Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №761/46909/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46909/24

Провадження № 2/761/4278/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Яцишині А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про зміну формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заобітку, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить:

-змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 , зазначене в Протоколі позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» (ідентифікаційний код 32921289) від 12.11.2024 року №12/11/2024 з «звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпПУ «За прогул без поважних причин» на «звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпПУ «припинення повноважень посадових осіб з ініціативи роботодавця»;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 523 171,80 гривень, як передбачено ст. 44 Кодексу законів про працю України; середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України у розмірі 31 707, 38 грн.; моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що з 25 грудня 2021 позивач займав посаду директора ТОВ «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» (ідентифікаційний код 32921289), що підтверджується протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський Графіт» від 24.12.2021 року № 24/12/2021, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 10.12.2024 та наказом ТОВ «Заваллівський Графіт» від 25.12.2021 №15-ОК.

Позивач вказує, що трудовий договір чи контракт з ним в письмовому вигляді не укладався, його повноваження, як директора товариства, визначені статутом ТОВ «Заваллівський графіт».

10 грудня 2024 року на електронну адресу (cormoranto@ukr.net) позивач отримав електронний лист від імені ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому повідомлялось, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський графіт» від 12 листопада 2024 року його звільнено з роботи за «систематичні прогули», а його призначено директором зазначеного товариства. До вказаного електронного листа прикріплено сканкопію протоколу зборів учасників ТОВ «Заваллівський графіт» від 12 листопада 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , як представник двох учасників товариства, повідомив про неодноразову відсутність позивача на «робочому місці», у зв`язку з чим пропонував звільнити з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, про що і було прийнято відповідне рішення загальними зборами учасників. В зазначеному електронному листі пропонувалось позивачу прийти в офіс товариства за трудовою книжкою або обрати інший зручний спосіб її отримати. Будь-яких офіційних повідомлень про звільнення з офіційної юридичної адреси ТОВ «Заваллівський графіт» чи з офіційної електронної адреси товариства ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивач не отримував.

Також позивач вказує, що будь-яких розрахунків за час роботи по 12.11.2024 він не отримував. У зв`язку з тим, що за юридичною адресою товариства його «офіс» ніколи не знаходився, позивач електронним листом від 02.12.2024 просив здійснити розрахунок та надіслати на його адресу трудову книжку. Станом на день подачі позову трудова книжка позивачу не надходила.

Позивач вважає звільнення з посади директора ТОВ «Заваллівський графіт» за здійснення «систематичних прогулів» на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є незаконним, виходячи з наступних обставин.

Виконуючи обов`язки директора ТОВ «Заваллівський графіт», ТОВ «Стоун Фаунд», Генерального директора Групи компаній Заваллівський Графіт, позивач постійно переміщувався по території України, виїжджав в закордонні відрядження, і фактично весь час свої обов`язки виконував дистанційно з використанням сучасних засобів комунікації, електронного банкінгу, електронного підпису тощо, весь час перебуваючи на зв`язку з власниками Групи компаній Заваллівський Графіт, членами Наглядової Ради зазначених підприємств Асімве Кабунка, Тревор Метьюз, Михайло Костюк про що свідчать засідання Наглядової Ради, затверджені відповідними протоколами, а також на щоденній основі з Генеральним директором (CEO) Вольт Рісорсез лімітед, який постійно працював віддалено з свого будинку у Нью Джерсі, США (в той час як зареєстрований офіс Вольт Рісорсез знаходиться у м. Перт, Австралія) та іншими працівниками ТОВ «Заваллівський графіт» як Київського офісу так і Завалівської філії. Працівники київського офісу працювали віддалено з початку повномасштабного вторгнення.

Весь час з початку військової агресії позивач належним чином виконував обов`язки директора ТОВ «Заваллівський графіт», за що постійно отримував заробітну плату, і жодного разу подібний режим його роботи не викликав ніяких нарікань з боку як власників товариства, так і інших його підлеглих працівників, які в більшості теж свої функції виконували дистанційно. Так званий «офіс» ТОВ «Заваллівський графіт» по вул.Шолуденка, 6, в м.Києві є лише юридичною адресою товариства. Ніяких співробітників товариства, матеріальних активів, речей, сервера, тощо там ніколи не було.

Щодо повноважень та обов`язків директора ТОВ «Заваллівський графіт», вони встановлені виключно статутом товариства, при цьому поняття «робочого місця» директора не передбачено ні статутом, ні будь-яким іншим внутрішнім документом. З огляду на це позивач вважає, що звільнення директора за прогул не являється юридично коректним. Адже звільнення за прогул є, фактично, притягненням до дисциплінарної відповідальності, яке можливе лише з дотриманням прав особи-працівника та встановленого порядку. Зокрема, перед звільненням за прогул, обов`язково мають бути отримані пояснення особи-працівника і лише у випадку не доведення поважності причин відсутності на роботі (а не на робочому місці), така особа може бути звільнена.

Загальними зборами учасників ТОВ «Заваллівський графіт», які є роботодавцем, порядок накладення дисциплінарного стягнення, встановлений ст.149 КЗпП України, не був дотриманий взагалі, що також свідчить про те, що звільнення позивача з роботи було здійснено незаконно.

Позивач вважає, що виходячи з викладених обставин та норм законодавства, він, як керівник юридичної особи, мав повне право виконувати свої обов`язки дистанційно і дозволяти дистанційну роботу іншим працівникам, навіть якщо це не було офіційно оформлено письмовим наказом чи розпорядженням.

Позивач вказує, що незаконним звільненням йому було заподіяно моральну шкоду, яка виявилась, насамперед, в тому, що власниками ТОВ «Заваллівський графіт» його, як керівника підприємства, «дякуючи за проведену роботу», виставлено злісним прогульником перед всіма працівниками товариства, з якими він працював тривалий час і був з ними в добрих стосунках. Після подібної цинічної екзекуції колишні працівники товариства припинили спілкуватись з ним, побоюючись також втратити роботу. Внаслідок незаконного звільнення позивач позбавлений єдиного джерела доходу його сім`ї, та є суттєвою перешкодою для подальшого працевлаштування внаслідок подібної причини звільнення. Заподіяну незаконним звільненням моральну шкоду позивач оцінив в розмірі 10000,00 грн.

В позові зазначено, що перебуваючи з 19.02.2024 року за кордоном України, я залишався на посаді директора ТОВ «Заваллівський Графіт» та продовжував виконувати трудові обов`язки дистанційно, зокрема погоджував та здійснював розрахунки з контрагентами в системі «Клієнт-Банк» та за виконання трудових обов`язків отримував заробітну плату.

Позивач вважає, що трудовий договір розірвано з ним у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Аналіз змісту Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський Графіт» від 12.11.2024 року № 12/11/2024, свідчить про прийняття зборами товариства рішення про припинення повноважень та звільнення директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, проте єдина законодавча можлива підстава для прийняття такого рішення в даній ситуації - пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб з ініціативи роботодавця. Отже, зазначення в протоколі підстави - пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпПУ «За прогул без поважних причин» не відповідає ні справжнім обставинам справи, ні нормам законодавства, з урахуванням введеного на території України військового стану.

Незважаючи, що згідно Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський Графіт» від 12.11.2024 року № 12/11/2024, звільнено директора Товариства ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, виплата всіх нарахованих сум, провадилися не в день звільнення, а лише 19.11.2024. Отже, враховуючи порушення Відповідачем строків виплати сум, належних при звільнені, Відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за 8 календарних днів, що становить 31 707, 38 грн., виходячи з розрахунку: середньоденна заробітна плата - 3 963,42 гривень (174 390,60 /44 (робочих днів)).

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

На підставі положень статті 223 ЦПК України, враховуючи що від позивача не надходила заява про відмову від позову, суд вважає за доцільне вирішити спір по суті заявлених вимог за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За змістом ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 зазначено, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що на підставі протоколу №24/12/2021 позачергових загальних зборів ТОВ «Заваллівський Графіт» від 24.12.2021 року він був призначений на посаду директора ТОВ «Заваллівський Графіт» та на підставі наказу №15-ОК від 25.12.2021 року підписаного ним же, приступив до виконання обов`язків директора.

В той же час суду не було надано протоколу №24/12/2021 позачергових загальних зборів ТОВ «Заваллівський Графіт» від 24.12.2021 року.

12.11.2024 року відбулись позачергові Загальні збори ТОВ «Заваллівський Графіт» які прийняли рішення звільнити та припинити повноваження директора ТОВ «Заваллівський Графіт» ОСОБА_1 з 12.11.2024 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України «За прогул без поважних причин», що підтверджується копією протоколу № 12/11/2024. Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не з`являється на своєму робочому місці чим допускає порушення трудового розпорядку, систематично і протягом тривалого часу, про що складено відповідні акти.

Відповідач не надав до суду актів, які стали підставою для звільнення позивача та про які зазначено в протоколі №12/11/2024 від 12.11.2024 року.

В той же час позивач в позові зазначає про те, що він з 19.02.2024 року перебуває за межами території України та не надав будь-яких доказів виконання власних посадових обовязків.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

У статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Згідно з статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21) та від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19 (провадження № 61-14592св21) зазначено, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

В позовній заяві позивач зазначав, що була домовленість про його роботу дистанційно, яку він виконував та отримував відповідно заробітну плату. Факт нарахування та отримання заробітної плати в період лютий-вересень 2024 року підтверджується матеріалами справи. Позивач не надав суду будь-яких доказів виконання власних посадових обов`язків за період з 18.03.2024 року по день звільнення. В той же час позивач в позовній заяві вказує що він з лютого 2024 року до моменту звільнення, як і в період розгляду справи судом, постійно знаходиться за межами території України.

Відповідач, маючи процесуальний обов`язок довести правомірність звільнення, не надав суду доказів на підтвердження підстав звільнення позивача.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивач просив: «змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 , зазначене в Протоколі позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» (ідентифікаційний код 32921289) від 12.11.2024 року №12/11/2024 з «звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпПУ «За прогул без поважних причин» на «звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпПУ «припинення повноважень посадових осіб з ініціативи роботодавця».

В той же час ОСОБА_1 не звертався до суду із вимогами про скасування рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» про його звільнення яке прийняте загальними зборами учасників Товариства протоколом що стало підставою для його звільнення.

Суд позбавлений можливості згідно з діючим законодавством вносити зміни в рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ», так як це є втручанням в діяльність товариства.

Згідно із Статутом ТОВ «Заваллівський Графіт» вищим органом управління Товариства є загальні збори учасників товариства. Виконавчим одноосібним органом Товариства є директор Товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є підзвітним Загальним Зборам і Наглядовій раді та організовує виконання рішень Загальних Зборів та Наглядової Ради (пункти 4.1, 4.2, 7.1 Статуту).

Як передбачено п.5.2 Статуту Товариства, Загальні Збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності ТОвариства, у тому числі з тих, що передані Загальними Зборами до компетенції інших органів Товариства.

Згідно із п.7.3 Статуту, Директор є посадовою особою Товариства та здійснює свої повноваження в межах, визначених цим Статутом.

Наглядова Рада може у будь-який час прийняти рішення про припинення повноважень, усунення (відкликання) Директора чи його тимчасове відсторонення незалежно від підстав. Припинення повноважень Директора та/або його усунення (відкликання) має наслідком припинення укладеного з ним трудового контракту або договору про надання послуг (п.7.5 Статуту).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палаьи Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19)

Таким чином, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення вимог в частині зміни формулювання звільнення ОСОБА_1 , зазначене в Протоколі позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» (ідентифікаційний код 32921289) від 12.11.2024 року №12/11/2024 з «звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпПУ «За прогул без поважних причин» на «звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпПУ «припинення повноважень посадових осіб з ініціативи роботодавця».

Так як суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги про зміну формулювання підстав звільнення, відсутні законом передбачені підстави для задоволення похідних вимог - стягнення шестимісячного заробітку, відшкодування моральної шкоди.

Щодо заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначає, що хоч він був звільнений 12.11.2024 року, остаточний розрахунок при звільненні було проведено 19.11.2024 року, а тому за вказаний період має бути стягнутий середній заробіток, що становить 31 707.38 грн.

Частина 1 статті 47 КЗпП України передбачає, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Документ який позивач надав до матеріалів позовної заяви та вказав як «виписка по рахунку» не містить інформації що вказана виписка зроблена з рахунку позивача, не вказано платника таких коштів, тому суд позбавлений можливості встановити що вказані суми надходили на рахунок позивача саме від відповідача.

Сторони не надали суду будь-яких належних та допустимих доказів щодо дати проведення остаточного розоахунку при звільненні позивача, а тому суд позбавлений можливості встановити порушення ч.1 ст.116 КЗпП України. Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем власних посадових обов`язків в день звільнення, водночас вимога про проведення розрахунку при звільненні датована 02.12.2024 року, після фактичного проведення розрахунку, як вказує позивач в позовній заяві.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заявлених вимог, на підставі полдожень статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про зміну формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заобітку, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула