Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №521/10373/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

21.08.26

Справа№ 521/10373/25

2/521/640/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Роїк Д.Я.,

секретаря судового засідання Каліної П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати та три відсотки річних у загальному розмірі 23217,17 грн. та суму судових витрат.

Автоматизованою системою розподілу справ між суддями матеріали справи передано судді Роїк Д.Я.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 року відкрито провадження у вищевказаній справі у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

27.08.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 283881 за умовами якого відповідачеві надано кредит грошових коштів в розмірі 7000,00 гривень , що підтверджується видачею онлайн кредиту із стандартною процентною ставкою 1,81 %. За умовами вказаного кредитного договору відповідач взяв на себе зобовязання по поверненню наданого кредитку і виплаті нарахованих по ньому відсотків у порядку, розмірі і терміні передбаченому договором.

Згідно укладеного договору факторингу №1 відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 283881 від 27.08.2018 року укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» сума стягнення складає 17740 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сорок ) гривень 00 копійок.

Судом встановлено, що 27.08.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 283881 за умовами якого відповідачеві надано кредит грошових коштів в розмірі 7000,00 гривень , що підтверджується видачею онлайн кредиту із стандартною процентною ставкою 1,81 %. За умовами вказаного кредитного договору відповідач взяв на себе зобов`язання по поверненню наданого кредитку і виплаті нарахованих по ньому відсотків у порядку, розмірі і терміні передбаченому договором.

Згідно укладеного договору факторингу №1 відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 283881 від 27.08.2018 року укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» сума стягнення складає 17740 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сорок ) гривень 00 копійок.

Враховуючи вищенаведене, позивач набув право вимоги до боржників за Кредитним договором на законних підставах. Позивач є правонаступником ТОВ «Авентус Україна» у зобов`язанні за Кредитним договором та до нього перейшли всі права і обов`язки які існували на дату переходу прав вимог.

Після відступлення права вимоги жодних платежів від боржників не надходило, заборгованість непогашена. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за зобов`язаннями по кредитному договору № 283881 від 27.08.2018 року станом на дату подачі цього позову складає 17740 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сорок гривень ) 00 коп..

Відповідно до положень ЦК України до позивача перейшло право, що у разі не виконання Боржником зобов`язання на отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові відповідно до ст.625 ЦК України.

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення

Отже, у разі заміни сторони зобов`язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно Договору відступлення права вимоги №1 права вимоги за Кредитним договором № 283881 від 12.04.2018 року укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення перейшло від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у сумі 17740,00 грн.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припинення правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, 35 увесь час прострочення.

Зазначена позицій підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 94.07.2018р. у справі №310/11534/13, від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 р. у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 р. у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Викладений висновок, також, відповідає позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 16.05.2018 р. по справі №686/21962/15-ц.

Судом встановлено, що відповідачем станом на дату подання цієї позовної заяви заборгованість за Кредитним договором перед позивачем не сплачено. Розмір несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 17740,00 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правову позицію з приводу нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних у подібних ситуаціях Верховний Суд виклав у Постанові від 28 вересня 2021 року у справі №759/4755/19, зокрема в постанові зазначено, що заборгованість за Кредитним договором захищена у судовому (примусовому) порядку. Факт того, що Кредитором пропущено строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання не має правового значення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість за кредитним договором № 283881 від 27.08.2018 року в сумі 17740,00 грн. станом на дату подання цієї позовної заяви не сплачена, тому суд вважає, що позивач має право отримати компенсацію за невиконання зобов`язання.

Невиконання Боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок наявний у Великої Палати Верховного Суду у постанові від 9° листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц.

Стосовно строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину.

Відповідно до п. 19 перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 , затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX , перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позиція Великої Палати Верховного Суду щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та процентів річних викладена в Постанова від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.03.2026 7 економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час дві невиконання рішення суду про стягнення заборгованості, яке викликане недобросовісною поведінкою Боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень за період в межах строку позовної давності, тобто з 02.04.2017 року по 01.04.2020 року.

За змістом ст.ст. 625, 1212 ЦК України, положення ст. 625 ЦК України, поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов?язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Суд зазначає, що для розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, позивач вірно взяв заборгованість за кредитним договором, з урахуванням тіла кредиту, несплачених відсотків, пені, оскільки договірні правовідносини сторін, які існували до ухвалення судового рішення, трансформуються у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду. Невиконання такого зобов`язання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України на всю суму боргу, яка стягнена судовим рішенням.

Щодо інфляційних витрат, розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) = 1.25780572 Інфляційне збільшення: 17740 x 1,21866444 -17740,00 = 3879,11 грн.

Щодо 3% річних рахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

з 23.02.2019 року до 23.02.2022 рік

17740,00 x 3 % x 1097 : 365 : 100 = 1598,06 грн.

Судом встановлено, що період прострочення грошового зобов`язання 1097 днів. Всього заборгованість по штрафним санкціям та інфляційному збільшенню за період з 23.02.2019 р. по 23.02.2022 р. - 3879,11 (інфляційне збільшення) + 1598,06 (штрафні санкції) = 5477,17 (п`ять тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 17 копійок.

Таким чином, суд вважає, що позивач, керуючись нормами чинного законодавства, правомірно нараховує 3% річних та суму інфляційних втрат на суму невиконаного простроченого грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.04.2025 року у справ №161/13011/23.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2. ст.625 ЦК України).

Судом встановлено, що три проценти річних від простроченої суми боргу за Кредитним договором № 283881 від 27.08.2018, розмір якого підтверджений Договором, становить 23217,17 грн.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн підлягають сплаті відповдіачем на користь позивача.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) нараховані за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 рік, відповідно до ст.625 ЦК України, на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями: три відсотки річних у розмірі 1598,06 грн. (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім гривень) 06 копійок та інфляційні втрати у розмірі 3879 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 11 копійок, та разом: 23217,17 грн (двадцять три тисячі двісті сімнадцять ) гривень 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку у тридцятиденний строк. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: