Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №909/943/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/943/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Ярко ІФ",

відповідач - ЛІЦЕЙ № 18 ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ,

про стягнення 1 097 158,51 грн, з яких 851 073,40 грн - заборгованість за договором підряду від 02.05.2025 № 2, 64 993,01 грн - інфляційні втрати, 23 643,52 грн - 3% річних, 157 448,58 грн - пеня,

за участю представників:

від позивача – Голуб Г.С.,

від відповідача – не з`явився,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову

1.1. Предметом позову є вимога про стягнення 1 097 158,51 грн, з яких 851 073,40 грн - заборгованість за договором підряду від 02.05.2025 № 2, 64 993,01 грн - інфляційні втрати, 23 643,52 грн - 3% річних, 157 448,58 грн - пеня. Крім того, позивач просить зазначити у рішенні суду про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, штрафних санкцій (в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України), 3% річних та інфляційних втрат за період з 27.08.2025 до моменту виконання рішення суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Форма судочинства.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.08.2026 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Визнання позову відповідачем.

Відповідач у заяві про визнання позову від 03.09.2026 (вх. № 16240/26) позовні вимоги визнав і не заперечував щодо їх задоволення в повному обсязі.

Суд, керуючись ч. 4 ст. 191 ГПК України, ухвалив відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжив судовий розгляд (ухвала від 03.09.2026).

3. Зміст заяв по суті справи.

3.1. Позовна заява від 29.07.2026 (вх. № 7054/26).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами був укладений договір підряду від 02.05.2025 № 2 на виконання капітального ремонту (облаштування укриття) у Ліцеї № 18 Івано-Франківської міської ради. Позивач у повному обсязі та у встановлені строки виконав передбачені договором роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 26.08.2025 № 26-02-1-1 (за формою КБ-2в), кошторисом від 26.08.2025, розрахунком загальновиробничих витрат від 26.08.2025 № 1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3). Крім того, наявність заборгованості за виконані роботи підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 26.07.2025 - 23.07.2026. За прострочення оплати відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних, а також згідно з ч. 2 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України нарахував пеню за шість місяців прострочення. Також позивач просить зазначити у рішенні суду про нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

3.2. Заява про визнання позову від 03.09.2026 (вх. № 16240/26).

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав. У заяві про визнання позову відповідач підтвердив належне виконання позивачем договірних зобов`язань і наявність простроченої заборгованості в заявленому до стягнення розмірі, а несвоєчасну оплату пояснив специфікою бюджетного фінансування закладу освіти.

4. Обставини справи, оцінка доказів

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. Між Ліцеєм № 18 Івано-Франківської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярко ІФ" (Підрядник) укладено договір підряду від 02.05.2025 № 2 (далі Договір).

Умови Договору такі.

п. 1.2. Підрядник зобов`язується виконати роботи з Капітального ремонту (облаштування укриття Ліцею № 18 Івано-Франківської міської ради) відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник - прийняти та оплатити роботи.

п. 3.1. Сума Договору відповідає договірній ціні та становить 851 073,40 грн без ПДВ.

п. 4.1., 4.2. Розрахунки проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (Актів здачі-приймання робіт), після підписання таких актів.

п. 4.5., 4.6, 4.8. Фінансування здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Бюджетні зобов`язання виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

п. 4.9. Розрахунки здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України.

п. 5. Роботи мають бути виконані до 31.12.2025 з автоматичною пролонгацією у випадку продовження воєнного стану. Строк може бути продовжений у разі відсутності або затримки бюджетного фінансування. Датою закінчення робіт є дата їх прийняття Замовником.

п. 6.1., 6.2. Приймання-передача робіт оформляється актом про виконані роботи.

пп. 7.3.4. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи в порядку, визначеному п. 4.9 Договору.

п. 11.1. За порушення зобов`язань сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством.

п. 17.1. Договір набирає чинності з дати підписання, а в частині оплати робіт діє до повного виконання обов`язків сторонами.

4.2. Позивач у серпні 2025 року виконав підрядні роботи загальною вартістю 851 073,40 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3 від 26.08.2025, розрахунком загальновиробничих витрат від 26.08.2025 № 1-1, кошторисом від 26.08.2025, а також актом № 26-02-1-1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 26.08.2025, який відповідач підписав без зауважень.

4.3. Відповідач оплату виконаних робіт не здійснив. Наявність заборгованості в сумі 851 073,40 грн станом на 23.07.2026 відповідач підтвердив, підписавши акт звіряння взаємних розрахунків за період з 26.07.2025 до 23.07.2026.

4.4. Позивач направляв відповідачу вимогу від 12.06.2026 про оплату заборгованості у розмірі 851 073,40 грн невідкладно, але не пізніше семи днів з моменту пред`явлення цієї вимоги. Вимогу відповідач отримав, що підтверджується відміткою про її реєстрацію за вх. № 12/26-8.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. При вирішенні даного спору суд керується нормами ГК України, які були чинні на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду (ч. 1 ст. 317 ГК України).

Відповідно до наведених приписів укладений між сторонами Договір є договором підряду.

5.2. На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 173, 174, 193 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що підрядник належним чином виконав підрядні роботи на суму 851 073,40 грн, а відповідач відповідно до ч. 5 ст. 321 ГК України оплату цих робіт не провів.

5.3. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Акт приймання виконаних будівельних робіт сторони підписали 26.08.2025, прострочення оплати позивач визначив з 27.08.2025

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, – достроково.

Договір підряду від 02.05.2025 № 2 попередньої оплати не передбачає, а п. 4.2, 4.3 договору пов`язують виплату вартості робіт з підписанням актів здачі-приймання робіт. Отже, обов`язок відповідача оплатити роботи виник після остаточної здачі роботи, тобто після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт від 26.08.2025 № 26-02-1-1.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки акт приймання виконаних робіт сторони підписали 26.08.2025, останнім днем для виконання грошового зобов`язання (днем платежу) є 27.08.2025. Таким чином, перший день прострочення виконання грошового зобов`язання – 28.08.2025.

Умови п. 4.5, 4.6, 4.8 договору про здійснення фінансування за рахунок бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань та фактичних надходжень не змінюють цього висновку і не відкладають строку платежу. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (ч. 1 ст. 96 ЦК України), а відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 2 ст. 617 ЦК України).

Отже, відсутність або недостатність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку своєчасно оплатити прийняті ним роботи.

5.4. Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунок інфляційних втрат (з урахуванням індексів інфляції за вересень 2025 року - червень 2026 року) зроблено арифметично і методологічно правильно.

За розрахунком суду 3% річних становлять 23 433,66 грн

[Період прострочення №1]: 28.08.2025 - 28.07.2026.

[Сума заборгованості] = 851073.40 грн.

[Кількість днів прострочення] = 335.

[Сума санкції] = 851073.40*3/100/365*126 + 851073.40*3/100/365*209 = 23 433,66 грн.

5.5. За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Для застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, яку застосовано в п. 49 постанови ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням, а тому за порушення такого зобов`язання не може бути нарахована пеня в порядку абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

5.6. Щодо вимоги зазначити у рішенні про нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду.

Суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних. Такі висновки викладені в п. 127, 135 постанови ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

У стягненні пені суд відмовив з підстав, наведених у п. 5.4 цього рішення, а тому відсутні підстави і для зазначення в рішенні про нарахування пені до моменту виконання рішення.

Інфляційні втрати не є ні відсотками, ні пенею, а тому ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачає можливості зазначення в рішенні про їх нарахування до моменту виконання рішення.

Разом з тим, вимога про стягнення 3 % річних є обґрунтованою, а основний борг відповідач не сплатив. Оскільки 3 % річних стягнуто за період з 28.08.2025 до 28.07.2026, їх нарахування до моменту виконання рішення належить здійснювати на несплачену суму основного боргу, починаючи з 29.07.2026 до моменту повної оплати основного боргу, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) / КДР / 100, де СОБ - несплачена сума основного боргу; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році. Зазначення про нарахування 3 % річних за період з 27.08.2025 до 28.07.2026 призвело б до їх подвійного стягнення, тому в цій частині вимога задоволенню не підлягає.

6. Висновки суду.

6.1. Враховуючи викладене, позов належить задовольнити частково - стягнути 939 500,07 грн, з яких 851 073,40 грн - заборгованість за договором підряду від 02.05.2025 № 2, 64 993,01 грн - інфляційні втрати, 23 433,66 грн - 3 % річних; зазначити в рішенні про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3 % річних на несплачену суму основного боргу з 29.07.2026 до моменту повної оплати основного боргу; відмовити в позові в частині стягнення 209,86 грн 3 % річних та 157 448,58 грн пені, а також у зазначенні в рішенні суду про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, пені та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

7. Судові витрати.

7.1. В судовому засіданні відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України представник позивача заявив, що не може з поважних причин до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, просив відкласти вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд вважає, що вирішення питання про судові витрати належить відкласти після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачу належить подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 113, ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката протягом п`яти днів з дня отримання вказаних доказів.

Керуючись ст. 2, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ЛІЦЕЮ № 18 ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (вул. Тролейбуса, 7, м. Івано-Франківськ, 76008; ідентифікаційний код 20559135) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Ярко ІФ" (вул. Тролейбусна, буд. 1, офіс 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76008; ідентифікаційний код 45236313, рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк") 939 500,07 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот гривень 07 копійок), з яких 851 073,40 грн - заборгованість за договором підряду від 02.05.2025 № 2, 64 993,01 грн - інфляційні втрати, 23 433,66 грн - 3 % річних.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу 851 073,40 грн (або її несплачену частину), починаючи з 29.07.2026 до моменту повної оплати основного боргу, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) / КДР / 100 = сума 3 % річних, де СОБ - несплачена сума основного боргу; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 209,86 грн 3 % річних та 157 448,58 грн пені, а також у зазначенні в рішенні суду про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, пені та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду

2. Вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи. Позивачу належить подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Встановити відповідачу строк для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги - п`ять днів з дня отримання вказаних доказів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.09.2026.

Суддя О. В. Малєєва