Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №757/29286/26-ц — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 757/29286/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Якимець О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № 05372-11/2024 від 03.11.2024 року в розмірі 26000,00 грн та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено договір про надання фінансового кредиту №05372-11/2024 від 03.11.2024 року. Відповідно до умов договору товариство надає відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн строком на 120 днів, із процентною ставкою, яка становить 1,00% в день на залишок заборгованості. 24.02.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі - позивач) було укладено договір факторингу. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірному розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача. Відтак, у відповідності до ст. ст. 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України та умов договору, просить позов задовольнити повністю. Разом із тим, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно з ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на нього.

02 червня 2026 року ухвалою Печерського районного суду м. Києві матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

15 липня 2026 року ухвалою судді відповідну позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, 03 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стра Файненс Груп» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 05372-11/2024 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 03.11.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 02.03.2025 (п.1.2. договору).

За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована ( п.1.4 договору).

Згідно п.1.4.1 договору денна процентна ставка складає (12000,00/10000,00)/120*100%=1% та застосовується в межах строку кредитування. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього договору складає 2428,90%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на укладення цього договору складає 22000,00 грн.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6. договору).

Договір укладено в електронному вигляді та підписано за допомогою електронного підпису «W1063».

Згідно листа від ТОВ «Пейтек» №20260220-882 від 20.02.2026 встановлено що кошти у розмірі 10000,00 грн було успішно перераховано на електронний платіжний засіб НОМЕР_1, номер транзакції 80fd7e89-a954-48f5-b353-ee15735482de, призначення платежу - виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №05372-11/2024 від 2024-11-03.

24 лютого 2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено договорі факторингу №24022025.

Згідно п.1.1. на умовах встановлених цим договором та у відповідності до гл.73 ЦК України фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

У відповідно до реєстра боржників до договору факторингу №24022025 від 24 лютого 2025 року позивач отримав права грошової вимоги до відповідача у розмірі 25400,00 грн з яких: 10000,00 грн - сума основного боргу за кредитом, 10400,00 грн - сума заборгованості по відсотках, 5000,00 грн - сума заборгованості по пеням/штрафам.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Отже, позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов. Згідно розрахунку який надано строною позивача заборгованість за вказаним кредитним договором становить 26000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11000,00 грн - заборгованість за відсотками, 5000,00 грн - заборгованість за штрафами.

Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, кредитодавець взяті на себе зобов`язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу у вигляді кредитного ліміту. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані кошти не повернув, у повному обсязі відсотки за користування такими коштами - не сплатив, що свідчить про наявність заборгованості за кредитом.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за правомірне користування кредитними коштами, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Щодо стягнення суми заборгованості за пенею/штрафами суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Таким чином, підстави для стягнення неустойки у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею/штрафом у сумі 5000,00 грн підлягають відмові.

Відтак, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №05372-11/2024 від 03.11.2024 року у загальному розмірі 21000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума основного боргу за кредитом, 11000,00 грн - сума заборгованості по відсотках.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2156,54 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Із матеріалів справи убачається, що 01.07.2025 між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта.

Згідно детального опису наданих послуг, адвокатським об`єднанням надано такі послуги: усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта.

Відповідно до акту наданих послуг №1198 від 11.05.2026 року адвокатські послуги на суму 8000,00 грн

Суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, подання позовної заяви до суду, вивчення судової практики, як окремої правничої послуги, формування та друк додатків до позовної заяви.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог; з огляду на приписи ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 21000 (двадцять одну тисячу) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2156,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя О. І. Якимець