Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №337/1992/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.09.2026

ЄУН 337/1992/26

2/337/1750/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 вересня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Туяк О.К.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Ковальова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Райхенфельдської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 позивач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Ковальова Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тим, що він з жовтня 2005 по цей час зареєстрований та до кінця квітня 2022 постійно проживав в зазначеному будинку, який первісно був наданий йому в користування як співробітнику поліцію як службове житло. 27.07.2018 цей будинок був переданий Міністерством внутрішніх справ України до комунальної власності Плодородненької сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Право власності на житловий будинок з господарськими спорудами було зареєстровано за Плодородненькою сільською радою. 17.02.2022 Плодородненькою сільською радою було прийнято рішення №3 про надання згоди на безоплатну передачу (приватизацію) йому у власність вказаного житлового будинку та рекомендовано звернутись до державного реєстратора для оформлення свідоцтва про право власності. Разом з тим, з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну та окупацією території Плодородненської сільської громади та Михайлівської селищної громади усі державні органи на цій частині Запорізької області припинили свою діяльність і він не зміг зареєструвати право власності на вказаний будинок та отримати відповідне свідоцтво. В 2023 році у зв`язку з воєнним станом було створено Плодородненьку сільську військову адміністрацію Мелітопольського району Запорізької області, яка в грудні 2025 перейменована на Райхенфельдську сільську військову адміністрацію Мелітопольського району Запорізької області (далі – Райхенфельдська СВА). 12.02.2026 він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок та видачу свідоцтва про право власності, однак рішенням від 17.12.2026 державний реєстратор відмовив йому в цьому, пославшись на те, що рішення сільської ради не містить формулювання про безпосередню передачу житлового будинку у його власність, а передбачає вчинення подальших дій щодо отримання свідоцтва про право власності, якого у нього немає. У зв`язку з цим він вимушений звернутись до суду з цим позовом і вважає, що його порушене право власності підлягає захисту в силу ст.392 ЦК України.

Ухвалою суду від 31.03.2026 (головуючий суддя Бредун Д.С.) позов прийнятий до судового розгляду, відкрито у справі загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.05.2026.

07.05.2026 підготовче судове засідання було відкладено на 28.05.2026.

21.05.2026 представник відповідача Райхенфельдської СВА Громов А.С., який діє на підставі довіреності, виданої начальником вказаної адміністрації Ходирєвим А.В., подав до суду заяву про повне визнання відповідачем позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та розгляд справи у його відсутність.

Ухвалою суду від 28.05.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Призначаючи справу до судового розгляду по суті, суд не прийняв заяву представника відповідача про повне визнання позову і вказав на відсутність підстав для ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні, мотивувавши це тим, що довіреність на представництво інтересів Райхенфельдської СВА як відповідача в цій справі видана її начальником Ходирєвим А.В., який одночасно є позивачем у справі, відповідно повне визнання представником Громовим А.С., який є заступником начальника Райхенфельдської СВА, позовних вимог вказує на наявність конфлікту інтересів.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №26 від 09.06.2026 у зв`язку з призначенням судді Бредуна Д.С. на посаду судді Запорізького апеляційного суду здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи та замінено головуючого суддю Бредуна Д.С. на суддю Мурашову Н.А.

Ухвалою суду від 10.06.2026 (головуючий суддя Мурашова Н.А.) вказану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд з початку в загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.06.2026.

В підготовче судове засідання сторони не прибули: представник позивача подав заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність, представник відповідача не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 30.06.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Ковальов Д.В. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Додатково позивач в судовому засіданні зазначив, що він з родиною тривалий час - з 2005 до квітня 2022 року законно проживав та користувався вказаним житловим будинком. 17.02.2022, майже напередодні повномасштабного вторгнення, Плодороднеська сільська рада прийняла рішення про безоплатну передачу (приватизацію) йому вказаного житлового будинку у власність. Однак він не встиг отримати свідоцтво про право власності на будинок та зареєструвати право власності. В лютому 2026 він звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області з заявою про державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок, але йому було відмолено з посиланням на те, що рішення сільської ради про надання згоди на приватизацію будинку не підтверджує виникнення права власності, а свідоцтво про право власності у нього відсутнє. Наразі будь-яким іншим чином отримати свідоцтво він не може, оскільки Райхенфельдська СВА не має повноважень на розпорядження комунальною власністю, це виключно повноваження сільської ради, яка під час воєнного стану не діє. Вважає, що таким чином порушується його право щодо житлового будинку і право власності на нього слід визнати за рішенням суду. Також пояснив, що він дійсно був головою Плодородненської сільської ради на момент прийняття нею рішення про надання йому згоди на приватизацію будинку, наразі займає посаду начальника Райхенфельдської СВА. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Райхенфельдської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву, а також інших заяв/клопотань після заміни складу суду не подав.

Суд не бере до уваги наявну в матеріалах справи заяву про розгляд справи у відсутність відповідача, оскільки вона подана 21.05.2026 (разом з заявою про визнання позову) представником за довіреністю, виданою начальником Райхенфельдської СВА Ходирєвим А.В. заступнику начальника Громову А.С., тобто в умовах конфлікту інтересів, що має наслідком недійсність вчинених представником процесуальних дій.

З урахуванням вказаного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що за змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зокрема, відповідно до ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 19.10.2005 по цей час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується доданими до позовної заяви довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 24.02.2026, витягом з реєстру територіальної громади від 23.01.2025.

Житловий будинок (А1), загальною площею 78,69кв.м., з господарськими спорудами (літня кухня (Б1), сарай (В1), гараж (Г1), сарай (К1), душ (Д1)) за адресою: АДРЕСА_1 з 23.06.2020 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за Плодородненькою сільською радою Михайлівського району Запорізької області на підставі рішення цієї ради №5 від 27.02.2018 «Про прийняття житлового будинку та земельної ділянки до комунальної власності Плодородненської сільської ради», наказу МВС України №281 від 10.05.2018 «Про передачу нерухомого майна в комунальну власність» із змінами, внесеними наказом МВС України №101 від 18.02.2020, акту прийому-передачі б/н від 27.07.2018, що підтверджується наданими позивачем копіями зазначених документів, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2020, інформаційною довідкою з цього ж реєстру від 17.02.2026.

Крім того, згідно з копією рішення №1 від 06.10.2020 Плодородненькою сільською радою Михайлівського району Запорізької області вирішено прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади Плодородненської сільської ради житловий будинок, який перебував на балансі Михайлівського районного відділу ГУМВС в Запорізькій області, за адресою: АДРЕСА_1 .

27.10.2020 КП «Михайлівське районне архітектурно-планувальне та техінвенратизаційне бюро» виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою, власником в якому зазначена Плодородненька сільська рада Михайлівського району Запорізької області, копія якого також додана позивачем до позовної заяви.

Згідно з копією рішення №3 від 17.02.2022 Плодородненькою сільською радою Михайлівського району Запорізької області вирішено надати ОСОБА_1 згоду на безоплатну передачу у приватну власність (приватизацію) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (п.1) та рекомендувати ОСОБА_1 звернутися до державного реєстратора для оформлення свідоцтва про право власності з метою подальшого оформлення правової та технічної документації на вказаний житловий будинок відповідно до вимог чинного законодавства (п.2), після оформлення ОСОБА_1 права власності на житловий будинок списати його з балансу Плодородненської сільської ради (п.3).

Також згідно з наданими суду документами встановлено, що Плодородненька сільська рада Михайлівського району Запорізької області як юридична особа була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.05.1997, ЄРДПОУ 04352486, керівником станом на 22.11.2017 значиться ОСОБА_1 .

Відповідно до Указу Президента України від 07.04.2023 №197/2023 утворено Плодородненьку сільську військову адміністрацію Мелітопольського району Запорізької області, яка в подальшому на підставі розпорядження начальника сільської військової адміністрації №132 від 04.12.2025 перейменована на Райхенфельдську сільську військову адміністрацію Мелітопольського району Запорізької області.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.12.2025 Райхенфельдська сільська військова адміністрація Мелітопольського району Запорізької області зареєстрована як юридична особа (орган державної влади), ЄРДПОУ 44929884, керівником (начальником) зазначений ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням №83329768 від 17.02.2026 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області Лань В.С. відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а саме, заявником не надано документу – свідоцтва про право власності, яке є підтверджує виникнення права власності, рішення про надання згоди на приватизацію не підтверджує виникнення права власності.

Як пояснив позивач в судовому засіданні, зазначене рішення державного реєстратора ним не оскаржувалось, оскільки у нього дійсно відсутнє свідоцтво про право власності на житловий будинок, що унеможливлює проведення реєстрації права власності.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач та його представник як на підставу позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок послались на ст. 392 ЦК України.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст.392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності

особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст.392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17.

В даному випадку суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довів виникнення у нього права власності на зазначений житловий будинок, а також порушення його прав та інтересів як власника з боку відповідача, тобто матеріально-правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст.392 ЦК України.

Як встановлено судом, вказаний житловий будинок є об`єктом комунальної власності, право власності на нього зареєстровано у державному реєстрі за Плодородненською сільською радою Михайлівського району Запорізької області як уповноваженим органом відповідної територіальної громади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на прийняття Плодородненською сільською радою рішення про надання згоди на безоплатну передачу (приватизацію) йому у власність вказаного житлового будинку. Однак суд вважає, що це не дає підстав для констатації факту виникнення у позивача права власності на будинок.

Дійсно, в силу положень ст.345 ЦК України фізична особа може набути право власності на житло у разі приватизації державного чи комунального майна.

Процедура здійснення передачі квартир (будинків) державного та комунального житлового фонду у власність громадян визначена Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (є чинним на час розгляду справи) та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009.

Згідно з вказаними нормативно-правовими актами процедура приватизації здійснюється лише уповноваженими на те органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, і лише вони визначають питання чи має громадянин право на приватизацію.

Рішення про передачу квартир (будинків) у власність громадянорган приватизації приймаєза результатами розгляду наданого заявником визначеного пакету документів. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності. Свідоцтво про право власності підлягає обов`язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав. Державна реєстрація прав власності на приватизоване житло проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Саме з моменту такої реєстрації у особи виникає право власності на відповідне майно (ч.4 ст.334 ЦК України).

Отже, обов`язковою умовою виникнення права власності на житло в результаті приватизації є саме свідоцтво про право власності, яке видається органом приватизації, та його державна реєстрація, що вказує на повне завершення відповідної процедури.

Рішення органу приватизації, в даному випадку Плодородненської сільської ради, про надання згоди на приватизацію будинку є лише стадією процесу оформлення права власності та само по собі не підтверджує право власності. У разі невидачі/неотримання свідоцтва про право власності на підставі рішення органу приватизації, відповідна процедура вважається незавершеною.

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував на принципі розподілу повноважень, відповідно до якого суди не можуть перебирати на себе функції органів державної влади чи місцевого самоврядування. Якщо процедура приватизації житла громадянином не завершена (немає рішення органу приватизації та/або свідоцтва), суд не може самостійно підмінити собою орган приватизації та первинно наділити громадянина статусом власника. Право власності виникає внаслідок певного юридичного складу, де рішення суду не замінює собою свідоцтво про приватизацію. За таких умов звернення до суду з позовом про визнання права власності з посиланням на ст.392 ЦК України є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №483/731/19.

Доводи позивача та його представника про неможливість отримання свідоцтва про право власності на житловий будинок з подальшою його реєстрацію у встановленому законом порядку через повномасштабне вторгнення рф в Україну, введення воєнного стану та тимчасову окупацію Плодородненської (після перейменування Райхенфельдської) сільської територіальної громади, створення відповідної військової адміністрації, яка не наділена повноваженнями щодо розпорядження комунальним майном, не дають підстав для звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно на підставі ст.392 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу положень ст.15,392 ЦК України судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право. В цій же справі позивач не довів наявність між ним та відповідачем реального спору про право.

При цьому, в судовому засіданні представник позивача посилався на подання представником відповідача заяви про повне визнання цього позову, що фактично могло свідчити про відсутність спору про право.

Однак, як зазначалось вище, така заява не була прийнята судом, оскільки подана від імені Райхенфельдської сільської військової адміністрації представником за довіреністю, виданою начальником вказаної адміністрації Ходирєвим А.В., який також був головою Плодородненської сільської ради на момент прийняття рішення про надання згоди на приватизацію житлового будинку і є позивачем у цій справі, що вказує на наявність конфлікту інтересів.

Таким чином, оскільки зазначений житловий будинок офіційно зареєстрований за Плодородненською сільською радою, процедура його приватизації не завершена, свідоцтво про право власності на будинок позивачу не видано, відповідно не відбулося порушення його прав як власника майна, суд вважає, що правові підстави для прямого визнання за позивачем права власності на підставі ст. 392 ЦК України відсутні.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,182,316-321,328,334,345,392 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Райхенфельдської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.А.Мурашова