як фізичні особи-підприємці з одними й тими самими видами економічної діяльності, основним з яких визначили КВЕД 93.29 «Організування інших видів відпочинку та розваг» та рівно через рік, в жовтні 2017 р., вони одночасно припинили відповідну підприємницьку діяльність (а.с. 40-41).
Відповідно до договору оренди квартири у приватної особи від 01 вересня 2021 року ОСОБА_3 орендував разом з із дружиною ОСОБА_10 кв. АДРЕСА_4 на термін з 01 вересня 2021 року по 01 вересня 2023 рік (а.с. 42-44).
В обліково - послужній картці до військового квитка серії НОМЕР_8 ОСОБА_3 адреса сім`ї вказана кв. АДРЕСА_4 (а.с. 45).
20 березня 2022 року ОСОБА_3 підписав контракт добровольця територіальної оборони з добровольчим формуванням № НОМЕР_3 Борщагівської сільської територіальної громади «Петропавлівський» (а.с. 46-47).
15 листопада 2022 року солдата ОСОБА_3 відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» наказано вибути до в/ч НОМЕР_9 ІНФОРМАЦІЯ_13 для подальшого проходження служби, строк прибуття 16 листопада 2022 року (а.с.48).
Відповідно до акту прийому - передачі тіл (останків) загиблих Оборонців України № 88 ДОН від 16 лютого 2022 року передано тіло ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 385 від 25 лютого 2023 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть настала бойові дії (а.с. 50).
Відповідно до довідки про причину смерті № 385 від 25 лютого 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків (а.с. 51).
Виконавчим комітетом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області 01 березня 2023 року видано довідку для отримання допомоги на поховання, в тім що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що в книзі реєстрації про смерть виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області складено відповідний запис № 29 від 01 березня 2023 року (а.с. 52).
01 березня 2023 року Києво - Святошинська окружна прокуратура Київської обласної прокуратури не заперечували проти кремації трупа померлого ОСОБА_3 (у разі проведення розтину та причин смерті) (а.с. 53).
Позивачем надано договір замовлення № 2.199213 від 02 березня 2023 року на кремацію тіла, на урну для праху, та договір замовлення № 1.6628К від 02 березня 2023 року де замовником послуг є ОСОБА_1 (а.с.54-57).
Позивачем надано фото на підтвердження сумісного проживання з померлим (а.с. 89-110) та відео які були оглянуті судом в судовому засіданні.
Відповідно до відомостей на вручення відзнаки Президента України ордена «За мужність» (111 ступеню) та протоколу передачі державної нагороди України та документа про нагородження сім`ї нагородженого ОСОБА_3 (посмертно) вручено цивільній дружині ОСОБА_1 (а.с. 190-192).
Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою доведено факт її спільного проживання із ОСОБА_11 у вказаний період часу, ведення з ним спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.
Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувала тривалий час у фактичних шлюбних відносинах, з яким вони спільно проживали в місті Маріуполі з 09 лютого 2018 року, а з осені 2022 в селі Софіївська Борщагівка, Бучанського району, Київської області, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права й обов`язки, піклувались один про одного, виховували доньку ОСОБА_13 , вели спільне господарство. Зазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, та є підтвердженням факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю саме у вказаний період, відповідачами не надано.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права. При цьому, питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.
Таким чином, можна дійти висновку, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставин справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "09" вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено "10" вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua