Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №554/7296/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 08.09.2026Справа № 554/7296/26

Провадження № 2-о/554/219/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Материнко М.О.

за участю секретаря судового засідання - Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві заяву адвоката Остапенко Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 заінтересована особа: Державна міграційна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що національність ОСОБА_1 полька, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Полтави із заявою звернулася адвокат Остапенко Ірина Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 заінтересована особа: Державна міграційна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обгрунтування своїх позовних зазначала, що ОСОБА_1 – народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у с.Піндуші (індустріальне містечко Піндуші) Медвежегорського району у Карелії, що вбачається паспорту серії НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, 18.05.1999р.

З свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , копія якого додається, вбачається,що при народжені заявниця мала прізвище « ОСОБА_2 », батько – « ОСОБА_3 », а мати – « ОСОБА_4 », місце народження «городок Пиндуши, Мед-Горский р-н АКССР».

Вищезазначене свідоцтво про народження з фінським перекладом та формою, оскільки заявниця народилась на територіях, що змінювали юрисдикцію, а саме на території Карельського перешийку, відповідно, можливо зробити висновок, що видача свідоцтва була в так званий «перехідний період». Отже, заявниця народилась до переходу території до СРСР, відповідно її свідоцтво було складене за фінськими формами та фінськими органами реєстрації.

Отже, форма свідоцтва про народження не відповідала стандартам СРСР і в ній не зауважено про національність заявниці, що є і підставою для звернення до суду про встановлення факту, що має юридичне значення.

Оскільки свідоцтва про шлюб у ОСОБА_1 не зберіглось (місце шлюбу – поселення Юм 1961 рік, Карельська СССР), даний факт можливо підтвердити лише наданою Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м.Києві та Київській області копією заяви про видачу паспорта з якої вбачається запис про чоловіка, а саме зауважено, що «замужем. Муж – ОСОБА_5 » (копія супровідного листа від 27.10.2025р. та заяви про видачу паспорта додається).

Також, з заяви про видачу паспорту вбачається національність ОСОБА_1 «русская».

Від шлюбу заявниця має дітей:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07.04.1962р. (копія додається).

При аналізі даного свідоцтва вбачається, що: місце народження доньки заявниці є м. Щецин, Польської народної республіки.

В відомостях про матір (заявниця) є згадка про національність та зауважено «русская».

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 23.04.1964р.

При аналізі даного свідоцтва вбачається, що:місце народження сина заявниці є м. Бялогард, Польської народної республіки.

В відомостях про матір (заявниця) є згадка про національність та зауважено «русская».

Більше в жодному наявному у заявниці документі не зауважено про її національність.

Оскільки заявниця народилась в «перехідний період» її свідоцтво про народження не містить графу «національність», що наразі порушує права її нащадків та позбавляє їх, зокрема, права на отримання безкоштовної освіти у Польщі.

У свідоцтвах про народження дітей, посадовими особами невірно (помилково) було зауважено, що національність заявниці є «русская» оскільки заявниця завжди вважала себе «полькою». Заявниця бажає відновити та підтвердити свою дійсну національність, як це передбачено ст. ст.11 Закону України "Про національні меншини в Україні".

Відповідно, представник заявниці звернулась до Державної міграційної служби України з адвокатським запитом, де зауважено: «З метою надання якісної правової допомоги, недопущення порушення прав ОСОБА_1 ,, на підставі ст. ст.20, 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прошу Вас повідомити, чи наявна у вас інформація про національність ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ), якщо так, надати належним чином посвідчені документи з даною інформацією.

Окрім того, у разі того, якщо національність не зауважена у наявних у вас документах, або національність відмінна від «полька» просимо надати вичерпну відповідь, де зауважити чи маєте ви можливість за заявою ОСОБА_1 внести змінити в її дані та зазначити її національність, як «полька».

Заявницею була отримана наступна відповідь: «У Державній міграційній службі України розглянуто Ваш адвокатський запит від 26.01.2026 (далі –адвокатській запит) в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим повідомляємо про таке. За даними відомчої інформаційної системи ДМС наявна заява про видачу 18.05.1999 Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з обміном паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_6 , виданого Октябрським РВВС м. Полтава 22.03.1978. Також повідомляємо, що на час оформлення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , питання оформлення і видачи паспорта громадянина України були врегульовані Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (із змінами) (далі – Положення про паспорт) та Інструкцією щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженою наказом МВС України від 17.08.1994 р. № 316 (наказ втратив чинність 18.07.2006 на підставі наказу МВС № 600 від 15.06.2006) (далі – Інструкція). Вимогами Положення про паспорт та/або Інструкції не було передбачено внесення до паспорта громадянина України та/або до заяви про видачу паспорта громадянина України відомостей про національність заявника. Таким чином, відомості про національність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні в заяві про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 . Також зазначаємо, що відповідно до пункту 2 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360, ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України,актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Отже стосовно другого зазначеного у адвокатському запиті питання щодо можливості за заявою ОСОБА_1 внести зміни в її дані та зазначити її національність як «полька»,повідомляємо, що до компетенції ДМС не належать питання, які стосуються визначення (дослідження) національності громадян України та внесення відомостей (їх змін) за їх заявою до наявних обліків ДМС. Принагідно звертаємо увагу на те, що відповідно до положень частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.» (копія додається).

Заявниця, бажає встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт того, що національність ОСОБА_1 – полька - з наступних підстав:

1. Встановлення даного факту потрібно заявниці для впорядкування документів,а також задля реалізації особистих прав - родинного впорядкування. Оскільки,вона вважає, що є необхідним та обов`язковим зберегти пам`ять про походження свої батьків та своє. Також, нащадки заявниці бережуть пам`ять про свої предків та бажають вибудовати генеалогічне дерево з підтверджувальними документами, а фактична відсутність інформації у офіційних джерелах України щодо її батьків створюватиме перешкоди для подальшого дослідження та ствердження обставин, котрі мали місце в минулому.

2. 22.02.2022р. Росія здійснила повномасштабне вторгнення на територію України та війна триває майже 4 роки. Заявниця категорично не бажає, що її ідентифікували за національністю країни агресора, оскільки її національність фактично була зауважено проти її волі та згоди, а вона набула її при народженні від батьків, які за національністю були поляками. Відповідно, заявниця ідентифікує все життя себе, як полька.

3. В українському законодавстві визначено, що дитина може обрати національність одного з батьків. Оскільки, заявниця ідентифікує себе як полька та має правомірні очікування на таке визнання, відповідно і її нащадки (діти та онуки) можуть ідентифікувати себе, як поляки.

4. Онуки заявниці, через військові дії на території України знаходяться у Польщі,відповідно, підтвердивши своє польське походження вони можуть мати права на пільги, зокрема, право на безкоштовну освіту.

Від встановлення факту, що заявниця - ОСОБА_1 – за національністю є полька, у її нащадків, зокрема, виникає право на пільги у Польщі. В України війна і діти не мають можливості отримати безпечну офлайн освіту на території України. Встановлення даного факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Заявниця наразі не може отримати документ, а саме свідоцтво про народження, де буде зауважено про її національність, бо наразі і формі свідоцтва також (вже) не передбачено графи національність. Зауважимо, що на момент народження заявниці, інформація про національність зауважувалась в свідоцтві про народження. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Щодо доказів підтвердження факту походження від поляків.

Як зауважувалось вище, з свідоцтва про народження № 2896, вбачається, що батьками заявниці є– « ОСОБА_3 » (батько) та « ОСОБА_4 » (мати).

Свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_7 підтверджується, що батьки заявниці перебували у шлюбі (копія додається). Варто звернути увагу, що у батьків заявниці було однакове прізвище і до укладання шлюбу.

Свідоцтв про народження батьків у заявниці не зберіглось.

З архівної довідки від 22.10.2025р. №С-4913/02 вбачається, що : «У метричній книзі реєстрації народжень по костьолу містечка Городниця Новоград-Волинського повіту Волинської губернії за 1912 рік зазначено, що " ОСОБА_8 " «так у документі, текст російською мовою» народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Анастазівка. Дата хрещення - 08 січня 1912 року. Запис реєстрації № 4. Батьки: "крестьяне Городницкой волости Яворский Игнатий и Екатерина, у рожденная ОСОБА_9 " «так у документі, текст російською мовою» (копія листа з додатками додається).

ОСОБА_1 була хрещена у Костелі, що є прямим зв`язком з католицизмом, тобто польським походженням.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що « ОСОБА_10 » був дідом заявниці.

З архівної довідки від 29.10.2025р. № С-4894/02 вбачається, що нащадками заявниці були отримані копія архівно-слідчої справи відносно « ОСОБА_11 », копія додається.

При аналізі вищезазначеної справи вбачається, що в «Анкеті обвиняемого» зауважено, що ОСОБА_11 за національністю «поляк», аналогічна інформація міститься у «Протоколі допроса обвиняемого».

З інформації на сайті https://www.reabit.org.ua, вбачається інформація про дідів заявниці, а саме про ОСОБА_12 ( дід по матері) та ОСОБА_13 (дід по батьку).

З запису № 265497 Українського інституту національної пам`яті від 26.02.2019р., вбачається, що ОСОБА_12 1883р.н.; народжений в сл. ОСОБА_14 вол. Новоград-Волинського пов. Волинської губ. Мав національність «поляк» (копія додається).

З запису № 266672 Українського інституту національної пам`яті від 26.02.2019р., вбачається, що ОСОБА_13 1882р.н.; народжений в с.Хажин Бистрицької вол. Бердичівського пов. Київської губ. мав національність «поляк» (копія додається).

Отже, діди заявниці були за національністю «поляки».

Орган, який би надавав можливість вирішити питання підтвердження громадянства «полька» відсутній.

В судове засідання 08.09.2026 року заявник та адвокат не з`явилися, адвокат направила до суду заяву про розгляд без участі.

Суд, заслухавши заявника в судових засіданнях, представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 256 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження.

Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений перелік справ, не є вичерпним, проте із змісту зазначених вище норм вбачається, що суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника правові наслідки.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі Указу Президента України № 70\99 від 27 січня 1999 року втратив чинність Указ Президента України від 31 грудня 1991р. № 24 "Про порядок зміни громадянами України національності", і з того часу в законодавстві України відсутні норми, які передбачаються настання певних юридичних наслідків або набуття немайнових чи майнових прав в залежності від національності особи.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 32/5/101 від 23.05.2001 Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України та наказу Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання органи РАЦС не уповноважені реєструвати інформацію про національну приналежність фізичних осіб. Належність до певної національності в Україні не підлягає реєстрації, оскільки не має будь-якого юридичного значення. З належністю особи до певної національності не пов`язується виникнення, зміна або припинення будь-яких цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 9 та ч.1 ст.22 ЗУ "Про реєстрацію актів цивільного стану" актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація, яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесення змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу і на те, що у ч.1 ст.315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом ч. 2 цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте в судовому порядку можуть бути встановлені лише ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою.

Крім того, згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України(ЦПК) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі викладеного та керуючись ст.256 ЦПК України, суд,-

В И РІ Ш И В:

В задоволенні заяви адвоката Остапенко Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 заінтересована особа: Державна міграційна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що національність Слюсарєвої Софії Йосипівни -полька - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О.Материнко