Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №753/10232/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10232/26

провадження № 3/753/3105/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретар судового засідання Барченко К.І.,

учасники судового провадження:

прокурор Скляренко Р.С.,

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 06 травня 2026 року року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2026 року серії ЕПР1 № 640646, водій ОСОБА_1 14 квітня 2026 року, о 13 год. 10 хв., у м. Києві, на вул. Здолбунівська, керував транспортним засобом «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився на відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні брав участь прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва Скляренко Р.С., який вважав долучені матеріали достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Дзісь Б.М., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, натомість подав суду клопотання про закриття провадження. Вказував, що матеріали справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а наданий працівниками поліції відеозапис не забезпечує можливості встановити послідовність подій та факт керування транспортним засобом. Окремо адвокатом зазначається, що відеофіксація здійснювалася не за допомогою бодікамери, а на особистий мобільний телефон працівника поліції, що як вважав адвокат, ставить під сумнів повноту та належність такого відеозапису як доказу. Також заперечує сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на те, що працівники поліції не запропонували йому пройти огляд у передбаченому законом порядку та не забезпечили його доставлення до відповідного закладу охорони здоров`я. На підставі всього викладеного адвокат вважав, що матеріалами справи не підтверджено ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а наявні суперечності мають тлумачитися на користь ОСОБА_1 , що є підставою для закриття провадження у справі.

Сам ОСОБА_1 у судове засідання 03 вересня 2026 року також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, водночас подав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що не погоджується із складеним стосовно нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказав, що 14 квітня 2026 року він не керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння та наркотичних засобів не вживав. На момент підходу працівників поліції автомобіль перебував припаркованим, а на відеозаписі відсутні докази ані порушення ним ПДР, ані керування транспортним засобом. Виявлені працівниками поліції ознаки він пояснює проблемами зі здоров`ям та сильним хвилюванням через ситуацію, що склалася. Також заперечує, що свідомо відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Також пояснив, що працівники поліції запропонували йому поїхати до лікаря-нарколога для здачі аналізів, однак не роз`яснили належним чином, що саме йому пропонується, у якому медичному закладі та які наслідки матиме його відмова, а тому він не погодився на поїздку. Після припинення відеозапису він навіть викликав інший наряд поліції для отримання роз`яснень та допомоги, однак був примусово доставлений до територіального центру комплектування.

Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши думку прокурора, дійшла таких висновків.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2026 року серії ЕПР1 № 640646 складений стосовно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів; водійське посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеозаписи з місця події.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції).

Так, суддя дослідила відеозаписи із камер працівників поліції, події мали наступну послідовність.

Відеозапис розпочинається з моменту, коли ОСОБА_1 перебуває за кермом транспортного засобу, після чого працівники поліції запитують його щодо перетину подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки.

На 02:20 працівники поліції повідомляють про виявлення в нього ознак наркотичного сп`яніння і зазначають про тремтіння рук.

О 02:40 проводять перевірку реакції зіниць на світло та вказують на відсутність такої реакції.

На 03:10 ОСОБА_1 вперше пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, однак він конкретної відповіді не надає.

Надалі на 03:50 пропозицію про проходження огляду повторено і на 05:55 працівники поліції втретє пропонують ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога для проходження огляду, після чого о 07:15 він надає чітку відмову від його проходження.

Після цього працівниками поліції йому вручено протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджені відеозаписи підтверджують, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , після його зупинки працівниками поліції, які виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння, категорично відмовився від проходження огляду в у закладі охорони здоров`я, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З приводу доводів ОСОБА_1 та його адвоката про те, що він не керував транспортним засобом, суддя зазначає, що вони спростовуються дослідженими відеозаписами.

Так, з відеозапису з вбачається, що ОСОБА_1 з початку відеозапису до його завершення перебуває на місці водія із закритими дверима, вступає у суперечку з працівниками поліції щодо обставин його зупинки, що узгоджується з його перебуванням саме у статусі водія.

При цьому протягом всього часу фіксації сам ОСОБА_1 жодного разу не заявляв, що він не керував автомобілем, що додатково спростовує цю версію.

Щодо тверджень про відсутність ознак сп`яніння, то суддя зазначає, що у поліцейських було достатньо часу і можливостей для їх встановлення. Саме такі ознаки були виявлені та зафіксовані ними під час спілкування з водієм, що й стало підставою для пропозиції пройти медичний огляд.

Також суддя наголошує, що предметом розгляду у цьому провадженні є факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а не встановлення факту його перебування у стані наркотичного сп`яніння.

У цьому випадку ОСОБА_1 відмовився від виконання обов`язку пройти огляд у медичному закладі, що згідно із законом тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аргументи адвоката про те, що фіксація події здійснювалася не за допомогою нагрудної бодікамери, а за допомогою мобільного телефону працівника поліції, суддя бере до уваги.

Водночас адвокатом у клопотанні не було зазначено, яким саме чином використання мобільного телефону замість бодікамери вплинуло на достовірність зафіксованих обставин або перешкодило їх належному встановленню.

Суддя враховує, що у своїх поясненнях адвокат Дзісь Б.М. наводить численні зауваження саме щодо змісту відеозапису та обставин, які на ньому зафіксовані, що ілюструє можливість його перегляду та оцінки зафіксованих на ньому подій.

З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом`якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.

Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ухвалила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Марина БОНДАРЕНКО