Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №521/4678/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

31.08.26

Справа № 521/4678/25

2/521/448/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.,

секретаря судового засідання Каліній П.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №09142-01/2024 від 14.01.2024 року у загальному розмірі 45500 грн., яка складається: з суми заборгованості за основною сумою боргу 13000 грн., суми заборгованості за відсотками 32500 грн., а також про стягнення витрат зі сплаті судового збору.

Зокрема, позов мотивовано тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.12.2025 року у справі №521/4678/25 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

02.02.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог позивача. Відповідач вважає, що особисто Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не підтверджено документально щодо нарахування грошових коштів за кредитним договором № 09142-01/2024 від 14.01.2024 року.

04.02.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому представник ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач вказав, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

11.02.2026 року до Хаджибейського районного суду м.Одеси від представника відповідача надійшли заперечення, в яких він зазначає, що відповідно до постанови ВС від 08.03.2018 року по справі №444/9519/12 «після спливу строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 150 ЦКУ право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти проценти за кредитом припиняється.»

25.03.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, щодо відсутності документів в матеріалах справи, а саме акт приймання передачі Реєстру боржників за договором факторингу №28052024 від 28.05.2024 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять відзив та додаткові пояснення по справі.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, судом встановллені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

14.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 09142-01/2024, який підписано електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора W5853/

Згідно із умовами пп. 1.1. п. 1 Кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 13000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит на власні потреби надавався позичальнику строком на 100 днів, до 22.04.2024 року. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування.

За пунктом 1.6. договору сторони погодили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-3406 .

Розділом 2 вказаного договору сторони погодили порядок укладення договору.

Відповідно до пп. 7.13 договору, клієнт підтверджує, що він ознайомився з порядком інформування споживачів послуг споживчого кредитування, які надаються ТОВ «Аванс Кредит», опублікованому на сайті, та погодився з порядком інформування споживачів згідно умов вказаного Порядку.

Додатком №1 до вказаного вище договору сторони погодили графік платежів - повернення позичальником кредитних коштів та процентів за користування ними.

Також у матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили його умови та порядок нарахування відсотків, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

28.05.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір факторингу №28052024, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Стар Файненс Груп» Права Вимоги до Боржників.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що за ОСОБА_1 рахується наступна заборгованість за кредитним договором: за основною сумою боргу 13000 грн., за відсотками 32500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано картку № НОМЕР_1 хх-хххх-3406.

14.01.2024 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5853, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у кредитному договорі.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Щодо законодавчого обмеження розміру процентної ставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 25.12.2023 до 22.04.2024) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024).

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі укладений після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відтак у зазначених договорах максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Положення договору в частині встановлення процентної ставки понад максимально допустиму не підлягають застосуванню, оскільки суперечать імперативним вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо порядку обчислення максимального розміру денної процентної ставки 1 %

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Порядок обчислення денної процентної ставки регламентований ч. 4 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», де визначено формулу: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100%, де ЗВСК це загальні витрати за споживчим кредитом (які включають комісії), а не лише номінальні проценти, ДПС - денна процентна ставка, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відтак, обмеження денної процентної ставки в 1 % стосується не лише номінальної відсоткової ставки, зазначеної в договорі, а сукупного показника вартості кредиту.

Відтак, встановлене обмеження у розмірі 1% на день є граничною межею для денної процентної ставки (ДПС), яка обчислюється з урахуванням усіх витрат споживача, зокрема й сплати комісії за видачу кредитних коштів.

Отже, для визначення відповідності умов кредитного договору частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», враховується фактичне здорожчання кредиту за рахунок нарахованих комісій та інших обов`язкових платежів, оскільки вони, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, є невід`ємною складовою загальних витрат за споживчим кредитом (ЗВСК).

У разі зазначення в договорі номінальної денної процентної ставки в розмірі 1 % та наявності інших платежів, зокрема комісії за видачу кредиту, сукупний розмір такої ставки, в розумінні ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», буде виходити за дозволені законом межі. Відтак, згідно з ч. 6 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», такі положення договору в частині перевищення максимального розміру денної процентної ставки є нікчемними, в силу ч. 5 ст. 12 зазначеного закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.01.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 09142-01/2024, відповідно до якого кредитодавець зобов`язувався надати відповідачу грошові кошти у сумі 13000 грн строком на 100 днів із визначеними процентними ставками.

Право вимоги за вказаним договором відступлено на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № 28052024 укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронними одноразовим ідентифікатором кредитний договір, таким чином погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір та додаткова угода укладені в електронній формі у порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в Договорі.

Разом з тим, як зазначено у розділі «Щодо законодавчого обмеження розміру процентної ставки» цього рішення, розмір процентів за користування кредитом за цим договором підлягає перерахунку з урахуванням імперативних законодавчих обмежень максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Згідно з розрахунком суду, обґрунтований розмір заборгованості за відсотками становить 13000грн (13000,00 грн х 1 % х 120 днів). Оскільки строк кредитування становив 100 днів, проценти підлягають нарахуванню саме в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Із витягу з Реєстру боржників та розрахунку заборгованості основний борг становить 13000 грн. Доказів, які б спростовували зазначений розрахунок, матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитних договорів та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору зі сторони відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позову.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із відповідачем ОСОБА_1 , а тому з останнього на користь позивача, враховуючи принцип диспозитивності та суму заявлених вимог, слід стягнути заборгованість за кредитним договором, яка в сукупному розмірі складає 26000 грн, в тому числі 13000 грн простроченої заборгованості за основною сумою боргу, 13000 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Сенс банк» № 101778 від 25.02.2025.

Оскільки позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягав би до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 1730,29 (3 028,00 грн х (26000 грн / 45500 грн)).

Отже з відповідача на користь позивача підлягав би стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1730,29 грн.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Відповідно до пенсійного посвідченя № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Оскільки відповідач, звільнений від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України та повернути з державного бюджету ТОВ «ФК ЄАПБ» судовий збір, у розмірі 1730,29 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 79, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце мешкання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»( код ЄДРПОУ: 35625014 (ІВAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість в сумі 26000 (двадцять шість тисяч ) гривень 00 копійок з яких 13000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 13000,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1730,29 грн. за рахунок держави.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.Я. Роїк