Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №905/295/26 — Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.08.2026 Справа № 905/295/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю помічника судді (за дорученням) Вашето Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» (ідентифікаційний код 25107377)

до відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

про зобов`язання повернення орендованого майна та стягнення неустойки у розмірі 173168,00 грн

за участю представників:

від позивача: Алексєєв Олександр Костянтинович (в режимі відеоконференці)

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

05.05.2026 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта» (далі – ТОВ «Варта») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 ), в якому, з урахуванням заяви від 03.07.2026, просив суд зобов`язати відповідача повернути власнику ТОВ «Варта» орендоване майно - торгівельні павільйони «ФЗ» та «ЮЗ», розташовані на території комплексу «Авторинок «Південний» в місті Краматорськ Донецької області, та стягнути з Макушової О.В. у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором найму № 28 від 01.03.2019 в період з 01.09.2024 по 30.06.2026 неустойку в сумі 173 168,00 грн. Позивач також просить відшкодувати у судовому порядку за рахунок відповідача понесені витрати з оплати судового збору в сумі 5 324,80 грн.

Позов мотивовано порушенням зі сторони ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення майна після розірвання по ініціативі Наймодавця договору найму.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на норми статей 782, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 для розгляду даної справи визначена суддя Огороднік Д.М.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі №905/295/26, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 22.05.2026 року о 12:00 год.

Протокольною ухвалою від 22.05.2026 судове засідання відкладено на 08.06.2026 о 14:30 год.

Ухвалою від 27.05.2026 судом задоволено клопотання ТОВ «Варта» б/н від 25.05.2026 (вх.№2244/26) про участь у судовому засіданні у справі №905/295/26 в режимі відеоконференції.

Відповідно до р. 2.3 "Розподіл справ між суддями" п.п. 2.3.43-2.3.48 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, згідно рішення Ради суддів України від 11.11.2024р. №39, зі змінами та доповненнями, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Донецької області у зв`язку з відрядженням судді Огороднік Д.М. до Господарського суду Київської області для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік з 08.06.2026 по 07.06.2027 із збереженням посади судді Господарського суду Донецької області, згідно рішення Вищої ради правосуддя від 26.05.2026 №1004/0/15-26 призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/295/26.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 для розгляду справи №905/295/26 визначено суддю Устимову А.М.

Ухвалою від 08.06.2026 суд прийняв до провадження справу №905/295/26. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання призначено на 01.07.2026 на 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 позовну заяву ТОВ «Варта» до відповідача Фізичної особи - підприємця Макушової Олени Василівни про стягнення неустойки у розмірі 151242грн - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали доказів оплати судового збору у визначеному судом розмірі, позивач також мав визначитись зі статутом відповідача, предметом заявлених позовних вимог, надати інформацію щодо реквізитів рахунку позивача в банку тощо.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.07.2026 поновлено строк на звернення з заявою про зміну позовних вимог та збільшення позовних вимог, прийнято відповідну заяву, визначено, що відповідачем у справі є фізична особа Макушова О.В., розгляд справи №905/295/26 продовжено. Судове засідання у справі призначено на 05.08.2026 на 13:45 год.

Ухвалою від 09.07.2026 суд зобов`язав реєстраційний орган Краматорської міської ради надати відомості про реєстрацію Макушової О.В.

21.07.2026 на електронну адресу суду надійшов лист про надання інформації від Управління Реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради в якому надана довідка №20685 про реєстрацію місця проживання Макушової О.В.

Ухвалою від 05.08.2026 судом відкладено розгляд справи на 27.08.2026 об 11:30 год.

Представник позивача у судове засідання 27.08.2026 з`явився підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням змін та наданих письмових пояснень.

Відповідач у судове засідання 27.08.2026 не з`явився, про дату та час проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали до електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд”, про що свідчить довідка сформована в програмі “Діловодство спеціалізованого суду”. Також відповідна ухвала направлена судом на адресу реєстрації Макушової О.В. та адресу реєстрації останньої як внутрішньо переміщеної особи.

У судовому засіданні 05.08.2026 суд розпочав розгляд справи по суті: представник позивача виступив зі вступним словом, розпочато дослідження доказів у справі, зокрема, суд дослідив відеозаписи, які містяться в матеріалах справи у електронному вигляді.

У судовому засіданні 27.08.2026 суд прийняв письмові пояснення ТОВ «Варта» та надані на їх підтвердження докази, закінчив дослідження доказів у справі.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України, Пискал проти України, Майстер проти України, Субот проти України, Крюков проти України, Крат проти України, Сокор проти України, Кобченко проти України, Шульга проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ «ФПК ГРОСС» проти України, Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4928-IX від 14.07.2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Варта» в позовній заяві послалось на те, що ФОП Макушова О.В. на підставі договору найму № 28 від 01.03.2019 здійснювала свою торгівельну діяльність на двох торгівельних містах «ФЗ» та «ЮЗ» на автомобільному ринку «Південний» в м.Краматорськ Донецької області, що є власністю ТОВ «Варта». Сторонами договору не заявлялось про його припинення або розірвання, тому після припинення строку дія зазначеного договору продовжувалась на той же строк і на тих же умовах. Орендна плата за цим договором до 01.03.2022 сплачувалась відповідачем регулярно, однак починаючи з цієї дати, ФОП Макушова О.В., продовжуючи підприємницьку діяльність, безпідставно відмовилась сплачувати орендну плату, пославшись на факт повномасштабної військової агресії РФ проти України та закінчення строку дії договору найму.

З метою захисту порушеного права ТОВ «Варта» звернулось з позовом до суду щодо стягнення заборгованості. Між ТОВ «Варта» та ФОП Макушовою О. В. також існував тотожній договір найму №28 від 01.05.2021, але під час розгляду Господарським судом Донецької області позову у справі №905/1206/24 Макушова О.В. спорювала факт його підписання, внаслідок чого позивач подав уточнений позов, визначивши в якості підстави позовних вимог попередній договір найму № 28 від 01.03.2019. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №905/1206/24 скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2025 та ухвалене нове рішення про стягнення з ФОП Макушової Олени Василівни на користь ТОВ «Варта» заборгованість з орендної плати в сумі 142 969,60 грн. яка виникла на підставі договору найму № 28 від 01.03.2019.

У зв`язку з вказаним порушенням умов договору відповідачем ТОВ «Варта» 01.09.2024 проголошено Макушовій О.В. під відеозапис заяву про розірвання договору найму та вручено їй особисто копію з вимогою звільнити орендовані торгівельні павільйони згідно умов договору. Натомість станом на 30.06.2026 спірні торгівлі павільйони Наймачем за актом приймання-передачі Наймодавцю не передані, орендна плата не сплачувалась, тому позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, яка розрахована позивачем з урахуванням інфляційної складової та сукупно складає 173 168,00грн.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що згідно поштової квитанції ТОВ «Варта» заява про розірвання договору найма №28 та наказ про звільнення орендованих приміщень надіслано рекомендованою кореспонденцією на адресу реєстрації відповідача 01.09.2024, на підтвердження чого надано опис вкладення у цінний лист.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 11.05.2026 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач під час розгляду справи відзиву суду не надав, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив.

Враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

ТОВ «Варта» (ідентифікаційний код згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25107377) є юридичною особою. Основним видом економічної діяльності підприємства є: 68.20.Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Макушова Олена Василівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) як Фізична особа-підприємець зареєстрована 28.05.2004 (номер запису в реєстрі 22700170000012656). Основний вид економічної діяльності 47.89. – роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Державна реєстрація ФОП Макушової О.В. припинена за її рішенням з 12.05.2026. Номер запису: 2002700060002012656.

Позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс «Авторинок «Південний» за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд. 79в, реєстраційний номер 21856398, розмір частки 1/1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17467753 від 23.01.2008, виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Краматорська» на підставі рішення від 01.10.2007 Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду.

01.03.2019 між ТОВ «Варта» (Наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем Макушовою Оленою Василівною (Наймач) підписано договір найму № 28 (далі – Договір), за умовами пункту 1.2. якого Наймодавець надає наймачу у користування торгівельне місце № 28, що знаходиться на території авторинку «Південний» за адресою: м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 79в, для здійснення роздрібної торгівлі, а Наймач зобов`язується використовувати це торгівельне місце, здійснювати його оплату відповідно до умов цього договору (п.1.1). Торгівельне місце являє собою визначену частину торгівельних споруд, що належать Наймодавцю (згідно технічного паспорта).

У пункті 2.1 Договору Сторони обумовили, що плата за користування торгівельним місцем, що надається за цим договором, складається і здійснюється наймачем за його вибором наступним чином: 1) оренда торгівельної площі: 01 числа кожного місяця в розмірі 2 грн. 90 коп. за кожний календарний день за 1 квадратний метр фактично займаної площі; 2) оренда території ринку під розміщення транспортного засобу по факту з розрахунку 10 грн. 00 коп. за 10 кв.м. для однієї одиниці транспортного засобу, в період з 00 до 24 годин користування.

Згідно пункту 2.2 Договору плата за користування торгівельним місцем при щоденній оплаті здійснюється до початку торгівлі через РРО ринку з видачою чека, а при придбанні місячного абонемента до початку або у перші три робочі дні місяця, на які придбавається абонемент через РРО ринка з видачою чека та абонементного талону.

У випадку недотримання наймачем умов щоденної оплати наданого цим договором торгівельного місця, наймодавець має право вимагати від наймача переходу на умови оплати шляхом придбання місячного абонемента (пункт 2.4).

Наймач не має права передавати надане за цим договором торгівельне місце третім особам без згоди наймодавця (пункт 3.3).

У разі порушення Наймачем умов цього договору Наймодавець має право розірвати даний договір у одноособовому порядку письмово повідомивши про це Наймодавця не пізніше чи за 10 днів до моменту розірвання(пункт 3.5).

У п. 3.8 договору сторонами визначено, що Наймач зобов`язаний звільнити надане йому даним договором торговельне місце протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії або розірвання даного договору.

Цей договір діє з моменту його підписання до 01.06.2019 (п. 6.1). У випадку належного виконання умов цього договору наймач має переважне право на укладення нового договору. У цей договір можуть вноситись зміни та доповнення, у тому числі продовження строку дії договору, які оформлюються у вигляді додаткових угод, підписуються сторонами або уповноваженими ними особами, і є невід`ємною частиною договору (п. 6.2).

Договір містить застереження написане від руки прописом наступного змісту (мова оригіналу): «Договор продлен до 01.05.2020», містить печатку ТОВ «Варта» та два підписи.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.12.2025 у справі №905/1206/24 у задоволенні позовних вимог ТОВ«Варта» до ФОП Макушової О.В. про стягнення збитків в розмірі 142 959,60 грн, що виникли за Договором найму № 28 від 01.03.2019, у зв`язку із несплатою коштів за оренду торгівельних місць «Ф3» та «Ю3», відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №905/1206/24 апеляційну скаргу ТОВ «Варта» задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2025 скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ФОП Макушової О.В. на користь ТОВ «Варта» 142 969,60грн заборгованості, 2422,40грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3633,60грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Судове рішення набрало законної сили.

Ухвалою від 04.05.2026 Верховний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Макушової О. В.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №905/1206/24 встановлено наступні факти:

Договір найму №28, укладений 01.03.2019 року між ТОВ « ВАРТА» в особі директора Пімкіної Н.М. та ФОП Макушовою Оленою Василівною, діяв до 01.06.2019 року, а потім був продовжений за згодою сторін до 01.05.2020 року (згідно із наявним в тексті Договору застереженням сторін). У подальшому жодною із сторін договору на заявлялося про припинення або розірвання договору, отже після закінчення строку дії 01.05.2020 року зазначений договір продовжувався на той самий строк та на тих самих умовах та діяв у спірний період.

ФОП Макушова О.В. в матеріалах єдиного обліку № 15864 від 23.08.2024, отриманого від Краматорського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області, стверджувала, що вона 20 років працює на Авторинку «Південний» згідно з договором, орендує 2 торгівельних місця, а також заявляла про те, що станом на 23.08.2024 року О.К. Алексєєв заважає їй здійснювати підприємницьку діяльність на авторинку «Південний» ТОВ «Варта».

ФОП Макушовою О. В. регулярно до 01.03.2022 здійснювалась оплата по Договору № 28 від 01.05.2019.

Орендоване майно на той час вже знаходилося у фактичному використанні ФОП Макушової на протязі 20 років, тоді як Договір №28 від 01.05.2019 лише продовжував домовленість сторін на використання орендарем певної частини майна ТОВ «Варта» - торговельних місць «Ф3» та «Ю3» , що обліковується в метрах квадратних за встановлену договором оплату фактично використаної торгівельної площі. Докази повернення відповідачем позивачеві торговельних місць із найму за договорами, які передували укладенню договору найму №28 від 01.03.2019, відсутні.

Докази оплати відповідачем коштів за оренду означених торгівельних міст на підставі договору найму №28 від 01.03.2019 у період з 01.03.2022 по 01.09.2024 в розмірі 142969,60грн відсутні, внаслідок чого заборгованість стягнута у судовому порядку.

Як вказано у постанові суду апеляційної інстанції, факт укладення Договору найму № 28 від 01.05.2021, на який посилався позивач при поданні позову у первісній редакції (до зміни підстави позову) заперечується як сторонами у процесуальних документах останніх, що подані до суду.

В матеріалах справи №905/295/26 наявні планів торгівельних місць «Ф3» та «Ю3» орендованих ФО Макушовою О.В., що є викопіюванням з відповідного технічного паспорту цілісного майнового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з яких вбачається, що площа останніх становить 19.40кв.м. та 17.80кв.м.

У заяві про розірвання договору від 01.09.2024 зазначено, що у зв`язку з численними порушеннями умов пунктів 2.1; 3.3 договору найма №28 від 01.05.2021року в м.Краматорськ укладеного між ТОВ «Варта» в особі директора Пімкіною Н.М. та ФОП Макушовою Оленою Василівною ІНН НОМЕР_1 ТОВ «Варта» оголошується про припинення та розірвання дії вищезазначеного договору найму №28 від 01.05.2021 року з 01.09.2024 року. Згідно з пунктом 3.5 договору найму №28 від 01.05.2021 року з 10.09.2024 року вищезазначений договір слід вважати розірваним.

Наказом від 01.09.2024 ТОВ «Варта» у зв`язку з розірванням договору найму №28 від 01.05.2021 року в м.Краматорськ укладеного між ТОВ «Варта» в особі директора ПімкіноюН.М. та ФОП Макушовою Оленою Василівною ІНН НОМЕР_1 вимагає звільнити торгівельні місця «Ф3» та «Ю3» згідно з технічним паспортом ТОВ «Варта» до 20.09.2024.

Під час судового засідання досліджено електронний доказ - відеозапис повідомлення Макушової О.В. про розірвання договору найму від 01.09.2024 та встановлено, що екземпляри письмової заяви про розірвання договору та вказаного наказу від 01.09.2024 директором ТОВ «Варта» Алексєєвим О.К. вручено відповідачу особисто, від вчинення напису, що свідчить про факт отримання документів Макушова О.В. відмовилась, також зміст документів був зачитаний Алексєєвим О.К. для відома останньої. З відеозапису вбачається, що означені дії здійснені 31.08.

01.09.2024 ТОВ «Варта» органами поштового зв`язку направлено на адресу ФОП Макушової О.В. заяву про розірвання договору найму №28, наказ про звільнення торгівельних місць та претензію щодо зобов`язання сплатити 142 969,60 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист щодо направлення документів рекомендованою кореспонденцією.

Також матеріали справи містять претензії від 28.03.2026 та 07.04.2026, в яких позивач вимагає від відповідача стягнення на підставі п.2 ст. 785 ЦК України за період з 01.09.2024 року по 28.03.2026 року суми неустойки 150720грн, що розрахована із застосуванням сумарного індексу інфляції. Відповіді на претензії відсутні.

Предмет позовних вимог - зобов`язання Макушової О.В. повернути власнику ТОВ «Варта» орендоване майно торгівельні павільйони «ФЗ» та «ЮЗ», розташовані на території комплексу «Авторинок «Південний» в місті Краматорськ Донецької області, та стягнення з Макушової О.В. у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором найму №28 від 01.03.2019 в період з 01.09.2024 по 30.06.2026 неустойки в сумі 173 168,00 грн з урахуванням застосування інфляційних нарахувань.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Дослідивши обставини справи та представлені позивачем в порядку статті 74 ГПК України докази в їх сукупності та взаємозв`язку, надавши оцінку спірним правовідносинам, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

У розумінні наведених положень закону, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

При цьому. господарський суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізуючи гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20).

Господарський суд акцентує, що згідно з частиною сьомою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З матеріалів справи вбачається, що з 12.05.2026 Макушова О.В. втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності. Однак, позовні вимоги про повернення орендованого майна і стягнення неустойки заявлені за період часу, коли відповідач частково здійснювала підприємницьку діяльність, заявлені позовні вимоги безпосередньо пов`язані з договірними зобов`язаннями останньої, які виникли на підставі відповідного договору найму, зокрема, щодо повернення майна у порядку, що ним встановлений.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого за змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202 - 208 ГК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи зі змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання відповідача з втратою її статусу як фізичної особи-підприємця не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою.

Виходячи з викладених обставин, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що спір у цій справі за суб`єктивним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарському суді.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статі 626 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини найму врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

У частині першій статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 ЦК України).

За приписами статті 782 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що встановлює підстави і наслідки відмови від договору, передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19 зазначив, що відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом ст. 782 ЦК України, а також, виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення ЦК України не містять.

Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

В пункті 3.5. Договору найму № 28 від 01.09.2019 зафіксовано, що у випадку порушення Наймачем умов цього договору Наймодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Наймача не пізніше, чим за 10 днів до моменту розірвання.

Отже, у спірних правовідносинах право наймодавця на одностороннє розірвання договору найму передбачене договором та обумовлено порушенням наймачем його умов.

За приписами п.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт порушення ФОП Макушовою О.В. зобов`язань за договором найму № 28 від 01.03.2019 щодо оплати орендної плати ТОВ «Варта» за торгівельні місця на авторинку «Південний» в м. Краматорськ Донецької області в період з 01.03.2022 по 01.09.2024 встановлений постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 905/1206/24, за якою з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість з орендної плати в сумі 142 969,60 грн.

Таким чином, оскільки порушення Наймачем умов договору в частині зобов`язання щодо оплати орендної плати є встановленою судом обставиною, Наймодавець мав право на розірвання договору в односторонньому порядку, за умови дотримання письмового повідомлення про цей факт Наймача не пізніше, чим за 10 днів до моменту розірвання.

На підтвердження факту повідомлення Наймача про відмову від договору позивач надав суду заяву про розірвання договору найму від 01.09.2024, наказ директора б/н від 01.09.2024 та відеозапис процедури повідомлення Макушової О.В. про розірвання договору найму.

Дослідженням наведених доказів встановлено, що у змісті письмової заяви про розірвання договору найму зазначено: «У зв`язку з численними порушеннями умов пунктів 2.1.; 3.3. Договору найму № 28 від 01.05.2021 року в м. Краматорськ укладеного між ТОВ «Варта» в особі директора Пімкіною Н.М. та ФОП Макушовою Оленою Василівною ІНН НОМЕР_1 оголошую про припинення та розірвання дії вищезазначеного Договору найму № 28 від 01.05.2021 з 01.09.2024 року. Згідно з пунктом 3.5. Договору найму № 28 від 01.05.2021 року з 10.09.2024 року вищезазначений договір вважати розірваним».

Наказом ТОВ «Варта» від 01.09.2024 у зв`язку з розірванням договору найму №28 від 01.05.2021 року констатується вимога звільнити торгівельні місця «Ф3» та «Ю3» до 20.09.2024.

У відеозаписі, що досліджений судом в якості електронного доказу, зафіксовано повідомлення Макушової О.В. про розірвання з нею відносин з оренди торгівельних місць на авторинку «Південний» за договором найму № 28 від 01.05.2021.

Зважаючи на наведені обставини, суд зазначає, що в письмовому повідомлені про розірвання договору найму та наказі Наймодавець посилається на порушення відповідачем умов договору найму № 28 від 01.05.2021 та розірвання в односторонньому порядку саме цього договору. Натомість у справі, що розглядається, позивач посилається на порушення МакушовоюО.В. умов договору найму № 28 від 01.03.2019 та одностороннє розірвання вже цього Договору найму.

В своїх поясненнях по суті спору представник позивача Алексєєв О.К. під час судового засідання зазначив про те, що цей факт має місце внаслідок того, що на 01.09.2024 йому не було відомо про непідписання Макушовою О.В. договору найму № 28 від 01.05.2021, оскільки його укладення здійснювалось колишнім директором підприємства Пімкіної Н.М. Під час розгляду справи № 905/1206/24 була встановлена чинність попереднього договору найму з відповідачем - № 28 від 01.03.2019, який поновлювався на підставі статті 764 ЦК України. Метою повідомлення про відмову від договору є повне припинення орендних відносин з Макушовою О.В. у зв`язку з тривалим невнесенням нею орендної плати за користування торгівельними місяцями.

Згідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Східний апеляційний господарський суд у постанові від 20.03.2026 у справі №905/1206/24 зазначив: «Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідачем регулярно до 01.03.2022 року здійснювалась оплата по Договору № 28 від 01.05.2019 і жодною із сторін договору на заявлялося про припинення або розірвання договору, отже після закінчення строку дії 01.05.2020 року зазначений договір продовжувався на той самий строк та на тих самих умовах та діяв у спірний період.

Факт укладення Договору найму № 28 від 01.05.2021, на який посилався позивач при поданні позову у первісній редакції (до зміни підстави позову) заперечується як відповідачем у відзиві на позов (вх.№0707/9805/24 від 07.11.2024) та у письмових поясненнях (вх.№01-41/502/25 від 18.01.2025), так і позивачем, який змінив підставу позову з Договору № 28 від 01.05.2021 на Договір № 28 від 01.05.2019».

Таким чином, виходячи з наведеного, судом визнається, що договір найму № 28 від 01.05.2021, на який Наймодавець посилався в повідомленні та наказі про розірвання договору від 01.09.2019, між ТОВ «Варта» та ФОП Макушовою О.В., не укладався.

При цьому, з наведених документів вбачається, що причиною розірвання договірних відносин з відповідачем за ініціативою ТОВ «Варта» фактично є невнесення останнім орендної плати за найм торгівельних місць на автомобільному ринку протягом 29 місяців, що встановлено і зафіксовано рішенням суду.

Оцінюючи сутність повідомлення від 01.09.2024, суд дійшов висновку, що з його змісту цілком очевидно про намір Наймодавця розірвати договірні відносини з найму торгівельних місць на автомобільному ринку саме з ФОП Макушовою О.В., а підставою такого рішення було недотримання Наймачем умови пункту 2.1. Договору щодо оплати вартості орендованого майна протягом тривалого строку. З тексту заяви зрозуміло, що позивач відмовляється від дії договору, яким на той час він вважав договір найму № 28 від 01.05.2021, чинність якого не оспорювалась Сторонами. Зокрема, під час процедури повідомлення Наймача про відмову Наймодавця від договору найму, що зафіксована відеозаписом, ФОП Макушова О.В. не повідомляє представника Наймодавця про той факт, що договір № 28 від 01.05.2021 не підписувала та останній є неукладеним. Сутність та мету повідомлення остання розуміла.

Зважаючи на викладені обставини, характер відносин, з яких виник спір, суд дійшов висновку, що повідомлення від 01.09.2024 мало наслідком відмову від договору та розірвання дії чинного договору найму, укладеного між ТОВ «Варта» та ФОП МакушовоюО.В., а саме, № 28 від 01.03.2019. При цьому, зазначення Наймодавцем в заяві іншої дати договору не є визначальним фактором, оскільки при дотриманні інших критеріїв не створює незрозумілість для Сторін, є такою, що обумовлена об`єктивними обставинами, про які Наймодавець не знав та не міг знати на момент вчинення заяви.

За таких обставин, керуючись принципом пріоритету суті над формою, суд визнає повідомлення від 01.09.2024 про відмову від договору № 28 від 01.03.2019 дійсним.

В частині другій статті 782 ЦК України, яка є імперативною нормою, розірвання договору найму врегульовано моментом одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. При цьому, за умовами договору повідомлення має бути вчинене у письмовій формі, не пізніше, чим за 10 днів до моменту розірвання.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи ( ст. 78 ГПК України).

Судом встановлено, що на початку відеозапису, яким підтверджено вручення наведених вище документів Наймачу, представник ТОВ «Варта» називає дату « 31.08.», іншої дати вручення не зазначено. Під час судового засідання представник ТОВ «Варта», який особисто вручав документи, цього факту не спростував. Однак як заява про розірвання договору, так і наказ датовані 01.09.2024.

Внаслідок наведеного суд визнає, що дата вручення документів, що проголошується під час вручення та зафіксована відеозаписом, суперечить хронології створення документів, які з огляду на зазначену в них дату, мали б не існувати на момент вручення.

Відповідно належним доказом на підтвердження факту направлення на адресу ФОП Макушової О.В. заяви та наказу суд визнає опис вкладення у цінний лист щодо направлення 01.09.2024 документів рекомендованою кореспонденцією органами поштового зв`язку.

Оскільки докази на підтвердження вручення документів до матеріалів справи не надані, суд вираховує строк вручення розрахунковим способом.

Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, згідно яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої — Д+2, пріоритетної — Д+1, де Д — день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 1, 2, 3, 4, 5 — кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на встановлений у пункті 3.5. Договору найму № 28 від 01.09.2019 порядок повідомлення Наймача про факт розірвання договору в односторонньому порядку не пізніше, чим за 10 днів до моменту розірвання, приймаючи до уваги розраховану дату вручення відповідного повідомлення, суд вважає, що договір є розірваним 14.09.2024.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки припинення договору оренди визначені статтею 785 ЦК України: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Сторони в Договорі найму № 28 від 01.03.2019 (пункт 3.8.) узгодили, що наймач зобов`язаний звільнити надане йому за цим договором торгове місце протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії чи розірвання цього договору.

Приймаючи до уваги встановлену дату розірвання договору - 14.09.2024, керуючись умовами п. 3.8 договору суд зазначає, що Наймач зобов`язаний був звільнити торговельні місця «ФЗ» та «ЮЗ» не пізніше 24.09.2024 включно.

При цьому, суд не приймає до уваги строк визначений у наказі від 01.09.2024 Наймодавцем (20.09.2024), оскільки при його вирахуванні останній виходив з того факту, що повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 01.09.2024 належним чином вручено Наймачу особисто, що спростовано судом вище.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.10.) сформулював правовий висновок, відповідно до якого після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Як вже зазначалось, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов`язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України (пункт 9.20.).

Законодавець у частинах першій, другій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Господарський суд констатує, що матеріали справи не містять доказів здійснення Наймачем будь-яких заходів з повернення Наймодавцеві об`єкту оренди (торговельних місць «ФЗ» та «ЮЗ») зі свого користування за наслідком припинення орендних правовідносин. Факти бездіяльності або вчинення дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від Наймача зі сторони ТОВ «Варта» відсутні.

В письмових претензіях від 28.03.2026 та 07.04.2026 ТОВ «Варта» зверталась до ФОП Макушової О.В. з вимогою про негайне повернення за актом приймання-передачі торгівельних місць «ФЗ» і «ЮЗ» на авторинку «Південний» міста Краматорськ Донецької області.

В матеріалах справи відсутні докази повернення Макушовою О.В. ТОВ «Варта» торгівельних місць «ФЗ» та «ЮЗ» на автомобільному ринку «Південний» м. Краматорськ Донецької області.

В силу вимог частини першої статті 785 ЦК України у Макушової О.В. у спірних правовідносинах виник обов`язок повернути Наймодавцеві належне тому на праві власності майно. Отже, такий обов`язок Наймача кореспондується з відповідним правом ТОВ «Варта» вимагати повернення орендованого майна.

Суд визнає, що Макушова О.В. після розірвання договору найму порушила передбачені його умовами зобов`язання, тому вимоги позивача про повернення об`єкта оренди підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 вказала на те, що, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши наведений в позовній заяві розрахунок неустойки, суд виходить з наступного.

У представленому розрахунку позивачем період прострочення визначено з 01.09.2024 по 30.06.2024, розрахований розмір неустойки складає – 68 827,00 грн. До даної суми позивачем застосований сумарний індекс інфляції, який за офіційними відомостями Міністерства фінансів за вказаний період становить 25,8%. За його розрахунком сума інфляційних втрат складає 17 757,00 грн (68 827/100х25,8). Загальна сума стягнень позивачем визначена в розмірі 173 168,00 грн (68 827,00 + 17 757,00) х 2).

З матеріалів справи вбачається, що передбачена в пункті 2.1. Договору найму № 28 від 01.03.2019 плата за користування торгівельним місцем встановлена в сумі 2,90 грн за кожний календарний день за 1 квадратний метр фактично займаної площі. При цьому загальна площа торгівельних місць «ФЗ» і «ЮЗ» дорівнює 37,2 кв. м. (19,4 кв м та 17,8 кв м). Тобто, орендна плата за кожен календарний день становить: 107,88 грн (37,2 х 2,90).

Умовами договору найму визначення орендної плати на наступний місяць не передбачало корегування її розміру на індекс інфляції.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, не є грошовим зобов`язанням за договором у формі плати за користування майном, а є мірою відповідальності, яка застосовується до Орендаря, що не виконав своєчасно зобов`язання за договором, з моменту припинення договору оренди та до часу повернення Орендарем майна.

Як наслідок, до неустойки не може застосовуватися індекс інфляції, який за своєю природою є компенсацією втрат Орендаря від знецінення грошових коштів, які Орендар має сплачувати з метою виконання грошового зобов`язання (орендна плата) за користуванням майном під час дії договору.

Розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №904/8325/21.

Приймаючи до уваги, що судом встановлений строк виконання зобов`язання з повернення об`єкта найму – 24.09.2024 включно, суд вважає, що у контексті положень статті 614 ЦК України, у період з 01.09.2024 по 23.09.2024 включно з боку Макушової О.В. не було допущено порушення зобов`язання з повернення орендованого майна.

За таких обставин прострочення виконання зобов`язання за договором мало місце з 25.09.2024, вірним періодом нарахування неустойки є з 25.09.2024 по 30.06.2026.

Отже, враховуючи, що подвійна плата за найм речі за час прострочення складає 107,88 грн х 2 = 215,76грн), загальна сума неустойки, що вирахувана в порядку частини другої статті 785 ЦК України, за встановлений судом період становить 138949,44грн.

Дослідивши встановлені обставини, що мають юридичне значення, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи характер і специфіку спірних правовідносин, наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, суд, дотримуючись принципу справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині повернення ТОВ «Варта» об`єкта найму та стягнення з Макушової О.В. на користь позивача неустойки в сумі 138949,44грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 4798,71грн, в решті - залишаються на позивачеві.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 236 - 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» до відповідача Макушової Олени Василівни про зобов`язання повернення орендованого майна та стягнення неустойки у розмірі 173 168,00 грн задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Варта» (ідентифікаційний код 25107377, адреса місцезнаходження: 84313, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд.79-В) орендоване майно – торгівельні павільони «Ф3» та «ЮЗ», що розташовані у цілісному майновому комплексі «Авторинок «Південний».

Стягнути з Макушової Олени Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» (ідентифікаційний код 25107377, адреса місцезнаходження: 84313, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд.79-В) неустойку в розмірі 138949,44грн, судовий збір в сумі 4798,71грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення суду проголошено в судовому засіданні 27.08.2026.

Повний текст судового рішення підписано судом 07.09.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова