Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №179/1776/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 179/1776/25

2/333/1736/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання – Березовська Д.Д.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в розмірі 84206,00 грн., а також судові витрати.

Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4928704 з наданням кредиту у розмірі 14200,00 грн. Товариство належним чином виконало зобов`язання за Договором та надало позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченими умовами Договору. Зазначає, що даний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 26.01.2022 було укладено договір № 26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4928704. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4928704. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4928704. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав і його заборгованість перед позивачем становить 84206 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 14200.00 грн., - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 68586.00 грн., - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 1420.00 грн., - Інфляційні збитки - 0.00 грн., - Нараховані 3% річних -0.00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 року справу передано підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2025 року відкрито провадження по справі, ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, учасникам справи встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» додаткові докази.

ІІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

17.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності по справі.

20.02.2026 від позивача надійшло заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

13.04.2026 від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу.

13.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

13.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначені заперечення на позовні вимоги. Сторона відповідача заявляє щодо спливу позовної давності; щодо незаконності нарахування комісії за надання кредиту. Вказує на неправомірність нарахування процентів та несправедливі умови договору. Зазначає, що надані позивачем розрахунки не можуть бути прийняті як належні докази, оскільки вони базуються на неправомірно завищеній процентній ставці (5% на день), яка суперечить принципу розумності ціни договору. Розрахунок містить нарахування за період, що виходить за межі строку кредитування, що є дискусійним у споживчих кредитах після закінчення строку дії договору. Позивач не надав доказів того, що клієнт був належним чином ознайомлений зі зміною ставки з пільгової (2%) на базову (5%) у спосіб, передбачений законом для електронної комерції. Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн витрат на адвоката, ця сума є абсолютно неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову. Справа є малозначною та розглядається у спрощеному провадженні, що не потребує такого обсягу витрат. Зазначає про неприпустимість зловживання правом та штучного нарощування боргу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в які зазначено таке. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення`Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився. Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Так, дійсно, Законом України № 4434?ІХ від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та відновлено перебіг строків позовної давності, при цьому зазначений Закон набрав чинності лише з 04 вересня 2025 року. Таким чином, до 04.09.2025 року перебіг строку позовної давності був зупинений, а з цієї дати він лише поновився, а не почав спливати заново чи вважатися таким, що вже сплив. Кредитний договір між сторонами було укладено 28.10.2021, тобто в період дії законодавчого зупинення строків позовної давності. Отже, до 04.09.2025 року правові підстави для обчислення строку позовної давності були відсутні. Позовну заяву подано Позивачем 17.10.2025 року, тобто Позивачем дотриманно встановленого законом трирічного строку для звернення до суду. позивачем до матеріалів справи було квитанцію від «LiqPay», відповідно до якої від 28.10.2021 року було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 14 200,00 грн. на картку № 516875*14 в призначеннях платежу (Кошти згідно договору 4928704). Позивачем підтверджено всіма належними та необхідними доказами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» факт перерахування Кредитодавцем грошових коштів. Підписанням цього договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, а також погодився з умовами та Правилами надання грошових коштів у позику та Графіком платежів, отже твердження Відповідача про те що Кредитодавець скористався його необізнаністю є необгрунтовано, адже Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість та час на ознайомлення та оцінення реального обсягу грошових зобов`язань. Пунктом 1.5.1 Договору передбачена, комісія за надання кредиту 1420,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово, дана умова прямо була погоджена між відповідачем та первісним кредитором при укладенні кредитного договору. Доводи Відповідача про нібито довільне нарахування процентів первісним кредитором, а також про відсутність погодження переходу з процентної ставки 2,00% на 5,00% є безпідставними, такими, що не відповідають умовам укладеного договору та спрямовані виключно на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань. Так, Відповідач помилково умови кредитного договору, щодо застосування процентних ставок, визначених договором. Зазначена ставка 2,00% не є сталою (базовою), а застосовувалась виключно як пільгова (знижена) ставка в межах первісного строку кредитування, що прямо передбачено умовами договору. Відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Отже, перехід від пільгової ставки 2,00% до стандартної ставки 5,00% не є зміною умов договору в односторонньому порядку та не потребує додаткового погодження Відповідача, оскільки такий механізм був прямо, чітко та однозначно погоджений сторонами під час укладення Договору. Крім того, стандартна (базова) ставка у розмірі 5,00% не є підвищеною чи штрафною санкцією, а є погодженою платою за користування кредитними коштами, яка застосовується у загальному порядку відповідно до умов Договору. Водночас Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що умови щодо порядку нарахування процентів були змінені без його відома або що він не погоджувався з такими умовами при укладенні договору. Сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору № 4928704 від 28.10.2021 погодили окремий випадок пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Позивачем на підтвердження правомірності договору факторингу було додано платіжне доручення № 324190002, з якого вбачається, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило оплату у розмірі 4 097 773,59 грн. за договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26 січня 2022 року первісному кредитору. Також, на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року; Заявку на надання юридичної допомоги №606 від 01.09.2025 року; Витяг з Акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем.

20.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

28.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про огляд оригіналів документів.

28.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Позивач стверджує, що нарахування процентів за ставкою 5% на день (1825% річних) є правомірним через «автоматичну пролонгацію» та як «плата за порушення зобов`язання». Заперечення: Згідно з розрахунком, строк договору сплив 16.11.2021. Позивач продовжує нараховувати договірну ставку 5% на день (710 грн/ день) протягом років після цієї дати. Проте, Велика Палата Верховного Суду (справа № 444/9519/12) встановила: після спливу строку кредитування право кредитора нараховувати проценти за договором припиняється. Кредитор має право лише на нарахування сум, передбачених ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати), а не кабальної договірної ставки. Таким чином, вимога про стягнення 68 586,00 грн процентів є незаконною. Вказує, що комісія за «оформлення» кредиту не є окремою послугою і створює дисбаланс прав на шкоду споживачу. Витрати на адвоката (25 000 грн) при ціні позову 84 000 грн є неспівмірними. За власними тарифами АО «Лігал Ассістанс» підготовка позову коштує від 3 000 грн. Позивач вимагає суму, що у 8 разів перевищує його власні мінімальні тарифи за типову справу .

01.05.2026 від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 07.09.2026 представник позивача позов підтримала за обставинами, в ньому вказаними.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, проти позову заперечує.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4928704 з наданням кредиту у розмірі 14200,00 грн., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчинений одноразовим ідентифікатором згідно положень ЗУ «Про електронну комерцію).

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 14200 грн., що підтверджується електронною квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ID платежу: 1805595104) про перерахування коштів від ТОВ «МІЛОАН» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4928704 від 28.10.2021 р. на платіжну картку НОМЕР_1 .

26.01.2022 було укладено договір № 26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4928704.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4928704.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4928704.

Як вбачається з розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 84206 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 14200.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 68586.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 1420.00 грн., інфляційні збитки - 0.00 грн., нараховані 3% річних - 0.00 грн.

Крім того, на виконання вимог ухвали, суду надано відповідь з АТ КБ «Приватбанк», з якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; серія та номер паспорта НОМЕР_5 ; адреса місця проживання Адр. факт.: АДРЕСА_1 ; контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_6 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період 28-10-2021 - 03-11-2021 р.: номер телефону НОМЕР_7 був/є фінансовим Номер телефону НОМЕР_7 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомлено, що по рахунку (ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 14200 UAH за період 28.10.2021-03.11.2021 р. : від 28.10.2021 р. Додатково направлено виписку у додатку по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 28-10-2021 - 03-11-2021 р.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Спірний договір № 4928704 від 28.10.2021 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що первісний кредитор свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надав останньому грошові кошти (кредит) на обумовлених сторонами умовах.

Зі змісту та форми Договору факторингу судом не встановлено обставин, які би свідчили про його нікчемність. Доказів того, що вказаний Договір визнаний судом недійсним, матеріали справи не містять.

Отже, до ТОВ «Коллект Центр» відповідно до укладеного договору правомірно перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4928704 від 28.10.2021.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем. Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини щодо укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 4928704 від 28.10.2021 та належне виконання первісним кредитором свого зобов`язання, а саме надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов договору.

При цьому, тягар доказування належного виконання своїх зобов`язань відповідачем, зокрема щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів, передбачені договором, лежить саме на позичальнику.

З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід вказати таке.

Так, перебіг строку позовної давності мав би початись з дня, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року (тобто, ще до дати укладення вищевказаного кредитного договору) набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, на момент укладення вищевказаного кредитного договору вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30.06.2023, а їх перебіг міг би початись з 30.06.2023, якби не наступне.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 04.09.2025 року.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 дійшла висновку, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 01.01.2024, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Відтак, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Щодо заперечень відповідача з приводу нарахування відсотків слід зазначити наступне.

Так. відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Отже, перехід від пільгової ставки 2,00% до стандартної ставки 5,00% не є зміною умов договору в односторонньому порядку та не потребує додаткового погодження Відповідача, оскільки такий механізм був прямо, чітко та однозначно погоджений сторонами під час укладення Договору.

Крім того, стандартна (базова) ставка у розмірі 5,00% не є підвищеною чи штрафною санкцією, а є погодженою платою за користування кредитними коштами, яка застосовується у загальному порядку відповідно до умов Договору.

Водночас Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що умови щодо порядку нарахування процентів були змінені без його відома або що він не погоджувався з такими умовами при укладенні договору.

Згідно п. 4.2., у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої умовами Договору. Пунктом 2.3 Кредитного договору, визначені умови пролонгація строку кредитування.

Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору № 4928704 від 28.10.2021 погодили окремий випадок пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови.

Отже, доводи Відповідача про нарахування процентів виключно протягом 30 днів є безпідставними, оскільки після спливу зазначеного строку Відповідач не виконав взятті на себе зобов`язання, у зв`язку з цим, первісним кредитором було здійснено автоматичну пролонгацію строку кредитування.

Щодо заперечень Відповідача про нараховану комісію за кредитним договором слід вказати, що матеріалами справи підтверджено, що спірна комісія була прямо передбачена умовами кредитного договору, зокрема пунктом 1.5.1, включена до загальної вартості кредиту, її розмір є визначеним, а інформація про неї була доведена до відома Позичальника до моменту укладення договору, що свідчить про належне виконання кредитором обов`язку щодо інформування та виключає можливість визнання такого платежу прихованим або нав`язаним.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування комісії у сумі 1420,00 грн здійснено відповідно до умов договору, що підтверджує правомірність дій кредитора та їх відповідність погодженим сторонами умовам.

Підписання договору Позичальником свідчить про його вільне волевиявлення, належне ознайомлення з усіма умовами кредитування та їх повне прийняття, а тому подальше оспорення таких умов після отримання кредитних коштів суперечить принципу обов`язковості договору, закріпленому у ст. 629 Цивільного кодексу України, та є недопустимим.

Щодо правомірності відступлення право вимоги за кредитним договором та тверджень Відповідача про необхідність у витребування оригіналів договорів про відступлення прав вимоги, слід вказати наступне.

Так, 26.01.2022 було укладено договір факторингу № 26-01/2022- 83 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4928704.

Позивачем на підтвердження правомірності договору факторингу було додано платіжне доручення № 324190002, з якого вбачається, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило оплату у розмірі 4 097 773,59 грн. за договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26 січня 2022 року первісному кредитору.

Разом з цим, як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором № 4928704 перед ТОВ «Вердикт Капітал», останнім за період з 26.01.2022 (дата набуття права вимоги до відповідача) по 23.02.2022 (дата, яка передувала введенню воєнного стану в Україні) було нараховано відповідачу проценти згідно п. 1.6. Договору у розмірі 5.00% за кожний день користування кредитом. 3.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4928704.

За договором №10-01/2023 від 10.03.2023 року вбачається, що сторонами погоджено відстрочення оплати за договором на 1065 календарних днів, а також, погоджено можливість здійснення оплати договору шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, водночас, право вимоги вважається переданим новому кредитору в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належним чином засвідчені копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, Реєстру Боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, який є Додатком №3 до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023, що є належними та достатніми доказами переходу прав вимоги на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до Відповідача за кредитними договорами.

Щодо клопотання Відповідача про витребування оригіналів, а саме Договір факторингу № 26-01/2022-83 та Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023.

В судовому засіданні встановлено, що подані позивачем документи повністю відображають безперервний ланцюг переходу права вимоги та є достатніми для встановлення всіх юридично значимих обставин у справі. Разом з тим, Відповідач у своєму клопотанні не навів жодних обґрунтованих доводів щодо недостовірності, неналежності чи недопустимості поданих Позивачем копій документів, не зазначив про наявність будь-яких ознак їх підробки чи невідповідності оригіналам, а також не обґрунтував, які саме обставини неможливо встановити на підставі вже наявних у справі доказів. Фактично вимога Відповідача про витребування оригіналів документів носить формальний характер та спрямована виключно на затягування розгляду справи, а тому суд вважає за доцільне у задоволенні клопотання відмовити.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, оскільки відповідачем порушено умови вказаного договору та не виконано взятих на себе зобов`язань. При цьому суд виходить з приписів ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної або часткової сплати заборгованості. Крім того, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Отже, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 13.01.2021 по справі № 596/2305/18.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" суд виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 7000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено повністю, у відповідності до вимог ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4,12,81,89,141,247,265,279 ЦПК України, ст.ст.509,526,527,530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 4928704 від 28.10.2021 у розмірі 84206 /вісімдесят чотири тисячі двісті шість/ гривень 00 копійок, а також судовий збір в розмірі 2442 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 /сім тисяч/ гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання ВПО за адресою: АДРЕСА_3 .

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова