Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №210/5103/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/5103/25

Провадження № 2/210/1229/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючої - судді Чайкіної О.В., за участю секретаря судового засідання Комбарової Д.С.,

сторони, які приймали участь у судовому засіданні 26 серпня 2026 року: позивач – ОСОБА_1 , представник відповідач – ОСОБА_2 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

ОСОБА_1 (Позивачка) 23 липня 2025 року звернулася до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Заочним рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року суд задовольнив позов частково, стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Позивачки матеріальну шкоду в розмірі 4566,40 грн. (чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень сорок копійок); моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень).

09 січня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 05 лютого 2026 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

23 лютого 2026 року від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву.

04 лютого 2026 року позивачкою подано відповідь на відзив.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 квітня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 01 липня 2026 року суд залучив до участі у цивільній справі в якості третьої особи без самостійних вимог – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС» та витребував письмову інформацію про те, чи здійснювалась страхова виплата ОСОБА_1 .

Описова частина

Зміст позовних вимог

24.06.2024 року, приблизно о 05.57 годині ранку, на перехресті доріг проспекту Металургів та вулиці Нікопольське шосе міста Кривого Рогу, з вини водія ОСОБА_5 , який керував вантажним автомобілем «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталося ДТП - в результаті якого позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

ОСОБА_5 свою провину у ДТП визнав, у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - розкаявся, що підтверджується вироком Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27.05.2025 року в справі № 210/5494/24.

В наслідок ДТП позивачка ОСОБА_1 зазнала матеріальної шкоди - була змушена витрачати свої особисті кошти на купівлю ліків та медикаментів, замість забезпечення інших потреб своєї родини, як під час лікування так і в процесі відновлення. Значні грошові кошти потерпіла вимушено витрачає на купівлю медичних засобів призначених лікарем, до сьогодні, а також вимушена переходити на інше, більш здорове та дороге харчування.

Загальну суму матеріальної шкоди позивач оцінює в - 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

В наслідок ДТП ОСОБА_1 зазнала та продовжує відчувати дуже суттєві моральні страждання, отримала невиліковний розлад фізичного здоров`я та пов`язані із цим психологічні і нервові проблеми та розлади загального стану здоров`я, що спричинило та продовжує спричиняти їй суттєвої моральної шкоди.

Жодна грошова сума не зможе в повному обсязі компенсувати безповоротно втрачене здоров`я або бути хоч якось адекватною для вимірювання тих больових відчуттів яких потерпіла пережила, а також тих які їй доводиться відчувати кожного дня і тепер доведеться відчувати на протязі всього свого подальшого життя. Для опису моральної шкоди завданої ДТП звертає увагу суду на такі наслідки: больові відчуття під час та після події; порушення сну, відчуття втомленості та безпомічності; обмеження у рухах та здійсненні звичних справ; звичайне колись сидіння викликає біль; неможливість самостійно пересуватися по місту; неможливість отримувати додатковий дохід для існування; неможливість роботи на присадибній ділянці для забезпечення себе продуктами харчування: потреба у постійному догляді і піклуванні; по життєві витрати на препарати для торування болі; пришвидшення процесів старіння.

Для оцінки моральної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_1 , захистом використано методичні рекомендації: Сума компенсації = фізичні страждання + психічні страждання + часовий коефіцієнт.

Фізичний біль та страждання під час падіння, лікування, відновлення і тепер біль під час сидіння, зміни погоди, будь якого фізичного навантаження, потерпіла ОСОБА_1 оцінює у грошовому еквіваленті – 100 000,00 грн.

Психічні страждання, відчуття безпомічності, постійний стрес, необхідність звертатися за допомогою до інших людей під час виконання будь яких звичних побутових дій, таких як купання, прання, доставка продуктів із магазину, переміщення та інше потерпіла ОСОБА_1 оцінює у грошовому еквіваленті – 200 000,00 грн.

Додаткових страждань спричиняє той факт, що не відповідачі, ні водій транспортного засобу жодного разу не клопотали про стан потерпілої ОСОБА_1 не поцікавились самопочуттям або станом здоров`я, не проявили жодної ініціативи щодо допомоги або участі у лікуванні або відновленні.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 10000,00 грн. матеріальної шкоди та 300000,00 грн. моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала позов

Позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що не погоджується із доводами представника відповідачів, та вважає, що саме вони як власники транспортного засобу та роботодавці винуватця ДТП мають нести відповідальність за завдану її здоров`ю шкоду. Стверджувала, що вона не була обізнана з тим, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_5 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і їй ані під час кримінального провадження, ані після не пропонував відшкодувати шкоду. Єдину виплату, яку вона отримала за час непрацездатності, це виплата за договором страхування, який діяв на підприємстві, де вона офіційно працевлаштована і який укладається усіма працівниками підприємства. Ця виплата була разовою і становила близько 4000,00грн. При цьому внески за договором вона вносила сама. Просить залишити без змін присуджені їй суми за попереднім рішенням.

Представниця відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що ОСОБА_5 був звільнений з ФОП за день до події ДТП, і користувався транспортним засобом на правах оренди. Отже, на її думку Відповідачі не мають нести відповідальність за дії водія, який спричинив ДТП. Також зазначила, що надані позивачкою квитанції нерозбірливі, та позивачка не надала рецептів від лікаря і відповідних призначень, тому є сумніви, що вона придбавала саме ті ліки, які їй необхідні для відновлення здоров`я. Вважає, що відповідачі як власники джерела підвищеної небезпеки не мають нести відповідальність за моральну шкоду, на якій наполягає Позивачка. Позивачка могла вжити заходів та звернутися до страховика і отримати страхове відшкодування, а так само й звернутися з позовом до винуватця ДТП. Просила у задоволенні позову відмовити.

Крім того сторона відповідача просила допустити поворот виконання заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року № 210/5103/25 та стягнути з позивачки ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_3 , кошти стягнуті у порядку примусового виконання, на користь відповідачки ОСОБА_3 суму у розмірі 4566 грн 40 коп. а також витрати на приватного виконавця 1394, 64 грн. , а також стягнути з позивачки ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 суму 45 844, 72 коп. та витрати на приватного виконавця 6 938 грн. 01 коп.

Від третіх осіб надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Вироком Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2025 року у справі № 210/5494/24 провадження № 1-кп/210/285/25 суд затвердив угоду про визнання винуватості від 30.10.2024 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором Бондар В.Ю. та визнав ОСОБА_5 (третя особа у справі без самостійних вимог на предмет спору) винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначив визначене угодою покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком у 3 (три) роки (а.с.5-7).

24.06.2024 року приблизно в 05 годин 57 хвилин, водій ОСОБА_6 керуючи технічно справним вантажним автомобілем «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Нікопольське шосе, з боку вулиці Медична, в напрямку вулиці Цимлянська, у Металургійному районі міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області.

В цей час по проїзній частині проспекту Металургів, з боку вулиці Вадима Турова, в напрямку вулиці Криворіжсталі, у Металургійному районі міста Кривого Рогу, рухався автобус «Рута СПВ-20» реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по міському маршруту N? 210 «м-н. Східний-3 - НКГЗК» з пасажирами серед яких: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_18 .

Водій ОСОБА_6 наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг з проспекту Металургів у Металургійному районі, міста Кривого Рогу, повинен був діяти відповідно до п.п. 2.3 (б); 16.11 і дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України.

Однак, водій ОСОБА_5 діючи зі кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, шляхом не надання переваги в русі водієві маршрутного автобусу «Рута СПВ-20» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався по проїзній частині проспекту Металургів, у Металургійному районі, міста Кривого Рогу, а саме по головній дорозі позначеній дорожнім знаком 2.3 Правил дорожнього руху України, чим порушив вимоги п. п. 2.3 (б); 16.11 і дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України.

В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_6 керуючи вантажним автомобілем «DAF ХР 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, та не надав переваги в русі автобусу «Рута СПВ-20» реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , в наслідок чого відбулося зіткнення даних транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири маршрутного автобусу «РУТА СПВ-20» реєстраційний номер НОМЕР_4 , отримали тілесні ушкодження, а саме:

Позивачка ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритий розрив правого ключичного-акроміального зчленування, який згідно висновку судово-медичної експертизи №1640 від 29.08.2024 року, за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я, більше 21 доби п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6…

Згідно з вироку ОСОБА_5 був працевлаштований на посаді водія ФОП « ОСОБА_4 ».

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 27.06.2024 року накладено арешт на вантажний автомобіль DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 видане 23.02.2023 ТСЦ 2641 та НОМЕР_6 , видане 13.04.2016 Центром 2347 (а.с.14-16)

Судом з Автоматизованої системи АСДС Д-3 встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2025 року частково скасовано арешт майна, а саме з вантажного автомобіля «DAF XF95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 видане 23.02.2023 ТСЦ 2641 належить ОСОБА_3 , який був накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в справі №216/4530/24, в частині: заборони використання вищевказаним майном.

Цією ж ухвалою частково скасовано арешт майна, а саме зі спеціального напівпричепа «CHEREEAU CD 285 GA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , видане 13.04.2016 Центром 2347 належить ОСОБА_4 , який був накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в справі №216/4530/24, в частині: заборони використання вищевказаним майном.

Вантажний автомобіль «DAF XF95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про право реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_5 видане 23.02.2023 ТСЦ 2641 належить відповідачці ОСОБА_3 .

Спеціальний напівпричеп «CHEREEAU CD 285 GA», реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно з свідоцтва про право реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_6 , видане 13.04.2016 Центром 2347 належить відповідачу ОСОБА_4 .

Вантажний автомобіль «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , були забезпечені полісами страхування цивільно-правової відповідальності, страховик ПрАТ «СК «АСКО ДС».

З розрахункових чеків встановлено, що позивач витратила на купівлю ліків та медикаментів 4566,40 грн. (а.с.8-10).

10 червня 2024 року ОСОБА_25 подав до ФОП ОСОБА_4 заяву про звільнення за власним бажанням (скан копія в електронному суді) з 23 червня 2024 року.

02 серпня 2024 року ФОП ОСОБА_4 подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого внеску з Додатком 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (Додаток 4ДФ) (в підсистемі Електронний суд).

Відповідно до бази даних інформаційних систем ДПС України ФОП ОСОБА_4 (РНКОПП НОМЕР_8 ) з Розділу ОСОБА_26 даних про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого внеску з Додатком 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (Додаток 4ДФ) напроти РНОКПП НОМЕР_9 ( ОСОБА_5 ) зазначено дата звільнення 23.06.2024. (в підсистемі Електронний суд).

Після ухвалення заочного рішення з відповідачів в порядку примусового виконання стягнуто на користь позивачки: з відповідачки ОСОБА_3 суму у розмірі 4566 грн 40 коп. а також витрати на приватного виконавця 1394, 64 грн.; відповідача ОСОБА_4 суму 45 844, 72 коп. та витрати на приватного виконавця 6 938 грн. 01 коп.

Мотивувальна частина та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 7 статті 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв`язок між ними, а також за виключенням передбачених законом випадків, вина заподіювача шкоди, тобто відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є об`єктивним наслідком протиправної дії чи бездіяльності.

Згідно зі статей 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана майну, особистим немайновим правам, а так само і майну фізичної особи, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У цій справі встановлено, що Позивачка є потерпілою від кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України - за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяло потерпілим тяжке тілесне ушкодження.

Ця обставина доведена вироком, що набрав законної сили, та в силу частини 6 статті 82 ЦПК України він є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

В силу статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В установчій частині вироку щодо ОСОБА_5 зазначено, що він є водієм працевлаштованим у ФОП ОСОБА_4 .

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Водій ОСОБА_5 працював у ФОП ОСОБА_4 . Як стверджує сторона відповідача ОСОБА_5 10.06.2024 року написав заяву про звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України та його було звільнено з посади водія означеного ФОП 23 червня 2024 року, тобто за день до події ДТП.

Однак суд звертає увагу, що квартальні звіти, подані ФОП ОСОБА_4 , зокрема Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого внеску з Додатком 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (Додаток 4ДФ), в яких зазначена дата звільнення ОСОБА_5 «23.06.2024», датовані і зареєстровані в інформаційній системі баз ДПС 02 серпня 2024 року, тобто більш ніж через місяць після події ДТП та внесення відомостей до ЄРДР щодо кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України.

В той же час правила оформлення ФОП найманих працівників на роботу, а так само і їх звільнення, регулюються нормами КЗпП України.

За змістом частини четвертої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першої статті 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Проте суду не представлені первісні документи, які слугували підставою для звільнення ОСОБА_5 , зокрема копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, а так само й про характер виконуваної ним роботи та трудової функції (копії трудового договору).

Хоча ФОП ОСОБА_4 при заповненні Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (Додаток 4ДФ) і вказав дату звільнення ОСОБА_5 з 23 червня 2024 року, проте така дата викликає сумніви, адже ДТП мало місце 24 червня 2024 року, що за відсутності у ФОП книг реєстрації заяв та їх обліку може свідчити про намагання уникнути відповідальності за шкоду, яка завдана найманим працівником, який керує джерелом підвищеної небезпеки, третім особам, зокрема потерпілим від ДТП, винуватцем якого визнано ОСОБА_5 .

Суд не погоджується з твердженнями сторони відповідача про те, що факт непрацевлаштування водія ОСОБА_5 у ФОП звільняє Фізичну особу підприємця ОСОБА_4 від цивільної відповідальності за спричинену потерпілій шкоду водієм ОСОБА_5 з огляду на таке.

Дійсно у ситуації, коли водій ФОП був звільнений за добу до події ДТП, підстави для застосування частини першої статті 1172 ЦК України відсутні.

Однак відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким є його законний володілець.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому положення статті 1187 ЦК України є спеціальними на відміну від статті 1166, 1167 ЦК України, які встановлюють загальні підстави для відшкодування шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц суд зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Також у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Суд вважає, що належними відповідачами у цій справі є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , (не дивлячись на те, що їх вина у спричиненні ДТП відсутня), оскільки саме вони є власниками вантажного автомобіля «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок керуванням яким ОСОБА_5 заподіяв потерпілій матеріальну і моральну шкоду.

Суд також відхиляє доводи представниці відповідачів проте, що вантажний автомобіль «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA» реєстраційний номер НОМЕР_2 був переданий ОСОБА_5 в оренду на підставі договору найму транспортного засобу, укладеного 30 травня 2024 року і на момент події ДТП перебував у його володінні.

Як вбачається з копії наданого стороною відповідача договору від 30.05.2024 року зі строком дії до 31.07.2024 року, останній укладено у простій письмовій формі.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Згідно з частинами першою та другою статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Суд ставить під сумнів дійсність договору найму вантажного транспортного засобу з напівпричепом, з використанням якого сталася подія ДТП, оскільки за змістом частини другої статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Тобто іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від їх вини.

На думку суду за змістом цієї норми обов`язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини водія, тобто на відповідачів, а не ОСОБА_5 .

Підстав, які б звільняли відповідачів від відшкодування шкоди потерпілій, завданої їй у зв`язку з експлуатацією належного їм на праві приватної власності джерела підвищеної небезпеки - вантажного автомобіля «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , не встановлено.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, і така шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Суд вважає що позивач ОСОБА_1 зазнала шкоди як моральної, так і матеріальної, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, яке мало місце 24.06.2024 року.

Відповідно до частини 7 статті 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту вироку суду від 27 травня 2025 року вбачається, що при розгляді кримінального провадження цивільний позов ОСОБА_1 не заявлявся.

Суд відхиляє твердження сторони відповідача, що Позивачка не позбавлена права звернутися до страховика, оскільки вантажний автомобіль «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з спеціальним напівпричепом «CHEREEAU CD - 385 GA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , забезпечені полісами страхування цивільно-правової відповідальності в ПрАТ «СК «АСКО ДС».

Ця обставина була встановлена судом після скасування заочного рішення.

Відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були обізнані з тим, що Металургійний районний суд міста Кривого Рогу здійснює розгляд кримінального провадження №12024041230001363 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України. Це вбачається з ухвали суду від 27.02.2025р. у справі №210/5494/24, провадження № 1-кп/210/285/25 від 24.06.2024 року, якою за їх клопотанням частково скасовано арешт, накладений на вантажний автомобіль «DAF XF95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник ОСОБА_3 ) та на спеціальний напівпричеп «CHEREEAU CD 285 GA», реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ОСОБА_4 ), який був накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в справі №216/4530/24, а саме в частині: заборони використання вищевказаним майном.

Однак дані обставини не були повідомлені ОСОБА_5 та власниками арештованого майна під час розгляду кримінального провадження, а так само й стороною відповідача під час подання заяви про перегляд заочного рішення та відзиву на позовну заяві.

З відкритих джерел перевіркою чинності полісів страхування 29 червня 2026 року встановлено, що вантажний автомобіль «DAF XF95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник ОСОБА_3 ) та спеціальний напівпричеп «CHEREEAU CD 285 GA», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП були забезпечені полісами страхування №СА50172 та АР3623498 в ПрАТ «СК «АСКО ДС».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що:

«Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування».

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що:

«виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV».

Приписами пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП – 24.06.2024р.) визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому – фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Тобто ПрАТ «СК «АСКО ДС» несе обов`язок відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду лише у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Потерпіла ОСОБА_1 не була обізнана про те, що транспортний засіб за участі якого сталося ДТП був забезпечений полісом страхування, та не зверталася до ПрАТ «СК «АСКО ДС» із заявою про виплату страхового відшкодування, зокрема за шкоду завдану здоров`ю, що підтверджено страховиком.

Відповідачі зі свого боку, будучи страхувальниками, та обізнані з тим, що за участі належних їм транспортного засобу та напівпричепу, не повідомили потерпілих про наявність полісів страхування в ПрАТ «СК «АСКО ДС» з метою врегулювання можливих майнових претензій.

Потерпіла оцінює розмір шкоди, завданої її здоров`ю, в розмірі 10000,00грн.

Ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СК «АСКО ДС» становить 500,00грн. (10000,00грн * 5%).

Моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 300000,00грн., що в 600 разів перевищує ліміт відповідальності страховика.

Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є належними відповідачами за вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому варто зауважити, що за наявності вини особи, яка завдала шкоду, відповідачі, як особи, які є відповідальними за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набувають права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, тож ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не позбавлені права звернутися з позовом до ОСОБА_5 про компенсацію понесеної ним суми моральної шкоди в порядку регресу.

Поряд із цим суд частково погоджується із твердженнями представниці відповідачів, про те, що відсутні підстави для стягнення матеріальної шкоди, оскільки витрати на лікування не підтвердженні належними доказами.

За змістом частини другої статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час судового розгляду позивачка не надала виписок з історії хвороби, а так само й не надала рекомендацій лікаря та призначень медикаментів.

В той же час належною особою, яка несе обов`язок з відшкодування шкоди, завданої здоров`ю позивачки є ПрАТ «СК «АСКО ДС», а не відповідачі.

ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до ПрАТ «СК «АСКО ДС» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши квитанції, призначення лікаря, вирок, висновок експерта, виписки з історії хвороби, тощо.

Слід зауважити, що за змістом підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) строк для подання заяви про отримання регламентованої виплати якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, становить три роки з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо розміру моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідачів як з власників джерела підвищеної небезпеки.

Законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «по своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц)».

Позивачка вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000 гривень мотивує тим, що в наслідок ДТП ОСОБА_1 зазнала та продовжує відчувати дуже суттєві моральні страждання, отримала невиліковний розлад фізичного здоров?я та пов?язані із цим психологічні і нервові проблеми та розлади загального стану здоров?я, що спричинило та продовжує спричиняти їй суттєвої моральної шкоди. Жодна грошова сума не зможе в повному обсязі компенсувати безповоротно втрачене здоров?я або бути хоч якось адекватною для вимірювання тих больових відчуттів яких потерпіла пережила, а також тих які їй доводиться відчувати кожного дня і тепер доведеться відчувати на протязі всього свого подальшого життя.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я, більше 21 доби.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд, зокрема в постановах від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 27 лютого 2025 року в справі № 204/2952/17.

Тож, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої, яка отримала внаслідок ДТП тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_1 дійсно перенесені моральні страждання у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності тривалого лікування, стороннього догляду, емоційної напруги, тривоги, стресу, відчуття болю та безпорадності, а також додаткові переживання події злочину повторно під час розгляду позову в суді та не отримання добровільної компенсації збитків у позасудовий спосіб.

Однак на думку суду зазначена Позивачка сума в розмірі 300000,00грн. є завищеною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості, а тому розмір її відшкодування слід визначити на рівні 70 000,00 гривень.

Визначаючи саме такий розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходив з того, що наслідки аварії дійсно ускладнили життя позивача, характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б завданням та засадам цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн.

Також, згідно зі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір у сумі 504,50 грн.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,12,13, 76-82, 89, 133, 141,142,247, 258-259, 263-265,273, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , рнокпп НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень).

В задоволені інших позовних вимог– відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на користь держави судовий збір у розмірі 252,25 грн. (двісті п`ятдесят дві гривні двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , на користь держави судовий збір у розмірі 252,25 грн. (двісті п`ятдесят дві гривні двадцять п`ять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 10 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , рнокпп НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ,

Суддя: О. В. Чайкіна